03 червня 2025 року Справа № 915/13/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
розглянувши заяву №24920/02.02.01-40/02/3/24 від 25.12.2024 (вх.№239/25 від 08.01.2025; 5972/25 від 21.04.2025) Миколаївської міської ради, про забезпечення позову у справі
за позовом: Миколаївської міської ради, вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001
електронна адреса: kancel@mkrada.gov.ua
до відповідача: Блохи Тетяни Сергіївни, АДРЕСА_1
про: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 13.12.2024 №23733/02.02.01-40/02/3/24 (вх.№223/25 від 08.01.2025) до Блохи Тетяни Сергіївни про усунення перешкод Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4810137200:10:013:0010) шляхом приведення самовільно реконструйованого об'єкта нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_2 , до попереднього стану (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1070154848101).
Позовні вимоги обґрунтовані тим що, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 05.11.2024 № 402345583) Блоха Тетяна Сергіївна є власником нежитлової будівлі пункту технічного обслуговування загальною площею 714,6 кв.м по АДРЕСА_2 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданого 21.01.2022, видавник: ТОВ “СТО ГІПАНІС»; рішення учасника, серія та номер: 1/2022, виданого 21.01.2022. видавник: ТОВ “СТО ГІПАНІС» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1070154848101). Зазначає, що із службової записки адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради від 23.09.2024 №38528/06.01-46/24-2 вбачається факт самовільного захоплення земельної ділянки, що належить до власності територіальної громади м. Миколаєва, орієнтовна площа якої складає 250,22 кв.м (інженерно-геодезичне вишукування щодо об'єкту по АДРЕСА_2 ). Згідно акту від 11.09.2024, за адресою: АДРЕСА_2 розміщено двоповерхова будівля літ.А-2, двоповерхова будівля літ.Б-2, навіс літ.В-1, огорожа літ. № 1. замощення Літ.І. За даними технічної інвентаризації об'єкту замовник технічної інвентаризації ТОВ “СТО ГІПАНІС» від 30.12.2021 у Реєстр будівельної діяльності внесено відомості про об'єкт: літ.А-2 пункт технічного обслуговування загальною площею 714,6 кв.м., літ. Б-2 шиномонтаж загальною площею 269.1 кв.м.літ.В-1 навіс, огорожа літ. № 1. замощення літ.І., довідка ТОВ “КОНС ТРУК ТИВ» від 30.12.2021 № 233-К. Технічний паспорт виготовлений ТОВ “КОНС ТРУК ТИВ» станом на 30. 12.2021. Вказує, що Миколаївська міська рада не приймала жодних рішень щодо надання іншим особам, у тому числі теперішньому власнику нежитлової будівлі пункту технічного обслуговування загальною площею 250,22 кв.м права користування цією земельною ділянкою та права на забудову (реконструкцію) спірної земельної ділянки об'єктами нерухомого майна по вул. Одеське шосе, 92/3 у м. Миколаєві. Зазначає, що ОСОБА_1 без будь-яких прав на відповідну земельну ділянку комунальної власності, у тому числі без прав на її забудову (реконструкцію), без будь-яких дозвільних документів на здійснення будівництва здійснила реконструкцію нежитлової будівлі пункту технічного обслуговування площею 250,22 кв.м по вул. Одеське шосе, 92/3 у м. Миколаєві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1070154848101). Вказане свідчить про порушення прав територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради як власника земельної ділянки та перешкоджання в її вільному володінні, користуванні та розпоряджанні на розсуд власника ділянки.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.175 ГПК України (заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства).
Миколаївська міська рада не погодившись із вказаною ухвалою оскаржила її до Південного-західного апеляційного господарського суду.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задоволено. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2025 про відмову у відкритті провадження у справі скасовано. Позовну заяву Миколаївської міської ради та додані до неї документи направлено до Господарського суду Миколаївської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Справа №915/13/25 надійшла до Господарського суду Миколаївської області 17.04.2025.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.04.2025 справу №915/13/25 передано головуючій судді Семенчук Н.О.
Разом з позовною заявою, Миколаївська міська рада надала до суду заяву про забезпечення позову від 25.12.2024 №24920/02.02.01-40/02/3/24 (вх.№239/24 від 08.01.2025, 5972/25 від 21.04.2025).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.04.2025 заяву про забезпечення позову передано головуючій судді Семенчук Н.О.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №39 від 21.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/13/25 в частині розгляду заяви, поданої у порядку ст.136-140 ГПК України, у зв'язку з відпусткою головуючої судді Семенчук Н.О.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 заяву про забезпечення позову призначено судді Коваль С.М.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №41 від 23.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/13/25 в частині розгляду заяви, поданої у порядку ст.136-140 ГПК України, шляхом передавання її раніше визначеному автоматизованою системою головуючої судді у справі - судді Семенчук Н.О.
У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.04.2025, заяву про забезпечення позову передано головуючій судді у справі - судді Семенчук Н.О.
Ухвалою суду від 24.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі та розгляд заяви про забезпечення позову призначено на 03.06.2025.
Представник відповідача через систему «Електронний суд» надав заперечення на заяву про забезпечення позову (вх.№8028/25 від 27.05.2025) в яких зазначає, що 27.03.2025 Миколаївська міська рада прийняла Рішення №42/39 «Про передачу громадянці Блосі Тетяні Сергіївні в оренду земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі пункту технічного обслуговування по Одеському шосе, 92/3 у Центральному районі м. Миколаєва Зазначає, що 14.05.2025р. на виконання зазначеного рішення, між позивачем та відповідачем укладений Договір оренди землі №11863, яким спірна земельна ділянка була передана в користування відповідачу. Також, 15.05.2025 право оренди було зареєстроване в ДРРПнНМ. Вказує, що ані рішення позивача, ані Договір не мають жодного застереження або претензій до відповідача. Таким чином, на даний час відсутній предмет спору, оскільки спірна земельна ділянка передана позивачем відповідачу в оренду, що свідчить про користування нею на законних підставах. Згідно інформаційної довідки з ДРРПнНМ від 05.11.2024, ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 20.02.2024р. по справі №482/369/24 накладено арешт (заборонено проведення будь-яких будівельних чи інших робіт, відчуження, розпорядження та користування) на майно, а саме: нежитлові будівлі пункту технічного обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Отже заборона на проведення будівельних робіт вже діє, а повторна заборона буде лише дублювати ті самі обмеження.
Ураховуючи викладене вище суд зазначає наступне.
Так, Миколаївська міська рада надала до суду заяву про забезпечення позову від 25.12.2024 №24920/02.02.01-40/02/3/24 (вх.№239/24 від 08.01.2025, 5972/25 від 21.04.2025) в якій просить суд:
- накласти арешт на нежитлову будівлю пункту технічного обслуговування загальною площею 714,6 кв.м. по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1070154848101);
- заборонити Блохі Тетяні Сергіївні здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:10:013:0010 та вживати будь-яких заходів щодо оформлення дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:10:013:0010, у тому числі подавати відповідні документи для реєстрації до органів державного архітектурно - будівельного контролю і нагляду;
- заборонити Управлінню державного архітектурно - будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно - будівельного контролю і нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію будівель та споруд, які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:10:013:0010.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 05.11.2024 № 402345583) Блоха Тетяна Сергіївна є власником нежитлової будівлі пункту технічного обслуговування загальною площею 714,6 кв.м по АДРЕСА_2 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданого 21.01.2022, видавник: ТОВ “СТО ГІПАНІС»; рішення учасника, серія та номер: 1/2022, виданого 21.01.2022. видавник: ТОВ “СТО ГІПАНІС» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1070154848101). Вказує, що у службовій записці адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради від 23.09.2024 №38528/06.01-46/24-2 зазначено, що комісією встановлено: згідно інженерно-геодезичного вишукування, виконаного сертифікованим інженером геодезистом та на підставі фактичних даних обстеження визначено самовільно захоплену земельну ділянку, яка використовується без відповідної дозвільної документації загальною площею 250,22 кв.м., а саме позначена на ситуаційному плані: - №1 -120,81 кв.м. (під будівлю літ.Б-2); - №2 - 51,25 кв.м. (між будівлями літ.Б-2 та літ.В-1); - №3 - 43,14 кв.м. (вздовж паркана, розташованого біля навісу літ. В-1); - №4 - 35,02 кв.м. (навпроти будівлі літ. А-2). Вказує, що із зазначених обставин вбачається факт самовільного захоплення земельної ділянки, що належить до власності територіальної громади м.Миколаєва, орієнтовна площа якої складає 250,22 кв.м. Згідно акту від 11.09.2024, за адресою: АДРЕСА_2 розміщена двоповерхова будівля літ.А-2, двоповерхова будівля літ.Б-2, навіс літ.В-1, огорожа літ.№1, замощення Літ.І. Вказує, що Миколаївська міська рада не приймала жодних рішень щодо надання іншим особам, у тому числі теперішньому власнику нежитлової будівлі пункту технічного обслуговування загальною площею 250,22 кв.м. права користування спірною земельною ділянкою та права на забудову (реконструкцію) спірної земельної ділянки об'єктами нерухомого майна по АДРЕСА_2 . Вказує, що ОСОБА_1 без будь-яких дозвільних документів на здійснення будівництва здійснила реконструкцію нежитлової будівлі пункту технічного обслуговування площею 250,22 кв.м. по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1070154848101). Зазначає, про порушення прав територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради як власника земельної ділянки та перешкоджання в її вільному володінні, користуванні та розпорядженні на розсуд власника ділянки. Вказує, що на теперішній час відповідач як власник спірного майна може розпорядитись ним на власний розсуд, у зв'язку з чим існує очевидна небезпека відчуження спірного об'єкту на користь третіх осіб, що утруднить та навіть може призвести до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки шляхом усунення перешкод у користуванні нею, що унеможливить виконання рішення суду, а позивачу необхідно буде звертатись до суду з іншими позовними заявами до нових власників вищевказаного об'єкту, що призведе до тривалого непоновлення інтересів територіальної громади та нецільового використання бюджетних коштів територіальної громади міста через необхідність повторної сплати судового збору. На переконання позивача накладення арешту на спірний об'єкт є адекватним і пов'язаним з предметом спору заходом забезпечення позову, який дозволить уникнути ускладнень виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки спрямований на збереження поточного статуту майна. Щодо заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці та заборони органам державного архітектурно - будівельного контролю здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію будівель та споруд позивач зазначає, що відповідачем на земельній ділянці можуть бути добудовані наявні на даній земельній ділянці споруди або збудовані інші будівлі та споруди, які у подальшому будуть введені ОСОБА_1 в експлуатацію. Вказане стане підставою для державної реєстрації права власності вже на відповідний об'єкт нерухомого майна відповідно до ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Вказане унеможливить поновлення прав позивача через неможливість виконання судового рішення. Зазначає, що заявлені заходи забезпечення позову є адекватними, співмірними і пов'язаними виключно з предметом спору, які дозволять уникнути ускладнень виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки спрямований на збереження поточного статусу майна, земельної ділянки, правового зв'язку майна з відповідачем по справі. Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайне, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику, обрані заходи забезпечення не перешкоджають відповідачу використовувати майно, вести підприємницьку діяльність та отримувати прибуток, забезпечує виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову й не порушує існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Зазначає, що заявлені способи забезпечення позову забезпечують баланс інтересів між наявними правами та інтересами відповідача та необхідністю захисту порушених прав позивача.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Враховуючи, що у даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 зі справи № 910/8225/20, від 13.01.2021 зі справи № 910/9855/20, від 07.10.2021 зі справи № 910/2287/21.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про усунення перешкод Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4810137200:10:013:0010) шляхом приведення самовільно реконструйованого об'єкта нерухомого майна, розташованого по вул.Одеське шосе, 92/3 у м.Миколаєві, до попереднього стану (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1070154848101).
Звертаючись із заявою про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом: - накладення арешту на нежитлову будівлю пункту технічного обслуговування загальною площею 714,6 кв.м. по вул.Одеське шосе, 92/3 у м.Миколаєві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1070154848101); - заборони Блохі Тетяні Сергіївні здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:10:013:0010 та вживати будь-яких заходів щодо оформлення дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:10:013:0010, у тому числі подавати відповідні документи для реєстрації до органів державного архітектурно - будівельного контролю і нагляду; - заборонити Управлінню державного архітектурно - будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно - будівельного контролю і нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію будівель та споруд, які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 4810137200:10:013:0010.
Як стверджує позивач, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 05.11.2024 №402345583) Блоха Тетяна Сергіївна є власником нежитлової будівлі пункту технічного обслуговування загальною площею 714,6 кв.м по АДРЕСА_2 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданого 21.01.2022, видавник: ТОВ “СТО ГІПАНІС»; рішення учасника, серія та номер: 1/2022, виданого 21.01.2022. видавник: ТОВ “СТО ГІПАНІС» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1070154848101).
Заявник вказує, що у службовій записці адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради від 23.09.2024 №38528/06.01-46/24-2 зазначено, що комісією встановлено: згідно інженерно-геодезичного вишукування, виконаного сертифікованим інженером геодезистом та на підставі фактичних даних обстеження визначено самовільно захоплену земельну ділянку, яка використовується без відповідної дозвільної документації загальною площею 250,22 кв.м., а саме позначена на ситуаційному плані: - №1 -120,81 кв.м. (під будівлю літ.Б-2); - №2 - 51,25 кв.м. (між будівлями літ.Б-2 та літ.В-1); - №3 - 43,14 кв.м. (вздовж паркана, розташованого біля навісу літ. В-1); - №4 - 35,02 кв.м. (навпроти будівлі літ. А-2). Вказане свідчить про факт самовільного захоплення земельної ділянки, що належить до власності територіальної громади м.Миколаєва, орієнтовна площа якої складає 250,22 кв.м.
Заявник зазначає, що Миколаївська міська рада не приймала жодних рішень щодо надання іншим особам, у тому числі теперішньому власнику нежитлової будівлі пункту технічного обслуговування загальною площею 250,22 кв.м. права користування спірною земельною ділянкою та права на забудову (реконструкцію) спірної земельної ділянки об'єктами нерухомого майна по АДРЕСА_2 . Вказує, що ОСОБА_1 без будь-яких дозвільних документів на здійснення будівництва здійснила реконструкцію нежитлової будівлі пункту технічного обслуговування площею 250,22 кв.м. по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1070154848101). Зазначає, що відповідачем на земельній ділянці можуть бути добудовані наявні на даній земельній ділянці споруди або збудовані інші будівлі та споруди, які у подальшому будуть введені ОСОБА_1 в експлуатацію.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, Миколаївська міська рада обґрунтовувала її можливістю власника нерухомого майна - нежитлової будівлі пункту технічного обслуговування загальною площею 714,6 кв.м. по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1070154848101), розпорядитися вказаним об'єктом нерухомості на власний розсуд, у зв'язку з чим вважає, що існує очевидна небезпека його відчуження на користь третіх осіб. Вважає, що вказані дії об'єктивно вплинуть на виконання судового рішення у разі задоволення позову. На переконання позивача, вказані заходи забезпечення позову є адекватними і пов'язаними з предметом спору, які дозволять уникнути ускладнень виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки спрямовані на збереження поточного статусу майна та земельної ділянки.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.06.2025 заперечуючи проти заяви про забезпечення позову зазначив, що ОСОБА_1 не здійснює нового будівництва на спірній земельній ділянці. Вказує, що ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 20.02.2024р. по справі №482/369/24 накладено арешт (заборонено проведення будь-яких будівельних чи інших робіт, відчуження, розпорядження та користування) на майно, а саме: нежитлові будівлі пункту технічного обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а тому заборона на проведення будівельних робіт, заборона на здійснення реєстрації дозвільних документів та арешт нежитлової будівлі будуть лише дублювати ті самі обмеження. Також, звертає увагу суду, на те, що 27.03.2025 Миколаївська міська рада прийняла Рішення №42/39 «Про передачу громадянці ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі пункту технічного обслуговування по Одеському шосе, 92/3 у Центральному районі м. Миколаєва, а 14.05.2025 між позивачем та відповідачем укладений Договір оренди землі №11863. Право оренди відповідача було зареєстровано 15.05.2025 в ДРРПнНМ.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Враховуючи викладене вище, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №904/4982/21.
Обов'язок з доведення в суді вимог щодо застосування заходів забезпечення позову покладається на заявника.
Відповідно до приписів ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності, суд з урахуванням вищевказаних приписів законодавства та предмету спору зазначає, що заявником не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом до суду, у разі задоволення позову.
Отже, у заяві про вжиття заходів щодо забезпечення позову у контексті заявлених позовних вимог не наведено достатніх обґрунтувань та не долучено належних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведено.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, заява №24920/02.02.01-40/02/3/24 від 25.12.2024 (вх.№239/25 від 08.01.2025; 5972/25 від 21.04.2025) Миколаївської міської ради про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні заяви №24920/02.02.01-40/02/3/24 від 25.12.2024 (вх.№239/25 від 08.01.2025; 5972/25 від 21.04.2025) Миколаївської міської ради про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності до ч.1 ст.235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена у відповідності п.4 ч.1 ст.255 ГПК України.
Ухвала господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України.
Повна ухвала складена 05.06.2025.
Суддя Н.О. Семенчук