Єдиний унікальний номер 205/8033/25
Номер провадження3/205/2654/25
04 червня 2025 року м. Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Таус М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 173-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу серії ВАД №405843 від 01.05.2025 року, гр. ОСОБА_1 05.04.2025 року о 12:10 год., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство, а саме не впускала колишнього чоловіка до його зареєстрованого місця проживання. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні обставини викладені в протоколі заперечила, зазначила йо подій які викладені в протоколі не було, справу про адміністративне правопорушення просила закрити.
Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні обставини викладені в протоколі підтвердив.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Диспозиція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суд зауважує, що для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 3 ст.173-2КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно п. 3 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 вищевказаного Закону визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На переконання суду, матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 дійсно вчинила правопорушення, яке їй інкримінується, з підстав того, що у протоколі про адміністративне правопорушення, який визначає межі судового розгляду і є доказом у справі, всупереч вимог ст. 256 та диспозиції ст. 173-2 КУпАП, не розкрита об'єктивна сторона правопорушення, яке саме домашнє насильство (фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства) було вчинено, протокол не містить відомостей стосовно наслідків дій ОСОБА_1 , тобто чи була або могла бути завдана шкода психічному чи фізичному здоров'ю потерпілого, враховуючи і те, що сама справа про адміністративне правопорушення не містить доказів того, що внаслідок дій особи, яка притягається до відповідальності, була або могла бути завдана шкода здоров'ю потерпілого.
Одночасно, в суті адміністративного правопорушення відсутні посилання на вчинення зазначеного правопорушення повторно, хоча дії співробітниками поліції кваліфіковано за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Викладені обставини в сукупності з недоліками протоколу про адміністративне правопорушення, які не можуть бути усунені в суді, оскільки в такому разі буде констатоване погіршення становища особи, яка притягається до відповідальності, свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в справі відсутні об'єктивні і належні докази, які б підтверджували наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи викладене, а також обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, вважаю за необхідне закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.3 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст. ст. 283, 284 КУпАП,
Провадження по адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови
Суддя Максим ТАУС