Справа № 204/5965/25
Провадження № 2-н/204/414/25
про відмову у видачі судового наказу
09 червня 2025 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Токар Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -
У червні 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Ознайомившись із поданою заявою, вважаю, що слід відмовити у видачі судового наказу у зв'язку з наступним.
З поданої заяви вбачається, що заявник ОСОБА_1 у період з 13.10.2004 по 03.04.2024 року перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова», при звільненні, заявнику не була виплачена заробітна плата, заборгованість станом на 10.10.2024 року складає 101 674,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно з ч.1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідно до статті 163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (ст. 163 ч. 3 п. 4 ЦПК України).
Пункт 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачає, що якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.
Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
У наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Заявник, звертаючись до суду 05 червня 2025 року із заявою про видачу судового наказу, додав копії документів, які підтверджують матеріально-правову вимогу заявника - довідку підприємства, яка датована 10 жовтня 2024 року.
При цьому, стягувач додає копію трудової книжки відповідно до якої ОСОБА_1 було звільнено з ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» за власним бажанням 03.04.2024 року.
Проте, не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.
Відсутність документів, що підтверджують наявність суб'єктного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб'єктного права, або документів, що підтверджують виникнення права вимоги, вказує на наявність спору про право.
Таким чином, судом видаються судові накази у разі відсутності між сторонами спору про право, та наявністю документів на підтвердження перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а також документів, що вказують на розмір нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
Також, згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
В поданій заяві, заявник посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з підприємством до 03.04.2024 року, та лише 05.06.2025 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, що не узгоджується з нормою ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Суд зауважує, що у випадку пропуску з поважних причин тримісячного строку з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та невиплачені при звільненні, заявник має заявити клопотання про поновлення такого строку судом із посиланням на відповідні докази.
Отже, вказані обставини у їх сукупності, свідчать про наявність спору та пропуску строку, визначеного ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Згідно з п. 5 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
У відповідності до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст.ст. 19, 161, 163, 165, 166, 260-261, 353 ЦПК України, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Н.В. Токар