вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1004/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., за участю секретаря судового засідання Богатинського Є.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, 49044, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 26510514
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп", 49070, м.Дніпро, вул.Столярова, буд.16, код ЄДРПОУ 41290576
про стягнення безпідставно збережених коштів
Представники сторін:
від Прокуратури: Карюк Денис Олександрович, прокурор
від позивача: Білан Софія Андріївна
від відповідача: не з'явився
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп" безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул.Березинська, 70А у м.Дніпро за період з 01.01.2021 по 21.11.2024 у розмірі 6 980 715,85грн.
Також заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури просить суд стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 83 768,59грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 справу № 904/1004/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.03.2025 о 12 год 00 хв.
25.03.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі на іншу дату у зв'язку із відсутності юриста на підприємстві та необхідністю часу для заключення договору на юридичне супроводження.
У судове засідання з'явилися представники Прокуратури та позивача. Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений, явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду повідомив.
У підготовчому засіданні 26.03.2025 судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, продовження строку проведення підготовчого засідання на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 14.05.2025 о 12год 00хв, що занесено до протоколу судового засідання.
31.03.2025 до суду повернувся поштовий конверт із копією ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 у справі № 904/1004/25 направлений на адресу відповідача, з відміткою Укрпошти “нет такого дома».
03.04.2025 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про отримання відповідачем 02.04.2025 копії ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2025.
У підготовче засідання з'явилися представники Прокуратури та позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений шляхом направлення копії ухвали суду від 26.03.2025 рекомендованою поштою з повідомленням.
У підготовчому засіданні 14.05.2025 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 05.06.2025 о 12год 00хв, що занесено до протоколу судового засідання. Водночас зобов'язано відповідача зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 ГПК України, подати д суду відомості про таку реєстрацію.
У судове засідання з'явилися з'явилися представники Прокуратури та позивача.
05.06.2025 до суду повернувся поштовий конверт із копією ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2025 у справі № 904/1004/25 направлений на адресу відповідача, з відміткою Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою».
Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.
Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Оскільки відповідачем не було дотримано вимог частини сьомої статті 6 ГПК України, на його адресу судом були направлені рекомендованою поштою з повідомленням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2025, 26.03.2025 та 14.05.2025 у справі № 904/1004/25. Згадані поштові конверти були повернуті з ухвалами суду від 26.03.2025 та 14.05.2025 до суду з відміткою Укрпошти “нет такого дома», адресат відсутній за вказаною адресою.
Так, ухвала суду від 12.03.2025 про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 02.04.2025.
Згадане свідчить про ухилення відповідача від отримання поштової кореспонденції та обов'язку реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи від 25.03.2025 було зазначено, що про призначення судового засідання на 26.03.2025 йому стало відомо з відкритих джерел 25.03.2025.
Проте, у період з 25.03.2025 по 05.06.2025 відповідач не скористався своїм правом, не направив до суду відзив на позовну заяву, будь-які інші документи для розгляду справи по суті.
Крім того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" убачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125767235) надіслано судом 12.03.2025, зареєстровано в реєстрі 12.03.2025 та забезпечено надання загального доступу 13.03.2025, а тому у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Отже відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 05.06.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна по вулиці Березинська, буд.70-А у м.Дніпро розташовані незавершене будівництво - нежитлова будівля літ.А-1, АІ-1, АІІ-1 (незавершене будівництво складу) - 93 % готовності, загальною площею 1628,5 кв.м., № 1 - огорожа, частка 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 12474920121001, номер запису про право власності 20467545) та незавершене будівництво - нежитлова будівля складу відкритого типу літ.Б-1, БІ-1, БІІ-1, під.Б-1, БІ-1 (незавершене будівництво складу) - 93 % готовності, загальною площею 1284,3 кв м, літ.б - приямок, літ.бІ-козирок, №3 - огорожа (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1247484512101, номер запису про право власності 20468370), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп" на праві приватної власності з 18.05.2017 (а.с.39, 56-59).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру відсутні відомості щодо реєстрації речових прав на земельну ділянку по вулиці Березинська, 70-А у м. Дніпро.
Згідно акту обстеження земельної ділянки Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від 16.10.2024 № 16/10/24-В, з доданими до нього додатками, згадане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, яка огороджена по периметру парканом із залізобетонних плит (а.с.29-34).
Відповідно до звіту Комунального підприємства Дніпровської міської ради «Муніципальний землевпорядний офіс» щодо визначення конфігурації, меж, площі та розрахунку НГО земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади на вул.Березинська, 70-А у м.Дніпро площа земельної ділянки складає 1,92 га (а.с.35-36).
Прокурор покликається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп" використовує земельну ділянку площею 1,92га без укладеного договору оренди, за відсутності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України та зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, тим самим збільшує вартість власного майна та протиправно позбавляє територіальну громаду міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати, порушує права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку платного користування земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації такого права, дотримання рівності усіх перед законом, у зв'язку з чим Прокурор звернувся з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 21.11.2024 у розмірі 6 980 715,85грн.
Листом від 16.12.2024 № 1/5-398 комісія з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради, було запропоновано у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги сплатити збитки. Згаданий лист був залишений відповідачем без відповіді (а.с.53-54).
Предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування ТОВ «Снайперсгруп» земельною ділянкою загальною площею 1,92 га, яка розташована на вул.Березинська, 70-А у м. Дніпро.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).
Згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.
Відповідно до частин першої, другої статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Суд з'ясував, що за відповідачем з 18.05.2017 на праві приватної власності зареєстровані незавершене будівництво - нежитлова будівля літ.А-1, АІ-1, АІІ-1 (незавершене будівництво складу) - 93 % готовності, загальною площею 1628,5 кв.м., № 1 - огорожа, частка 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 12474920121001, номер запису про право власності 20467545) та незавершене будівництво - нежитлова будівля складу відкритого типу літ.Б-1, БІ-1, БІІ-1, під.Б-1, БІ-1 (незавершене будівництво складу) - 93 % готовності, загальною площею 1284,3 кв м, літ.б - приямок, літ.бІ-козирок, №3 - огорожа (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1247484512101, номер запису про право власності 20468370), розташовані по вулиці Березинська, буд.70-А у м.Дніпро.
Водночас відповідач з часу набуття права власності на нерухоме майно до теперішнього часу належним чином не оформив речові права щодо спірної земельної ділянки та не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
Розмір коштів, які підлягають стягненню у даній справі, позивачем розраховано на рівні орендної плати.
Відповідач не є власником земельної ділянки або постійним землекористувачем, а відтак не є платником земельного податку.
Відповідач не є юридичною особою, яка звільняється від обов'язку сплати коштів за користування земельною ділянкою відповідно до статті 297 Податкового кодексу України.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.10.2024 № 48930/5/04-36-04-02-12 на 2021-2024 роки податкові декларації з плати за землю ТОВ «Снайперсгруп» не надавались, плата за землю не декларувалась та не сплачувалась (а.с.28).
Отже ТОВ «Снайперсгруп» володіє лише нерухомістю, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 виснував, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Отже, з дня набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме з 18.05.2017, ТОВ "Снайперсгруп", як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване таке майно, а тому з 18.05.2017 у ТОВ "Снайперсгруп" виник обов'язок належним чином оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір, оформити речові права на земельну ділянку) та сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
При цьому, необхідно зазначити, що відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 642/4792/17, від 01.08.2022 у справі № 545/40/20, від 05.10.2022 у справі № 915/767/21, від 21.02.2024 у справі № 646/4738/19, від 02.07.2024 у справі № 644/8837/19, від 06.11.2024 у справі № 915/767/21, для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України не є обов'язковим встановлення сформованості земельної ділянки.
Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №644/3932/18-ц виснував, що посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка не має меж, встановлених у передбачений законом порядку, а також спірній земельній ділянці не присвоєно кадастровий номер, у зв'язку із цим, на її думку, спірна земельна ділянка не може вважатися сформованою об'єктом цивільних прав, що унеможливлює укладення договору оренди землі та сплату орендної плати не можуть бути прийняті до уваги як такі, що не спростовують доводів позивача про фактичне користування відповідачкою земельною ділянкою у зазначених межах відповідно до акту її обстеження, яка огороджена парканом, та не звільняють відповідача від обов'язку слати земельного податку щодо земельних ділянок, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки, податок на які розраховується у відсотках від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлові та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території у межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) за один квадратний метр оподаткування, відповідно прийнятих та чинних у спірний період рішень міської ради.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.12.2023 по справі №643/12527/18.
Так, відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 16.10.2024 № 16/10/24-В, складеного Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, яка огороджена по периметру парканом із залізобетонних плит.
Згідно зі звітом КП «Муніципальний землевпорядний офіс» щодо визначення конфігурації, меж, площі та розрахунку НГО земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади на вул. Березинська, 70-А у м. Дніпро, сертифікованим інженером-геодезистом Синицею Є.К. встановлено, що площа земельної ділянки, яка використовується за вказаною адресою складає 1,9200 га.
Отже ТОВ «Снайпергруп» зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, площею 1,92 га, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Дніпровська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувся факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить, зокрема, із того, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради, проведено розрахунок недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою ТОВ «Снайперсгруп» (безпідставно збережених коштів у розмірі належної до сплати орендної плати) за фактичний період використання землекористувачем земельної ділянки, а саме, за період з 01.01.2021 по 21.11.2024, який затверджено Протоколом № 11 від 21.11.2024 та який складає 6 980 715,85грн, з яких:
- за період з 01.01.2021по 31.12.2021 складає 1 534 343,04 грн;
- за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 складає 1 687 777,34 грн;
- за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 складає 1 940 943,95 грн;
- за період з 01.01.2024 по 21.11.2024 складає 1 817 651,52 грн.
Розрахунок НГО спірної земельної ділянки здійснено комунальним підприємством на підставі діючої технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра, яку затверджено рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 12/57 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра», яка відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 (пункт 7.28 постанови), та постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 538/14/21, від 27.07.2022 у справі № 644/3932/18-ц, від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19, від 13.03.2024 у справі № 161/8273/20 є належним та допустимим доказом.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 646/4738/19 виснував, що за відсутності витягу з нормативно грошової оцінки щодо спірної земельної ділянки, за умови наявності у матеріалах справи інших документів, які підтверджують розмір нормативно грошової оцінки, встановлений, зокрема, відповідними органами місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки, суд вправі ухвалити судове рішення у справі з урахуванням цих документів. У такому випадку рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого можна встановити та вирахувати нормативно грошову оцінку земельної ділянки, є належним доказом у справі.
Розрахунки нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки здійснені КП «Муніципальний землевпорядний офіс» на підставі рішення Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 12/57 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра» є належними та допустимими доказами.
При цьому, ставку орендної плати за землю у розмірі 3 % за земельні ділянки житлової та громадської забудови, встановлено рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» (зі змінами).
За результатами перевірки розрахунку позивача судом порушень не встановлено.
З огляду на викладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за період з 01.01.2021 по 21.11.2024 у розмірі 6 980 715,85грн, за користування відповідачем земельною ділянкою площею 1,92 га, яка огороджена парканом та на якій знаходиться нерухоме майно, що на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп".
Щодо представництва прокурором інтересів держави у справі.
Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Безкоштовне користування земельною ділянкою комунальної форми власності порушує інтереси держави в особі Дніпровської територіальної громади, оскільки міський бюджет за період з 01.01.2021 по 21.11.2024 недоотримав майже 7 млн грн.
Орендна плата за землю є вагомим джерелом доходів місцевих бюджетів та є другим за обсягом джерелом надходжень доходів після податку на доходи фізичних осіб.
Територіальна громада міста Дніпра відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, а безкоштовне користування спірною земельною ділянкою призводить до втраченої можливості отримувати плату за землю, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом.
Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про стягнення безпідставно збережених коштів у якості орендної плати, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.
Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати.
Відповідно до статей 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.
Положення статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.
Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.
До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі статтями 12, 83, 122 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.
Ураховуючи наведене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада, як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпра, суб'єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпра, та зобов'язана здійснювати захист комунальних майнових прав.
На виконання вимог абзацу 4 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Дніпропетровська обласна прокуратура листами від 25.04.2024 № 15/1-856вих-24, від 05.06.2024 № 15/1-1094вих-24, від 11.07.2024 № 15/1-1310вих-24, від 07.10.2024 № 15/1-1834вих-24 та від 24.12.2024 № 15/1-2323вих-24 повідомила Дніпровську міську раду про наявність порушень інтересів держави внаслідок несплати відповідачем безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул.Березинська, 70А у м.Дніпро за період з 01.01.2021 по 21.11.2024.
У відповідь Дніпровська міська рада листами № 7/11-1330 від 04.06.2024, № 7/11-1751 від 05.08.2024, № 7/11-1753 від 05.08.2024, № 7/11-158 від 21.01.2025 повідомила про ігнорування ТОВ «Снайперсгруп» запрошень міської ради на засідання комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, не вжиття заходів, спрямованих на стягнення безпідставно збережених коштів, та надано до обласної прокуратури матеріали для подальшого вжиття заходів претензійно-позовного характеру.
Зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання поновлення інтересів держави у даних правовідносинах, полягають у забезпеченні правомірного режиму платного користування комунальними землями та належної реєстрації такого права, дотримання основ державної діяльності у сфері економічних, організаційно-правових заходів щодо ефективного використання основного багатства країни - землі, забезпечення рівності усіх перед законом, у тому числі в частині дотримання порядку набуття у користування земельних ділянок комунальної власності, поновлення прав територіальної громади та припинення безоплатного використання і незаконного збагачення окремих суб'єктів господарювання.
З огляду на викладене, керівником Дніпропетровської обласної прокуратури виконано вимоги статті 23 Закону України “Про прокуратуру».
Щодо судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (пункт 8.23).
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» заявлено вимогу майнового характеру (6 980 715,85грн), позивач сплатив судовий збір у розмірі 83 768,59грн, про що свідчить платіжна інструкція № 268 від 17.02.2025.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 83 768,59грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп" про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп", 49070, м.Дніпро, вул.Столярова, буд.16, код ЄДРПОУ 41290576 на користь Дніпровської міської ради, 49044, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 26510514 безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки по вул.Березинська, 70А у м.Дніпро за період з 01.01.2021 по 21.11.2024 у розмірі 6 980 715,85грн (шість мільйонів дев'ятсот вісімдесят тисяч гривень сімсот п'ятнадцять гривень 85 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайперсгруп", 49070, м.Дніпро, вул.Столярова, буд.16, код ЄДРПОУ 41290576 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, пр-т Дмиртра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938, МФО 820172, р/р UА228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету -2800) судовий збір у розмірі 83 768,59грн (вісімдесят три тисячі сімсот шістдесят вісім гривень 59 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 06.06.2025
Суддя О.В. Перова