Справа № 183/994/25
№ 2/183/406/25
30 травня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Самар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
30 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
1.Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що 16 липня 2020 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Луганському району та місту Сєвєродонецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) зареєстровано шлюб з відповідачем, актовий запис № 202.
Вона і відповідач є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначила у заяві, що стосунки з чоловіком розладилися, вона та відповідач не підтримують сімейні відносини, не ведуть сумісне господарство, оскільки мають різні погляди на життя, сімейні цінності, між ними відсутні довіра та взаєморозуміння, внаслідок чого виникали конфлікти, сварки, які призвели до втрати почуття любові та поваги один до одного, подальше спільне життя та збереження шлюбу вона вважає неможливим, таким, що суперечить її інтересам.
В зв'язку з наведеним, в позовній заяві ОСОБА_1 просила суд розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 .
2.Стислий виклад позиції та заперечень відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 не звертався до суду з відзивом на позов.
3. Рух справи та процесуальні дії у справі.
30 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
4.Судовий розгляд
Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явилися,згідно заяви представника останній просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просив суд розірвати шлюб між позивачем та відповідачем, після розірвання шлюбу позивачу просив залишити прізвище без змін, у разі повторної неявки відповідача в судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, згідно опублікованого оголошення 19.05.2025 року на офіційному веб-порталі судової влади України належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи те, що відповідачбув належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з'явився в судове засідання, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
5.Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 16 липня 2020 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Луганському району та місту Сєвєродонецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , актовий запис № 202, після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 присвоєне прізвище ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Подружжя є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Судом встановлено, що сторони припинили сімейні відносини, не ведуть сумісного господарства.
6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки та жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», відмічено, що зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в ст. 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує його добровільний характер.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
На підставі ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення (частина п'ята статті 191 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року)).
Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Відповідно до ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 3 ст.115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
У відповідності до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 має право надалі іменуватися прізвищем, яке їй було присвоєне у зв'язку з реєстрацією шлюбу.
7.Висновки суду.
Оскільки судом встановлено, що сторони проживають окремо, не ведуть сумісного господарства та припинили сімейні відносини, не зверталися до суду з клопотанням про надання строку для примирення у справі про розірвання шлюбу, підтвердили своє небажання зберегти сім'ю, суд, у відповідності до ст. 112 СК України, прийшов до висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню, та шлюб між подружжям підлягає розірванню.
4.Судові витрати
4.1.Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.
У позові позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 10 211,20 грн., які складаються з: витрат на професійну правничу допомогу - 9 000,00 грн. та судового збору за подання позову - 1 211,20 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно ч.ч.1,2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У своїй постанові КАС ВС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).
У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги № б/н від 20.09.2024 року, яким сторони погодили вартість послуг в сумі 9 000,00 грн. за підготовку та подання позовної заяви про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, при цьому судовий збір входить в оплату наданих послуг; розрахунок витрат на правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 20.09.2024 року, згідно якого адвокатом Покоєвичем А.О. надано позивачу наступні послуги: зустріч, консультація клієнта та узгодження правової позиції, ознайомлення з документами, наданими ОСОБА_6 для надання останній правової допомоги - 3 000,00 грн. (1 год.); підготовка процесуальних документів, а саме, позовної заяви про розірвання шлюбу разом з додатками - 6 000,00 грн. (2 год. х 3 000,00 грн.), а також квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 20.09.2024 року на суму 9 000,00 грн. за договором про надання правової допомоги № б/н від 20.09.2024 року.
В той же час, суд не приймає до уваги зазначений вище розрахунок, оскільки вказані послуги були надані зовсім іншій особі за договором про надання правничої допомоги № б/н від 20.09.2024 року, а саме - ОСОБА_6 .
Разом з тим, суд зауважує, що предметом договору про надання правової допомоги № б/н від 20.09.2024 року укладений між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Захист у криміналі» в особі адвоката Покоєвича А.О. є підготовка та подання позовної заяви про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, що складає 9 000,00 грн., при цьому судовий збір входить в оплату послуг.
Суд враховує позицію Об'єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
В той же час, суд зауважує, що відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи не подавав, зокрема заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат, а тому враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не вправі вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, а отже оскільки представником позивача підтверджений обсяг наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено вище, предметом договору про надання правової допомоги № б/н від 20.09.2024 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Захист у криміналі» в особі адвоката Покоєвича А.О. є підготовка та подання позовної заяви про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, що складає 9 000,00 грн., при цьому судовий збір входить в оплату вказаних послуг.
Водночас, суд зауважує, що на теперішній час розглядаються позовні вимоги про розірвання шлюбу, за які справляється судовий збір в розмірі 1 211,20 грн., який був сплачений при поданні позову адвокатом Покоєвичем А.О. за позивача ОСОБА_1 , а тому витрати за договором про надання правової допомоги підготовку та за подання позову про розірвання шлюбу фактично становлять 3 894,40 грн. (9 000,00 грн. - 1 211,20 грн. / 2 позовні заяви).
Таким чином, враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та не вправі вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи, а тому з огляду на відсутність з боку відповідача клопотання про їх зменшення та заперечень щодо їх розподілу (співмірності), вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 894,40 грн.
4.2.Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 104, 112, 113 СК України, ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований 16 липня 2020 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Луганському району та місту Сєвєродонецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), актовий запис № 202.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище - ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із: витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 894,40 грн., а всього - 5 105,60 грн. (п'ять тисяч сто п'ять грн. 60 коп.).
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повне судове рішення складене 30 травня 2025 року.
Суддя Д.І. Городецький