Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 червня 2025 року Справа№200/1468/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 28.02.2019 із застосуванням абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078;
зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 28.02.2019 із застосуванням абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час проходження військової служби з 01.03.2018 по 28.02.2019 включно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін та є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Позивач вважає, що має отримати виплату фіксованої суми грошового забезпечення відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В тексті позовної заяви містяться доводи, що відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума належної індексації в березні 2018 року мала розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. А отже розмір "індексації-різниці" складає 4463,15-1872,12=2591,03 грн., через що з березня 2018 року відповідач повинен був виплачувати індексацію грошового забезпечення в розмірі 2591,03 грн./міс.
Ухвалою від 05 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з викладенням правових норм та фрагментів судових рішень Верховного Суду у справах щодо індексації грошового забезпечення, але без будь-якого обґрунтування заперечень стосовно предмету спору з позивачем.
Позивачем надана відповідь на відзив, в якому підтримані доводи позовної заяви, проте містяться вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 лютого 2019 року включно у фіксованому розмірі 3981 грн 39 коп.
Підстав чи розрахунків збільшення позовних вимог позивачем не надано.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, в тому числі, розумні строки розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до наведених норм, здійснюючи судочинство в умовах збройної агресії проти України, враховуючи тимчасову непрацездатність та перенесення відпустки головуючого у справі, справа розглянута безпосередньо після закінчення відпустки, впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Щодо строку звернення до суду при розгляді справи встановлено, що позивачем заявлені вимоги про індексацію грошового забезпечення, які не стосуються звільнення особи з публічної служби. Тому до вказаних вимог застосовуються норми статті 233 КЗпП України до внесення до неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01 липня 2022 року. Вказаними нормами статті 233 КЗпП України у відповідній редакції строк звернення до суду з приводу заробітної плати строком не обмежувався. Тому суд розглянув справу по суті заявлених вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.12.2015.
Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 та архівної довідки позивач з 19.02.2015 до 28.02.2019 позивач проходив військову службу на посаді помічник начальника відділу військових перевезень Управління військових сполучень на Донецькій залізниці.
25.02.2025 позивач звернувся до відповідача із запитом щодо проведення індексації грошового забезпечення.
Листом-відповіддю № 09/02/260 від 26.02.2025 щодо проведення індексації за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 відповідач повідомив, що з 01 березня 2018 року грошове забезпечення позивача збільшилося з 3797,91 грн до 10139,36 грн, що перевищує суму індексації яка склалася станом на березень 2018 року по базовому місяцю січень 2008 року 4463,15 грн. Тому, на думку відповідача, індексація за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 нараховувалась та виплачувалась відповідно до чинного законодавства.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Абзац 1 пункту 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пункт 2 статті 9 цього Закону встановлює, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзац 2 пункту 3 статті 9 Закону № 2011-XII передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Щодо «фіксованої» суми індексації, яку просить нарахувати позивач, суд зазначає, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення та відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
З наведеного аналізу випливає, що для з'ясування питання чи має позивач право на застосування при нарахуванні його індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року приписів абзацу 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, необхідно з'ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (лютий 2018 року), розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (березень 2018 року).
Прожитковий мінімум у березні 2018 року складав 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30%. Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 у такому разі склала: 1762,00 грн. х 253,30% /100% = 4463,15 грн.
Проте, дослідивши матеріали справи, суд зауважує, що за приписами статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Всупереч наведеним нормам позивачем не надано доказів порушення його прав в частині нарахування індексації-різниці за спірний період, не визначено зміст позовних вимог в частині розміру такої індексації, в сумі 2591,03 грн чи в сумі 3981,39 грн., не наведено підстав для збільшення позовних вимог.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані шляхом арифметичного множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на приріст індексу споживчих цін відносно розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але безвідносно до фактично отриманого ним грошового забезпечення.
Водночас позивачем не спростовані викладені у листі відповідача № 09/02/260 від 26.02.2025 відомості, що з 01 березня 2018 року грошове забезпечення позивача збільшилося з 3797,91 грн до 10139,36 грн, що перевищує суму індексації яка склалася станом на березень 2018 року по базовому місяцю січень 2008 року 4463,15 грн.
Зокрема, у вказаному листі зазначено, що показники видів грошового забезпечення до підвищення з березня 2018 року складали: посадовий оклад 870 грн., оклад за військовим званням 1200 грн., надбавки за вислугу років 621 грн., таємність 87 грн., особливості проходження служби 269,10 грн, премія 750,81 грн., разом 3797,91 грн.
Після підвищення грошового забезпечення вказані показники склали: посадовий оклад 2650 грн., оклад за військовим званням 1200 грн., надбавки за вислугу років 1416 грн., таємність 352 грн., особливості проходження служби 613,60 грн, премія 3037,76 грн., разом 10139,36 грн.
Вказані відомості співпадають з доданою позивачем до відповіді на відзив архівною відомістю з березня 2015 року по березень 2019 року.
Враховуючи, що сума підвищення грошового забезпечення з березня 2018 року перевищує суму можливої індексації станом на березень 2018 року 4463,15 грн., судом не встановлено підстав для задоволення заявленого позову.
Через звільнення позивача від судового збору суд не розподіляє судові витрати.
Керуючись статтями 2, 241-246, 295-297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов