06 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/12163/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області із позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Михалюк І.В. від 25.04.2025 ВП № 77896050 в частині стягнення з ТУ ДСА України в Житомирській області виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 32135,87 грн.
В обґрунтування позову вказує, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі № 240/7316/24 Територіальним управлінням ДСА України в Житомирській області проведений перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вислугу років за період з 01 лютого 2024 року по день набрання рішення законної сили, тобто по 07 січня 2025 року з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів, що становить 240 595,44 грн. Територіальне управління добровільно виконало дане рішення в частині нарахування суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років за період з 01 лютого 2024 року по 07 січня 2025 року. Зазначає, що 11.03.2025 ТУ ДСА України в Житомирській області звернулося до Державної судової адміністрації України листом 11.03.2025 №571/25-Вих щодо виділення додаткових коштів по програмі 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" у сумі 240595,44 грн для здійснення виплати по даному рішенню. Однак, ДСА України додаткові бюджетні асигнування територіальному управлінню виділені не були. Позивач в позові зазначає, що з листа ДСА України від 02.04.2025 №11-6475/25 вбачається, що ДСА України звертається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою, але пропозиції підтримані не були.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач також зазначає, що згідно з п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". При цьому, у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів), що підтверджується паспортом бюджетної програми на 2025 рік, затвердженого наказом ДСА України від 11.02.2025 №53. На переконання позивача, в даному випадку виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI. Позивач, звертаючись до суду з позовом, вважає, що виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується, а тому оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою від 19.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, яке призначено на 26.05.2025 о 12:30 год.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 21.05.2025. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що державний виконавець в ході аналізу наданої відповіді Територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області від 30.04.2025 №915/25-вих, постанови Верховного Суду України від 26.01.2021 у справі №611/26/17 та обставин справи, встановлених даним судовим рішенням, прийшов до висновків, що рішення суду не може вважатися виконаним у повному обсязі, адже рішенням Житомирського окружного адміністративного суду боржника зобов'язано вчинити дві дії, а саме: провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вислугу років з 01.02.2024 на підставі частин 2, 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII у відповідності до наказу голови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №23-к від 04 жовтня 2023 року. В свою чергу у відповіді на постанову про відкриття виконавчого провадження позивачем зазначено, що рішення суду виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження лише в частині нарахування, але не виконано у частині виплати. Відповідач у відзиві також зауважує, що аналізуючи наведені положення Закону України "Про виконавче провадження" можна дійти висновку, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець не може з'ясовувати питання про те, чи виконано рішення суду. На цьому етапі він пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України "Про виконавче провадження", чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження. А перевірка виконання рішення суду здійснюється вже після відкриття виконавчого провадження. Дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №77896050 від 25.04.2025 відповідач вважає законними та такими, що відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження". Просить відмовити у задоволенні позову.
У судове засідання, призначене на 26.05.2025 представники сторін не прибули.
26.05.2025 представник позивача надіслав клопотання, в якому просить здійснити розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у відзиві просив позовну заяву розглядати без участі представника.
Згідно ч.3 ст.268 КАС України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої інстанції.
Протоколом суду від 26.05.2025 продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №240/7316/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.01.2025, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області щодо здійснення з 01 лютого 2024 року нарахування та виплати суддівської винагороди судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу без урахування доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №23-к від 04 жовтня 2023 року. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вислугу років з 01 лютого 2024 року на підставі частин 2, 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402VIII у відповідності до наказу голови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №23-к від 04 жовтня 2023 року.
30.07.2024 у справі №240/7316/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.01.2025, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області щодо здійснення з 01.02.2024 нарахування та виплати суддівської винагороди судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу без урахування доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №23-к від 04.10.2023, зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вислугу років з 01.02.2024 на підставі частин 2, 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402VIII у відповідності до наказу голови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №23-к від 04.10.2023.
24.03.2025 Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 30.07.2024 у справі №240/7316/24 видано виконавчий лист в межах зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Житомирській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вислугу років з 01 лютого 2024 року на підставі частин 2, 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402VIII у відповідності до наказу голови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №23-к від 04 жовтня 2023 року. 30.07.2024 у справі №240/7316/24 видано виконавчий лист в межах зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вислугу років з 01.02.2024 на підставі частин 2, 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402VIII у відповідності до наказу голови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №23-к від 04.10.2023.
В подальшому, державним виконавцем 25.04.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77896050 з примусового виконання виконавчого листа №240/7316/24, постанови про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 32 000,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 135,87 грн.
Вважаючи протиправними постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII).
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина 5);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина 6).
Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено засади справляння виконавчого збору, зокрема:
- виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина 1);
- за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина 3);
- державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина 4);
Відповідно до пунктів 9 та 17 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа.
З огляду на викладене, разом з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Частинами 5 та 9 статті 27 Закону № 1404-VIII визначений вичерпний перелік підстав для звільнення боржника від сплати виконавчого збору.
Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI (далі -Закон №4901-VI).
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа) (ч.1 ст.2 Закону №4901-VI).
Позивач в цій справі та боржник у виконавчому провадженні №77896050 - Територіальне управління державної судової адміністрації України в Житомирській області за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з ч.1 ст.148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Суд звертає увагу на той факт, що у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя), що підтверджується паспортом бюджетної програми на 2025 рік, затвердженого наказом ДСА України від 11.02.2025 №53.
Таким чином, суд зазначає, що в даному випадку виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI, а виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця від 25.04.2025 ВП №77896050 про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо постанови від 25.04.2025 ВП №77896050 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
У постанові вказано: розмір мінімальних витрат виконавчого провадження:
- винесення постанови про стягнення виконавчого збору 2,12 грн;
- винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження - 2,7 грн;
- винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) 31,22 грн;
- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 30,83 грн;
- плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн.
Загальна сума мінімальних витрат 135,87 грн.
Суд зауважує, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2025 ВП №77896050 є чинною та позивачем не оскаржується.
Окрім того, чинним законодавством України не встановлено, що мінімальні витрати виконавчого провадження не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Отже, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження підлягає скасуванню в частині винесення постанови про стягнення виконавчого збору 2,12 грн, оскільки, за результатом розгляду даної адміністративної справи суд дійшов висновку, що є протиправною та підлягає скасуванню постанова про стягнення виконавчого збору.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова від 25.04.2025 ВП №77896050 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження підлягає скасуванню в частині винесення постанови про стягнення виконавчого збору 2,12 грн.
Частинами 1-2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4844,80 грн за дві позовні вимоги майнового характеру, а саме:
1) за оскарження постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в рамках виконавчого провадження ВП № 77896050 - 2422,40 грн;
2) за оскарження постанови про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження ВП № 77896050 - 2422,40 грн.
Судом задоволено майнову вимогу позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору розмірі 32000,00 грн та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в частині винесення постанови про стягнення виконавчого збору 2,12 грн.
Отже, стягненню з відповідача підлягає сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2460,19 грн: 2422,40 грн + 37,79 грн (2,12 грн/135,87 грн х 100)= 1,56%; 2422,40 грн х 1,56% = 37,79 грн).
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул.Мала Бердичівська,23, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, ЄДРПОУ: 26278626) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) (майдан Соборний,1, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправними та скасування постанов, задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Михалюк І.В. від 25.04.2025 ВП № 77896050 про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Михалюк І.В. від 25.04.2025 ВП № 77896050 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в частині винесення постанови про стягнення виконавчого збору 2,12 грн.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області документально підтверджені судові витрати у сумі 2460 (дві тисячі чотириста шістдесят) гривень 19 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Панкеєва
06.06.25