Справа № 203/2940/25
1-кс/0203/2191/2025
06 червня 2025 року Центральний районний суд м.Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю представника заявника - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-
До Центрального районного суду м.Дніпра) надійшло вищезазначене клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , в якій він посилався на те, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 08.05.2025 року в рамках кримінального провадження №12025042110001204 було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на транспортний засіб «Volkswagen», р/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 . Посилаючись на те, що на теперішній час в ході досудового розслідування було проведено необхідні слідчі дії із транспортним засобом та відпала потреба в подальшому застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт, заявник просив скасувати арешт транспортного засобу «Volkswagen», р/н НОМЕР_1 .
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Слідчий в призначене судове засідання не з'явився, що в силу положень ст.174 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Заслухавши заявника, перевіривши доводи, викладені в поданому клопотанні, а також дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Під час розгляду клопотання встановлено, що СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042110001204, відомості за яким внесено до ЄРДР 01.05.2025 року з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 01.05.2025 року на вул.Січеславська Набережна в м.Дніпрі. за участю автомобіля «Volkswagen», р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який здійснив зіткнення із мотоциклом «Lifan», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , що рухався попереду у попутному напрямку. Під час події автомобіль у некерованому стані зіткнувся із автомобілем «Skoda», р/н НОМЕР_3 , який перебував у нерухомому стані праворуч. Внаслідок ДТП водій мотоциклу «Lifan», р/н НОМЕР_2 , отримав тілесні ушкодження.
Згідно протоколу огляду місця події від 01.05.2025 року транспортні засоби «Volkswagen», р/н НОМЕР_1 , «Lifan», р/н НОМЕР_2 , було вилучено та постановою слідчого від 01.05.2025 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 08.05.2025 року у справі №203/2940/25, провадження №1-кс/203/1818/25, було задоволено клопотання слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області та накладено арешт на автомобіль «Volkswagen», р/н НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_4 , із забороною відчуження, розпорядження та користування автомобілем.
Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.
Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ч.ч.1,2 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 9 ст.100 КПК України передбачено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Пунктами 5,6 ч.2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя враховує, що згідно долучених до клопотання висновків експертів, на теперішній час у кримінальному провадженні проведено експертизу з дослідження обставин та механізму ДТП, а також експертизу технічного стану автомобіля «Volkswagen», р/н НОМЕР_1 .
Власником вказаного автомобіля є ОСОБА_4 , який не є стороною кримінального провадження, не керував цим транспортним засобом на момент ДТП, що свідчить про відсутність підстав для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за завдану внаслідок ДТП шкоду іншим особам.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням характеру та обставин кримінального правопорушення, проведених експертних досліджень, немає жодної процесуальної доцільності у подальшій забороні власнику користуватись належним йому транспортним засобом.
За вказаних вище обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що на теперішній час буде виправданим зняття арешту з автомобіля в частині позбавлення права користування останнім та повернення його власнику в користування та на відповідальне зберігання, як речового доказу, що забезпечить збереження транспортного засобу як речового доказу та дотримання прав власника на користування майном.
В частині зняття заборони володіння та розпорядження транспортним засобом, в задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки останній є речовим доказом у кримінальному провадженні та питання про подальшу долю останнього, як речового доказу, має вирішуватись у відповідності до ч.9 ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.28,131,132,170,173,174,369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані в рамках кримінального провадження №12025042110001204 згідно ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 08 травня 2025 року у справі №203/2940/25, провадження №1-кс/0203/1818/2025, а саме: скасувати арешт в частині заборони користування транспортним засобом «Volkswagen», р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_5 належить ОСОБА_4 , повернувши автомобіль останньому в користування та на відповідальне зберігання, як речового доказу.
В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1