Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 червня 2025 року Справа№200/3076/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ, відповідач), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.03.2025 року № 050750002819 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за його заявою від 20 березня 2025 року з 24 вересня 2024 року у відповідності до п/п.14-6.2 п. 14 розділу ХУ Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на протиправну відмову в призначенні пенсії. Після ознайомлення представника позивача з формою ОК-5 та формою РСправо в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 за розрахунком страхового стажу позивача з'ясувалось, що хоча в формах вказаний період, який зазначений в трудовій книжці позивача, але при підрахунку стажу не були зараховані певні місяці в роки, за якими підприємствами не були сплачені страхові внески.
Водночас позивач зазначає, що питання пільгового стажу взагалі не має правового значення, оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії за віком і не вимагає обчислення страхового стажу в пільговому обчисленні за період, вказаний в спірному рішенні.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що на підставі заяви та наданих документів Головним управління винесено вішення № 050750002819 від 28.03.2025 про відмову Позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 років. Посилається на те, що за доданими документами до страхового стажу враховано всі періоди.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 5 травня 2025 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), витребувано докази. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 968,96 грн за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого в 12 квітня 2001 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.03.2025 року № 050750002819 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Зазначено, що дата звернення із до органу ПФУ 20.03.2025, вік позивача 60 років 5 місяців, страховий стаж позивача 29 років 10 місяців 26 днів. Також указано, що за доданими документами до страхового стажу враховано всі періоди.
У формі РС-право зазначений страховий стаж для розрахунку пенсії позивача 29 років 10 місяців 26 днів
Спірні правовідносини у зв'язку з не призначенням пенсії позивачеві.
Частиною 1 ст. 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Також ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що в разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Підпунктом 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.
Із питанням щодо забезпечення ефективності судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві безпосередньо пов'язане питання щодо меж розгляду судами позовних вимог, апеляційної чи касаційної скарг, зокрема, право суду самостійно, з виходом за межі позовних вимог або вимог апеляційної чи касаційної скарг, застосовувати найбільш ефективний за даних обставин спосіб захисту прав позивача.
За правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Частиною 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначений принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Верховний Суду неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18.
Принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.
Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а зазначив, що вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов'язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.
Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.
Суд зазначає, спірним рішення ГУ ПФУ обґрунтоване відсутністю необхідного страхового стажу.
У позовній заяві позивачем не заявлені вимоги щодо зобов'язання органу Пенсійного фонду України зарахувати певні періоди до страхового стажу позивача.
Також у позовній заяві відсутні аргументи щодо необхідності врахування певних періодів роботи до страхового стажу позивача.
У позовній заяві наведено, що: - за 2004 рік несплачений єдиний внесок за квітень і травень, 2 місяці; - за 2005 рік не сплачено єдиний внесок за серпень - грудень, 5 місяців; - за 2008 рік не сплачено єдиний внесок за січень - вересень, 9 місяців; - за 2015 рік не сплачено єдиний внесок за лютий - червень, серпень - листопад, 9 місяців; - за 2016 рік не сплачено єдиний внесок за січень - червень, серпень - листопад, 10 місяців;- за 2017 рік не сплачено єдиний внесок за січень, лютий, квітень - грудень, 11 місяців.
Водночас у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 взагалі відсутні відомості про трудову діяльність з 16.07.2005 до 01.10.2008 включно, в інших періодах (відповідно до індивідуальних відомостей форми ОК-5) взагалі відсутні відомості про нарахування заробітної плати, окрім певних місяців, які враховані до страхового стажу позивача (відповідно до форми РС-право).
З огляду на викладене, суд вважає, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог і, відповідно, вирішувати питання про необхідність зарахування певних періодів до страхового стажу позивача.
Наведене не позбавляє позивача права позивача звернутися до суду із позовними вимогами щодо зобов'язання органу ПФУ зарахувати певні періоди до його страхового стажу.
Отже, оскільки позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю страхового стажу, а позивачем не наведено жодних доводів щодо наявності підстав для зарахування певних періодів до його страхового стажу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, у тому числі в порядку виходу за межі позовних вимог.
При цьому, позовна вимога про зобов'язання призначити пенсії також не підлягає задоволенню, оскільки в межах цієї справи судом не встановлено протиправності відмови в призначенні пенсії внаслідок відсутності у позивача достатнього страхового стажу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Як було зазначено, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 5 травня 2025 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору в розмірі 968,96 грн за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі.
Частинами 1 та 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, ч. 2 ст. 133 КАС України передбачено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Ураховуючи те, що позивачу було відстрочено сплату судового збору в розмірі 968,96 грн при поданні позовної заяви, а в задоволенні позову відмовлено. Судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню на користь Державного бюджету України з позивача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код: 20987385, 65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок.
Повне рішення суду складено 4 червня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков