Справа № 203/3745/25
1-кс/0203/2302/2025
06 червня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнані потерпілою у кримінальному провадженні,-
До Центрального районного суду міста Дніпра надійшла вищезазначена скарга ОСОБА_3 , подана в порядку ст.303 КПК України, в якій скаржник посилалась на те, що постановою слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, від 09.05.2025 року було відмовлено в задоволенні її клопотання від 05.05.2025 року про визнання потерпілою у кримінальному провадженні №62024170030004299. Посилаючись на те, що постанова не відповідає вимогам ст.110 КПК України, не містить належних мотивів прийнятого рішення, оскільки в постанові слідчим не наведено жодних очевидних та достатніх підстав того, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення їй не було завдано моральної шкоди, скаржник просила скасувати постанову слідчого від 09.05.2025 року та зобов'язати останнього повторно розглянути клопотання.
В призначене судове засідання скаржник не з'явилась. В поданій скарзі просила розглянути останню за її відсутності.
Слідчий в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Враховуючи зазначене, положення ст.26 КПК України, а також, що відповідно до ч.3 ст.306 КПК України неявка слідчого не перешкоджає розгляду скарги, з метою дотримання розумних строків розгляду останньої, слідчий суддя вважає за можливе провести розгляд скарги по суті за відсутності скаржника та слідчого.
Перевіривши доводи скарги та дослідивши долучені до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Під час розгляду скарги встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170030004299, відомості про яке внесено до ЄРДР 20.11.2024 року з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.382 КК України на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 21.10.2024 року (справа №554/11202/24), якою було зобов'язано орган досудового розслідування внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_4 щодо невиконання службовими особами Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 року у справі №183/4988/24, щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення, вчинене по відношенню до ОСОБА_3 .
В рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 було подано клопотання від 05.05.2025 року про визнання потерпілою, в задоволенні якого постановою слідчого від 09.05.2025 року було відмовлено з посиланням на те, що в клопотанні не наведено жодних доводів та не долучено будь-яких доказів на підтвердження завдання моральної шкоди.
Частиною 1 ст.303 КПК України визначено перелік рішень, дій чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Зокрема, п.5 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно ч.ч.3,5 ст.110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Згідно ч.1 ст.382 КК України встановлено кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, а згідно частини 2 вказаної статті - за ті самі дії, вчинені службовою особою.
Предметом цього злочину є судовий акт органів правосуддя (рішення, вирок, ухвала, постанова), який постановлений: а) судом будь-якої юрисдикції (загальної чи спеціалізованої); б) судом будь-якої інстанції (першої, апеляційної чи касаційної); в) судом із будь-якої категорії судових справ (цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних) і г) набрав законної сили.
Об'єктивна сторона злочину полягає в одному із таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: а) невиконання (ухилення від виконання) вироку, рішення ухвали, постанови суду або б) перешкоджання їх виконанню.
За частиною 1 ст. 382 КК склад злочину є формальним, бо його об'єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь - дії (перешкоджання) чи бездіяльності (невиконання), і саме з цього моменту злочин визнається закінченим та набуває триваючого характеру.
Невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб'єкт був зобов'язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Форми (способи) невиконання судового акта можуть бути різними, наприклад, пряма і відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов'язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання (умисно не розпечатує пошту, не приймає державного виконавця, направляє документ не за адресою тощо).
Згідно п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Частинами 1,2 ст.22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
З огляду на це, особа, яка подала заяву/клопотання про залучення її потерпілою також повинна проявляти активність, сприяти органу досудового розслідування у з'ясуванні обставин для встановлення виду та розміру завданої шкоди, зі свого боку навести відповідні доводи та надати докази на підтвердження завдання шкоди.
Слідчий суддя враховує, що подане ОСОБА_3 клопотання від 05.05.2025 року не містить жодних посилань на завдання їй будь якої шкоди, у т.ч. моральної шкоди в розумінні ст.23 ЦК України, не зазначено в чому вона полягає, її розмір, не вказано та не надано докази на підтвердження її завдання.
Також слідчий суддя враховує, що кримінальне провадження №62024170030004299 було розпочато за фактом невиконання ухвали слідчого судді щодо внесення до ЄРДР відомостей за заявою іншої особи - ОСОБА_4 . При цьому, скаржником не наведено даних чи було на теперішній час внесено відповідні відомості до ЄРДР, чи вказана бездіяльність триває.
З огляду на це, виходячи зі змісту клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що постановою слідчого від 09.05.2025 року ОСОБА_3 було правомірно відмовлено в задоволенні її клопотання з підстав його необгрунтованості та недоведеності.
В зв'язку з цим, в задоволенні скарги про скасування постанови слідчого від 09.05.2025 року слід відмовити за безпідставністю.
Також слідчий суддя звертає увагу скаржника, що остання не позбавлена права в рамках кримінального провадження повторно звернутись до слідчого із клопотання про залучення її в якості потерпілої у кримінальному провадженні, обгрунтувавши останнє належним чином в частині завдання моральної шкоди та надавши відповідні докази на підтвердження факту її завдання.
Керуючись ст.ст.3,26,107,303-307 КПК України, слідчий суддя -
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнані потерпілою у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1