вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.06.2025м. ДніпроСправа № 908/1907/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., за участю секретаря судового засідання Богатинського Є.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Марганецької міської ради, 53407, Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Єдності, буд.29-А, код ЄДРПОУ 35055650
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", 69006, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд.69А, код ЄДРПОУ 30105738
про стягнення коштів
Представники сторін:
від позивача: Сидельникова Олена Леонідівна, адвокат
від відповідача: Кузнецов Ілля Сергійович, адвокат
10.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Марганецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК» (скорочене найменування ТОВ “МІК») про стягнення коштів у розмірі 3 847 309,08грн за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019 за період з 01.01.2019 по 31.12.2021.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача всі судові витрати у справі.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 справу № 908/1907/24 передано на розгляд судді Педорич С.І.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1907/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
29.07.2024 до канцелярії Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати позовну давність за 2019, 2020 та січень 2021 у зв'язку зі спливом строків позовної давності.
03.09.2024 до канцелярії Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій звертає увагу суду на те, що в результаті неповної сплати орендної плати за період з 2019 по 2021 відповідач безпідставно зберіг у себе орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою на загальну суму 3 847 309,08грн. Водночас позивач зазначає, що продовжений строк позовної давності під час дії карантину, зупинено через воєнний стан.
09.09.2024 до канцелярії Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить суд залишити відповідь на відзив без розгляду і розглянути справу з урахуванням заперечень.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 справу № 908/1907/24 за позовом Марганецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК» про стягнення коштів у розмірі 3 847 309,08грн за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019 за період з 01.01.2019 по 31.12.2021 передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
15.11.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи № 908/1907/24.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024 справу № 908/1907/24 передано на розгляд судді Перовій О.В.
18.11.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов запит Господарського суду Запорізької області про повернення справи № 908/1907/24 у зв'язку із надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 у справі № 908/1907/24.
Справа № 908/1907/24 була направлена 18.11.2024 до Господарського суду Запорізької області.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2024 у справі № 908/1907/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 у справі № 908/1907/24 залишено без задоволення, судове рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 у справі № 908/1907/24 залишено без змін.
24.03.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи № 908/1907/24.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, призначено підготовче засідання на 28.04.2025 о 16год 00хв.
У підготовче засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 31.03.2025, причину неявки суду не повідомив.
У підготовчому засіданні 28.04.2025 судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 12.05.2025 об 11год 30хв, що занесено до протоколу судового засідання.
12.05.2025 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви на іншу дату.
У підготовче засідання з'явились представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні 12.05.2025 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача, оголосив перерву на 03.06.2025 о 15:30.
У підготовче засідання з'явились представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні 03.06.2025 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 05.06.2025 о 15год 30хв, одночасно із наданням можливості учасникам судового процесу подати до першого засідання по суті додаткові пояснення та докази, що занесено до протоколу судового засідання.
04.06.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
У судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, дотримано принцип рівності сторін та надання розумного (достатнього) строку для вчинення певних процесуальних дій.
У судовому засіданні 05.06.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
11.08.2003 між Марганецькою міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика» (далі - орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с.42-45).
Орендодавець на підставі рішення Марганецької міської ради № 336-15/ХХІV від 29.07.2003 надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку. яка знаходиться: 53400, Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Пушкіна, 2а.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,5626га.
Категорія земель іншої промисловості, цільове використання - для промисловості, код 1.10.5 (пункт 1 договору).
Договір укладається на термін - 1 рік, починаючи з дати його реєстрації у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (пункт 2.2. договору).
12.07.2006 сторонами підписано додаткову угоду, якою продовжено дію договору оренди земельної ділянки № 04:03:029:00007 від 11.08.2003, яка знаходиться по вул.Пушкіна, 2, площею 2,5626га, строком на 25 років (а.с.46 зі звороту - 46).
07.12.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі - покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель, який посвідчено приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Єрьоменко Р.П. та зареєстровано у реєстрі за № 5278 (а.с.53 зі звороту - 54).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, по вулиці Пушкіна, будинок 2 у м.Марганець розташований комплекс нежитлових виробничих будівель, що належить відповідачу на праві власності з 06.09.2007 за адресою: Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Пушкіна, буд.2 загальною площею 6 443 м2 (а.с.47 зі звороту - 52).
Рішенням Марганецької міської ради № 489-22/V від 25.10.2007 «Про вилучення земельної ділянки у ТОВ «Швейна фабрика» по вул.Пушкіна, 2-а» прийнято рішення про вилучення у ТОВ «Швейна фабрика» земельної ділянки площею 2,5626 га по вул.Пушкіна, 2 відведеної товариству рішенням Марганецької міської ради № 336-15/ХХІV від 29.07.2003 (а.с.36 зі звороту).
Рішенням сесії Марганецької міської ради № 499-22/V від 25.10.2007 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ТОВ «МІК» по вул.Пушкіна, 2» було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку під нежитловими будівлями які належать товариству згідно договору купівлі-продажу нежитлових будівель зареєстрованого у реєстрі за № 5278 по вул.Пушкіна, 2 (а.с.37).
Рішенням сесії Марганецької міської ради № 611-24/V від 25.12.2007 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «МІК» по вул.Пушкіна, 2а» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передати ТОВ «МІК» в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,5626 га (кадастровий номер 1211300000:01:019:0019) по вул.Івана Мельникова (Пушкіна), № 2а для іншої промисловості.
Договір оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 1211300000:01:019:0019 по вул.Івана Мельникова (Пушкіна), 2а на ТОВ «МІК» відсутній.
Земельна ділянка площею 2.5626 га з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019, яка розташована по вулиці Пушкіна, будинок 2а у місті Марганці є сформованою з 23.08.2016, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.06.2024 № НВ-1200464322024 (а.с.28).
Отже на земельній ділянці з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Пушкіна, 2а розміщується належне відповідачу на праві власності нерухоме майно.
Позивач у позовній заяві покликається на те, що на теперішній час договір оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем не укладено, право оренди відповідно до закону не зареєстровано. А отже відповідач у період з 01.01.2019 по 21.12.2021 користувався спірною земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки, не сплачуючи при цьому плату у відповідному розмірі, що у свою чергу позбавило Марганецьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати, чим порушено майнові права позивача.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності без належних правовстановлюючих документів.
Предметом доказування у даній справі є обставини фактичного користування земельною ділянкою, сума, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, що безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки), період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).
Отже законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.
Відповідно до частин першої, другої статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Отже, враховуючи те, що відповідач не є власником земельної ділянки, єдиною формою здійснення плати за земельну ділянку для відповідача, як землекористувача земельної ділянки, є орендна плата.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Суд з'ясував, що за відповідачем з 06.09.2007 на праві приватної власності зареєстровано комплекс нежитлових виробничих будівель за адресою: Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Пушкіна, буд.2 загальною площею 6 443 м2 на земельній ділянці з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019.
Водночас рішенням сесії Марганецької міської ради № 611-24/V від 25.12.2007 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «МІК» по вул.Пушкіна, 2а» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передати ТОВ «МІК» в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,5626 га (кадастровий номер 1211300000:01:019:0019) по вул.Івана Мельникова (Пушкіна), № 2а для іншої промисловості.
Земельна ділянка площею 2.5626 га з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019, яка розташована по вулиці Пушкіна, будинок 2а у місті Марганці є сформованою з 23.08.2016.
В матеріалах справи відсутні докази належного оформлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Пушкіна, 2а за Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК", зокрема докази укладення відповідного договору оренди з Марганецькою міською радою та державної реєстрації такого права у період з 01.01.2019 по 31.12.2021.
Отже ТОВ "МІК", набувши право власності на нерухоме майно, стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій воно розміщене, та належним платником плати за фактичне користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019.
Відповідач не є юридичною особою, яка звільняється від обов'язку сплати коштів за користування земельною ділянкою відповідно до статті 297 Податкового кодексу України.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.05.2024 № 25300/5/04-36-24-18-18 ТОВ "МІК" є платником земельного податку з юридичних осіб. Згідно поданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок з юридичних осіб) за земельну ділянку площею 0,6443 га за 2021 задекларовано до сплати земельного податку у розмірі 39 916,16грн, за 2022 - 73 179,63грн, за 2023 - 84 145,58грн (а.с.35-36, том 1)
Нормативна грошова оцінка в місті Марганці в 2019, 2020 та 2021 складала 24 341 748,14грн.
Відповідно до рішень Марганецької міської ради ставки орендної плати у 2019 складає 5 %, у 2020 та 2021 - 6%.
За період з 2019 по 2021 рік відповідачем сплачено земельний податок у розмірі 116 422,09грн, залишок заборгованості з орендної плати за згаданий період складає 3 847 309,08грн.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 виснував, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Отже, з дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, ТОВ "МІК", як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване таке майно, а тому у ТОВ «МІК» виник обов'язок належним чином оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір, оформити речові права на земельну ділянку) та сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).
За розрахунком Марганецької міської ради за період з 01.01.2019 по 31.12.2021 розмір плати за землю, що залишається збереженою відповідачем без достатньої правової підстави, як фактичним користувачем земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019, складає 3 847 309,08грн.
За результатами перевірки розрахунку позивача судом порушень не встановлено.
Відповідно до статті 143 Конституції України, статті 12 Податкового кодексу України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов'язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (стаття 10, підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Зазначені рішення міської ради є нормативними актами, були офіційно оприлюднені у визначений податковим законодавством строк, є чинними, діючими у відповідному періоді, та не скасованими у передбаченому законом порядку, а тому підлягають, у відповідності до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обов'язковому виконанню та застосуванню на всій території міста Кривого Рогу при здійсненні розрахунку розміру плати за землю за відповідний рік (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 904/4393/21).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
Згідно із частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019 за період з 01.01.2019 по 31.12.2021 у розмірі 3 847 309,08грн.
Щодо строку позовної давності, заявленого відповідачем.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
Установлено, що позивач звернувся з позовом до суду 10.07.2024, зокрема про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019 за період з 01.01.2019 до 31.12.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (із змін. і доп.) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 № 651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.
Отже, в період з 12.03.2020 по 30.06.2023 на всій території України діяв карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину"; Розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено, зокрема пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Питання щодо того, чи продовжуються строки, які мали би спливти під час карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, але до моменту набрання чинності Законом №540-ІХ, тобто у період з 12 березня 2020 року до 02 квітня 2020 року було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи №910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що початок зупинення строку звернення до суду потрібно пов'язувати саме із моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-ІХ (про таке зазначено, зокрема, в пункті 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20).
За приписом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тож суд враховує висновки Великої Палати, викладені у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №910/18489/20.
Таким чином, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв'язку із введенням воєнного стану, отже позивачем позов пред'явлено у межах строку позовної давності.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення коштів у розмірі 3 847 309,08грн за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019 за період з 01.01.2019 до 31.12.2021.
Щодо судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (пункт 8.23).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» заявлено вимогу майнового характеру (3 847 309,08грн), позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 46 167,71грн.
За подання позовної заяви через систему “Електронний суд» позивач сплатив судовий збір у розмірі 57 709,64грн, про що свідчить платіжна інструкція № 351 від 09.07.2024. Тому поверненню з Державного бюджету України підлягає 11 541,93грн.
Отже позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 46 167,71грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Марганецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення коштів задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", 69006, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд.69А, код ЄДРПОУ 30105738 на користь Марганецької міської ради, 53407, Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Єдності, буд.29-А, код ЄДРПОУ 35055650 кошти у розмірі 3 847 309,08грн (три мільйона вісімсот сорок сім тисяч триста дев'ять гривень 08 копійок) за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019 за період з 01.01.2019 до 31.12.2021 та судовий збір у розмірі 46 167,71грн (сорок шість тисяч сто шістдесят сім гривень 71 копійка).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 06.06.2025
Суддя О.В. Перова