Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 червня 2025 року Справа№200/1917/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати вчинити певні дії, -
Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулись з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просять:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у непризначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах одноразової допомоги сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах одноразову допомогу сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у непризначенні ОСОБА_1 одноразової страхової виплати особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову страхову виплату особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до наданих Позивачами документів, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 - сином потерпілого. За результатами опрацювання заяви Відповідачем сформована електронна особова справа на призначення страхових виплат утриманцям померлого ОСОБА_3 та ухвалене Рішення № 5001-86843597/5001-86843597-2025-1 від 12.02.2025, згідно якого: а) ОСОБА_1 призначені щомісячна страхова виплата як особі, яка мала на це право в разі втрати годувальника; б) ОСОБА_2 призначена одноразова страхова виплата члену сім'ї потерпілого у розмірі 8 розмірів мінімальної заробітної плати та щомісячна страхова виплата як особі, яка мала на це право в разі втрати годувальника; Одночасно, Відповідачем не прийняте рішення про призначення: а) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - в рівних частинах одноразової допомоги сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату; б) ОСОБА_1 - одноразової страхової виплати члену сім'ї потерпілого у розмірі 8 розмірів мінімальної заробітної плати. Позивачі вважають вказані постанови протиправними з тих підстав, що за приписами ст.3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) їх сімейні відносини із сином будуються на кровному спорідненні. На переконання позивачів, вони маю право на отримання одноразової допомоги сім'ї потерпілого (в сумі, що дорівнює сорокам розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату) та виплати кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого (в сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату), в отриманні яких їм безпідставно відмовив відповідач.
З урахуванням наведеного просили позов задовольнити.
Ухвалою суду від 24.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст. 262 КАС України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що станом на день настання страхового випадку - ІНФОРМАЦІЯ_3, порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат визначався Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок №11), який поширюється на потерпілих від нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання та осіб, які мають право на страхові виплати в разі втрати годувальника. Тому на момент виникнення спірних правовідносин підлягав застосуванню Порядок №11, а не Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 4-1 від 26.01.2024, який набув чинності 21.03.2024 (після настання страхового випадку).
Для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.
Відповідно до вимог п.5.2.5 Порядку №11 непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (батьки померлого) незалежно від того, разом вони проживали чи окремо) мають право тільки для призначення щомісячних страхових виплат, одноразова виплата їм, як утриманцям, не призначається.
Враховуючи дану норму одноразова страхова виплата батьку померлого ОСОБА_1 не була призначена.
Щодо відмови сину померлого у призначенні одноразової допомоги сім'ї загиблого, то згідно паспорту померлого потерпілого зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 було: АДРЕСА_1 , а місце проживання його сина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, реєстрація місця проживання сина ОСОБА_2 не співпадає з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого ОСОБА_3 , тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у призначенні одноразової допомоги сім'ї загиблого є законною.
У відповіді на відзив позивач підтримала доводи позову, зауваживши, що до того ж нормами СК України передбачено обов'язок повнолітнього сина утримувати батьків, виконання якого не залежить від їх спільного проживання, а Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11 (далі - Порядок №11), є підзаконним нормативно-правовим актом, норми якого мають відповідати нормативно-правовим актам вищої юридичної сили. До того ж з набранням чинності Порядком призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 №4-1, обов'язковість однакового зареєстрованого місця проживання усієї родини не передбачено.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_3 на Товаристві з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ МІКС» стався нещасний випадок зі смертельним наслідком з ОСОБА_3 , що підтверджується Актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку від 27.01.2025, який затверджено т.в.о. начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці 27.01.2025.
04.02.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області звернулися ОСОБА_2 (син померлого, адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_1 (батько померлого, адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) із колективною заявою про призначення страхових виплат по втраті годувальника ОСОБА_3 .
За результатами опрацювання заяви сформовано електронну особову справу на призначення страхових виплат утриманцям померлого.
За результатами опрацювання заяви відповідачем сформована електронна особова справа на призначення страхових виплат утриманцям померлого ОСОБА_3 та ухвалене Рішення № 5001-86843597/5001-86843597-2025-1 від 12.02.2025, згідно якого:
Постановою ГУ ПФУ в Донецькій області № 5001-86843597/5001-86843597-2025-1 від 12.02.2025
- сину померлого ОСОБА_2 були призначені щомісячні страхові виплати у розмірі 3090,17 грн та 3336,15 грн і одноразова страхова виплата у розмірі 53600 грн, як особі, яка має право на ці виплату в разі втрати годувальника,
- батькові померлого ОСОБА_1 була призначена щомісячна страхова виплата у розмірі 3090,17 грн та 3336,15 грн, як особі, яка має право на цю виплату в разі втрати годувальника.
Тобто, ОСОБА_1 (батько померлого) призначені щомісячна страхова виплата як особі, яка мала на це право в разі втрати годувальника; ОСОБА_2 (син померлого) призначена одноразова страхова виплата члену сім'ї потерпілого у розмірі 8 розмірів мінімальної заробітної плати та щомісячна страхова виплата як особі, яка мала на це право в разі втрати годувальника;
У призначені одноразової допомоги сім'ї загиблого ОСОБА_2 листом від 18.02.2025 №0500-0204-8/13844 відмовлено на підставі п.5.1 розділу V Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління ФССУ № 11 від 19.07.2018, який був чинний на дату страхового випадку - ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстрація місця проживання не збігається з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого).
У призначені одноразової допомоги на сім'ю та одноразової страхової виплати кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого ОСОБА_4 листом від 18.02.2025 №0500-0204-8/13842 відмовлено на підставі пунктів 5.1, 5.2.5 розділу V Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління ФССУ № 11 від 19.07.2018, чинного на дату страхового випадку - ІНФОРМАЦІЯ_3 (батьки у переліку осіб, що мають право на отримання одноразової допомоги на сім'ю відсутні; одноразова виплата батькам, як утриманцям, не призначається).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом №1105-XIV.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
За приписами ч.1 ст.30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Згідно з ч.1 ст.35 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Відповідно до ч.2 ст.35 Закону №1105-XIV непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є: 1) діти, які не досягли 18 років; 2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства; 3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють; 4) особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку (ч.3 ст.35 Закону №1105-XIV).
У ч.5 ст.36 Закону №1105-XIV установлено також, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються:
1) одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Наведене свідчить, що у разі смерті потерпілого законодавець встановив коло осіб, які мають право на щомісячні страхові виплати, та осіб, які мають право на отримання одноразових страхових виплат сім'ї - допомоги сім'ї потерпілого (виплачується сукупно на сім'ю потерпілого) та страхової виплати (виплачується особам, які мали право на одержання утримання від потерпілого, а також на дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого).
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
У ч.2 ст.37 Закону №1105-XIV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Як установлено ч.3 ст.37 Закону №1105-XIV, потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Стаття 38 Закону №1105-XIV встановлює порядок розгляду справи про страхові виплати, згідно з якою територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Пунктом 4 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.09.2022 №2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.
Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11 з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання затверджено Порядок №11 (тут в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Розділом V Порядку №11 врегульовано питання призначення, зокрема, одноразової допомоги особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого, де також, шляхом встановлення різних умов призначення, визначено наявність двох окремих видів одноразових страхових виплат - на сім'ю померлого та на кожну особу окремо.
Відповідно до п.5.1 розділу V Порядку №11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім'ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні) для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв'язки померлого й потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).
Для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна збігатися з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.
Згідно з п.п.5.2.5 п.5.2 розділу V Порядку №11 непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (батьки померлого, незалежно від того, разом вони проживали чи окремо), - мають право тільки для призначення щомісячних страхових виплат, одноразова виплата їм, як утриманцям, не призначається.
Спірною питанням є те, що для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого. Відповідач вказує, що відповідно до вимог п.5.2.5 Порядку №11 непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (батьки померлого) незалежно від того, разом вони проживали чи окремо) мають право тільки для призначення щомісячних страхових виплат, одноразова виплата їм, як утриманцям, не призначається. Враховуючи дану норму одноразова страхова виплата батьку померлого ОСОБА_1 не була призначена.
Щодо відмови сину померлого у призначенні одноразової допомоги сім'ї загиблого, то згідно паспорту померлого потерпілого зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 було: АДРЕСА_1 , а місце проживання його сина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, відповідно позиції відповідача, реєстрація місця проживання сина ОСОБА_2 не співпадає з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого ОСОБА_3 , тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у призначенні одноразової допомоги сім'ї загиблого є законною.
Оцінюючи доводи відповідача щодо підстав відмови у призначенні страхових виплат «одноразова допомога сім'ї», суд зазначає, що ані Закон №1105-XIV, ані Порядок №11 поняття родини/сім'ї не визначають.
Для такого правового регулювання з урахуванням предмета спору СК України є спеціальним законом, який має вичерпатися при визначенні поняття сім'ї та її членів при вирішенні питань про наявність права на отримання допомоги, передбаченої Законом №1105-XIV.
Відповідно до ч.2, 4 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
За приписами абз.3 ч.2 ст.3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно з ч.1 ст.6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
З наведеного випливає, що досягнувши повноліття, особа втрачає статус дитини, а отже вона перестає бути належною до сім'ї своїх батьків.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99 визначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Отже, критеріями віднесення близьких родичів та інших осіб до членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки таких осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
При цьому Верховний Суд у постанові від 22.04.2024 у справі №420/17371/22 сформулював висновок, відповідно до якого враховуючи передбачену Основним Законом можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення Цивільного кодексу України та Закону України від 11.12.2003 №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації; зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім'єю на момент його смерті. Тому встановлена Порядком №11 обов'язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві. Верховний Суд також зауважував, що Закон №1105-XIV не містить вимоги співпадіння зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого та не вбачається серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому. Враховуючи встановлену під час розгляду справи невідповідність положень п.5.1 розділу V Порядку №11, що визначають підстави набуття права на одноразову допомогу сім'єю загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві, положенням Закону №1105-XIV, Верховний Суд дійшов висновку, що правильним є застосування правового акта, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за змістом висновків Верховного Суду, сформульованих у наведеній справі, неоднакове зареєстроване місце проживання членів сім'ї не впливає на отримання одноразової допомоги сім'ї потерпілого. Тому визначальним є факт проживання однією сім'єю.
У розглядуваній справі беззаперечним є факт родинних зв'язків між ОСОБА_1 (батько померлого) та потерпілим ОСОБА_3 (син), про що наявне свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ; між ОСОБА_2 (син померлого) та потерпілим ОСОБА_3 (батько), про що наявне свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 .
Тобто, позивачі та ОСОБА_3 є прямими кровними родичами, однак у зв'язку із повноліттям ОСОБА_3 не належить до членів сім'ї своїх батьків (абз.3 ч.2 ст.3, ч.1 ст. 6 СК України).
Суд погоджується із доводами позивачів про те, що наявність неоднакової реєстрації місця проживання сама по собі не може обмежувати право особи на утримання страхових виплат у вигляді одноразової допомоги сім'ї потерпілого.
Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.04.2024 у справі №420/17371/22, про те, що саме факт сумісного проживання позивачки та потерпілого є достатньою підставою для отримання одноразової допомоги на сім'ю. У вказаній справі Верховний Суд погодився, що належними та достатніми доказами, які підтверджують місце фактичного проживання позивачки та її померлого чоловіка однією сім'єю є надані позивачкою акт обстеження за фактом проживання особи, підписаний сусідами; рішення суду, яким встановлений факт спільного проживання позивачки разом із померлим чоловіком.
Аналізуючи доводи відповідача щодо не підтвердження перебування ОСОБА_1 на утриманні у потерпілого ОСОБА_3 як умову для призначення і виплати одноразової страхової виплати кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, суд виходить з такого.
Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в ст. 51 Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Обов'язок повнолітніх дітей утримувати батьків чинним законодавством не пов'язується з працездатністю дітей і їх можливістю надавати батькам матеріальну допомогу та виникає на підставі сукупності таких умов: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); непрацездатність матері, батька (тобто вони є особами, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або особами з інвалідністю); потреба матері, батька в матеріальній допомозі (тобто батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв'язку з відсутністю пенсії чи її низького розміру). При цьому отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №212/1055/18-ц).
Як уже зазначалося судом, позивач ОСОБА_1 є батьком потерпілого ОСОБА_3 . Позивач - ОСОБА_1 (1950 року народження) досяг пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зі змісту постанови ГУ ПФУ в Донецькій області № 5001-86843597/5001-86843597-2025-1 від 12.02.2025 слідує, що батькові померлого ОСОБА_1 була призначена щомісячна страхова виплата у розмірі 3090,17 грн та 3336,15 грн, як особі, яка має право на цю виплату в разі втрати годувальника. Тобто, батьку померлого призначені щомісячна страхова виплата як особі, яка мала на це право в разі втрати годувальника.
Щомісячна страхова виплата відповідно до приписів ст.35 Закону №1105-XIV надається непрацездатним особам, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання (зокрема, особам, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють).
Отже, відповідач, призначаючи щомісячну страхову виплату «в разі втрати годувальника», встановив, що (батько потерпілого) як непрацездатна особа мав право на одержання від сина утримання в силу норм СК України (незалежно від того, чи перебував батько на утриманні померлого чи лише мав на день його смерті право на одержання від нього утримання).
На думку суду, як ч.1 ст.35, так і п.2 ч.5 ст.36 Закону №1105-XIV для призначення страхової виплати вказують на осіб, які «мали право на одержання утримання від потерпілого». Тому висновки відповідача про не підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, яка перебувала на утриманні померлого ОСОБА_3 , ґрунтується на помилковому застосуванні приписів п.2 ч.5 ст.36 Закону №1105-XIV.
Вжите законодавцем словосполучення «особи, які перебували на утриманні потерпілого» містила попередня редакція Закону №1105-XIV до 01.01.2023 (ч.1 ст.41 визначала право на одержання у разі смерті потерпілого щомісячних страхових виплат непрацездатними особами, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а ч.6 ст.42 - право на одноразову допомогу кожною особою, яка перебувала на утриманні померлого).
01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 №2620-IX «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №2620-IX), яким Закон №1105-XIV викладено в новій редакції.
Отже, як на час настання страхового випадку, так і на момент звернення позивача із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області, ст.36 Закону №1105-XIV (п.2 ч.5) не містить умови одержання одноразової виплати особою факт перебування на утриманні потерпілого, а законодавець установив, щоб такі особи «мали право на одержання утримання від потерпілого».
До спірних правовідносин не може бути застосованим п.п.5.2.5 п.5.2 розділу V Порядку №11 (втратив чинність 21.03.2024) щодо права непрацездатних осіб, які не перебували на утриманні потерпілого (батьків), але мають на це право, виключно на призначення щомісячних страхових виплат, а одноразова виплата їм, як утриманцям, не призначається.
Зазначений Порядок №11 не був приведений у відповідність до нової редакції Закону №1105-XIV, чинної з 01.01.2023, оскільки останні зміни до нього вносилися постановою правління Фонду соціального страхування України від 25.02.2021 №7.
Необхідно також зазначити, що Порядок №11 є підзаконним нормативно-правовим актом, що прийнятий Фондом соціального страхування на виконання вимог п.8 ч.1 ст.7 Закону №1105-XIV.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України від 24.08.2023 №3354-IX «Про правотворчу діяльність» (набрав чинності 20.09.2023 та буде введений в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022), усі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України, законам, чинним міжнародним договорам України, підзаконним нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та узгоджуватися між собою.
У ч.3 ст.7 КАС України установлено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили, тобто, у Законі №1105-XIV.
Між тим 21.03.2024 набрав чинності Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 №4-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2024 за №353/41698; далі Порядок №4-1); одночасно втратив чинність Порядок №11.
Порядок №4-1, який прийнятий на виконання п.п.4 п.12 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2620-IX, таких умов, які були встановлені у п.п.5.2.5 п.5.2 розділу V Порядку №11, для виплати одноразової виплати утриманцям померлого не містить.
Поряд з тим з огляду на побудову ч.5 ст.36 Закону №1105-XIV «У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються: …» суд дійшов переконання, що одноразова допомога сім'ї та одноразова страхова виплата особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, стосується членів сім'ї потерпілого.
З наданої довідки від 04.02.2025 №01-20/98-106 Краматорської міської ради комітету мікрорайону №1 про фактичне проживання, яка адресована Управлінню пенсійного фонду м. Краматорська слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, 25.12.2001, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 в тому, що він дійсно проживав разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 свідоцтво про смерть НОМЕР_6 від 12.06.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджуються, зокрема, актом розслідування нещасного випадку.
Отже, позивач - батько потерпілого надав доказів спільного проживання на день смерті потерпілого сина, та в розумінні СК України батько потерпілого вважається членом сім'ї потерпілого.
Зважаючи на те, що подані позивачем - батьком до ГУ ПФУ документи були достатніми для прийняття позитивного рішення про призначення їй страхових виплат, передбачених ч.5 ст.36 Закону №1105-XIV, тому ГУ ПФУ у Донецькій області безпідставно відмовлено у призначенні страхових виплат за заявою у цій частині.
Також, щодо не призначення одноразової допомоги сім'ї загиблого ОСОБА_2 (сину потерпілого) на підставі п.5.1 розділу V Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління ФССУ № 11 від 19.07.2018, який був чинний на дату страхового випадку - ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстрація місця проживання не збігається з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого), суд вказує, що наявність неоднакової реєстрації місця проживання сама по собі не може обмежувати право особи на утримання страхових виплат у вигляді одноразової допомоги сім'ї потерпілого.
Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 22.04.2024 у справі № 420/17371/22 сформулював правовий висновок, відповідно до якого враховуючи передбачену Основним Законом можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення Цивільного кодексу України та Закону України № 1382-IV від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації; зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім'єю на момент його смерті. Тому встановлена Порядком № 11 обов'язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві.
Закон № 1105-XIV не містить вимоги співпадіння зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого та не вбачається серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому. Враховуючи встановлену під час розгляду справи невідповідність положень п.5.1 розділу V Порядку № 11, що визначають підстави набуття права на одноразову допомогу сім'єю загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві, положенням Закону № 1105-XIV, Верховний Суд дійшов висновку, що правильним є застосування правового акта, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за змістом висновків Верховного Суду неоднакове зареєстроване місце проживання членів сім'ї не впливає на отримання одноразової допомоги сім'ї потерпілого.
Отже, посилання Відповідача на неспівпадання місць реєстрації місця мешкання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як підстави не призначення останньому одноразової допомоги на сім'ю, є необґрунтованим та протиправним. Одночасно, відповідачем не заперечується, що ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_2 , виконуючи передбачені законом обов'язки про утриманню та вихованню сина, мали взаємні права та обов'язки, що дає підстави для висновку про наявність між ними ознаків сім'ї у розумінні ст. 3 Сімейного кодексу України.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною постанови та похідної позовної вимоги про зобов'язання вчинити дії з підстав, викладених у позовній заяві, належить задовольнити.
Позивачів звільнено від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, крім іншого, позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Керуючись ст.9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса площа Соборна,3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що полягає у непризначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах одноразової допомоги сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах одноразову допомогу сім'ї у разі смерті потерпілого ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що полягає у непризначенні ОСОБА_1 одноразової страхової виплати особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого ОСОБА_3 , у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову страхову виплату особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого ОСОБА_3 , у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Повний текст рішення складено 05.06.2025.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова