06 червня 2025 року м. Житомир справа № 640/3398/21
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІО С» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІО С» (далі - ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниця Держмитслужби (далі - митний орган) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2021/000238/2 від 12.01.2021.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що для митного оформлення імпортованого товару митниці надано основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте відповідачем протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яка підлягає скасуванню.
Зауважує, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С» звертає увагу суду, що його правова позиція базується на двох суттєвих правових позиціях:
спірне рішення не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки не містить наявної в митного органі інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та для прийняття рішення про коригування митної вартості, у рішенні відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару та фактів, які вплинули на таке коригування;
у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригування обсяги партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
З урахуванням наведеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/3398/21 за позовом ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Запропоновано сторонам у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати суду письмові пояснення щодо актуальності спору, стосовно якого подано позов, щодо зміни фактичних обставин у цій справі. Зобов'язано відповідача надати суду належним чином засвідчені копії всіх доказів щодо предмету спору.
Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), або заяви про визнання позову.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 замінено відповідача у справі №640/3398/21 Київську митницю Держмитслужби на його правонаступника Київську митницю (код ЄДРПОУ ВП 43997555; місцезнаходження: бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124).
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документах, які надані позивачем до митного органу разом з митною декларацією містились розбіжності та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що фактично сплачена та підлягає сплаті за товар, а декларантом відмовлено у подачі додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, передбачених вимогами Митного кодексу України. Отже, на переконання відповідача, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято уповноваженим органом з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів, які не спростовані позивачем.
Наголошує, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті і саме він має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості , обрано метод визначення митної вартості товарів натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.
У відповіді на відзив позивач наполягає на позиції, висловленій в обґрунтування позовних вимог. Зауважує на безпідставності доводів відповідача, наведених у відзиві та просить задовольнити позовні вимоги.
18 березня 2025 року Київська митниця сформувала в підсистемі «Електронний суд» клопотання, у якому підтримує наявний у матеріалах справи відзив Київської митниці Держмитслужби та додає його копію.
25 березня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача, у яких останній наголошує на протиправності оскарженого рішення та наводить перелік судових рішень за аналогічними спорами Київської митниці та ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С», які ухвалені на користь останнього.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між ТОВ «ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С» (покупець) та BRADAS Sp z.o.o. Spolka komandytowa, Poland (продавець) укладено контракт від 01.11.2019 №019PL, на підставі якого продавець продає, а покупець купує товар: частини поливальних систем та систем зрошення для сільського та присадибного господарства, садові та промислові шланги, фітинги, садові інструменти, хомути для шлангів, муфти та інше у різних формах, кількості та різноманітності за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах до контракту. Умови поставки: FCA м. Олесно, Польща («Інкотермс 2010»), або буде визначатись додатковими письмовими угодами до контракту, або буде прямо вказуватись у рахунках.
Відповідно до доповнення № 1 до контракту сторони домовились визначити прайс лист від 15.11.2019 (додаток № 1) діючим прайс листом до контракту від 01.11.2019 №019PL.
12 січня 2021 року ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С» здійснило митне оформлення в режимі імпорту товару - хомути для шлангів, частини поливальних систем та систем зрошення для сільського та присадибного господарства, садові та промислові шланги, фітинги, садові інструменти, муфти та інше.
Позивачем оформлено та подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №UA100380/2023/000003/2 від 23.01.2023, в якій задекларовано митну вартість товару відповідно до ст.58 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни контракту.
Також на підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем надані документи, які передбачені частинами 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме:
Контракт № 019PL від 01 листопада 2019 року між ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С», Україна, м. Київ та BRADAS GROUP Sp z о.о. (інша назва BRADAS Sp z о. о. Spфtka komandytowa, Poland); доповнення 1 від 01.11.2019; доповнення 2 від 25.04.2020; доповнення 3 від 14.05.2020; доповнення 4 від 03.06.2020; доповнення 5 від 03.07.2020; доповнення 6 від 26.11.2020;
Інвойс ЕХ/HU/2/2021 від 07.01.2021;
переклад інвойсу ЕХ/HU/2/2021 від 07.01.2021;
Пакінг-лист (специфікація) до інвойсу ЕХ/HU/2/2021 від 07.01.2021;
Експортна митна декларація Республіки Польща № 21PL331020Е0008500 від 08.01.2021;
Сертифікат походження № PL/MF/AТ 0358954 від 08.01.2021;
Сертифікат походження EUR-1 № PL/MF/AR 0404028 від 08.01.2021;
Заявка на перевезення вантажу від перевізника - ФОП ОСОБА_1 № 1 від 04.01.2021;
Довідка про транспортні витрати від 07.01.2021 на заявку № 01 від 04.01.2021;
Рахунок на сплату транспортування вантажу №8 від 08.01.2021 на суму 45 000 грн;
CMR BN без номеру (міжнародна транспортна декларація) від 08.01.2021.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом.
Як убачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме:
1) прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки;
2) відповідно до п.8.2 контракту від 01.11.2019 № 019PL продавець надсилає після відвантаження товару рахунок-проформу, яка не надана до митного оформлення;
3) відповідно до п.6 зовнішньоекономічного контракту ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки. При цьому відомості щодо того, хто несе витрати на маркування товару, доставки до місця навантаження та розвантаження відсутні. Тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як витрати на навантаження/розвантаження;
4) заявлені за МД товари торговельної марки «BRADAS». Надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою.
При цьому, джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з наступними деклараціями:
товар № 1 митна декларація від 20.08.2020 № UA305160/2020/42699 (вартість товару згідно джерела інформації - 2,72 USD/кг);
товар № 18 митна декларація від 06.11.2020 UA500150/2020/209107 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,87 USD/кг);
товар № 25 митна декларація від 22.10.2020 № UA500490/2020/504333 (вартість товару згідно джерела інформації - 4,6999 USD/кг);
товар № 26 митна декларація від 08.09.2020 № UA305110/2020/12445(вартість товару згідно джерела інформації - 4,8655 USD/кг).
У подальшому, декларацію № UA1100300/2021/000387 від 12.01.2021 скасовано та заповнено нову митну декларацію (після коригування) №UA100300/2021/000420 від 12.01.2021.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Розмір суми коригування митної вартості (вартість позову) за відповідним рішенням про коригування митної вартості товарів № UA100300/201/000238/2 від 12.01.2021 є 45 990,03 грн. (детально 7622,93 грн. мито та 38 367,1 грн. ПДВ).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються МК України.
За визначенням, що міститься у статті 49 Митного кодексу України (надалі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, який переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
На виконання частин першої, другої, четвертої, восьмої, дев'ятої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У пунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до підпункту 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631), перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Отже, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митними органами додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 826/27058/15, від 21.02.2020 у справі №813/1229/16 та від 27.01.2022 у справі №200/6431/20-а.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16.
Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс.
Частиною дванадцятою статті 264 МК України встановлено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно з частинами першою, сьомою, восьмою, дев'ятою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до приписів статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689.
Згідно з пунктами 6 та 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
Системний аналіз наведених вище норм МК України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як підтверджено матеріалами справи, митним органом направлено до декларанта електронне повідомлення про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору. Підставою для прийняття такого рішення стала наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та з доданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, зокрема, відповідачем оскаржуване рішення обґрунтовано тим, що:
1) прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки;
2) відповідно до п. 8.2 контракту продавець надсилає після відвантаження товару рахунок-проформу, який не надано до митного оформлення;
3) відповідно до п.6 зовнішньоекономічного контракту ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки, при цьому відомості щодо того, хто несе витрати на маркування товару, доставки до місця загрузки, на навантаження відсутні. Тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як витрати на навантаження/розвантаження;
4) до митного оформлення не надано документи, підтверджуючі наявність або відсутність страхування вантажу, тобто документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як страхування;
5) надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою «BRADAS».
Доводи відповідача з приводу не надання декларантом до митного оформлення доказів на підтвердження наявності/відсутності сплати ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «BRADAS», суд оцінює критично, оскільки зазначені платежі не включені до митної вартості, доказів зворотного митним органом не надано.
Посилання митного органу на ці обставини, як підстави для коригування митної вартості, є необґрунтованими. Крім цього, визначення терміну поставки FCA - як і було зазначено в самому рішенні митного органу про коригування митної вартості, не включає ліцензійні платежі за торгову марку, а роялті можуть виставлятись тримачем торгової марки, проте до митної вартості такі витрати не відносяться.
Суд зазначає, що якщо страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт, позаяк, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.
Митним органом не доведено той факт, що страхування здійснювалося (а як наслідок витрати на страхування включаються до митної вартості), отже такі доводи відхиляються судом.
Як і доводи відповідача про те, що прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки суд уважає безпідставними, з огляду на те, що прайс-лист є документом довільної форми, а діюче законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів. Разом з цим, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Також суд зауважує, що відповідно до пункту 6 зовнішньоекономічного контракту ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки.
За умовами контракту поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс FCA та передбачає здійснення завантаження товару за рахунок продавця (пункт 5 Контракту).
Відповідно до доповнення до контакту № 5 упаковка товарів, маркування товарів та упаковка здійснюється продавцем за свій рахунок, піддони, в яких розміщується товар, надаються продавцем безкоштовно.
Згідно з офіційним тлумаченням торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі Інкотермс термін FCA, або Франко перевізник ( ... назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.
Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця, а тому така складова митної вартості товару, що був поставлений, як витрати на навантаження/вивантаження у цьому конкретному випадку не потребують додаткового підтвердження.
Відповідно, твердження відповідача про те, що позивачем документально не підтверджено (не включено) таку складову митної вартості як витрати на навантаження/завантаження, є безпідставним.
Крім цього, посилання митного органу на те, що позивач не надав рахунку-проформи, суд до уваги не бере, оскільки таким рахунком і є поданий позивачем до митного оформлення інвойс. Доказів того, що рахунок-проформа має бути за іншою формою чи має чітко встановлену форму відповідачем до суду не надано.
Також суд уважає за необхідне врахувати висновки Верховного Суду, які висловлені у постанові від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24:
«Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.».
Отже, ознайомившись із матеріалами справи, суд дійшов висновку, що документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.
Варто вказати, що ненаведення митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, доводи та мотиви правомірності спірного рішення, висловлені Київською митницею є безпідставними, натомість позивачем надані всі необхідні документи для підтвердження числові значення складових митної вартості.
Указані обставини свідчать про відсутність необхідних умов, передбачених статтею 59 МК України, для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Ураховуючи зазначене вище, суд висновує, що за умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав уважати, що має місце подання неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.
Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та невідповідність ціни товару документам, які надані декларантом, суд зазначає, що оцінюючи подані на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.
Будь-яких доказів того, що ціна імпортованих товарів є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв'язку з їх придбанням, відповідач під час розгляду справи не надав.
У той же час митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Натомість матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/6346/13.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позовна заява подана до суду засобами поштового зв'язку у лютому 2021 року та сплачено судовий збір за подання позову в сумі 2270,00 грн.
Отже, судовий збір у розмірі 2270,00 грн (платіжне доручення від 03 лютого 2021 року № 212, а.с.8 т.1) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІО С» до Київської митниці - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100300/2021/000238/2 від 12.01.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІО С» (код ЄДРПОУ: 40062633; місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Тимофія Строкача, буд. 1) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят гривень) 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 06 червня 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова