06 червня 2025 рокусправа № 380/4754/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання протиправною та скасування постанови,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» (далі - ТОВ «Фірма «Ратуша», позивач) до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича (приватний виконавець Білецький І.М., відповідач), в якій просить:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні № 76139685 щодо винесення постанови від 26 лютого 2025 року про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження № 76139685;
- скасувати постанову приватного виконавця Білецького І.М. від 26 лютого 2025 року про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження № 76139685.
Позивач, боржник у виконавчому провадженні, аргументує позовні вимоги до приватного виконавця тим, що виходячи з положень частин першої та третьої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: (1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; (2) авансового внеску стягувача; (3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Отже, Законом встановлено вичерпний перелік джерел відшкодування витрат виконавчого провадження приватних виконавців, а саме: за рахунок авансового внеску стягувача; за рахунок стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Частиною 11 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається. Абзацом 13 пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження виноситься виконавцем виключно на стадії розподілу грошових сум, стягнутих з боржника. Як станом на день прийняття оскарженого рішення, так і станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом приватний виконавець Білецький І.М. в межах виконавчого провадження №76139685 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/2070/23 від 20 вересня 2024 року не стягнув з ТОВ «Фірма «Ратуша» (боржника у виконавчому провадженні № 76139685) будь-яких грошових сум. Тому оскаржена постанова прийнята відповідачем передчасно, з порушенням норм Закону та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Відповідач позов не визнає, надіслав суду відзив на адміністративний позов. Звертає увагу суду на те, що питання фінансування виконавчого провадження врегульовано розділом VI Інструкції N 512/5. Пунктом 2 розділу VI Інструкції N 512/5 передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов: - про відкриття виконавчого провадження; - про стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); - про стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); - про стягнення витрат виконавчого провадження; - про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: • виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); • пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-18, 19-1-21 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Повідомив, що завершив виконавче провадження ВП №76139685 шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.04.2025, оскільки стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення суду, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення. Приватний виконавець Білецький І.М. виніс постанову ВП №76139685 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, згідно яких ним визначено розмір додаткових витрат приватного виконавця в сумі 30000 грн. Таким чином, оскільки понесені приватним виконавцем витрати виконавчого провадження щодо залучення суб'єкта господарювання не були ним стягнуті, відповідач не порушив процедури стягнення таких витрат після закриття виконавчого провадження. Ані норми Закону N 1404-VIII, а ні норми Інструкції N512/5 не містять обов'язку, зокрема, приватного виконавця щодо зазначення у постанові про стягнення витрат виконавчого провадження детального розрахунку кожного із виду витрат, понесених ним в тому чи іншому виконавчому провадженні.
Вирішуючи питання про юрисдикцію цього спору, суд керується такими мотивами: з огляду на щонайменше п'ять істотних аргументів (детально описані в іншому судовому рішенні, постановленому головуючим суддею в адміністративній справі №380/6932/23; режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/117592885; суд не бачить потреби дублювати їх в цьому рішенні) суд переконаний, що цей спір належить до юрисдикції господарського суду на стадії здійснення ним судового контролю за виконанням постановленого ним рішення у господарській справі № 914/2070/23. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду, протлумачивши положення частини другої статті 74 Закону №1404-VIII, в постанові від 11.09.2024 у справі №310/2210/21 сформувала такі висновки щодо застосування норми права: « 11.1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VІІІ). 11.2. За правилами адміністративного судочинства належить розглядати скарги на дії виконавця щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, а також визнання протиправною та скасування відповідної постанови.)». Суд, керуючись частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п'ятою статті 242 КАС України, враховує наведені вище висновки Верховного Суду щодо застосування статті 74 Закону № 1404-VIII та розглядає цей спір в порядку адміністративного судочинства.
Суд вивчив доводи сторін, наведені в заявах по суті спору, дослідив долучені до справи докази та встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини:
25.09.2024 приватний виконавець Білецький І.М. за заявою АТ «Комерційний інвестиційний банк» (стягувач за виконавчим документом) відкрив виконавче провадження №76139685 про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2070/23 від 20.09.2024 про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 22.10.2019, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Колдубай Н.П. за №2507, на майно ТОВ «Фірма «Ратуша» (боржник за виконавчим документом), а саме - на нерухоме майно (нежитлові приміщення), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, буд. 242, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 123493746101 на користь АТ «Комерційний інвестиційний банк» в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Гал-Леобуд» по Договору кредиту N 02-1/3К-49 від 26.10.2010 в сумі 26996414,10 грн. шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна.
З метою примусового виконання рішення приватний виконавець Білецький І.М. постановою про залучення суб'єкта господарювання від 07.10.2024 залучив суб'єкта господарювання ПП «Західний експертно консалтинговий центр» шляхом укладення договору на проведення оцінки майна № 07/10/24 від 07.10.2024. Суб'єкт господарювання виставив рахунок на оплату його послуг № 07/10/2024 від 07.10.2024 на суму 30000 грн. Факт надання послуг з оцінки майна та їх оплати приватним виконавцем підтверджується актом виконаних робіт від 09.10.2024, висновком про вартість майна від 09.10.2024р., інструкцією №138234 від 08.10.2024 про перерахунок 30000 грн.
