24 квітня 2025 рокуСправа №160/5197/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
17.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2024 №503 «Про результати службового розслідування»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок щомісячної премії ОСОБА_1 за грудень 2024 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ прийнятий за наслідками службового розслідування, яке було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, у ході проведення службового розслідування позивач надавав письмові пояснення, але з наказом про результати проведення службового розслідування військова частина НОМЕР_1 позивача не ознайомила. 30.01.2025 адвокатським бюро «Володимира Ткачука» направлено адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 на адресу військової частини НОМЕР_1 з проханням надати матеріали службового розслідування, включно з наказом про ініціювання та про притягнення до дисциплінарної відповідальності щодо військовослужбовця ОСОБА_1 , на електронну адресу адвокатського бюро у виді сканованих копій документів. 13.02.2025 на електронну адресу адвокатського бюро «Володимира Ткачука» надійшов лист від військової частини НОМЕР_1 від 08.02.2025 №2383/673 та матеріали службового розслідування, у зв'язку з чим цього числа стало відомо про наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2024 №503 «Про результати службового розслідування». Позивач вважає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.12.2024 виданий з порушеннями, являється протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/5197/25, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою позивачу поновлено строк на звернення до суду з цим позовом.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
07.03.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання, до якого відповідачем долучено матеріали службового розслідування відповідно позивача, ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03.02.2025 року по справі №295/1441/25.
12.03.2025 року відповідачем надано до матеріалів справи Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 62025240020001741.
27.03.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне. Службове розслідування щодо позивача було проведено з дотриманням вимог чинного законодавства та визнано позивача винним. Слідчими Другого слідчого відділу з дислокацією в місті Житомирі Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Хмельницькому по даному факту внесена інформація до системи ЄРДР за №62025240020001741 КК України стаття 402 частина 4 щодо лейтенанта ОСОБА_1 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 .
08.04.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в якій позивач заперечує щодо доводів відповідача, наданих у відзиві, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що лейтенант ОСОБА_1 , проходив військову службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи штабу військової частини НОМЕР_1 , а з 14.12.2024 на посаді командира інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти.
Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.12.2024 № 431 «Про призначення службового розслідування» та на підставі старшого оперативної групи військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 від 27.12.2024 № 2383/363/15 та рапорту тимчасово виконуючого обов'язки командира інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_3 від 27.12.2024 2383/363/16 офіцером групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_4 було проведено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли факту відмови виконувати бойове розпорядження № БР/ТГр/4/дск від 05.05.2024 на переміщення з оперативної групи військової частини НОМЕР_1 на основний командний пункт військової частини НОМЕР_1 , а також встановлення ступеня вини лейтенанта ОСОБА_1 командира інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
31.12.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №503 «Про результати службового розслідування» закінчене службове розслідування та в п. 2 та п. 3 позивача притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Зокрема, п. 2 відносно позивача застосовано дисциплінарну відповідальність, а саме - згідно статті 45 Дисциплінарного статуту за неналежне виконання службових обов'язків та статті 48 п. в) лейтенанта ОСОБА_1 командира інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарного стягнення - сувора догана, та матеріальна відповідальність п. 3 - надано вказівку начальнику фінансово-економічної служби бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 під час нарахування грошового забезпечення командиру інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_1 згідно наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 відповідно до розділу 16 пункту 4 абзацу 3, враховуючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" № 462 від 04.12.2024, виплатити щомісячну премію 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії за грудень 2024 року.
Не погодившись зі спірним наказом позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 року №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Командир зобов'язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.
Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.
Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608).
Згідно з абз. 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (пункт 13 розділу ІІІ Порядку № 608).
Згідно з положеннями пункту 14 розділу ІІІ Порядку № 608 до строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Як вбачається з пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Аналізуючи оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 31.12.2024 №503 в частині, що стосуються порушення з боку лейтенанта ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що така процедура була дотримана відповідачем, а права позивача не порушені з огляду на наступне.
Так, з аналізу приписів Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та п. 1 розділи IV Порядку № 608 слідує, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Як встановлено судом, позивач пройшов 04.10.2024 медичний огляд військово-лікарської комісії (ВЛК), за результатами якого видано довідку ВЛК Військовою частиною НОМЕР_2 № 6295 від 04.10.2024, із діагнозом (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):
«Наслідки перенесеного (09.04.2015) компресійного перелому тіла 1.1 хребня лікованого консервативно у вигляді консолідованого перелому тіла L1 хребця 3 клиновидністю, посттравматичного остеохондрозу поперекового відділу хребта, деформуючого спондильозу і третьої) стадії з больовим синдромом з помірним порушенням функції (М42.1).
Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми відсутня.
Гіпертонічна хвороба 11 (друга) стадія (ГЛШ, потовщення КІМ), ступінь 3. РКВУ-3, кризовий перебіг (111.0). Міокардіосклероз. Мітральна та трикуспідальна регургітація і (першого) ступеня, СНІ (перша) стадія. Хронічний холецистит, стадія ремісії (К81,1). Хронічний панкреатит, стадія ремісії (К86,1). Стеатоз печінки. Аліментарно-конституційне ожиріння і (перша) ступінь (Е66.0). Двобічний деформуючий гонартроз 1 (перша) стадія (М16.0), деформуючий артроз лівого ключично- акроміального з'єднання 1 (перша) стадія, деформуючий артроз лівого гомілковостопного суглобу 1 (перша) стадія з незначним порушенням функції (М19). Хронічний комбінований геморой 1 (другої) стадії (184). Сечосольовий діатез без порушення функції. Хронічний простатит, ремісія, без порушення функції (N21.1). Ангіопатія сітківки обох очей (Н35.0). Шкірний ріг верхньої повіки лівого ока (Н02.8).
Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Хронічний компенсований тонзиліт (135.0).
Захворювання, Ні, не пов'язане з проходженням військової служби.
Постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю тощо.
На підставі статті 61-в, 64-6, 78-в. 43-в. 13-в. 39-б, 38-в, 54-в, 68-в. 67-в графи II Розкладу хвороб - ТДВ графи:
Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВИЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони; такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах. За наказом МОЗ від 04.07.2007 №370 травма класифікується як тяжка.»
Після прибуття до військової частини НОМЕР_1 позивач не подавав скарг командиру військової частини або іншим посадовим (службовим особам) про те, що проходження ним огляду ВЛК Військовою частиною НОМЕР_2 № 6295 від 04.10.2024 відбулось неналежним чином.
В період часу з 11.11.2024 по 22.11.2024 рік позивач перебував на стаціонарному лікуванні відповідно до виписки №3402із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої КНП «РЦЛ» РСР.
В період часу з 13.12.2024 по 23.12.2024 рік позивач перебував на стаціонарному лікуванні відповідно до виписки №2396/273 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого центра медичної реабілітації, виданої КНП КМР "МЛШМД".
«Повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення) Основний: Гіпертонічна хвороба II стад., ст. III, ризик III, кризовий перебіг. Супутні: Міокардіосклероз, метральна та три купідальна регургітація, СН 1 ст.
Енцефалопатія складного генезу з вогнищевими змінами правої гемісфери мозочка, як наслідки перенесених ГПМК (анамнестично), лівобічна рефлекторна недостатність, астено-вегетативний синдром.
Післятравматичний ОХЗ ПВХ, наслідки компресійного перелому тіла L1 хребця (09.04.2015 р.), стійка люмбоішалгія.
ДОА колінного суглоба І ст. ПФС І.»
Відповідно до виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №0018, виданої КНП »ГВВ" ЖОР (дата госпіталізації - 02.01.2025, дата виписки-13.01.2025) діагноз позивача:
«Повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): Гіпертонічна хвороба III ст, 3-й ступінь. Кризовий перебіг. Ризик IV. Міокардіодистрофія змішаного генезу. Недостатність мітрального та трикуспідального клапанів. СН І, Цереброваскулярна хвороба: Дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст внаслідок перенесених лакунарних інфарктів в правій гемісфері мозочку ГПМК в ВББ (МРТ головного мозку від 26.11.2024р) з вестибуло-атактичними порушеннями, розсіяною пірамідною недостатністю, емоційно-вольовою нестійкістю, лікворо-динамічними порушеннями зі стійкою цефалгією. Ускладнений остеохондроз шийного та поперекового відділів хребта, стадія тривалого загострення. Стаціонарний тип перебігу. Екструзії м/х дисків С3-С4, протузії м/х дисків С3-С4-С5, екструзії м/х дисків С5-С6-С7 з відносним стенозуванням хребетного каналу на рівні С5- С6-С7, кили м/х дисків L2-L3, L4-L5, L5-S1; клиноподібна деформація L1 хребця. Вторинний корінцевий нейродистрофічний больовий синдром. ПФХ II.»
Згідно з медичною характеристикою, оформленою начальником медичної служби - начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_5 , позивач за медичною допомогою звертався, амбулаторно та стаціонарно лікувався з приводу гіпертонічної хвороби.
«Об'єктивно: Загальний стан відносно задовільний. Періодично турбують головні болі. Шкірні покриви та видимі слизові оболонки звичайного кольору. Над легенями вислуховується везикулярне дихання, хрипів немає. Периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Границі серця в межах вікової норми, тони серця ритмічні, звучні. АТ 145/90 мм.рт.ст. PS:87 уд/хв. Живіт звичайної форми, м'який, не болючий. При глибокій пальпації: печінка пальпується, край еластичний; селезінка, нирки не пальпуються. Симптом Пастернацького негативний з обох сторін. Симптоми подразнення очеревини, міхурові симптоми - негативні. Фізіологічні відправлення не порушені.
На диспансерному обліку у нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває. Згідно довідки ВЛК військової частини НОМЕР_2 №6295 від 04.10.2024 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП. ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Флюорографічне обстеження проходив згідно плану, без патології.
Діагноз: Згідно висновку ВЛК - наслідки перенесеного (09.04.2015) компресійного перелому тіла L1 хребця лікованого консервативно у вигляді консолідованого перелому тіла L1 хребця з клиновидністю, посттравматичного остеохондрозу поперекового відділу хребта, деформуючого спондильозу ІІІ (третьої) стадії з больовим синдромом з помірним порушенням функції (М42.1). Гіпертонічна хвороба II (друга) стадія (ГЛШ, потовщення КІМ), ступінь 3, РКВУ-3, кризовий перебіг (111.0). Міокардіосклероз. Мітральна та трикуспідальна регургітація І (першого) ступеня. СН 1 (перша) стадія. Хронічний холецистит, стадія ремісії (К81.1). Хронічний панкреатит, стадія ремісії (К86.1). Стеатоз печінки. Аліментарно-конституційне ожиріння 1 (перша) ступінь (Е66.0). Двобічний деформуючий гонартроз I (перша) стадія (М16.0), деформуючий артроз лівого ключично-акроміального з'єднання 1 (перша) стадія, деформуючий артроз лівого гомілковостопного суглобу 1 (перша) стадія з незначним порушенням функції (М19). Хронічний комбінований геморой 11 (другої) стадії (184). Сечосольовий діатез без порушення функції. Хронічний простатит, ремісія без порушення функції (21.1). Ангіопатія сітківки обох очей (Н35.0). Шкірний ріг верхньої повіки лівого ока (Н02.8). Хронічний компенсований тонзиліт.»
Наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 13.10.2023 №287 позивача призначено на посаду заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи штабу військової частини НОМЕР_1 та зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 наказом від 20.10.2023 №293.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.12.2024 №364 позивача переведено на посаду командира інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти.
Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 №1722/БР/дск було визначено завдання особовому складу, в тому числі позивачу, а саме:
« 3. ЗАВДАННЯ КОМАНДИРАМ ПІДРОЗДІЛІВ
3.1. ЗАВДАННЯ КОМАНДИРУ ІНЖЕНЕРНО-САПЕРНОЇ РОТИ
Згідно бойового розпорядження командира ............. №БР/ТГр/4/дск від 05.05.2024 з метою здійснювання всебічного забезпечення розгорнутого пункту управління та його елементів та посилення особового складу, прийняття посади тимчасово виконуючого обов'язки командира роти інженерно-саперної роти в тимчасово виконуючого обов'язки командира роти інженерно-саперної роти сержанта ОСОБА_6 , з оперативної групи ...... перемістити на ОКП........., наступного військовослужбовця, а саме:
лейтенанта ОСОБА_7 , командира взводу інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти.
Рух розпочати з 07.00 27.12.2024.
4. ЧАС ГОТОВНОСТІ ДО ДІЙ
Готовність до переміщення 07.00 27.12.2024. Прибуття на ОКП ........ - до 10.00 28.12.2024.»
Як вбачається з рапорту старшого оперативного групи військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_8 від 27.12.2024 №2383/363/15, лейтенант ОСОБА_1 , командир інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 відмовився виконувати бойове розпорядження командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_1 " №БР/ТГр/3/дск від 05.05.2024 на переміщення з оперативної групи військової частини НОМЕР_1 на основний командний пункт військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до частини другої статті 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил Ук раїни, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (зі змінами), командир військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_9 є прямим начальником усього особового складу військової частини НОМЕР_1 , у тому числі командира інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 .
24.12.2024 року підполковник ОСОБА_9 віддав наказ низці військовослужбовців, у т.ч. лейтенанту ОСОБА_1 , на виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1722/БР/дск від 24.12.2024, здійснити приховане переміщення на ОКП, час готовності - 07:00 27.12.2024 року, прибуття на ОКП - 10:00 28.12.2024 року.
Проте командир інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_1 виявив непокору, тобто відкрито відмовився виконувати наказ.
Відмова від виконання наказу відбулась у присутності свідків:
- старшого солдата ОСОБА_10 ;
- солдата ОСОБА_11 ;
- капітана ОСОБА_2 .
Відмова від виконання бойового наказу зафіксована на відеозапис.
Лейтенант ОСОБА_1 заявив, що виконувати бойовий наказ нібито "не відмовляється, але не може" із посиланням на стан здоров'я. Причини невиконання пояснив у своїх поясненнях, долучених до матеріалів службового розслідування від 27.12.2024 року.
З приводу виявленої непокори ТВО командира інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_12 та старший оперативний групи військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_13 подали рапорти від 27.12.2024 №2383/363/15 та №№2383/363/16.
Командир військової частини НОМЕР_1 подав доповідь про факт відмови від виконання бойового розпорядження №2383/4436 від 27.12.2024 року про непокору, виявлену військовослужбовцем лейтенантом ОСОБА_1 .
За даним фактом наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.12.2024 №431 було призначено службове розслідування.
Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.12.2024 № 431 «Про призначення службового розслідування» та на підставі старшого оперативної групи військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 від 27.12.2024 № 2383/363/15 та рапорту тимчасово виконуючого обов'язки командира інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_3 від 27.12.2024 2383/363/16 офіцером групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_4 було проведено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли факту відмови виконувати бойове розпорядження № БР/ТГр/4/дск від 05.05.2024 на переміщення з оперативної групи військової частини НОМЕР_1 на основний командний пункт військової частини НОМЕР_1 , а також встановлення ступеня вини лейтенанта ОСОБА_1 командира інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
31.12.2024 року було складено акт службового розслідування за фактом непокори, вчиненої в умовах воєнного стану лейтенантом ОСОБА_1 командиром інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 .
Висновками акту факт непокори лейтенанта ОСОБА_1 було підтверджено, та встановлено, що його діями була порушена Військова присяга, текст якої затверджено Указом Президії Верховної Ради України від 10 жовтня 1991 року № 1640-ХII, із наступними змінами, статті 11, 12, 16, 30, 37, 127 та 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 4 та 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та інші нормативно-правові акти щодо проходження військової служби.
Оскільки лейтенант ОСОБА_1 в момент вчинення правопорушення знаходився при виконанні обов'язків військової служби, комісія дійшла висновку, що існує прямий при чинний зв'язок між вчиненим правопорушенням, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 503 від 31.12.2024 року «Про результати службового розслідування» було встановлено вину лейтенанта ОСОБА_1 командира інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 .
Внаслідок особистої недисциплінованості, відсутності почуття відповідальності за вчинення своїх дій, байдужого ставлення до наслідків за свої дії та надмірної впевненості у безкарності свого лейтенант ОСОБА_1 недбало поставився до
виконання обов'язків військової служби, та відмовився виконувати розпорядження командира тактичної групи “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » № БР/ТГр/4/дск від 05.05.2024.
Вчинення викладеного вище правопорушення підтверджуються фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені в розділах 2-3 акту службового розслідування.
Було встановлено, що в діях лейтенанта ОСОБА_1 ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме непокора, вчинена в умовах воєнного стану.
Пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 503 від 31.12.2024 року «Про результати службового розслідування» за порушення вимог статей 1 1,16,37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення - “СУВОРУ ДОГАНУ».
Пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 503 від 31.12.2024 року «Про результати службового розслідування» було надано вказівку начальнику фінансово-економічної служби бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 під час нарахування грошового забезпечення командиру інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_1 згідно наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 відповідно до розділу 16 пункту 4 абзацу 3, враховуючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" № 462 від 04.12.2024, виплатити щомісячну премію 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії за грудень 2024 року.
Пунктом 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 503 від 31.12.2024 року «Про результати службового розслідування» було надано вказівку офіцеру групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_4 матеріали про вчинення кримінального правопорушення направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Хмельницькому, та направити повідомлення до Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, ІНФОРМАЦІЯ_2 , для прийняття рішення щодо притягнення лейтенанта ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що невиконання лейтенантом ОСОБА_1 командиром інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 бойового наказу (розпорядження) під час дії правового режиму воєнного стану, у той час, коли військова частина НОМЕР_1 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, створило загрозу настання людських жертв (загибелі або поранення військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 та інших військових частин, які виконували бойові завдання у смузі відповідальності, та потребували прибуття підкріплення або заміни, у т.ч. у складі тих військовослужбовців, щодо яких проводиться службове розслідування), інших тяжких наслідків (невиконання, неналежне, несвоєчасне або не в повному обсязі виконання бойових завдань військовими частинами та підрозділами у смузі відповідальності, втрата територій, втрата сприятливих можливостей для звільнення територій, розгрому та знищення противника).
Протягом періоду проведення службового розслідування, а також після його завершення, від лейтенанта ОСОБА_1 рапортів щодо готовності повернутися до виконання бойового наказу не надійшло.
Крім того, 12.03.2025 року відповідачем надано до матеріалів справи Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань за відкриттям кримінального провадження 62025240020001741 відносно позивача за ознаками кримінального правопорушення відповідно до ч.4 ст.402 Кримінального кодексу України та встановлено наступні обставини події:
«Військовослужбовець в/ч НОМЕР_3 лейтенант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи на посаді командира інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти в/ч НОМЕР_1 , будучи згідно ст.ст. 31,32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, підлеглим за посадою та військовим званням по відношенню до старшого оперативної групи військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 та командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_14 , близько 19 год. 00 хв. 26.12.2024, у пункті дислокації військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 , через особисту недисциплінованість, відчуваючи свою безкарність, в умовах воєнного стану, діючи умисно, не маючи звільнення за станом здоров'я від виконання обов'язків військової служби, відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 № 1722/БР/дск від 24.12.2024, яке доведено старшим оперативної групи особисто до ОСОБА_1 , щодо необхідності переміщення 27.12.2024 ОСОБА_1 з оперативної групи в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 до основного командного пункту в/ч НОМЕР_1 для виконання завдань за призначенням, завідомо знаючи про те, що на виконання вимог розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 він зобов'язаний вибути з м. Житомира до основного командного пункту в/ч НОМЕР_1 та прибути 28.12.2024.».
Частиною 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначеним цим Законом.
З системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства у їх взаємозв'язку слідує висновок, що не дивлячись на наявність висновку ВЛК та медичних документів про лікування, лейтенант ОСОБА_1 не втратив статусу військовослужбовця та не звільнявся від виконання військового обов'язку та військової присяги.
Суд погоджується з доводами відповідача, що командування військової частини НОМЕР_1 діяло в межах своїх повноважень та з урахуванням вимог чинного законодавства.
Отже, під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження порушення процедури проведення службового розслідування, протиправність оскаржуваного наказу.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем належним чином доведено правомірність оскаржуваного позивачем наказу.
Разом з цим, суд звертає увагу на рішення ЄСПЛ у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії, заява № 63235/00, рішення від 19 квітня 2007 року: « 47. У зв'язку з цим Суд запровадив функціональний критерій, заснований на характері обов'язків службовця та його відповідальності. Особи, що займають посади, пов'язані з виконанням обов'язків щодо захисту загальнодержавних інтересів або з участю у здійсненні визначених публічним правом повноважень, володіють частиною суверенної влади держави. Держава має законний інтерес щодо налагодження з такими службовцями спеціальних відносин, заснованих на вірності та відданості. З іншого боку, щодо інших посад, які не мають у собі аспектів «державного управління», держава не має такого інтересу. (див. згадану вище справу «Пеллегрін» (Pellegrin), п. 65). Таким чином, Суд постановив, що із сфери застосування пункту 1 статті 6 вилучаються лише такі спори, що порушуються державними службовцями, чиї обов'язки є типовим прикладом специфічної діяльності, пов'язаної з державною службою, оскільки останні діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів. Яскравим прикладом такої діяльності є збройні сили та поліція (п. 66). Суд дійшов висновку, що жодні спори між адміністративними органами та службовцями, які займають посади, пов'язані з виконанням покладених публічним правом повноважень, не входять до сфери застосування пункту 1 статті 6 (п. 67)».
Доказів, які б спростували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, оскільки в задоволенні позову відмолено судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії-відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна