05 червня 2025 року
м. Київ
справа №440/2442/24
адміністративне провадження № К/990/22630/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 440/2442/24 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,
установив:
Фізична особа - підприємець звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.11.2023 №000/8267/2404 в сумі 473 610,54 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 20.11.2023 № 000/8269/2404 в сумі 30 603,71 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року по справі № 440/2442/24 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року, скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року по справі № 440/2442/24 та прийнято постанову, якою позов фізичної особи - підприємця про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення - задоволено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно ч. 1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно п. 24 ч. 1 ст. 4 КАС України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Пунктом 4 частини четвертої статті 12 КАС України (в редакції, чинній з 19 липня 2024 року) визначено, що справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На час звернення позивача з адміністративним позовом у 2024 році відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 1 січня 2024 року становив 2684,00 грн.
Як встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року по справі № 440/2442/24 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення залишено без задоволення, тобто розгляд позовної заяви було розглянуто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» № 3831-ІХ від 19 червня 2024 року (набрання чинності з 19 липня 2024 року) здійснювався в порядку, що діяв до набрання чинності.
Згідно з розділом ІІ прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» № 3831-ІХ від 19 червня 2024 року (набрання чинності з 19 липня 2024 року) установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ця справа за критерієм є справою незначної складності.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, оскільки оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України виняткові обставини відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 440/2442/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов