Справа №705/3930/24
2/705/646/25 РІШЕННЯ
05 червня 2025 року м.Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі по тексту - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якому просило: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 2838666 від 29.07.2021 у розмірі 30372,00 грн, понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн
В обґрунтування позову зазначено, що 27.07.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІФОЮ» (далі по тексту - ТОВ «МАНІФОЮ») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2838666, за умовами якого ОСОБА_1 було надано у позику грошові кошти у розмірі 4000,00 грн, які він зобов'язався повернути протягом 30 днів до 28.08.2021. Договір позики укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписанням договору відповідач також підтвердив, що він вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, у т.ч. на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІФОЮ», які є невід'ємною частиною договору, вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. 29.12.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 29/12-2021, згідно якого останнє отримало право вимоги за вищевказаним договором позики. У свою чергу, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-03/2023-01 від 10.03.2023, у тому числі за договором позики № 2838666 від 29.07.2021, укладеного між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 . Відповідач умови договору не виконав, кошти у встановлений договором строк не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Загальний розмір заборгованості за договором позики № 2838666 від 29.07.2021 на день формування позовної заяви становить 57628,00, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 53628,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 30372,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 26372,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги.
Ухвалою суду від 04.10.2024 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Про проведення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні позивач та відповідач повідомлені належним чином. Заперечення проти такого розгляду справи від сторін судом у встановлений строк не отримано.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача 07.10.2024 направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які у зв'язку з відсутністю доказів про вручення були направлені повторно 12.03.2025. Відповідно до трекінгу відправлення ухвала суду не була вручена отримувачу у зв'язку з тим, що адресат за зазначеною адресою відсутній. Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач вважається таким, який належним чином 01.04.2025 отримав копію ухвали судді про відкриття провадження у справі.
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти, відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.
Судом із наданих позивачем копій документів установлено, що 29.07.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачем було укладено договір позики № 28386663, за умовами якого ОСОБА_1 було надано у позику грошові кошти у розмірі 4000,00, які він зобов'язався повернути протягом 30 днів до 28 серпня 2021 року.
Вказаний договір укладено шляхом підписання електронним підписом відповідача, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
29.12.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 29/12-2021, згідно з яким останнє отримало право вимоги за договором позики № 2838666.
У свою чергу, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023-01 від 10.03.2023, у тому числі за договором позики № 2838666 від 29.07.2021, укладеним між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 .
Згідно з наданими представником позивача відомостями за вказаним договором утворилась заборгованість у розмірі 57628,00, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 53628,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
У позовній заяві позивач з підстав принципу розумності, співмірності і пропорційності просить стягнути заборгованість у розмірі 30372,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 26372,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умови кредитного договору, на яких укладають двосторонні правочини з відповідачем, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Враховуючи зміст Договору позики № 2838666 від 29.07.2021, суд дійшов висновку, що він укладений відповідно до чинного законодавства, підписаний власноручно та за допомогою одноразового ідентифікатора.
Відповідач здійснив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ «МАНІФОЮ», тобто він самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити з фінансовими установами в договірні відносини на умовах, визначених Правилами. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору. Саме відповідач ініціював укладення таких договору, до суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним кредитного договору не звертався.
Частинами 1 та 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що до позивача, що діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», перейшли усі права ТОВ «МАНІФОЮ» як кредитора за Договором позики № 2838666, боржником за яким є відповідач ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять доказів належного виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 як на користь первісного кредитора, так і на користь позивача, а тому суд доходить висновку щодо належності позивача у справі та стягнення боргу саме на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» як нового кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч. 2. ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок: повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства у встановлений договором строк.
Згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Судом враховано, що після відступлення права вимоги за Кредитними договорами позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не нараховувались жодні відсотки за користування кредитними коштами. Крім того, позивачем заявлена до стягнення сума, яка менше суми заборгованості станом на час відступлення права вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором позики є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судовий збір згідно зі статтею 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З приводу вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку про таке.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розглянувши вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 9000 грн 00 коп. - витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представником позивача зазначено, що витрати на правничу допомогу адвоката становлять в розмірі 9000 грн 00 коп., та в якості підтвердження до суду було надано: договір № 07-06/2024 про надання правової допомоги від 07.06.2024; прайс-лист; платіжну інструкцію № 0440660000 від 11.06.2024; заявку про надання юридичної допомоги № 402 від 07.06.2024; Витяг з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 10.06.2024.
Також п. 4.6 Договору про надання правничої допомоги передбачено, що клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи викладене а також те, що заявлені представником позивача витрати у сумі 9000 грн 00 коп. є неспівмірними зі складністю цієї справи (справа розглядалася в спрощеному позовному провадженні), суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн.
Керуючись ст. ст. 19, 141, 76-81, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133 м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) заборгованість за Договором № 2838666 від 29 липня 2021 року у розмірі 30372 (тридцять тисяч триста сімдесят дві) гривні 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3028 грн 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»; 01133 м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя О.І.Єщенко