Приватний виконавець Білецький І.М. 26.02.2025 виніс постанову ВП №76139685 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, відповідно до якого боржник ТОВ «Фірма «Ратуша» повинен сплатити додаткові витрати виконавчого провадження в сумі 30000 грн. (на послуги експерта з оцінки арештованого майна).
Виконавче провадження ВП N76139685 завершено 02.04.2025 шляхом винесення відповідачем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із тим, що стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII (далі - Закон №1404-VII) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 (далі - Інструкція №512/5).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону N 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону N 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Частиною п'ятою статті 26 Закону N 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до норм статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 "Про встановлення иидів та розмірів витрат виконавчого провадження" передбачені такі види витрат виконавчого провадження: (1) виготовлення документів виконавчого провадження (папір, копіювання, друк документів, канцтовари); (2) пересилання документів виконавчого провадження (конверти, знаки поштової оплати (марки), послуги маркувальної машини, послуги поштового зв'язку); (3) послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій (експертів, спеціалістів, зберігачів, перекладачів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій); (4) послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; (5) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; (6) послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; (7) банківські послуги при операціях з іноземною валютою; (8) сплата судового збору; (9) оплата вчинюваних нотаріальних дій; (10) плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження; (11) інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Питання фінансування виконавчого провадження врегульовано розділом VI Інструкції N 512/5. Пунктом 2 розділу VI Інструкції N 512/5 передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: • відкриття виконавчого провадження; • стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); • стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); • стягнення витрат виконавчого провадження; • закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: • виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); • пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-18, 19-1-21 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
При вирішенні спору суд керується такими мотивами щодо застосування наведених вище норм права до встановлених судом обставин справи:
витрати на оцінку майна ВП №76139685 в розумінні статті 42 Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5 є додатковими витратами виконавчого провадження, що можуть фінансуватися за рахунок таких джерел: - авансовий внесок стягувача; - кошти, стягнені з боржника в процесі здійснення виконавчих дій; - власні кошти приватного виконавця.
У спірній ситуації ці додаткові витрати поніс приватний виконавець (відповідач) за рахунок власних коштів.
Відшкодування таких додаткових витрат виконавчого провадження, понесених приватним виконавцем за рахунок власних коштів, може відбуватися двома шляхами:
1. у разі стягнення з боржника в межах виконавчого провадження грошових сум на стадії їх розподілу - шляхом винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, в якій зазначаються розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні; ця постанова є підставою для подальшого вчинення приватним виконавцем дій щодо перерахування на власний рахунок грошових коштів боржника;
2. у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, проте не були стягнуті (як у цій справі) - шляхом винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому згаданими Законом та Інструкцією.
Приватний виконавець в межах ВП №76139685 не стягнув з боржника коштів та не зміг реалізувати майно боржника. Отже, оскільки в цьому виконавчому провадженні приватний виконавець не дійшов до стадії розподілу стягнених з боржника грошових сум, то у нього не було підстав 26.02.2025 виносити постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, в якій зазначати розмір та вид витрат (на послуги експерта з оцінки арештованого майна). Це свідчить про очевидну протиправність оскарженої постанови з огляду на її прийняття за відсутності визначених Законом №1404-VIII та Інструкцією №512/5 підстав для її постановлення.
Оцінюючи посилання відповідача на те, що він 02.04.2025 прийняв рішення (постанову) про повернення виконавчого документа стягувачу, суд констатує, що в такій ситуації приватний виконавець починаючи з 02.04.2025 мав підстави з метою відшкодування понесених ним додаткових витрат на оцінку майна боржника в сумі 30000 грн. винести постанову про стягнення з боржника (позивача у цій справі) витрат виконавчого провадження, яка як виконавчий документ підлягає виконанню в порядку, встановленому згаданими Законом та Інструкцією.
Разом з тим, повернення 02.04.2025 виконавчого документа (наказу господарського суду) стягувачу ніяким чином не легітимізує очевидно протиправних дій приватного виконавця щодо прийняття 26.02.2025 постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП №76139685, в межах якого відповідач не стягнув з боржника (позивача) коштів та не реалізував його майно, а отже - не дійшов до стадії розподілу стягнених з боржника грошових сум.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржені дії та рішення приватного виконавця не відповідають критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті другої КАС України. Підсумовуючи свої висновки, позовні вимоги ТОВ «Фірма «Ратуша» слід задовольнити повністю.
З огляду на висновки суду про задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються з відповідача.
Керуючись ст.ст.19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,287,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича щодо винесення у виконавчому провадженні №76139685 постанови від 26 лютого 2025 року про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича від 26 лютого 2025 року про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження № 76139685.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович