05 червня 2025 року
м. Київ
справа № 160/5531/23
адміністративне провадження № К/990/18216/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі № 160/5531/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС+» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «ДІМ МАРОЧНИХ КОНЬЯКІВ «ТАВРІЯ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі № 160/5531/23.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2025 року подану касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржнику надано десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків, а саме - для подання належним чином оформленого та обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших, поважних причин пропуску такого строку.
Відповідно до інформації, наявної в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху від 19 травня 2025 року в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в підсистемі «Електронний суд» 20 травня 2025 року о 16:14 год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, 26 травня 2025 року до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що раніше вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами у цій справі, однак вони були повернуті. Крім того, скаржник вказує, що під час повторного звернення були враховані зауваження Верховного Суду.
Також скаржник посилається на запровадження в Україні воєнного стану як на обставину, що вплинула на своєчасність подання касаційної скарги, і вважає наведені обставини поважними підставами для поновлення строку на касаційне оскарження.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до відомостей Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», відповідач уже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 19 лютого 2025 року та від 31 березня 2025 року касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов'язкових підстав касаційного оскарження.
Водночас у своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд неодноразово надавав роз'яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Так, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її скаржнику, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебігу процесуальних строків. Вирішення питання щодо поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із введенням воєнного стану, здійснюється з урахуванням доводів, викладених у відповідній заяві, та доказів, що підтверджують наявність об'єктивних перешкод для вчинення процесуальних дій у визначені законом строки.
Саме по собі посилання на факт введення воєнного стану не може вважатися поважною причиною для поновлення чи продовження процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду, та без надання доказів того, яким чином воєнний стан вплинув на функціонування такого суб'єкта і, як наслідок, спричинив пропуск строку на касаційне оскарження.
Натомість у поданому клопотанні скаржником не наведено жодних конкретних обставин, що свідчили б про прямий вплив введення воєнного стану на своєчасність подання касаційної скарги, а також не подано доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних перешкод у реалізації права на касаційне оскарження у встановлений законом строк.
Отже, зазначені причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про існування об'єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
У задоволенні заяви Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі № 160/5531/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС+» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «ДІМ МАРОЧНИХ КОНЬЯКІВ «ТАВРІЯ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко