м.Чернівці
04 червня 2025 року Справа № 926/1085/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю помічника судді Петровської В.С., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/1085/25
За позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури (58002, м.Чернівці, вул.Конституційна, 69)
в інтересах держави в особі: Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, вул.Петровича Якоба, 18)
До відповідача Трошина Дмитра Олеговича ( АДРЕСА_1 )
Про повернення приміщення
За участі представників сторін:
Від прокурора: Кацап - Бацала Ю.М.
Від позивача: Гливка В.М. - представник (згідно витягу з ЄДР)
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до Трошина Дмитра Олеговича про повернення орендодавцю нежитлове приміщення (5-1)-(5-10) підвалу будівлі літ.А, загальною площею 103,70 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке було передано на підставі договору оренди нерухомого майна №26 від 05.04.2022 року.
В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 05.04.2022 року між Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради та Фізичною особою - підприємцем Трошиним Дмитром Олеговичем укладено договір оренди нерухомого майна №26, згідно якого позивач передав в оренду відповідачу нежитлове приміщення (5-1)-(5-10) підвалу будівлі літ.А, загальною площею 103,70 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач 28.02.2025 року в односторонньому порядку розірвав договір оренди №26 від 05.04.2022 року, однак відповідач орендоване приміщення не повернув, що призвело до звернення до суду з вимогою про повернення приміщення.
02.04.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№1085, які відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 03.04.2025 року позовну заяву залишено без руху.
09.04.2025 року прокурором подано клопотання про усунення недоліків (вх.1182).
Ухвалою суду від 10.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 20.05.2025 року.
15.04.2025 року від представника позивача надійшла заява про вступ у справу як представника (вх.№1637).
Ухвалою суду від 01.05.2025 року виправлено описку в найменуванні відповідача та наступною ухвалою суду відкладено судове засідання на 20.05.2025 року
Від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№1956 від 08.05.2025р.), в яких посилається на те, що після надіслання відповідачу листа про дострокове розірвання договору, останній приміщення по акту не повернув.
У зв'язку з нез'явленням представника відповідача суд ухвалою від 20.05.2025 року відклав судове засідання на 04.06.2025 року.
02.06.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№2304), з яких вбачається, що позивач здійснював дії щодо усунення порушень умов договору оренди, а саме направляв листи, приписи та після надіслання вимоги про дострокове припинення договору оренди почав нараховувати неустойку у розмірі подвійної орендної плати, яка відповідачем сплачується.
В судовому засіданні 04.06.2025 року прокурор надала копію запиту щодо місця проживання відповідача (вх.№2336) та підтримали з позивачем позовні вимоги в повному обсязі.
В свою чергу, відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання 04.06.2025 року повторно не забезпечив, причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, тим самим не скористався своїми правами.
У відповідності до ч.2 ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: м.Чернівці, вул.Руська, 73, кв.4 та на адресу орендованого приміщення: АДРЕСА_2 , на які і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача, та яка отримана стороною відповідача.
Окрім того, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача до суду, відповідача було повідомлено також через офіційний сайт Господарського суду Чернівецької області.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.
За загальними вимогами п.91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п.92 правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п.102 правил).
У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або "Адміністративна послуга" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 99-3, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення (п.116 правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам правил, та фактично відповідає причині повернення у зв'язку з відсутністю адресата.
Аналізуючи зазначені вище положення правил надання послуг поштового зв'язку, слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.
Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Слід відмітити, що на адресу суди були повернуті кілька поштових відправлень, проте, як вже було зазначено вище, відповідач обізнаний про наявність судової справи, так як ухвала суду від 20.05.2025 року отримана адресатом, про що свідчить його підпис.
Окрім того, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.1, п.1 ч.3 ст.202 ГПК України).
У разі ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст.178 ГПК України).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).
Судом враховується, що за приписами ст.129 Конституції України, ст.2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить висновків про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.03.2005 року Чернівецька міська територіальна громада, на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 05.03.2005 року №173/4, є власником нежитлових приміщень підвалу в житловому будинку літ.А, загальною площею 103,7 кв.м., що складаються з приміщень (5-1 )-(5-10), за адресою: м.Чернівці, вул.Руська, 82.
На підставі оголошення про проведення аукціону, яке розміщено на сайті “Рrozorro» щодо передачі в оренду приміщення, управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради було проведено аукціон щодо передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади за адресою: м.Чернівці, вул.Руська, 82, площею 103,7 кв.м.
Наказом Управління комунальної власності від 22.03.2022 року №90 затверджено протокол про результати електронного аукціону №LLD001-UA-20220211-54110, який сформовано 22.03.2022 року, щодо передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади, за адресою: м. Чернівці, Чернівецька область, вул. Руська, 82, загальною площею 103,7 кв.м., а саме: нежитлові приміщення (5-1 )-(5-10) підвалу в будівлі літ. А. за будь-яким цільовим призначенням.
05.04.2022 року між Управлінням комунальної власності Чернівецької міської (далі - орендодавець) та ФОП Трошином Дмитром Олеговичем (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна за №26 (далі - договір), згідно якого орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності міської ради від 22.03.2022 року №90 та протоколу електронного аукціону №LLD001-UA-20220211-54110, який сформовано 10.03.2022 року передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення (5-1)-(5-10) підвалу будівлі літ.А. загальною площею 103,70 кв.м. що розташоване за адресою: м.Чернівці, вул.Руська, 82. Майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря (п.п.1.1, 1.3 договору)
Договір укладено строком на 5 років, що діє з 05.04.2022 року по 04.04.2027 року (п.1.5 договору).
Пунктами 3.3 та 3.3.1 договору визначено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі чинного законодавства та на дату підписання цього договору, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього договору з урахуванням ПДВ становить: 822,73 грн. Нарахування орендної плати починається з дня підписання договору його сторонами та скріплення печатками та/або акта приймання-передавання майна.
У відповідності до п.3.8 договору, якщо цей договір укладено без проведення аукціону або продовжено без проведення аукціону, то розмір орендної плати підлягає перегляду на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики. Орендодавець зобов'язаний звернутися до орендаря із вимогою про перегляд орендної плати, якщо зміни до методики мають наслідком збільшення розміру орендної плати за цим договором, впродовж 30 календарних днів з моменту набрання чинності відповідними змінами. Орендар може звернутися до орендодавця з вимогою про перегляд орендної плати, якщо зміни до методики мають наслідком зміну розміру орендної плати за цим договором, впродовж будь-якого строку після набрання чинності відповідними змінами. Новий розмір орендної плати починає застосовуватися з дати укладення сторонами додаткової угоди до цього договору щодо приведення розміру орендної плати у відповідність із змінами, внесеними до методики. Відмова орендаря укласти додаткову угоду щодо збільшення орендної плати з метою приведення її у відповідність із змінами, внесеними до методики, є підставою для дострокового припинення цього договору.
У разі припинення договору орендар зобов'язаний: звільнити впродовж трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом; сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди; відшкодувати орендодавцю та/або балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на випадки погіршення стану або втрати орендованого майна), або в разі демонтажу чи іншого вилучення невід'ємних поліпшень/капітального ремонту (п.п. 4.1.1 - 4.1.3 п.4.1 договору).
Впродовж трьох робочих днів з моменту припинення цього договору орендодавець та/або балансоутримувач зобов'язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан та стан розрахунків за цим договором, а орендар зобов'язаний: підписати гри примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж впродовж наступного робочого дня з моменту їх отримання від орендодавця і одночасно повернути орендодавцю примірники підписаних орендарем актів разом із ключами від об'єкта оренди (у разі, коли доступ до об'єкта оренди забезпечується ключами) та звільнити майно одночасно із поверненням підписаних орендарем актів (п.п.а-б п.4.2 договору).
Орендар зобов'язаний впродовж 10 календарних днів з дня укладення цього договору застрахувати майно на суму його страхової вартості, визначеної у п.2.3 цього договору, на користь балансоутримувача згідно з порядком, зокрема від пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха, та впродовж 10 календарних днів з дня укладення договору страхування (договорів страхування) надати орендодавцю та балансоутримувачу завірені належним чином копії договору страхування і документів, які підтверджують сплату страхового платежу (страхових платежів). Поновлювати щороку договір страхування так, щоб впродовж строку дії цього договору майно було застрахованим, і надавати орендодавцю та балансоутримувачу копії завірених належним чином договору страхування і документів, які підтверджують сплату страхового платежу. Якщо договір страхування укладений на строк, що є іншим, ніж один рік. такий договір повинен бути поновлений після закінчення строку, на який він укладений (п.п.7.1-7.1.2 договору).
У відповідності до п.12.1 договору, його умови зберігають силу впродовж всього строку дії договору, в тому числі у разі, коли його укладення законодавством встановлено правила що погіршують становище орендаря, крім випадку, передбаченого п.3.8. одговору, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов'язання.
Пунктом 12.6 договору визначено, що цей договір припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем, на умовах, визначених договором купівлі - продажу, але в будь-якому випадку з моменту повної сплати за об'єкт по договору купівлі- продажу; відчуження об'єкта власником; банкрутства орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди; смерть орендаря - фізичної особи; невиконання або систематичного неналежного виконання умов договору. несплати орендної плати впродовж трьох місяців із дня закінчення строку платежу.
Якщо підставою припинення договору є зокрема несплата орендної плати впродовж 3-х місяців, договір вважається припиненим з дати настання відповідної обставини на підставі рішення орендодавця або на підставі документа, який свідчить про настання факту припинення юридичної особи або смерті фізичної особи (літ.б п.12.6.1 договору).
Лист про дострокове припинення надсилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна.
Згідно п.п.12.7 договору, договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар, згідно п.п.12.7.1, допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці та не уклав договір страхування (полісу) об'єкта оренди в строки, передбачені цим положенням та договором, згідно п.12.7.9 договору.
Пунктом 12.8 договору передбачено, що про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 12.7 договору оренди, орендодавець або балансоутримувач повідомляє орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститися опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менше як 15 та не більше як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п'яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна.
Згідно акту приймання-передавання в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності Чернівецької територіальної громади від 05.04.2022 року орендар прийняв від орендодавця в строкове платне користування нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення (5-1)-(5-10) підвалу будівлі літ.А. загальною площею 103,70 кв.м. що розташоване за адресою: м.Чернівці, вул.Руська, 82.
11.04.2024 року позивач звернувся до відповідача з приписом щодо порушення умов договору, який направлено на офіційну адресу, вказану у договорі та відправлено на поштові адреси відповідача, що підтверджується описом вкладення та квитанцією.
Вдруге позивач направив лист - припис від 21.01.2025 року №14/01-11/123, який надіслано 28.01.2025 року поштовим відправленням відповідачу та на його електронну адресу, яким повідомив щодо наявної заборгованості на той час на суму 3562,67 грн з вимогою щодо її погашення в строк до 29.01.2025 року та про надання належним чином завіреної копії договору страхування і документів, які підтверджують сплату страхового платежу, однак останній належним чином не відреагував на нього.
21.02.2025 року позивачем надіслано письмову вимогу-лист №14/01-11/306 про дострокове припинення договору оренди нерухомого майна в якому повідомлено, що договір вважається припиненим на 5 робочий день після надіслання орендодавцем орендарю листа про дострокове припинення цього договору, повідомлено про необхідність надати 03.03.2025 року доступ до приміщення для його огляду та повернення майна з оренди. Вказаний лист також із дотриманням вимог п.12.8 договору скеровано на офіційну адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна.
Відповідач належним чином не відреагував на письмовий лист-припис від 21.01.2025 року №14/01-11/123, а також не відреагував на письмову вимогу- лист від 21.02.2025 року №14/01-11/306.
Відповідно до акту обстеження нежитлового приміщення від 03.03.2025 року представниками орендодавця та балансоутримувача встановлено, що останнє зачинено, доступ не надано. Орендарем вимогу припису не виконано, приміщення не повернуто.
05.03.2025 року Управління комунальної власності Чернівецької міської ради повідомило орендаря, що у зв'язку із невиконанням листа - вимоги, договір вважається припиненим з 28.02.2025 року та з 01.03.2025 року починається нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення договору.
У зв'язку із неповерненням приміщення, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до Трошина Д.О. про повернення приміщення.
Позивач в повному обсязі підтримує позовні вимоги прокурора та просить їх задовольнити.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У статті 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч.3 ст.53 ГПК України).
Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
На сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, який відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
Європейський суд з прав людини у низці справ роз'яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту першого статті шостої Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції").
Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції"). Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту першого статі 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції", рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії").
Між тим Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч. 3 ст.129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до чч.1, 2 ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону №280/97-ВР первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст.10 Закону №280/97-ВР).
Відповідно до ч.ч.1, 3, 5, ст.16 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
У частині 1 статті 60 Закону №280/97-ВР передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно положень ст.61 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України, самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Держава бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів: згідно положень ч.1 ст.62 Закону №280/97-ВР держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що сільські селищні міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами України.
Для представництва інтересів держави в особі компетентного органу, як сторони правочину, має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає позивачу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Судом встановлено, що листом від 21.02.2025 року №52-1764вих-25 Чернівецька окружна прокуратура зверталась до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради з пропозицією щодо самостійного звернення до суду з даним позовом та повідомлено, що у разі не звернення до суду самостійно, окружною прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру на захист інтересів держави в особі управління комунальної власності Чернівецької міської ради щодо повернення орендованого приміщення значної площі, яке використовується неефективно та безпідставно після припинення договору оренди, шляхом пред'явлення до суду відповідної позовної заяви.
На запит прокурора позивач повідомлений листом від 24.03.2025 року що у нього відсутні можливості подання позовної заяви через брак фінансування.
26.03.2025 року прокурор повідомив позивача про свій намір звернутися до суду з вимогою про повернення приміщення.
Суд враховує, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.
Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Управління комунальної власності Чернівецької міської ради є стороною правочину, втім, не звернулася до суду з позовом про повернення приміщення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу.
Таким чином, суд приходить висновку, що прокурор правомірно та в межах своїх повноважень звернувся із позовною заявою в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради.
За приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст.626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями ЦК України, ГК України, а також Законом України “Про оренду державного та комунального майна».
Частинами 1 та 6 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст.759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Договір оренди нерухомого майна №26 від 05.04.2022 року підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками та розірваний орендодавцем 28.02.2025 року у зв'язку із порушенням умов договору орендарем.
Слід зазначити, що договір був укладений між Управлінням комунальної власності і Фізичною особою-підприємцем Трошиним Д.О., який згідно витягу з ЄДР припинив підприємницьку діяльність 21.08.2023 року.
Згідно з ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу (далі- ГПК України) спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Одночасно ВП ВС в постанові від 25.06.2019 року у справі № 904/1083/18 наголосила, що в разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її обов'язок укласти обов'язковий до укладення договір не припиняється, а залишається за нею як за фізичною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Тобто, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, а відтак прокурор правомірно звернувся про стягнення заборгованості саме до фізичної особи Трошина Дмитра Олеговича.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом вище, 05.04.2022 року в день укладення договору №26 позивач передав, а відповідач прийняв за актом приймання-передачі в оренду нерухоме майно.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, з настанням правових наслідків, передбачених ЦК України.
При цьому слід враховувати приписи ч.2 ст.651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Частиною 2 статті 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Згідно ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Як вже зазначалось раніше, п.12.7.1, п.п.12.7.1, п.п.12.7.9 договору визначено, що договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар: допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці та не уклав договір страхування (полісу) об'єкта оренди в строки, передбачені цим положенням та договором.
Судом з достовірністю встановлено, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендні платежі, так згідно припису від 11.04.2024 року сумарна заборгованість з орендної плати становила 4117,86 грн, в тому числі пеня в сумі 97,52 грн, яка була пізніше погашена відповідачем, але в подальшому він продовжував порушувати умови договору та несвоєчасно вносити орендну плату, а також, так і не подав орендодавцеві копію договору про страхування майна. Станом на день звернення із приписом від 21.01.2025 року сумарна заборгованість з орендної плати відповідача була більша, ніж плата за три місяці та становила 3562,67 грн, в тому числі пеня в розмірі 235,19 грн, а станом на 21.02.2025 року в листі - вимозі про дострокове припинення договору заборгованість становила 4792,43 грн, в тому числі пеня в розмірі 311,65 грн, що дає суду правові підстави стверджувати, що відповідачем порушено умови укладеного договору оренди приміщення, оскільки несплата орендної плати у порядку та розмірах, визначених договором, та ненаданням відповідачем доказів в підтвердження страхування приміщення, є такою, яка свідчить, що останній істотно порушує права позивача та наносить шкоду його майновим інтересам. Що і стало підставою для припинення управлінням комунальної власності в односторонньому порядку договору оренди у відповідності до умов п.12.7 договору.
Згідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною 1 статті 25 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
З урахуванням того, що договір був припинений на підставі п.12.7 договору, про що відповідача повідомлено листом - вимогою від 21.02.2025 року належним чином, орендар повинен був у відповідності до вимог п.4.1 договору звільнити впродовж трьох днів орендоване майно і повернути його за актом повернення з оренди в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі в оренду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про повернення орендарем приміщення (5-1)-(5-10) підвалу будівлі літ.А, загальною площею 103,70 кв.м., що розташоване за адресою: м.Чернівці, вул.Руська, 82, яке передано йому за актом від 05.04.2022 року на підставі договору №26 від 05.04.2022 року укладеного між Управлінням комунальної власності Чернівецької міської та ФОП Трошином Дмитром Олеговичем.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст.76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи викладене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про зобов'язання відповідача повернути приміщення є обґрунтованою, такою, що підтверджується матеріалами справи, які відповідачем не спростовані, та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236 - 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до Трошина Дмитра Олеговича про повернення приміщення - задовольнити в повному обсязі.
2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_1 ) повернути за актом повернення майна з оренди до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, вул.Петровича Якоба, 18, код 44388619) нежитлове приміщення (5-1)-(5-10) підвалу будівлі літ.А, загальною площею 103,70 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
3.Стягнути з Трошина Дмитра Олеговича ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, м.Чернівці, вул.М.Кордуби, 21-А, код 02910120, р/р UA378201720343110001000004946, банк - ДКСУ м.Київ, МФО - 820172) судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено та підписано 06.06.2025 року.
Суддя С.М. Гушилик