Справа № 609/505/25
3/609/258/2025
09 червня 2025 року Суддя Шумського районного суду Тернопільської області Ковтунович О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли із СПД № 2 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП України в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 618857 складеного 29 травня 2025 року вбачається, що «12.05.2025 близько 15:00 год. гр. ОСОБА_1 за місцем спільного проживання вчинив відносно невістки ОСОБА_2 психологічне домашнє насильство, тобто умисні дії психічного характеру, словесні образи, погрози, залякування, приниження, чим заподіяв шкоду психічному здоров'ю невістки та порушив п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашнього насильства», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП».
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за дії, пов'язані з вчиненням домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до пунктів 3, 4, 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закону), домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
До основних напрямів реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству відноситься, зокрема, належне розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки (п. 4. ч. 2 ст. 5 Закону), а суд є суб'єктом, на якого покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Так, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Протиправні дії за статтею 173-2 КУпАП можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства.
Тобто, вчинення насильства в сім'ї, характеризується наміром, коли особа усвідомлює протиправність своїх дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, передбачає порушення охоронюваних законом прав потерпілого, наслідком чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, бажає цього або свідомо допускає настання таких наслідків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, положення Конвенції стосуються й обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказана судова інстанція приймає до свого провадження і заяви щодо рішень судів про накладення на осіб адміністративних стягнень, оскільки вважає, що в силу суворості санкцій такі справи за суттю є кримінальними, а адміністративні покарання фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції (п. 55 рішення у справі «Гурепко проти України»; п. 21 рішення у справі «Надточій проти України»).
Таким чином, суперечливий виклад суті адміністративного правопорушення, є порушенням права на захист через те, що особа позбавлена можливості знати від якого звинувачення їй захищатися.
При цьому, Європейський Суд з прав людини у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 618857 від 21.05.2025 зазначено, що ОСОБА_1 за місцем спільного проживання вчинив відносно невістки ОСОБА_2 психологічне домашнє насильство, тобто умисні дії психічного характеру, словесні образи, погрози, залякування, приниження, чим заподіяв шкоду психічному здоров'ю невістки, відтак ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зробити висновок, що наведене вказує на відсутність обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, адже з усіх проаналізованих матеріалів суд не вбачає прямого умислу із сторони ОСОБА_1 на завдання потерпілій дій, які б завдали шкоди її психічному чи фізичному здоров'ю.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на особу уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, окрім інших, покладається обов'язок довести причинно-наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.
В наданих суду матеріалах даної справи не зазначено жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Об'єктивних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, працівники поліції не зафіксували та під час розгляду справи суду не надано.
Відтак докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні, а нормами КУпАП не покладено на суд обов'язку збирання доказів у справі, а тому суд, відповідно до принципів диспозитивності та безсторонності, приймає рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Положеннями ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
Згідно з вимогами ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій стосовно ОСОБА_2 , пов'язаних з домашнім насильством, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку із чим провадження в справі за вказаною статтею слід закрити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду або через Шумський районний суд Тернопільської області на протязі десяти діб з дня винесення.
Суддя: Олег КОВТУНОВИЧ