Справа №203/411/25
Провадження №2-др/203/19/2025
06 червня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Гапоновій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТА С» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
1. 17 січня 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ «АВАНТА С» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (а.с.а.с. 1, 2).
2. 21 квітня 2025 року суд ухвалив заочне рішення, яким заявлений у справі позов задовольнив (а.с.а.с. 37, 38).
3. 25 квітня 2025 року позивачка звернулася до суду із заявою про ухвалення у справі додаткового рішення у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
4. Позивачка, її представник до суду не з'явилися, звернувшись із заявою про розгляд справи за їх відсутності.
5. Представник відповідача до суду також не з'явився, був повідомлений належним чином.
6. Справу розглянуто без фіксування звукозаписувальними технічними засобами на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
7. Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що підстав для ухвалення у справі додаткового рішення не існує з огляду на таке.
8. Судом встановлено, що 10.04.2025 господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/1281/25 було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «АВАНТА С» (ідентифікаційний код - 33325174) - відповідача у цій справі (а.с.а.с. 41 - 45).
9. Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
10. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
11. За правилами, встановленими пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
12. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
13. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
14. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
15. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
16. Статтею 19 ЦПК визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
17. Відтак можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
18. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
19. При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 2 ЦПК, ідо яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
20. При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.
21. 21 квітня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, схвалений Верховною Радою України 18.10.2018.
22. За приписами частин 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутстваспори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
23. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
24. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
25. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
26. Зазначена норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
27. Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина 9 статті 30 ГПК). Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ.
28. З огляду на викладене Центральний районний суд м. Дніпра тепер не має правомочності вирішувати питання щодо відшкодування позивачці будь-яких судових витрат, оскільки таке вирішення матиме ефект втручання у процедуру банкрутства відповідача.
29. При цьому суд не вбачає підстав і для передачі заяви про відшкодування судових витрат для розгляду її господарським судом Дніпропетровської області, оскільки це правило стосується спорів, а не питань, що мають процедурний характер.
30. Відтак, суд вважає за необхідне відмовити позивачці в ухваленні додаткового рішення.
31. Керуючись статтями 258 - 260, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТА С» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без задоволення.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Католікян