06.06.2025 Єдиний унікальний номер 205/1952/25
єдиний унікальний номер № 205/1952/25
провадження № 2/205/2134/25
06 червня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕР СІ ГРЕЙН» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП,
ТОВ «ЕР СІ ГРЕЙН» 06 лютого 2025 року звернулось до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду в розмірі 24 684,18 грн.; судові витрати в розмірі 3 028,00 грн.
Позов мотивований тим, що позивач є власником транспортного засобу Minі Оnе, д.н.з. НОМЕР_1 . 29 серпня 2024 року о 18:30 годині в м. Дніпро, перехрестя пр. О. Поля та вул. В. Антоновича, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі, у результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом Minі Оnе, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням працівника ТОВ «ЕР СІ ГРЕЙН» ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Кіровського Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2024 року в справі № 203/4590/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Після ДТП позивач передав автомобіль на СТО, ремонтні роботи виконано ФОП ОСОБА_3 за 36 500,00 грн. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вчинення ДТП була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта». 05.12.2024 року ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило позивачу з урахуванням зносу страхове відшкодування у розмірі 11 815,82 грн., тобто на 24 684,18 грн. меншу за фактичні витрати, понесені на відновлення транспортного засобу після пошкодження. Отже, відповідач як особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 24 684,18 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
27 лютого 2025 року до суду від ПАТ «НАСК «Оранта» надійшли пояснення, у яких представник просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що строк експлуатації транспортного засобу Minі Оnе, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 9 років, то Ез становить 65%. Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 14 315,82 грн. ПАТ «НАСК «Оранта» було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 11 815,82 грн. на рахунок позивача (14 315,82 грн. - 2 500,00 грн. = 11 815,82 грн.). Позов не надавав своїх розрахунків, експертизи, не клопотався про проведення додаткового огляду. Рахунок-фактура від 10 жовтня 2024 року не підтверджений іншими засобами, тому не може бути прийнятий до відшкодування, оскільки не відображено дійсного розміру збитку.
07 березня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив, у якому він просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що на позивач прийняв страхову виплату, не оскаржував її, не надавав своїх розрахунків.
Представник позивача письмово позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Тимошенко Л.П. письмово просив розглядати справву без його участі, позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ПАТ «НАСК «Оранта» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та зібрані у справі докази, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ТОВ «ЕР СІ ГРЕЙН» є власником транспортного засобу Minі Оnе, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 7).
29 серпня 2024 року о 18:30 годині в м. Дніпро, перехрестя пр. О. Поля та вул. В. Антоновича, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі, у результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом Minі Оnе, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням працівника ТОВ «ЕР СІ ГРЕЙН» ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Кіровського Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2024 року в справі № 203/4590/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 5-6).
В силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вчинення ДТП була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до полісу № 222786987 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності влсників наземних транспортних засобів строк дії договору з 15 серпня 2024 року по 14 серпня 2025 року включно; страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн.; франшиза - 2 500,00 грн. (а.с. 45).
ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі страхового акту № ОЦВ-24-04-16515/2 здійснено виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 11 815,82 грн. (а.с. 25-30).
Ремонтні роботи по відновленню транспортного засобу Minі Оnе, д.н.з. НОМЕР_1 , виконано ФОП ОСОБА_3 за 36 500,00 грн. згідно з актом виконаних робіт № С0000025215 від 15 жовтня 2024 року (а.с. 9).
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору .
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Частиною першою статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 вказала, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Непред'явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди.
У разі пред'явлення позову до неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів або замінювати первісного відповідача належним відповідачем, та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. ЦПК України саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову, є обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Такий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема і від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43) та від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24).
Позивачем не доведено звернення з вимогою про відшкодування шкоди з ПАТ «НАСК «Оранта», як і не надано доказів відмови страхової компанії відшкодувати матеріальні збитки, які виникли внаслідок ДТП.
ТОВ «ЕР СІ ГЕЙН» позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта» не пред'явило. Клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення у якості співвідповідача ПАТ «НАСК «Оранта» не не заявляло.
Суд установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, відмовляє в позові до такого відповідача, що також випливає з постанов Великої Палати Верховного Суду зокрема від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ЕР СІ ГЕЙН» у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги ТОВ «ЕР СІ ГЕЙН» задоволенню не підлягають, тому за рахунок відповідача не відшкодовуються.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 22, 1166, 1187, 993, 979-980, 1194 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 5, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 12-13, 81-82, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕР СІ ГРЕЙН» (код ЄДРПОУ: 36606909, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 71, кв. 13) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ: 00034186, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7д), про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Басова