Справа № 750/16583/24
№ 2/183/244/25
19 травня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу, пов'язаних з регламентною виплатою,-
25 листопада 2024 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу, пов'язаних з регламентною виплатою.
В обґрунтування позову Моторне (транспортне) страхове бюро України посилалося на те, що 27 квітня 2023 року о 23.40 год. в м. Чернігові по вул. І. Мазепи відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 червня 2023 року у справі № 751/3408/23 відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, постанова суду набрала законної сили 23 червня 2023 року.
Власником пошкодженого транспортного засобу марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .
Заподіяна відповідачем шкода не була відшкодована потерпілій особі в добровільному порядку.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 117 від 10 червня 2023 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 складає 87 521,92 грн.
Виплата страхового відшкодування в розмірі 57 817,21 грн. була здійснена Моторним (транспортним) страховим бюро України потерпілій особі ОСОБА_2 на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 02 червня 2023 року та наказу № 3/11108 від 28 червня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 972683 від 29 червня 2023 року.
Крім того, з метою встановлення розміру заподіяння шкоди, відповідно до приписів п. 40.3 ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ залучило суб'єкта оціночної діяльності, вартість послуг якого склала 1 980,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 972622 від 27 червня 2023 року.
У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 на момент настання ДТП не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних, у позивача після виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи, виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.
В зв'язку з наведеним, Моторне (транспортне) страхове бюро України просило суд: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь витрати в порядку регресу, пов'язані з регламентною виплатою в розмірі 57 817,21 грн., витрати на проведення оцінки вартості завданої шкоди у розмірі 1 980,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 листопада 2024 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення її недоліків позовної заяви.
02 грудня 2024 року на виконання ухвали Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовною заявою в новій редакції, згідно якої усунуло недоліки первісної заяви.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 грудня 2024 року зазначену цивільну справу передано за підсудністю до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до Закону України від 26.02.2025 року № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" 29 квітня 2025 року було змінено назву Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області на Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
В судове засідання представник позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України не з'явився, згідно заяви просив слухати справу без його участі, вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, згідно опублікованого оголошення 05.03.2025 року на офіційному веб-порталі судової влади України про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення слухання справи та відзиву на позовну заяву суду не подавав.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з'явився в судове засідання, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши надані позивачем докази, приходить до наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 27 квітня 2023 року о 23.40 год. в м. Чернігові по вул. І. Мазепи відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 червня 2023 року у справі № 751/3408/23 відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, постанова суду набрала законної сили 23 червня 2023 року.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Встановлено, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , була застрахована в ПрАТ «Саламандра», що підтверджується полісом № ЕР/211972643 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії договору страхування з 12.11.2022 року по 11.11.2023 року.
Власником пошкодженого транспортного засобу «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_1 не застрахована, що підтверджується відомостями з централізованої бази даних МТСБУ.
Встановлено, що 02 травня 2023 року ОСОБА_2 , який є власником пошкодженого транспортного засобу марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 , було повідомлено МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду.
02 червня 2023 року потерпіла особа та власник транспортного засобу марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 звернувся до позивача МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно п. 40.3 статті 40 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач МСТБУ з метою встановлення розміру заподіяння шкоди, залучило суб'єкта оціночної діяльності (аварійного комісара).
Так, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 117 від 10 червня 2023 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 складає 87 521,92 грн.
Виплата страхового відшкодування в розмірі 57 817,21 грн. була здійснена Моторним (транспортним) страховим бюро України потерпілій особі ОСОБА_2 на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 02 червня 2023 року та наказу № 3/11108 від 28 червня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 972683 від 29 червня 2023 року.
Зокрема, позивач поніс витрати на проведення оцінки вартості завданої шкоди у розмірі 1 980,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 972622 від 27 червня 2023 року.
Таким чином, зальний розмір фактичних витрат МТСБУ на відшкодування витрат, пов'язаних з регламентною виплатою по страховому випадку складає 29 420,76грн.
Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд керується наступними нормами права.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 вказаного Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно з пунктом 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1статті 13 цього Закону.
Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу.
Як роз'яснено у пунктах 26, 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.
Отже, у зв'язку із настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач МТСБУ здійснило відшкодування шкоди потерпілій особі.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач обґрунтовував позов саме пунктом 38.2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).
Відтак, в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є винним у скоєнні ДТП, між його діями та шкодою, завданою власнику транспортного засобу марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_2 , є безпосередній зв'язок, така шкода потерпілій особі була відшкодована МТСБУ, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та з відповідача (винного у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність) на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума страхового відшкодування, виплачена потерпілій особі у розмірі 57 817,21 грн. та витрати понесені на проведення оцінки вартості завданої шкоди у розмірі 1980,00 грн.
Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладено та керуючись, ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу, пов'язаних з регламентною виплатою, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати в порядку регресу, пов'язані з регламентною виплатою в розмірі 57 817,21 грн. та витрати понесені на проведення оцінки вартості завданої шкоди у розмірі 1 980,00 грн., а всього - 59 797,21 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто сім грн. 21 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).
Учасники справи:
- позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Русанівський бульвар, буд. 8;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повне судове рішення складене 19 травня 2025 року.
Суддя Д.І. Городецький