06 червня 2025 рокуСправа №160/8648/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 07.01.2025 року № 047050029952 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 02.01.2025 року зарахувавши до стажу для обрахунку пенсії періоди роботи з 17.04.1991 року по 08.10.1993 року та з 08.10.1993 року по 09.09.1995 року та з 02.10.2002 року по 10.12.2002 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 02.01.2025 він звернувся за призначенням пенсії за віком. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області за результатом розгляду його заяви було прийнято рішення № 047050029952 від 07.01.2025 про відмову в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. В оскаржуваному рішенні зазначено, що загальний стаж складає 28 років 12 днів із необхідних 31 років. Відповідачам також зазначено, що період з 17.04.1991 по 08.10.1993 та 08.10.1993 по 09.09.1995 не зараховано до страхового стажу, оскільки записи в трудовій книжці внесені із порушеннями Інструкції ведення трудових книжок, а період з 02.10.2002 по 10.12.2002 не зарахований, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Відмову в призначенні пенсії позивач вважає неправомірною, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Позивач має нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником, а не ним особисто. За таких обставин, висновки відповідача про відсутність страхового стажу для призначення пенсії безпідставні, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8648/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) та розрахунок страхового стажу позивача станом на дату звернення із заявою від 02.01.2025 та всі долучені до неї документи.
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано витяг з електронної пенсійної справи позивача.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення за віком, відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та за розглядом заяви ОСОБА_1 07.01.2025 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Позивачу на момент звернення виповнилося 60 років, страховий стаж становить 28 років 12 днів. При розгляді наданих позивачем документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача згідно з трудової книжки від 29.07.1982 НОМЕР_1 , оскільки внесені із порушенням Інструкції, а саме: з 17.04.1991 до 09.09.1995 - відсутній підпис відповідальної особи та печатки в записі при про звільнення, з 08.10.1993 до 09.09.1995 - слабкий відтиск печатки, неможливо ідентифікувати організацію, якою завірено запис про звільнення; період з 02.10.2002 - 10.12.2002, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), оскільки згідно з запису в трудовій книжці, особу звільнено 01.10.2002 (виплата після звільнення), водночас, інформація про характер цієї виплати відсутня. З огляду на зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення від 07.01.2025 № 04705029952 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-IV, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 20.09.1996 Вільногірським МВ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
02.01.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 07.01.2025 №047050029952 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Означене рішення від 07.01.2025 №047050029952 обґрунтоване наступним.
Вік заявника - 60 років. Страховий стаж особи - 28 років 12 днів. До страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з трудової книжки від 29.07.1982 НОМЕР_1 , оскільки записи внесені із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом МНУ, МІОУ та МСЗНУ № 58 від 29.07.1993: з 17.04.1991 по 08.10.1993 - відсутній підпис відповідальної особи та печатка в записі про звільнення, з 08.10.1993 по 09.09.1995 - слабкий відтиск печатки, неможливо ідентифікувати організацію, якою завірено запис про звільнення; період з 02.10.2002-10.12.2002, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), оскільки згідно запису в трудовій книжці, особу звільнено 01.10.2002 (виплати після звільнення), відсутня інформація про характер цієї виплати.
Вирішено: на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовити в призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком від 07.01.2025 №047050029952, а також з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 17.04.1991 по 08.10.1993, з 08.10.1993 по 09.09.1995 та з 02.10.2002 по 10.12.2002, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на час спірних правовідносин).
За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частини другої, третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із пунктом «а» статті 3 вказаного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з пунктом 18 зазначеного Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Пунктами 23, 24 Порядку №637 передбачено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач по досягненню 60 років звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 02.01.2025 про призначення пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області за результатами розгляду його заяви прийнято рішення від 07.01.2025 №047050029952, яким відмолено в призначення пенсії за віком з підстав відсутності на час звернення необхідного страхового стажу.
За розрахунком, наведеного в оспорюваному рішенні, тривалість страхового стажу станом на дату звернення (02.01.2025) становить 28 років 12 днів.
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу періодів трудової діяльності з 17.04.1991 по 08.10.1993, з 08.10.1993 по 09.09.1995 та з 02.10.2002 по 10.12.2002.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.07.1982, у спірні періоди позивач працював на наступних посадах та на таких підприємствах:
-з 17.04.1991 по 30.11.1992 - рихтувальником кузовів 2 розряду на Вільногірській ділянці в Обласному підприємстві «Дніпропетровськавтомотосервіс» (записи №№16-17);
-з 01.12.1992 по 08.10.1993 - зварювальником 3 розряду на а Вільногірській ділянці в Обласному підприємстві «Дніпропетровськавтомотосервіс», яке 29.12.1992 перейменовано в Дніпропетровське обласне підприємство «Автосервіс»; з 10.03.1993 Вільногірська дільниця перейменована у Вільногірську СТО (записи №№17-20);
-з 08.10.1993 по 31.12.1993 - електрогазозварювальником 3 розряду ВАТ «ДАС» (записи №№20-21);
-з 01.01.1994 по 09.09.1995 - газоелектрозварювальником 3 розряду ВАТ «ДАС» (записи №№21-22).
Суд зазначає, що записами трудової книжки позивача підтверджено його трудову діяльність з 17.04.1991 по 30.11.1992, з 01.12.1992 по 08.10.1993, з 08.10.1993 по 31.12.1993 та з 01.01.1994 по 09.09.1995, трудова книжка в частині вказаних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу, переведення, звільнення з роботи, а також підписи уповноважених працівників та печатки підприємств.
В якості підстави для відмови в зарахуванні періодів роботи з 17.04.1991 по 08.10.1993 та з 08.10.1993 по 09.09.1995 відповідач в оспорюваному рішенні зазначив, що вказані періоди роботи згідно з записів в трудовій книжці від 29.07.1982 НОМЕР_3 не зараховані, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатка в записі про звільнення, слабкий відтиск печатки, неможливо ідентифікувати організацію, якою завірено запис про звільнення.
Суд критично ставиться до означеної позиції відповідача, оскільки обов'язок щодо заповнення трудових книжок (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, переведення, звільнення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу).
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Тож, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17 (адміністративне провадження № К/9901/2537/20).
Поряд з цим, суд звертає увагу, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Поряд з цим, трудова книжка позивача в частині спірних періодів роботи з 17.04.1991 по 08.10.1993 та з 08.10.1993 по 09.09.1995 не містить неправдивих або недостовірних відомостей, та жодних виправлень, підчисток та/або наведень, зворотнього відповідачем не доведено. Тому зазначені відповідачем зауваження, як-то відсутній підпис відповідальної особи, слабкий відтиск печатки, неможливо ідентифікувати організацію, якою завірений запис про звільнення, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів трудової діяльності позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.
За таких обставин, відмовляючи позивачу в зарахуванні періодів роботи з 17.04.1991 по 08.10.1993 та з 08.10.1993 по 09.09.1995 до страхового стажу, відповідач діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачу вказані періоди його роботи.
З огляду на викладене, рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №047050029952 від 07.01.2025 не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Позовні вимоги в частині зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоду з 02.10.2002 по 10.12.2002 не підлягають задоволенню з наступного.
Позивачем у позовній заяві не вказано жодних відомостей щодо періоду його трудової діяльності з 02.10.2002 по 10.12.2002.
Поряд з цим, період з 02.10.2002 по 10.12.2002 не відображений в трудовій книжці. В трудовій книжці відсутні відомості щодо зайнятості позивача протягом спірного періоду.
Суд повторно звертає увагу, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Доказів наявності будь-яких інших документів, виданих за місцем роботи (служби, навчання), архівними установами, які б свідчили про зайнятість позивача протягом періоду з 02.10.2002 по 10.12.2002, позивачем не надано, а матеріали справи не містять.
Позивачем необґрунтовано неможливості отримання документів на підтвердження стажу роботи у спірний період.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі відмови роботодавця надати його працівнику документи на підтвердження його страхового стажу, така особа в має можливість скористатись своїм правом на судовий захист у іншому процесі (цивільному), пред'явивши позов до підприємства, установи, організації, щодо видачі відповідної довідки.
При цьому, суд звертає увагу, що Порядком №637 чітко визначений порядок підтвердження страхового стажу за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що правових підстав для зарахування до страхового стажу періоду з 02.10.2002 по 10.12.2002 у відповідача не було.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутись до відповідача, надавши такі документи.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 02.01.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується правомірності прийняття відповідачем рішення №047050029952 від 07.01.2025, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність відмови відповідача у зарахуванні періодів роботи з 17.04.1991 по 08.10.1983 та з 08.10.1993 по 09.09.1995 до страхового стажу та зобов'язано відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу вказані періоди його роботи.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві в призначенні пенсії за віком, що встановлено судом, поряд з цим на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку страхового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду, зважаючи також на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 02.01.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням зобов'язальних вимог суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605,60грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 73-78, 90, 139 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23) №047050029952 від 07.01.2025 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) наступні періоди його роботи: з 17.04.1991 по 08.10.1993 та з 08.10.1993 по 09.09.1995.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 02.01.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням зобов'язальних вимог суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова