65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" травня 2025 р. Справа № 916/923/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у закритому судовому засіданні справу,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410),
до відповідача: Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, буд. 1-а; код ЄДРПОУ 08124865),
про стягнення 762355,34 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Жосан Т.Ю., довіреність №06/03/12 від 03.12.2024;
від відповідача - Турченко О.В., самопредставництво.
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) про стягнення суми заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 741621,60 грн, суми 3 % річних у розмірі 3688,44 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 17045,30 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 1 від 10.01.2024.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 справу № 916/923/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/923/25. Справу № 916/923/25 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.04.2025 о 10:00 год.
01 квітня 2025 року до суду від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що 03.07.2024 Білгород-Дністровська КЕЧ району (сторона 1) та Будинкоуправління № 1 Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (сторона 2) уклали договір № 117 про компенсацію витрат на надання електричної енергії, відповідно до п. 1.1. якого сторона 1 надає стороні 2 електричну енергію, отриману від постачальника універсальних послуг ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" відповідно до умов договорів № 2 від 19.01.2023 року та № 1 від 10.01.2024 року
Білгород-Дністровською КЕЧ району виконувались зобов'язання за договором № 1 від 10.01.2024, що підтверджується відповідними актами та рахунками по договору № 117 від 03.07.2024, рахунками постачальної організації, а також виписками по рахунку щодо сплати постачальній організації вартості спожитої електричної енергії у спірний період, але у зв'язку із відсутністю належного виконання зобов'язань Будинкоуправлінням№1 за цим договором підтверджена Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.03.2025 по справі № 916/4970/24, утворилась заборгованість Білгород-Дністровської КЕЧ району за Договором про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг від 10.01.2024 №1, що є предметом спору у справі № 916/923/25.
Згідно п. 13.13. Договору визначено, що у відповідності до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного призначення на 2024 рік, якщо інше не передбачено Законом України про державний бюджет України
Таким чином відповідач у справі у питанні здійснення відповідних видатків за Договором від 10.01.2024 № 1 обмежений приписами п. 14.1. наказу Міністерства Оборони України 03.07.2013 № 448 "Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України" згідно якого фінансування квартирно-експлуатаційних витрат здійснюється відповідними розпорядниками коштів у межах асигнувань, затверджених кошторисами та планами асигнувань загального та спеціального фондів державного бюджету України, за схемою: Департамент фінансів МО України - КЕУ - КЕВ (КЕЧ), Департамент фінансів МО України - КЕУ (КЕВ, КЕЧ, військові частини), у зв'язку із чим будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ст. 23 Бюджетного кодексу України).
Наразі відповідач зазначає, що оскільки Білгород-Дністровська КЕЧ району є бюджетною установою, яка провадить діяльність згідно із положенням про Білгород-Дністровську квартирно-експлуатаційну частину району, яке затверджене наказом командувача Сил Логістики ЗС України, головним завданням якої є реалізація у військах, дислокованих у межах відповідальності КЕЧ району з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення з метою підтримання військ у стані високої бойової та мобілізаційної готовності за КВЕД, визначеними у довідці № 37/06 ЄДРПОУ (види діяльності за КВЕД - 75.22.0 - оборона) та згідно зі ст. 14 Закону України “Про Збройні сили України» від 05.10.2000 № 2019-ІІІ земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління. Таким чином відповідач наголошує, що неможливість виконання вимог позивача обумовлене імперативними приписами п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 49 Бюджетного кодексу України, згідно з якими Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань. Окрім того, відповідач посилається на п.п. 11.3, 11.6, 11.8 наказу Міністерства Фінансів України від 24.12.2012 № 1407 “Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами», яким передбачено, що органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень за дорученнями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання у межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань. Таким чином відповідач зазначає, що платіжне доручення не приймається до виконання у разі: відсутності або недостатності невикористаних відкритих асигнувань у частині загального та спеціального фондів державного бюджету та відсутності або недостатності коштів (у частині власних надходжень бюджетних установ) на відповідних рахунках розпорядників бюджетних коштів.
У зв'язку із цими обставинами Білгород-Дністровська КЕЧ району позовні вимоги ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" по справі № 916/923/25 не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі
Вказаний відзив відповідача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
01 квітня 2025 року до суду від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) надійшла заява, в якій заявник просить суд розгляд справи № 916/923/25 проводити в закритому судовому засіданні.
Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
01 квітня 2025 року до суду від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) надійшло клопотання про залучення третьої особи, в якому відповідач просить суд залучити до участі у справі № 916/923/25 Будинкоуправління № 1 Білгород-Дністровської КЕЧ району (код ЄДРПОУ 22992731) в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Вказане клопотання відповідача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
14 квітня 2025 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" надійшла заява (пояснення), в яких позивач зазначає, що ТОВ “ООЕК» не має доступу до приладів обліку відповідача та не може здійснювати контроль обсягів спожитої електричної енергії, при цьому саме відповідач самостійно контролює власне споживання та може в будь-який час припинити споживати електричну енергію, у тому числі шляхом звернення до ОСР в порядку та згідно вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, із заявою щодо припинення постачання електричної енергії на об'єкт. Таким чином, за ствердженнями позивача, у разі завершення поставки усього обсягу електричної енергії та відсутності бюджетних коштів для продовження споживання електричної енергії, саме споживач мав остаточно визначити обсяг електричної енергії, що був передбачений умовами договору про закупівлю із електропостачальником та звернутися із заявою до ОСР щодо тимчасового обмеження електроживлення до моменту укладення нового договору про закупівлю електричної енергії та надходження бюджетних коштів для сплати нових обсягів. Однак, як наголошує позивач, відповідач продовжив споживання електричної енергії на підставі укладеного договору про закупівлю електричної енергії, при цьому обсяги споживання належним чином підтверджуються довідкою АТ “ДТЕК Одеські електромережі».
Також позивач зазначає, що споживання за договором у спірний період Білгород-Дністровською КЕЧ району електричної енергії у обсязі 185870 кВт./год. відповідачем не заперечується. В той же час, як зауважує позивач, ані Законом України “Про публічні закупівлі», ані Законом України “Про ринок електричної енергії», ані ПРРЕЕ не передбачено підставою припинення договірних відносин між електропостачальником та споживачем - споживання усієї кількості обсягу електричної енергії/витрати усіх коштів, передбачених договором про закупівлю.
Позивач звертає увагу на те, що відсутність державних асигнувань не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором. Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань, з огляду на що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (правовий висновок узгоджується із позицією Верховного суду, наведеною у постанові по справі № 916/1345/18 від 07.11.2019).
Вказану заяву (пояснення) суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
15 квітня 2025 року до суду від ТОВ "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" надійшли заперечення на клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Вказане заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 15.04.2025 суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання (вх. суду № 10426/25 від 01.04.2025) про залучення третьої особи, оскільки суд вважає, що у заяві відповідача про залучення третьої особи (т. 1, а.с. 76-77) не наведено достатніх та належних обґрунтувань того, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки третьої особи та не зазначено на які саме права чи обов'язки такої особи воно може вплинути.
Враховуючи предмет спору у даній справі, письмово викладені позиції сторін у справі, та у зв'язку з тим, що у разі прийняття судового рішення з даної справи Будинкоуправління № 1 Білгород-Дністровської КЕЧ району не буде наділено новими правами чи покладено нових обов'язків щодо однієї із сторін, або змінено наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, суд протокольно ухвалив про відмову у задоволенні заяви про залучення до участі у справі третьої особи.
Ухвалою суду від 15.04.2025 постановлено розгляд справи № 916/923/25 здійснювати у закритому судовому засіданні.
У підготовчому засіданні 15.04.2025 суд оголосив перерву до 14:10 год. 01.05.2025.
25 квітня 2025 року до суду від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) надійшли заперечення (на відповідь на відзив). В обґрунтування вказаних заперечень відповідач вказує, що згідно положень Листа Державного казначейства України № 3.4 22/498-2143 від 09.03.2006 та Листа № 7.1-10/744 від 12.02.2008, відновлення касових видатків можливо лише в межах одного бюджетного періоду. Таким чином, умовами Договору від 10.01.2024 № 1, зокрема п.5.1., та заявою про приєднання до цього договору фактично передбачено, що оплата спожитої електроенергії за ЕІС-кодами об'єктів 62Z7908535996542, 62Z9889010126058 відбуватиметься за наслідками повернення дебіторської заборгованості на рахунки Білгород-Дністровської КЕЧ району. Таким чином сторони Договору від 10.01.2024 № 1 визначились з джерелами фінансування та погашення зобов'язань за договором.
Крім того, Білгород-Дністровською КЕЧ (району) звертає увагу, що на виконання ст. 218 ГК України нею вжито вичерпних заходів виконання зобов'язань за договором про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг від 10.01.2024 № 1 перед ТОВ "ООЕК" шляхом відновлення касових видатків, у тому числі усі залежні від неї заходи для недопущення господарського правопорушення, які мають значення для вирішення питання притягнення до відповідальності за порушення строків проведення розрахунків за договором, що є предметом розгляду у справі № 916/923/25.
Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
25 квітня 2025 року до суду від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.
Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 01.05.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/923/25, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2025 о 14:10 год.
Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві та поясненнях.
Представник відповідача у судовому засідання 27.05.2025 у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
У судовому засіданні 27.05.2025 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представників сторін про час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Матеріали свідчать, що 10 січня 2024 року за результатами проведеної процедури закупівлі електричної енергії, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (надалі - постачальник або позивач) і Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною (району) (надалі - споживач або відповідач) був укладений в письмовій формі договір про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 1, у відповідності до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього (ЕІС-коди об'єктів: 62Z8608533880176, 62Z6619690240213, 62Z7908535996542, 62Z9889010126058), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору
Пунктом 2.3. Договору встановлено, що договір укладається на строк з 01.01.2024 по 31.12.2024.
Згідно п. 8 Додатку № 3 до Договору "Комерційна пропозиція № 1/1-УП", підписаного між ТОВ "ООЕК" та Білгород-Дністровською КЕЧ (району), договір укладається на строк до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків Договір діє до повного їх виконання.
Відповідно до п. 4.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ) для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку
Згідно п. 2.3.14. ПРРЕЕ постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.
На даний час, функції постачальника послуг комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - АТ "ДТЕК Одеські Електромережі".
За розрахунковий період квітень-липень та вересень-грудень 2024 року ТОВ "ООЕК" від АТ "ДТЕК Одеські Електромережі", як оператора системи розподілу, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії Білгород-Дністровською КЕЧ (району), з яких слідує, що за ЕІС-кодами об'єктів споживача № 62Z8608533880176, № 62Z6619690240213, № 62Z7908535996542, № 62Z9889010126058 у квітні-липні та вересні-грудні 2024 року Білгород-Дністровською КЕЧ (району), було спожито 185870 кВт./год. Обсяги споживання підтверджуються довідкою АТ "ДТЕК Одеські Електромережі" (т.1, а.с. 34).
На підставі вищезазначених даних, ТОВ "ООЕК" було виставлено, а відповідачем отримано рахунки за спожиту у квітні-липні та вересні-грудні 2024 року електричну енергію на загальну суму 741621,60 грн (у т.ч. ПДВ) (т.1, а.с. 24-33).
Відповідно до п. 5.10. Договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції.
Згідно п. 3 Додатку № 3 до Договору "Комерційна пропозиція № 1/1-УП", споживач здійснює оплату за спожиту електроенергію протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.
Позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви, відповідачем не було здійснено жодної оплати в погашення спожитої у квітні-липні та вересні-грудні 2024 року електричної енергії.
У відповідності до п. 5 Додатку 3 до Договору - "Комерційна пропозиція № 1/1-УП", згідно із ст. 625 ЦК України, на суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних від суми боргу за весь час прострочення.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою заборгованості за спожиту електроенергію, ТОВ "ООЕК" нарахувало відповідачу 3% річних у розмірі 3688,44 грн та інфляційні втрати у розмірі 17045,30 грн.
Відсутність оплати Білгород-Дністровською КЕЧ (району) вартості спожитої електричної енергії у розмірі 741621,60 грн, а також нарахованих 3 % річних у розмірі 3688,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 17045,30 грн, стали підставою для звернення до суду позивача з даною позовною заявою.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (надалі - ГК України).
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 ГК Кодексу України та статтею 526 ЦК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникни на підставі укладеного між ними 10.01.2024 договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 1.
Статтею 626 ЦК України встановлено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Судом встановлено, що 10.01.2024 відповідач звернувся до позивача із заявою-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Датою початку постачання в заяві-приєднання споживачем зазначено з 03 лютого 2021 року за ЕІС-кодами об'єктів споживача № 62Z8608533880176, № 62Z7908535996542, № 62Z9889010126058 та 05 березня 2021 року за ЕІС-кодом № 62Z6619690240213.
За розрахунковий період з квітня по липень та з вересня по грудень 2024 року позивачем від Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», як оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії відповідачем. З отриманих даних слідує, що за ЕІС-кодами об'єктів споживача, у вказаний відповідачем було спожито 185870 кВт.год. Обсяг спожитої електричної енергії підтверджується довідкою Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі». На підставі вищезазначених даних, позивачем було виставлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію, а саме: № 1/1 від 09.04.2024, № 1/1 від 09.04.2024, № 1/1 від 09.08.2024, № 1/1 від 10.07.2024, № 1/1 від 03.01.2025, № 1/1 від 10.10.2024, № 1/1 від 05.11.2024, № 1/1 від 10.12.2024.
Дослідивши обставини спору, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати спожитої електричної енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідачем протилежного не доведено, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 741621,60 грн - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами, а тому підлягають задоволенню судом.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 17045,30 грн та суми 3% річних у розмірі 3688,44 грн, суд дійшов до таких висновків.
Згідно із частинами першою, другою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 3% річних, та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 3688,44 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків сум інфляційних втрат у розмірі 17045,30 грн (т. 1, а.с. 9), та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках лише за період з жовтня по грудень 2024 року (розрахунковий період, в якому спожита електрична енергія), які призвели до зайвого нарахування сум інфляційних втрат.
Вказані помилки виразились в тому, що позивач невірно визначив середній індекс інфляції лише за період з жовтня по грудень 2024 року (розрахунковий період, в якому спожита електрична енергія).
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за вказані періоди.
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (101,40 : 100) (101,20 : 100) (100,80 : 100) = 1.03437734
Інфляційне збільшення:
93614,40 x 1.03437734 - 93614,40 = 3218,21 грн (інфляційні втрати за жовтень).
Останній період
IIc (101,20 : 100) (100,80 : 100) = 1.02009600
Інфляційне збільшення:
178930,08 x 1.02009600 - 178930,08 = 3595,78 грн (інфляційні втрати за листопад).
Останній період
IIc (100,80 : 100) = 1.00800000
Інфляційне збільшення:
241997,76 x 1.00800000 - 241997,76 = 1935,98 грн (інфляційні втрати за грудень).
Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальний розмір інфляційних втрат становить 12338,43 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат лише у розмірі 12338,43 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних втрат заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Отже, прийняття відповідачем електроенергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлену електроенергію відповідно до чинного законодавства та умов Договору.
Відтак, господарським судом встановлено, що відповідач безпідставно не здійснив повну оплату за спожиту електроенергію на загальну суму 741621,60 грн.
Частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічні положення містяться у ст. 617 ЦК України.
Викладені відповідачем у заявах по суті справи заперечення на заявлені вимоги з огляду на відсутність відповідного бюджетного фінансування за спожиту електроенергію, судом до уваги не приймаються, оскільки відсутність державних асигнувань на вказані цілі не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за Договором.
Відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (зазначене узгоджується із позицією Верховного суду, наведеному у постанові по справі № 916/1345/18 від 07.11.2019).
Отже, на думку суду, наведені відповідачем доводи у заявах по суті справи не звільняють від обов'язку оплати за спожиту електричну енергію та не є такими, що спростовують обов'язок виконання відповідачем зобов'язання.
Інші доводи відповідача, викладені ним у заявах по суті справи в частині невизнання задоволених судом позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд також враховує, що при зверненні до суду з позовом позивач подав докази сплати 10587,85 грн судового збору.
Водночас відповідно до приписів ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Оскільки позов був поданий через підсистему "Електронний суд", тому позивач мав би сплатити 9148,26 грн (762355,34*1,5%*0,8=9148,26 грн).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, позивачу з Державного бюджету України підлягає поверненню надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1439,58 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (району) (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, буд. 1-а; код ЄДРПОУ 08124865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410) суму заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 741621,60 грн, суму 3% річних у розмірі 3688,44 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 12338,43 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 9091,78 грн
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88, код ЄДРПОУ 42114410) суму судового збору в розмірі 1439,58 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 05.06.2025.
Суддя Нікітенко С.В.