Справа № 242/5626/17
Провадження № 6-а/0203/4/2024
31 жовтня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Клімової Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника заявника (позивача), викладену в запереченнях на звіт відповідача від 22.07.2024 року, з вимогами про накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - ОСОБА_1 за невиконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 у справі №242/5626/17, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 у справі №242/5626/17, про постановлення окремої ухвали в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України, в адміністративній справі №242/5626/17,
встановив:
07.08.2024 року в системі «Електронний суд» до Селидівського міського суду Донецької області звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, Управління Пенсійний фонд, відповідач, заявник) (представник заявника, відповідача - Ступак А.Є.) із заявою про визнання поважними причин пропуску строку подання звіту до суду та поновлення пропущеного процесуального строку для подання звіту, прийняття звіту про виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року у справі №242/5626/17, в якій заявник просить суд:
- визнати поважними причини пропуску строку подання звіту до суду та поновити пропущений процесуальний строку для подання звіту;
- прийняти звіт про виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року у справі №242/5626/17.
В обґрунтування вимог заяви заявник зазначив, що рішення суду щодо зобов'язання Селидівському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління) провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 (далі - позивач), з 07.10.2009 року шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, виконане в повному обсязі, в межах покладених судом зобов'язань, а саме:
- пенсію ОСОБА_2 поновлено шляхом її призначення знову з 07.10.2009 року;
- нараховану на виконання рішення суду доплату за період з 07.10.2009 року по 31.08.2020 року в розмірі 447673,48 грн, з урахуванням індексації виплачено пенсіонерці у липні 2021 року в повному обсязі через банківську установу АТ КБ «Приватбанк»;
- нараховану на виконання рішення суду компенсацію втрати частини доходів у розмірі 895,35 грн виплачено ОСОБА_2 у вересні 2021 року в повному обсязі через банківську установу АТ КБ «Приватбанк».
Щодо строку подання звіту про виконання судового рішення, то ГУ ПФУ в Донецькій області просить суд прийняти до уваги, що 22.07.2024 року ним був поданий звіт про виконання судового рішення, проте помилково звіт був переадресований Першому апеляційному адміністративному суду, хоча у звіті був зазначений Селидівський міський суд Донецької області. На думку заявника, це міг бути збій в системі «Електронний суд». Отже, ГУ ПФУ в Донецькій області було виконано у повному обсязі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року у справі №242/5626/17.
Так, 22.07.2024 року в системі «Електронний суд» до Селидівського міського суду Донецької області звернулось ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про прийняття звіту про виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року у справі №242/5626/17, в якій аналогічно зазначив, що ГУ ПФУ в Донецькій області у повному обсязі виконане рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року у справі №242/5626/17 в межах компетенції та наданих повноважень, а саме:
- пенсію ОСОБА_2 поновлено шляхом її призначення знову з 07.10.2009 року;
- нараховану на виконання рішення суду доплату за період з 07.10.2009 року по 31.08.2020 року в розмірі 447673,48 грн, з урахуванням індексації виплачено пенсіонерці у липні 2021 року в повному обсязі через банківську установу АТ КБ «Приватбанк»;
- нараховану на виконання рішення суду компенсацію втрати частини доходів у розмірі 895,35 грн виплачено ОСОБА_2 у вересні 2021 року в повному обсязі через банківську установу АТ КБ «Приватбанк».
Тому заявник звернувся до суду із заявою про визнання поважними причин пропуску строку подання звіту до суду, поновлення пропущеного процесуального строку для подання звіту, прийняття звіту, поданого 06.08.2024, про виконання рішення суду у справі №242/5626/17.
01.08.2024 року в системі «Електронний суд» представник позивача - адвокат Меламед В. подав до суду заперечення на звіт відповідача від 22.07.2024 року, в яких просить суд:
- відмовити у прийнятті звіту відповідача від 22.07.2024 року;
- накласти на начальника ГУ ПФУ в Донецькій області - ОСОБА_1 , відповідальну за багаторазове невиконання обов'язку стосовно виконання рішення суду від 05.02.2018 року у справі №242/5626/17, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області подати у десятиденний строк новий звіт про виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року в адміністративній справі №242/5626/17;
- постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України, і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
В обґрунтування своїх заперечень проти заяви Управління Пенсійного фонду про прийняття звіту про виконання рішення суду представник позивача зазначив, що відповідач не провів поновлення пенсії з 07.10.2009 року шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації; не провів виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 07.10.2009 року; не нарахував та не виплатив пенсію з компенсацією втрати частини доходів.
Також за твердженнями представника заявника, не є виконанням судового рішення поновлення пенсії в липні 2021 року у розмірі станом на день її припинення, а з вересня 2021 року безпідставне припинення виплати пенсії та невиплата її по теперішній час, тобто мета судового рішення не досягнута. За твердженнями представника позивача, поновлення пенсії повинно відбуватись в повному обсязі, встановленому Законом України №1058. Пенсія за минулий час розраховується за тими самими правилами, що й поточна пенсія, а саме відповідно до законодавства, чинного на момент виплати, а іншого законом не передбачено. Відповідач не виконав рішення суду в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів. Компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а невиконання рішення суду.
Тому представник позивача подав до суду свої заперечення проти заяви відповідача про прийняття звіту про виконання рішення суду, в яких просить суд відмовити у задоволенні заяви заявника.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Селидівського міського суду Донецької області від 27.08.2024 року, судову справу №242/5626/17, провадження №6-а/242/4/24, було розподілено головуючому судді Селидівського міського суду Донецької області Черкову В.Г.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2024 року було змінено територіальну підсудність судових справ Селидівського міського суду Донецької області шляхом їх передачі до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з 02.09.2024 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 22.10.2024 року, судову справу №242/5626/17, провадження №6-а/0203/4/2024, було розподілено головуючому судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Ханієвій Ф.М. та передано судді канцелярією суду, прийнято до провадження - 24.10.2024 року.
Судове засідання з розгляду заяви було призначене судом на 31.10.2024 року, в яке учасники справи не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви.
Позивач та її представник подали до суду письмову заяву про розгляд заяви за їх відсутності, підтримали свої заперечення проти прийняття звіту про виконання рішення суду, в яких просили суд: відмовити у прийнятті звіту відповідача від 22.07.2024 року та зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області подати у десятиденний строк новий звіт про виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року в адміністративній справі №242/5626/17, попередити керівника відповідача про відповідальність, встановлену відповідно до ст. 382 КАС України.
Заявник та його представник не повідомили суду про причини неприбуття у судове засідання.
Суд на підставі положень ст. ст. 205, 382, ч. 4 ст. 250 КАС України суд розглянув заяву за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши доводи учасників справи, викладені відповідачем та позивачем у заяві та запереченнях проти заяви, матеріали справи, проаналізувавши норми КАС України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області (головуючий суддя - Черков В.Г.) від 05.02.2018 року в адміністративній справі №242/5626/17 було задоволено позов ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє «В.Меламед Юридичний офіс «Ізраїль-Україна)» Вадим Меламед, та/або інші, до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, та зобов'язано Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці,6, ЄДРПОУ 41247274) провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий органом 0504 18.08.2000 р., мешкає: АДРЕСА_1 , з 07.10.2009 року шляхом призначення її знову відповідно до норм ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, стягнуто з Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Вказане рішення суду набрало законної сили станом на 09.03.2018 року.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області (головуючий суддя - Черков В.Г.) від 25.01.2024 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження, та замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року по справі №242/5626/17 з Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Вказана ухвала суду набрала законної сили станом на 25.01.2024 року.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області (головуючий суддя - Черков В.Г.) від 12.02.2024 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про здійснення заходів судового контролю за виконання судового рішення.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 та скасовано ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 12.02.2024 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом одного місяця з дня отримання копії даної ухвали подати до Селидівського міського суду Донецької області звіт про виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05 лютого 2018 року по справі №242/5626/17, попереджено начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
За змістом постанови суду апеляційної інстанції вказано, що з матеріалів адміністративної справи встановлено, що рішення суду, яке набрало законної сили, не є виконаним, незважаючи на відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання. Поряд з цим, наявність визначеного законодавством порядку примусового виконання рішень суду не позбавляє боржника обов'язку самостійно виконати рішення суду без застосування засобів примусу, чого відповідачем здійснено не було. Суд першої інстанції, відмовляючи у встановлені судового контролю за виконанням вищевказаного рішення, вказав, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року по справі № 200/2465/20-а зобов'язано Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити на визначений ОСОБА_2 банківський рахунок пенсійні виплати з 07.10.2009 року за виконання якого встановлено судовий контроль. Однак, доказів того, що рішення по справі № 242/5626/17 є виконаним, матеріали справи не містять. При цьому, предмети спорів по справам № 200/2465/20-а та № 242/5626/17 не є тотожними, для відновлення права позивача на отримання належних виплат мають виконуватись обидва рішення, як про виплату пенсії, так і про права отримання її на відповідний банківський рахунок.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області (головуючий суддя - Черков В.Г.) від 11.07.2024 року було частково задоволено клопотання ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду від 05.02.2018 року та встановлення нового строку для подання звіту, встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області новий строк протягом десяти днів з дня отримання ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року по справі №242/5626/17, у задоволенні решти вимог клопотання - відмовлено.
За змістом ухвали суду вказано, що докази, які містяться в матеріалах справи не підтверджують виконання належним чином рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року, тобто відповідний звіт на день розгляду справи суду не наданий.
Вказана ухвала суду набрала законної сили станом на 11.07.2024 року.
22.07.2024 року та 06.08.2024 року в системі «Електронний суд» (07.08.2024 року - зареєстрованого канцелярією суду) представник заявника на підтвердження виконання рішення суду разом із звітом про виконання рішення суду надав суду: перерахунок пенсії ОСОБА_2 від 11.10.2019 року, від 15.10.2019 року, розрахунок ОСОБА_2 пенсії за віком, розшифровку виплати ОСОБА_2 за період з жовтня 2009 року по березень 2019 року із вказівкою виплачених сум, список №2 про нарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 04.09.2021 року по 25.07.2021 року, відповідно до якого, на рахунок ОСОБА_2 виплачено 895,35 грн.
Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (головуючий суддя - Ханієва Ф.М.) від 31.10.2024 року було відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про прийняття звіту, поданого 06.08.2024, про виконання рішення суду у справі №242/5626/17, визнано звіт, поданий представником Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, таким, що не підтверджує виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 у справі №242/5626/17, встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 у справі №242/5626/17 протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду законної сили.
Вказана ухвала суду від 31.10.2024 року набрала законної сили станом на 31.10.2024 року.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу. Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а).
Адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду (постанова Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19).
Також Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, провадження №К/9901/5159/18, звертав увагу, що правові норми КАС України, які регламентують порядок судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 (далі - Положення про Пенсійний фонд України), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2 Положення про Пенсійний фонд України передбачено, що Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно з пунктом 7 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Повноваження органів Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються статтею 23 Бюджетного кодексу України, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022» від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 05:30 години 24.02.2022 року на території України було введено воєнний стан, який згодом неодноразово було продовжено.
Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 вказав, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення; аналізувати акти законодавства; враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства; встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Відповідно до положень статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Отже, окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів. Окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду справи по суті порушення законності, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті. При цьому такі порушення мають негативно впливати на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи у публічно-правових відносинах. Водночас інститут постановлення окремої ухвали є крайньою мірою і може застосовуватися лише у випадках, коли є очевидним порушення закону та з метою вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли такому порушенню.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові КАС ВС від 27.01.2020 року №П/811/236/16 (К/9901/13367/18), який береться судом до уваги відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України.
Аналіз викладених вище норм та встановлених обставин справи вказує, що ГУ ПФУ в Донецькій області було подано звіт про виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року - 22.07.2024 року та повторно 07.08.2024 року в системі «Електронний суд», який, хоча і визнано ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 31.10.2024 року таким, що не підтверджує виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 року у справі №242/5626/17 у повному обсязі, однак, враховуючи інформацію, зазначену в доказах, доданих до нього, вказує про вчинення ГУ ПФУ в Донецькій області ряду активних дій, спрямованих на виконання рішення суду від 05.02.2018 року.
Тому у суду відсутні підстави для накладення на начальника ГУ ПФУ в Донецькій області ОСОБА_1 штрафу в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 382 КАС України. Крім того, у суду відсутні і правові підстави для постановлення окремої ухвали в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України, як крайньої міри, що є правом, а не обов'язком суду. Тим більше, що оцінка діям відповідача щодо виконання рішення суду була надана під час розв'язання по суті заяви ГУ ПФУ в Донецькій області про прийняття звіту про виконання рішення суду.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви представника заявника (позивача), викладеної в запереченнях на звіт відповідача від 22.07.2024 року, з вимогами про накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - ОСОБА_1 за невиконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 у справі №242/5626/17, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 у справі №242/5626/17, про постановлення окремої ухвали в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України, в адміністративній справі №242/5626/17, слід відмовити.
Керуючись статтями 243, 248, 249, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви представника заявника (позивача), викладеної в запереченнях на звіт відповідача від 22.07.2024 року, з вимогами про накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - ОСОБА_1 за невиконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 у справі №242/5626/17, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05.02.2018 у справі №242/5626/17, про постановлення окремої ухвали в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України, в адміністративній справі №242/5626/17 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ф.М. Ханієва