іменем України
Справа №377/474/25
Провадження №1-кс/377/48/25
04 червня 2025 року слідчий суддя Славутицького міського суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника -адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі клопотання старшого слідчого слідчого відділу Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12025111270000058 від 21 травня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Облітки, Радомишльського району, Житомирської області, громадянина України, вдівця, пенсіонера, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України,-
03 червня 2025 року до суду подано клопотання старшого слідчого слідчого відділу Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12025111270000058 від 21 травня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, внесеного до ЄРДР за № 12025111270000058 21 травня 2025 року. Відповідні обставини підозри підтверджуються вагомими доказами, зібраними під час досудового розслідування. Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: відповідно до пункту 1 частини 1 статті 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років позбавлення волі, а тому під тяжбою отримання покарання, останній може переховування від органів досудового розслідування та суду; ризик, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України - іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, цивільних осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань чи надання недійсних документів на підтвердження законності поводження з бойовими припасами; ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 у разі переховування від органів досудового розслідування та суду, зможе вчинити кримінальні правопорушення, в тому числі і з використанням інших боєприпасів, вибухових пристрої та вибухових речовин. Про це свідчить той факт, що органу досудового розслідування не вдалося відшукати зброю, а саме автомат Калашникова, про який у своїх показаннях говорив свідок. Враховуючи вищевказані ризики застосування будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу унеможливить забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. З метою запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , до останнього необхідно застосувати цілодобовий домашній арешт та покласти на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 5 статті 194 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які підтверджені обставинами, викладеними у клопотанні, і є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України, не може бути застосований до нього.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що боєприпаси знайшов у власному гаражному боксі № 4/1 ОКГ «Протон», які належали військовослужбовцям ЗСУ. Виявивши боєприпаси в березні 2022 року, він перемістив їх до квартири, в який проживає на даний час один, де зберігання цих боєприпасів було безпечнішим. Мети їх використати в нього не було, оскільки чекав, поки за ними повернуться військовослужбовці, яким вони були видані в силу виконання військового обов'язку. Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області просив задовольнити частково, застосувавши до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, оскільки він є членом ДФТГ і хоче далі нести службу у денний час в добровільному формуванні територіальної громади.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 надала письмові заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, які підтримала в судовому засіданні та просила відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області і застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашній арешт в нічний час доби з тих підстав, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 є недостатньою в частині незаконного придбання боєприпасів на даному етапі досудового розслідування для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового арешту, відсутні обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України. ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, тому більш м'який запобіжний захід, ніж цілодобовий домашній арешт, зможе забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вислухавши пояснення підозрюваного ОСОБА_4 , заслухавши думку прокурора, захисника, перевіривши матеріали, додані до клопотання, вважаю необхідним зробити наступний висновок.
Як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання, в провадженні слідчого відділення відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025111270000058 від 21 травня 2025 року, за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України. 02 червня 2025 року на підставі статті 208 КПК України ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні інкримінованого злочину.
Відповідно до вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено частиною 1 статті 178 КПК України.
Як вбачається з частини 1, 2 статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з частиною 2 цієї статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами частини 5 статті 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
03 червня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.
Суть вказаного злочину, згідно з повідомленням про підозру, полягає у тому, що ОСОБА_4 , в березні 2022 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, в порушення приписів, передбачених статтеюю 178 Цивільного Кодексу України, п. 1 Додатку № 1 (Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України), затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992, п.п. 2, 3, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, п.п. 2.1, 2.3 Розділу 2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу знайшов у власному гаражному боксі № НОМЕР_1 Обслуговуючого кооперативу гаражів «Протон» (ідентифікаційний код 20578899), 2 (два) предмети, ззовні схожі на корпуси ручних уламкових протипіхотних оборонних гранат типу «Ф-1»; 1 (один) предмет, ззовні схожий на корпус ручної уламкової протипіхотної оборонної гранати типу «РГД-5»; 1 (один) предмет, ззовні схожий на підривач типу УЗРГМ (уніфікований підривач ручної гранати модернізований); 3 (три) предмети, ззовні схожі на підривачі типу УЗРГМ-2 (уніфікований підривач ручної гранати модернізований); 1 (один) предмет, ззовні схожий на електродетонатор типу «ЕДП-р»; 6 (шість) предметів, ззовні схожих на тротилові шашки, по 75 гр. кожна; 208 (двісті вісім) предметів, ззовні схожих на набої калібру 5,45 х 39 мм, та обернув у власне протиправне володіння вказані боєприпаси, чим фактично вчинив незаконне їх придбання без передбаченого законом дозволу, та у подальшому переніс до приміщення квартири, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав їх по 02.06.2025.
В період часу з 09 год 43 хв по 16 год 14 хв 02.06.2025, під час проведення санкціонованого обшуку на підставі ухвали слідчого судді у квартирі АДРЕСА_2 , працівниками поліції виявлено та вилучено: 2 (два) предмети, ззовні схожі на корпуси ручних уламкових протипіхотних оборонних гранат типу «Ф-1»; 1 (один) предмет, ззовні схожий на корпус ручної уламкової протипіхотної оборонної гранати типу «РГД-5»; 1 (один) предмет, ззовні схожий на підривач типу УЗРГМ (уніфікований підривач ручної гранати модернізований); 3 (три) предмети, ззовні схожі на підривачі типу УЗРГМ-2 (уніфікований підривач ручної гранати модернізований); 1 (один) предмет, ззовні схожий на електродетонатор типу «ЕДП-р»; 6 (шість) предметів, ззовні схожих на тротилові шашки, по 75 гр. кожна; 208 (двісті вісім) патронів, калібру 5,45х39, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, виготовлені промисловим способом та є придатними до стрільби, які ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , незаконно зберігав, без передбаченого законом дозволу.
Системний аналіз положень статті 17, частини 1 статті 42, частини 1 статті 94 та частин 1, 2 статті 368 КПК України свідчить про те, що на цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання стосовно доведеності / не доведеності винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації її діяння відповідно до закону України про кримінальну відповідальність (КК України), позаяк вони підлягають вирішенню за результатами судового розгляду по суті обвинувального акта.
На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів визначає, чи є вірогідною причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (за стандартом «обґрунтованої підозри»), щоб застосувати до неї запобіжний захід.
Наявні у кримінальному провадженні дані, які здобуті ізрапорту старшого оперуповноваженого СКП ВП №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , протоколу допиту свідка ОСОБА_8 , протоколу обшуку від 02.06.2025, проведеного за адресою проживання ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2 , довідок, наданих спеціалістами відділу вибухотехнічної служби, які були залучені до проведення обшуку в якості спеціалістів, відповідно до яких виявлені предмети, є вибухонебезпечними предметами, що відносяться до 2 (другої) та 3 (третьої) категорій вибухонебезпечності від 02.06.2025, постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 02.06.2025, висновку експерта № СЕ-19/111-25/34212-БЛ від 03.06.2025 за результатами проведення судово-балістичної експертизи та з інших доказів, зібраних під час досудового розслідування, вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, і за який передбачено покарання, у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростованих доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Слідчий суддя погоджується із тим, що ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України щодо переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, суду, існує. ЄСПЛ зазначає, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Отже, при визначенні ймовірності переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя враховує 1) тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованому його злочину; 2) можливість підозрюваного залишити територію України з огляду на відсутність для нього законодавчого обмеження для такого виїзду в умовах воєнного стану, оскільки він досяг 61 року.
Таким чином, наявність даного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, що слідчий суддя зобов'язаний враховувати відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 178 КПК України. При оцінці даного ризику також враховуються дані про особу підозрюваного, а також існування реальної можливості переховування від суду з урахуванням суспільно-політичної обстановки в державі, введенням воєнного стану та існуванням непідконтрольних державі територій. Співставлення негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У своїх запереченнях сторона захисту наголошувала на тому, що ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду прокурор обґрунтовує виключно з огляду на покарання, яке може бути призначене підозрюваному у випадку постановлення щодо нього обвинувального вироку. Врахування суворості покарання не може бути визначальним при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя відхиляє ці доводи, та констатує, що крім вказаного, зазначений ризик обґрунтовується можливістю підозрюваного залишити територію України з огляду на відсутність для нього законодавчого обмеження для такого виїзду в умовах воєнного стану.
Під час розгляду клопотання в судовому засіданні захисником було зазначено про міцні соціальні зв'язки підозрюваного ОСОБА_4 , зокрема: наявність у нього двох синів, незначний майновий стан, який свідчить про відсутність коштів для переховування та проживання за кордоном, проте доказів на підтвердження вказаних обставин стороною захисту слідчому судді не надано.
Дійсно, сама по собі тяжкість можливого покарання не є вирішальною при оцінці ризику, передбаченого пунктом 1 частини статті 177 КПК України, однак, на переконання слідчого судді, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу ОСОБА_4 , можуть слугувати підставою для переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, слідчим суддею визнається доведений прокурором ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме ризик вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, з протоколу допиту свідка ОСОБА_8 вбачається, що в гаражному боксі № НОМЕР_1 ОКГ «Протон», власником якого є ОСОБА_4 , він бачив автомат Калашникова, а також набої до автомату та декілька магазинів, а також бачив ще один автомат, який був зібраний та мав оптичний приціл, проте органу досудового розслідування не вдалося відшукати вказану зброю. Зазначені обставини свідчать про можливість вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення проти громадської безпеки.
Однак, при розгляді клопотання прокурором не доведено ризик, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України, тобто ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в зв'язку з чим він до уваги не береться.
Відповідно до частини 5 статті 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості та матеріали, слідчий суддя під час застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що підозрюваний є громадянином України, на час розгляду клопотання досяг 61-річного віку, вдівець, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, є членом ДФТГ.
В судовому засіданні прокурор довів наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Проте, слідчий суддя не погоджується з твердженням сторони обвинувачення, що для запобігання встановленим вище ризикам необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
З урахуванням наведеного, оцінивши в сукупності всі обставини, передбачені статтею 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, особу підозрюваного, наявність достатніх підстав про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України, вважаю, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж домашній арешт у нічний час доби не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі і у вигляді особистого зобов'язання, на застосуванні якого наполягала захисник підозрюваного, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від його волі, а їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
За таких обставин клопотання підлягає частковому задоволенню і до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 5 статті 194 КПК України. Покладення таких обов'язків необхідне з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання існуючим ризикам та ефективності здійснення кримінального провадження. Їх покладення на підозрюваного дасть можливість органу досудового розслідування здійснювати контроль за його належною процесуальною поведінкою та унеможливити настання будь-якого із ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.
Такий запобіжний захід дозволить дотриматися балансу між інтересами підозрюваного та завданнями кримінального провадження.
Відповідно до частини 6 статті 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 181, 196 КПК України,-
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12025111270000058 від 21 травня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_4 , задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, заборонивши ОСОБА_4 залишати житло за адресою зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , в період часу з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня, до 03 серпня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 03 серпня 2025 року включно, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду у цьому кримінальному провадженні за кожною вимогою;
- не відлучатися із м. Славутича, Вишгородського району, Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання.
Підозрюваного ОСОБА_4 негайно звільнити з-під варти в залі суду.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному, прокурору, захиснику.
Копію ухвали для організації виконання негайно направити до Відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Встановити строк дії ухвали по 03 серпня 2025 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - протягом п'яти днів з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1