Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 червня 2025 року Справа№640/28437/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНО ЛТД» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОНО ЛТД» (ЄДРПОУ 24091562; 04073, м.Київ, вул. Семена Скляренко, буд.11) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43997555; 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А) в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2021 року №0000006/7.8-19-02 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності 15010100» на суму 416 297,71 грн. (чотириста шістнадцять тисяч двісті дев'яносто сім гривень 71 коп.);
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2021 року №0000007/7.8-19-02 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів 14070100» на суму 55 506,37 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот шість гривень 37 коп).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
П. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863), який набрав чинності 26 вересня 2024 року), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абз. 4 цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом № 3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.
На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Абдукадировій К.Е.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Позов обґрунтований тим, що під час митного оформлення ТОВ «ЕКОНО ЛТД» застосовано преференцію по сплаті ввізного мита «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однією сторони та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року. Відповідачем на підставі Акту від 22.06.2021 №28/21/7.8-19-02/24/24091562 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКОНО ЛТД» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 02.07.2018 №UA205040/2018/017426, від 02.07.2018 №UA205040/2018/017421, від 02.07.2018 №UA205040/2018/017423, прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
На думку позивача, податкові повідомлення-рішення є незаконними так як перевірка проведена незаконно, придбання товару підтверджено належними документами, у зв'язку з чим за захистом свого порушеного права позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що згідно із пунктом 7 частини першої статті 336, пунктом 2 частини третьої статті 345, пунктом 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), наказом Київської митниці від 06.06.2021 № 166 проведена документальна невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНО ЛТД» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування а саме: правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом «410» під час оформлення товарів за митними деклараціями (далі - МД) від 02.07.2018 №UA205040/2018/017426, від 02.07.2018 №UA205040/2018/017421, від 02.07.2018 №UA205040/2018/017423.
За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням встановлених обставин та відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 МКУ ТОВ «ЕКОНО ЛТД» під час здійснення митного оформлення товару за МД 02.07.2018 №UA205040/2018/017426, від 02.07.2018 №UA205040/2018/017421, від 02.07.2018 №UA205040/2018/017423 надано сертифікати з перевезення товару ЕUR.1 від 27.06.2018 № РL/МF/АN 0022450, від 27.06.2018 № РL/МF/АN 0022507, від 27.06.2018 №РL/МF/АN 0022505, які не підтверджують походження товарів з Європейського Союзу та, як наслідок, безпідставно звільнено від сплати ввізного мита, що підтверджується отриманою інформацію від уповноваженого органу Польщі (лист-відповідь від 15.01.2021 № 0601-ІGG.4331.28.2019.КD)), що призвело до несплати митних платежів у повному обсязі.
З огляду на наведене митний орган дійшов висновку, що оподаткування товарів за поданою позивачем митною декларацією повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення згідно із Законом України «Про Митний тариф України».
Вказані результати документальної невиїзної перевірки позивача стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими збільшено податкове зобов'язання платника податків.
Вважав, що діяв правомірно та просив в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОНО ЛТД» (місцезнаходження: вул. Семена Скляренка, 11, м. Київ, ідентифікаційний код 24091562) здійснює такі види діяльності КВЕД, зокрема, 49.41 (основний) Вантажний автомобільний транспорт, 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.
02 07.2018 ТОВ «ЕКОНО ЛТД» проводило митне оформлення товару:
сідельний тягач для напівпричепів б/в марка «MERCEDES-BENZ», модель «ACTROS 1842», номер шасі - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2018;
сідельний тягач для напівпричепів б/в марка «MERCEDES-BENZ», модель «ACTROS 1842», номер шасі - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2018;
сідельний тягач для напівпричепів б./в марка «MERCEDES-BENZ», модель «ACTROS 1842», номер шасі - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2018.
ТОВ «ЕКОНО ЛТД» під час митного оформлення товарів застосовано тарифну пільгу (тарифну преференцію) по сплаті ввізного мита за кодом 410 в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (далі - Угода про асоціацію між Україною та ЄС) за МД 02.07.2018 №UA205040/2018/017426, від 02.07.2018 №UA205040/2018/017421, від 02.07.2018 №UA205040/2018/017423.
Під час митного оформлення товару за МД 02.07.2018 №UA205040/2018/017426, від 02.07.2018 №UA205040/2018/017421, від 02.07.2018 №UA205040/2018/017423 застосовано ставку ввізного мита у розмірі 2,5% (СП 01) з частковим зменшенням ставки мита відповідно до міжнародної угоди (повна ставка ввізного мита - 10%) та податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 20%.
Заявлено країну походження - Європейський Союз ЕU.
Для підтвердження заявленої країни походження та правомірного застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом 410 під час митного оформлення ТОВ «ЕКОНО ЛТД» товару за МД 02.07.2018 №UA205040/2018/017426, від 02.07.2018 №UA205040/2018/017421, від 02.07.2018 №UA205040/2018/017423 надано сертифікати з перевезення товару EUR.1: від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022450, від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022507, від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022505.
Волинська митниця ДФС надала Державній фіскальній службі України сертифікати з перевезення товару EUR.1: від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022450, від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022507, від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022505 для направлення їх на перевірку до уповноваженого органу Польщі.
Крім того, Волинською митницею Держмитслужби листом від 30.09.2020 № 8624-7.3-15 поінформовано Київську митницю Держмитслужби щодо результатів верифікації сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022450, від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022507, від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022505, яка проводилась уповноваженим органом Польщі.
Відповідно до результатів перевірки, сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022450, від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022507, від 27.06.2018 №PL/MF/AN 0022505 є справжніми, однак уповноваженим органом Польщі не підтверджено преференційне походження товару зазначеного у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022450, від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022507, від 27.06.2018 №PL/MF/AN 0022505, в зв'язку з тим, що експортер не надав достатніх доказів, що підтверджують пільгове походження товарів.
Таким чином, товари, зазначені в сертифікатах з перевезення товару EUR.1 від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022450, від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022507, від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022505, не можуть бути визнаними такими, що мають преференційне походження з Європейського Союзу для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Згідно із пунктом 7 частини першої статті 336, пунктом 2 частини третьої статті 345, пунктом 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), у зв'язку з надходженням від уповноваженого органу Польщі листа від 15.01.2021 № 0601-ІGG.4331.28.2019.КD, наказом Київської митниці від 06.06.2021 № 166 проведена документальна невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНО ЛТД» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування а саме: правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом «410» під час оформлення товарів за митними деклараціями (далі - МД) від 02.07.2018 №UA205040/2018/017426, від 02.07.2018 №UA205040/2018/017421, від 02.07.2018 №UA205040/2018/017423.
За результатами перевірки складено акт від 22.06.2021 № 28/21/7.8-19-02/24/24091562 та встановлено порушення:
- частини першої статті 16 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, частини першої статті 257, частини другої статті 44 МКУ, у результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 378 452,46 гривні;
- вимог пункту 190.1 статті 190 ПКУ, у результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією на загальну суму 75 690,51 гривень.
Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань зі сплати платежів на загальну суму 454 142,97 гривні, у тому числі ввізне мито 378 452,46 гривні, податок на додану вартість 75 690,51 гривень.
На підставі висновків акта від 22.06.2021 № 28/21/7.8-19-02/24/24091562 винесено податкові повідомлення-рішення:
від 14.07.2021 року №0000006/7.8-19-02, яким нараховані податкові зобов'язання за платежем Мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 416 297,71 гривень, з яких 378 452,46 гривні за основним платежем та 37 845,25 гривень - штрафні (фінансові) санкції;
від 14.07.2021 року №0000007/7.8-19-02, яким нараховані податкові зобов'язання за платежем Податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 55 506,37 гривень, з яких 50 460,34 гривень за основним платежем та 5 046,03 гривень - штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки та вважаючи податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач подавав заперечення на акт перевірки та звертався в порядку адміністративного оскарження до Державної митної служби України із скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Державної митної служби України від 21.09.2021 № 08-1.6/10-06/13/8780, Держмитслужба залишила спірні податкові повідомлення - рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 67 Конституції Українипередбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно дорозділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Отже, сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.
Частиною першою статті 270 Митного кодексу України(далі -МК України) передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 276 МК Українивизначає, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно достатті 243 цього Кодексу.
Відповідно до частини першоїстатті 277 МК України об'єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно дорозділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об'єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 Кодексу) на митну територію України зобов'язані сплачувати ввізне мито.
Частиною першою статті 280 МК України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленоїстаттею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.
Відповідно до частин 3-4статті 280 МК Україниставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Згідно частини п'ятоїстатті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановленіМитним тарифом України.
До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановленіМитним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з частинами першою, третьою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Відповідно до частини шостої статті 36 МК Україниположення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Статтею 43 МК Українипередбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.
Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.
Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.
У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Стаття 44 МК України визначає порядок підтвердження країни походження товару.
Згідно з частинами першою та другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.
У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Відповідно до частини першоїстатті 45 МК Україниу разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них істяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
З 01.01.2016 застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.
Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару.
Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
(a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
(b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.
Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Таким чином, наявність сертифікату з перевезення товару EUR.1 є обов'язковою та визначальною умовою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного позивачем товару.
Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Згідно з пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу Україниу разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Верховний Суд у постанові від 11.08.2022 у справі № 460/8509/21 сформував такі правові висновки:
- країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановленихМитним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом;
- у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей;
- Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов'язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, щодо проведення перевірки документів про походження товару.
Відповідно до матеріалів справи позивач на підставі митних декларацій ввіз на митну територію України: сідельний тягач для напівпричепів б/в марка «MERCEDES-BENZ», модель «ACTROS 1842», номер шасі - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2018;сідельний тягач для напівпричепів б/в марка «MERCEDES-BENZ», модель «ACTROS 1842», номер шасі - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2018; сідельний тягач для напівпричепів б./в марка «MERCEDES-BENZ», модель «ACTROS 1842», номер шасі - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2018.
При оформленні товару позивач подав відповідний сертифікат з перевезення форми EUR.1: від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022450, від 27.06.2018 № PL/MF/AN0022507, від27.06.2018 №PL/MF/AN 0022505, виданий уповноваженим органом країни вивезення Польща, в якому зазначено експортером «ASANTECH SP.Z О.О.» (Польща), а країна походження товару - Європейський Союз/Німеччина.
Для проведення перевірки сертифіката з перевезення товару, виданого уповноваженим органом Польщі, відповідач звернувся до Волинської митниці (орган, який здійснював митний огляд автомобілів), з метою перевірки статусу походження товарів, оформлених із застосуванням тарифних преференцій.
Волинська митниця листом від 30.09.2020 № 8624-7.3-15 повідомила відповідача про те, що на звернення Волинської митниці від 19.07.2019 № 871/8/03-70-19-04 листом Держмитслужби від 25.03.2020 № 16-3/16-01-01/7.3/527 (вх. № 17700-7.3-15 від 04.09.2020) надіслано відповідь митних органів Польщі від 15.01.2020 № 0601-IGG.4331:28.2019, якою не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення EUR.1: від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022450, від 27.06.2018 № PL/MF/AN0022507, від27.06.2018 №PL/MF/AN 0022505. Експортером товарів у сертифікатах з перевезення EUR.1 вказано «ASANTECH SP.Z.O.O» Польща. Враховуючи інформацію уповноваженого органу Республіки Польща, вищезазначені сертифікати з перевезення EUR.1, не можуть бути підставою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі.
В матеріалах справи наявний лист (вхідний ДМС України № 6495/11 від 20.02.2020) в якому вказано, що сертифікати EUR.1: від 27.06.2018 № PL/MF/AN 0022450, від 27.06.2018 № PL/MF/AN0022507, від27.06.2018 №PL/MF/AN 0022505 є справжніми. Під час перевірки експортери не надали достатніх доказів, що підтверджують пільгове походження товару. Тому ці товари не мають пільгового походження.
Отже, уповноваженим органом Польщі підтверджено автентичність самого документа, однак товар не має підтвердженого преференційного походження з Європейського Союзу відповідно до Додатка І до Регіональної конвенції.
Суд звертає увагу, що з наданих інвойсів не можливо встановити походження автомобілів.
У даному випадку формальна наявність сертифікату походження товару, за видачу якого несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновку про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій для отримання спірних преференцій. Діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, позивач мав безсумнівно переконатися, що поставлений ним товар дійсно є товаром відповідного походження згідно з положеннями вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортера за видачу відповідного сертифікату.
У спірних правовідносинах обов'язок з декларування, визначення і сплати мита та податку має саме позивач, а тому саме він, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов'язку.
Оскільки відомості про опис товару, країну походження, код преференції та відомості про нарахування митних платежів заповнюються у митній декларації декларантом самостійно, то з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення саме декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.
Враховуючи вищезазначене, так як позивачем самостійно у митній декларації зазначено код пільги « 410» (звільнення від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України), водночас, сертифікатами з перевезення товару EUR.1: від 27.06.2018 №PL/MF/AN 0022450, від 27.06.2018 № PL/MF/AN0022507, від27.06.2018 №PL/MF/AN 0022505 країна походження товару не підтверджена, як наслідок, суд вважає, що позивач не має права на застосування преференційного режиму і повинен при митному оформленні сплатити митні платежі у повному обсязі.
Суд зауважує, що компанія-експортер товару отримала сертифікати EUR.1 декларативно (повідомивши компетентні органи Республіки Польща про походження товарів з території ЄС), але в ході перевірки документально не змогла підтвердити походження вказаних товарів. Саме з цієї причини у вищевказаному листі-відповіді зазначено, що сертифікати EUR.1 є дійсними (видавалися), але не пройшли перевірку і не можуть застосовуватися для отримання товарами преференційного режиму.
Також, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника на підставі відомостей, зазначених у таких документах, безвідносно до завершення митного оформлення товарів та їх випуску.
Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 05.06.2024 у справі № 380/2397/22.
У відповідності до п. 1, 2 ст. 33 Протоколу І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту.
Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.
Отже, положення норм, які встановлюють вимоги до запиту митного органу країни імпорту не визначають обов'язкових умов щодо його оформлення в частині обґрунтування сумнівів, що виникли у контролюючого органу, а носять диспозитивний характер.
На переконання суду, не підтвердження за встановленої процедури преференційного походження товарів, а в даному випадку сідельних тягачів (автомобілі, які за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів), є підставою для прийняття контролюючим органом відповідних рішень.
Позивачем не спростовано встановлені обставини справи.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 6 КАС Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другоїстатті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само, недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Судом встановлено, що відповідачем правомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що діяв в межах повноважень та в спосіб, передбачений законом.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд уважає, що у задоволенні позову належить відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНО ЛТД» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2021 №0000006/7.8-19-02 та від 14.07.2021 року №0000007/7.8-19-02 - відмовити повністю.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 06 червня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Е. Абдукадирова