06 червня 2025 року м. Рівне №460/1465/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною і незаконною відмову відповідача у наданні відстрочки від призову по мобілізації та вимогу відповідача про обов'язковість попереднього проходження медичного огляду військово-лікарської комісії для подальшого вирішення надання відстрочки на мобілізацію відповідно до ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову по мобілізації, відповідно до ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як особі, яка зайнята постійним доглядом матері дружини, ОСОБА_2 , яка є інвалідом 1-ї групи та потребує стороннього догляду.
Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся із заявою до відповідача про надання відстрочки від призову по мобілізації як особі, що доглядає інваліда 1 групи - матір дружини. Відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки, не зважаючи на подання усіх документів, передбачених чинним законодавством. Натомість, в порушення п.74 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на службу за контрактом, відповідач зобов'язав позивача пройти медичний огляд. При цьому, не було враховано те, що позивач уже проходив військово-лікарську комісію, та отримав у встановленому порядку військовий квиток.
Ухвалою суду від 16.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними, оскільки відповідач не відмовляв позивачу у наданні відстрочки з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин не передбачено жодних керівних документів щодо створення комісій про перегляд та надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації. У зв'язку з цим позивачу була надана відповідь та роз'яснено порядок дій, якими керується ІНФОРМАЦІЯ_2 у повсякденній діяльності, та запропоновано для вирішення питання отримання відстрочки від призову на військову службу особисто з'явитися до відповідача. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в с.Балаховичі Вараського району Рівненської області, є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ці обставини підтверджуються паспортом громадянина України, витягом з реєстру територіальної громади від 19.01.2024 №2024/000657794, військовим квитком серії НОМЕР_1 від 15.11.2004, обліковою карткою до військового квитка (а.а.с.3-5, 28-29).
22 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову по мобілізації відповідно до ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як особі, яка доглядає матір дружини, що є інвалідом 1-ї групи (а.с.12).
До заяви позивачем було додано такі документи: копію свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про народження дружини заявника, копію довідки до акту огляду МСЕК серії РВН №166617 від 15.01.2020, акт обстеження домоволодіння від 19.01.2024, копію довідки про отримання допомоги №125 від 12.01.2024, копію паспорта заявника, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявнику, копію військового квитка (а.а.с.3-11).
На зазначену заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслано ОСОБА_1 інформаційну відповідь, у якій повідомлено про те, що розгляд питання щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації здійснюється після проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Запропоновано позивачу особисто з'явитися до відповідача для уточнення військово-облікових даних, отримання за потреби військово-облікового документа, проходження медичного огляду військово-лікарської комісії та розгляду питання отримання відстрочки від призову на військову службу.
Ця обставина підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.02.2024 №650, наданим на запит адвоката Печончика О.В. (а.с.13), а також визнається сторонами.
Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 №26/2025, від 15.04.2025 №235/2025 воєнний стан продовжувався і триває донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII,
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Загальна мобілізація, як це передбачено ч.2 ст.4 Закону №3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону №3543-XII, вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Згідно із ст.2 Закону №3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ закріплені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до частин третьої, четвертої вищезазначеної статті, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Поряд з цим, ст.23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до абзацу 10 частини 2 цієї статті, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
При цьому, п.74 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 №352 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2021 №100) (далі - Положення №352) передбачено, що відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" відстрочка від призову на строкову військову службу надається громадянам за рішенням призовної комісії: за сімейними обставинами, за станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності, а у випадках, які не передбачені зазначеним Законом, - за рішенням обласної призовної комісії на підставі подання районної (міської) призовної комісії.
Право на одержання призовниками відстрочки від призову повинно бути підтверджено відповідними документами, які подаються призовниками районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі наявності права на відстрочку медичний огляд призовників, придатних до військової служби за станом здоров'я, не проводиться. Дані про їх стан здоров'я вносяться до книги протоколів засідань районної (міської) призовної комісії за результатами медичного огляду під час приписки до призовної дільниці або раніше проведеного медичного огляду під час проходження призовної комісії.
Призовник, який має право на відстрочку за сімейними обставинами, повинен через районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки подати голові районної (міської) призовної комісії заяву про бажання нею скористатися, до якої повинен додати документи, що підтверджують це право (п.75 Положення №352).
Відстрочка від призову надається лише в разі, коли відповідними документами достовірно встановлено, що на утриманні призовника перебувають особи, зазначені у пунктах 1 і 2 частини другої статті 17 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", і відсутні інші працездатні особи - громадяни України, які зобов'язані відповідно до законодавства їх утримувати.
Коло осіб, які вважаються непрацездатними, визначається частиною другою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Документом, що підтверджує статус особи з інвалідністю, є довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ.
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач проживає разом із матір'ю дружини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є особою з інвалідністю 1-ї групи загального захворювання та потребує постійного стороннього нагляду, догляду та допомоги. Позивач доглядає за матір'ю дружини, годує, прибирає, забезпечує ліками, продуктами харчування та веде домашнє господарство.
Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 27.04.2012, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 09.12.1987, довідкою до акта огляду МСЕК серії РВН №166617 від 15.01.2010 та актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 19.01.2024 №4 (а.а.с.6, 7, 9, 11).
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин позивач у силу абз.10 ч.2 ст.23 Закону №3543-ХІІ не підлягав призову на військову службу під час мобілізації як такий, що зайнятий постійним доглядом за матір'ю своєї дружини.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1 та 2 ст.33 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За приписами ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону №2232-ХІІ, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною одинадцятою статті 38 Закону №2232-ХХІ визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з п.11 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема оформляють для військовозобов'язаних відстрочки від призову під час мобілізації в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
У силу пункту 12 Положення №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Аналізуючи наведені вище законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що праву позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації кореспондує його обов'язок з дотримання правил військового обліку.
Тобто, за існуючого на момент виникнення спірних правовідносин правового регулювання, позивач повинен був повідомити районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про наявність підстав для відстрочки.
Суд зауважує, що позивач заявою від 22.01.2024 повідомив позивача про бажання скористатися відстрочкою та надав документи, що підтверджують це право.
Питання про надання відстрочки ОСОБА_1 відповідачем вирішено не було, натомість запропоновано позивачу прибути особисто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи заперечення на позовні вимоги, відповідач посилається на відсутність на момент виникнення спірних правовідносин належного правового регулювання щодо порядку надання та оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд звернув увагу на такі аргументи відповідача, проте зазначає, що з огляду на принцип верховенства права, встановлений ст.8 Конституції України, відсутність належного правового регулювання (неврегульованість підзаконними нормативними актами порядку оформлення та надання відстрочок від призову під час мобілізації) не може бути підставою для ігнорування підтвердженого належними документами права позивача не бути призваним на військову службу як особи, що здійснює догляд за особою з інвалідністю 1-ї групи.
Аналізуючи спірні правовідносини, суд вважає, що відповідач, надавши позивачу інформаційну відповідь, фактично не розглянув його заяву про надання відстрочки, тобто допустив протиправну бездіяльність.
При цьому, суд констатує, що з моменту виникнення спірних правовідносин і до моменту ухвалення рішення у цій справі законодавцем було внесено ряд змін до нормативно-правових актів, що стосуються призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, згідно з ч.ч.7, 8 ст.23 Закону № 3543-XII, перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
З 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, адже були внесені зміни до ст. 23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок - №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до п.п.56, 57 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п. 59 Порядку №560).
Відповідно до п. 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Встановлені обставини справи доводять, що відповідач за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача не прийняв відповідного рішення та не оформив для позивача відстрочки від призову під час мобілізації або обґрунтованої відмови в її наданні.
Зважаючи на те, що відповідач не прийняв акту владно-розпорядчого характеру щодо отриманої заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, як військовозобов'язаному, який є здійснює постійний догляд за хворою матір'ю дружини, не з'ясовував передбачених Законом підстав для надання відстрочки, порушення заявленого права позивача допущене відповідачем саме бездіяльністю щодо прийняття рішення за результатами розгляду відповідної заяви, а тому належним способом захисту порушеного права буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви позивача від 22.01.2024 про надання відстрочки від призову під час мобілізації у зв'язку з доглядом за матір'ю дружини, яка потребує постійного догляду та зобов'язання відповідача розглянути цю заяву.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не спростовано відповідачем. Натомість, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Отже, позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви у цій справі сплачено згідно з квитанцією від 09.02.2024 судовий збір у сумі 1221,20грн.
Враховуючи задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору в зазначеній сумі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 22 січня 2024 року про надання відстрочки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути, з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, по суті заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із зайнятістю постійним доглядом за матір'ю дружини ОСОБА_2 , відповідно до ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та за результатами розгляду заяви прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням викладених судом висновків у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1221 (одна тисяча двісті двадцять одна) гривня 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ).
Рішення складено 06 червня 2025 року.
Суддя О.М. Дудар