05 червня 2025 року Справа № 910/6631/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вул. Прорізна, буд. 19, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 02012906)
електронна пошта: urdoz@ukr.net
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп", пр. Героїв України, буд. 107, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54025 (код ЄДРПОУ 39087100)
електронна пошта: globalmedgroup1@gmail.com
про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору у розмірі 737 653, 50 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду міста Києва звернувся Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобалмедгруп» штрафні санкції у розмірі 737 653, 50 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір, сплачений за подання позовної заяви.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2024 позовну заяву Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобалмедгруп» про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору у розмірі 737 653, 50 грн. передано на розгляд до Господарського суду Миколаївської області
Матеріали справи № 910/6631/24 надійшли на адресу Господарського суду Миколаївської області 03.07.2024.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.07.2024 позовну заяву (вх. № 7952/24 від 03.07.2024) Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп" про стягнення штрафних санкцій залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на адресу суду не надходило.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 про відкриття провадження у справі, направлена судом на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп", пр. Героїв України, буд. 107, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54025, яка вказана у позовній заяві та ЄДРЮОФОПГФ, повернута на адресу суду поштовою установою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому, сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Неотримання вищенаведених ухвал у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками дій (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23).
Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
В рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)
В рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Крім того, судом також враховано, що відповідачем в порушення ст. 6 ГПК України не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 20 від 22.04.2020 про закупівлю товарів за державні кошти, а саме порушення умов договору в частині строків поставки товарів на загальну суму 35 046 700, 00 грн.
За порушення виконання зобов'язання з поставки товару у строки, встановлені умовами договору, позивачем на підставі п. 7.2 договору нараховано відповідачу штрафні санкції, які заявлено до стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 11, 509, 510, 610. 611 ЦК України, ст. 193, 216, 218, 222 ГК України та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідачем не подано суду відзиву на позовну заяву в порядку ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
22.04.2020 між Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМЕДГРУП» (учасник) укладено договір № 20 про закупівлю товарів за державні кошти від 22.04.2020.
Відповідно до п. 10.1 договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2020 року та до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за ним.
Відповідно до п. 12.1 договору невід'ємною частиною цього Договору є специфікація (Додаток 1).
До договору між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 22.04.2020, якою сторони погодили зменшити ціну договору.
Договір з додатком, а також додаткову угоду підписано та скріплено печатками сторін.
Суду не подано доказів розірвання або визнання недійсним договору.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору Учасник зобов'язується у 2020 році поставити Замовнику, а Замовник - прийняти та оплатити 33150000-6 Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії (Медичні дихальні апарати, 3 лота), зазначені в специфікації (Додаток 1) (далі - товари), а саме:
лот 1 - Апарат штучної вентиляції легень (47244 Апарат штучної вентиляції легенів загального призначення для інтенсивної терапії") - 52 од. (код за УКТЗЕД 9019 20 00 00);
лот 2 - Кисневий концентратор (31321 Концентратор кисню портативний) - 17 од. (код за УКТЗЕД 9019 20 00 00);
лот 3 - Кисневий концентратор (12873 Стаціонарний концентратор кисню) - 12 од. (код за УКТЗЕД 9019 20 00 00).
Відповідно до п. 1.2 договору найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна сума товарів зазначені в специфікації (Додаток 1).
Відповідно до п. 3.1 договору сума цього Договору становить: 40 909 047, 85 грн., в т.ч. ПДВ 2 676 292, 85 грн. (ціна Договору визначається з урахуванням розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України).
Додатковою угодою № 1 до договору сторони погодили зменшити суму закупівлі з 40 909 047, 85 грн., в т.ч. ПДВ 2 676 292, 85 грн., до 38 232 755, 00 грн. без ПДВ., виклавши п. 3.1 та специфікацію в новій редакції.
Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1) сума цього Договору становить: 38 232 755, 00 грн. (тридцять вісім мільйонів двісті тридцять дві тисячі сімсот п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок), без ПДВ (ціна Договору визначається з урахуванням розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України).
Відповідно до Специфікації (в редакції додаткової угоди № 1) сторони погодили поставити наступний товар:
лот 1 - Апарат штучної вентиляції легень (47244 Апарат штучної вентиляції легенів загального призначення для інтенсивної терапії") - 52 од. (код за УКТЗЕД 9019 20 00 00); ціна за одиницю товару 700 934, 00 грн., ПДВ 0, 00 грн.; загальна вартість з ПДВ 36 448 568, 00 грн.;
лот 2 - Кисневий концентратор (31321 Концентратор кисню портативний) - 17 од. (код за УКТЗЕД 9019 20 00 00); ціна за одиницю 39 939, 00 грн.; загальна вартість з ПДВ 678 963, 00 грн.;
лот 3 - Кисневий концентратор (12873 Стаціонарний концентратор кисню) - 12 од. (код за УКТЗЕД 9019 20 00 00); ціна за одиницю 92 102, 00 грн.; загальна вартість з ПДВ 1 105 224, 00 грн.
Загальна вартість пропозиції 38 232 755,00 грн.
Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки товарів: протягом 2020 року (не більше 30 днів з дати отримання письмової заявки Замовника).
Відповідно до п. 5.2 договору місце поставки товарів: заклади охорони здоров'я м. Києва.
Відповідно до п. 6.3.1 договору учасник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань Учасник сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.
Відповідно до п. 7.3 договору сплата штрафних санкцій не звільняє учасника від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно договору про закупівлю.
Відповідно до п. 11.1 договору за порушення умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
13.05.2020 позивач на виконання умов п. 5.1 договору направив відповідачу заявку № 061-178/тк від 13.05.2020 на постачання товарів (обладнання) до закладів охорони здоров'я, яка (заявка) вручена нарочно заступнику директора Потрига Н. 13.05.2020. Додатком до заявки є перелік закладів охорони, а також кількість та перелік товару, які необхідно поставити. Заявка оформлена на поставку всього товару за договором (апарат штучної вентиляції легень в кількості 52 шт., концентратор кисню портативний в кількості 17 шт. та стаціонарний концентратор кисню в кількості 12 шт.) на загальну суму 38 232 755, 00 грн.
Отже, в силу умов п. 5.1 договору весь товар за договором повинен був бути поставлений в строк до 12.06.2020 включно (13.05.2020 + 30 календарних днів), а з 13.06.2020 постачальник є таким, що прострочив виконання зобов'язання з поставки товару.
Судом встановлено, що відповідачем на виконання умов п. 5.1, 5.2 договору в повному обсязі поставлено позивачу товар на загальну суму 38 232 755, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, а саме:
- видаткова накладна № 126 від 03.06.2020 на суму 1 111 758, 00 грн.;
- видаткова накладна № 130 від 04.06.2020 на суму 672 429, 00 грн.;
- видаткова накладна № 144 від 12.06.2020 на суму 1 401 868, 00 грн.;
- видаткова накладна № 262 від 05.08.2020 на суму 4 205 604, 00 грн.;
- видаткова накладна № 343 від 09.09.2020 на суму 1 401 868,00 грн.;
- видаткова накладна № 344 від 09.09.2020 на суму 1 401 868,00 грн.;
- видаткова накладна № 345 від 09.09.2020 на суму 4 906 538, 00 грн.;
- видаткова накладна № 346 від 09.09.2020 на суму 2 803 736, 00 грн.;
- видаткова накладна № 368 від 18.09.2020 на суму 3 504 670, 00 грн.;
- видаткова накладна № 369 від 18.09.2020 на суму 700 934, 00 грн.;
- видаткова накладна № 370 від 18.09.2020 на суму 2 803 736, 00 грн.;
- видаткова накладна № 424 від 22.10.2020 на суму 2 803 736, 00 грн.;
- видаткова накладна № 425 від 22.10.2020 на суму 2 102 802, 00 грн.;
- видаткова накладна № 426 від 22.10.2020 на суму 2 102 802, 00 грн.;
- видаткова накладна № 440 від 28.10.2020 на суму 1 401 868, 00 грн.;
- видаткова накладна № 441 від 28.10.2020 на суму 1 401 868, 00 грн.;
- видаткова накладна № 442 від 28.10.2020 на суму 3 504 670, 00 грн.
Видаткові накладні підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.
Підставою складання видаткових накладних зазначено договір № 20 від 22.04.2020.
16.07.2020 позивач направив відповідачу претензію № 061-7290/10 від 16.07.2020, в якій просив у 10-денний термін сплатити штрафні санкції у розмірі 229 906, 35 грн. за порушення строків поставки товару, передбачених п. 5.1 договору, а саме з 12.06.2020 на суму 35 046 700, 00 грн.
21.10.2020 позивач направив відповідачу претензію № 061-10557/10 від 21.10.2020, в якій просив у 10-денний термін сплатити штрафні санкції у розмірі 573 575, 25 грн. за порушення строків поставки товару, передбачених п. 5.1 договору, а саме з 12.06.2020, зазначивши, що станом на 21.10.2020 медичне обладнання на загальну суму 13 317 746, 00 грн. залишається непоставленим.
20.11.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 061-11702/10 від 20.11.2020 про стягнення штрафних санкцій у сумі 1 832 030, 24 грн.
Докази направлення претензій в матеріалах справи відсутні.
Докази надання відповідачем позивачу відповіді на претензії відсутні.
Враховуючи вищевикладене, товар за видатковими накладними № 262, № 343, № 344, № 345, № 346, № 368, № 369, № 370, № 424, № 425, № 426, № 440, № 441, № 442 поставлено з порушенням строку, встановленого умовами договору, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції у розмірі 737 653, 50 грн., що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Судом перевірено та встановлено, що штрафні санкції, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого вчасно товару за кожний день прострочки за період з 13.06.2020 по 27.10.2020 (включно) (366 днів у 2020 році) становлять 1 183 774, 12 грн., а саме:
- з 13.06.2020 по 04.08.2020 (включно) (53 дні прострочки) не поставлено товар на суму 35 046 700, 00 грн. (38 232 755, 00 грн. - 1 111 758, 00 грн. - 672 429, 00 грн. - 1 401 868, 00 грн.). Отже, штрафні санкції за вказаний період становлять 609 008, 23 грн.;
- з 05.08.2020 по 08.09.2020 (включно) (35 днів прострочки) не поставлено товар на суму 30 841 096, 00 грн. (35 046 700, 00 грн. - 4 205 604, 00 грн.). Отже, штрафні санкції за вказаний період становлять 353 914, 22 грн.;
- з 09.09.2020 по 17.09.2020 (включно) (днів прострочки) не поставлено товар на суму 20 327 086, 00 грн. (30 841 096, 00 грн. - 1 401 868,00 грн. - 1 401 868,00 грн. - 4 906 538, 00 грн. - 2 803 736, 00 грн.). Отже, штрафні санкції за вказаний період становлять 59 981, 57 грн.
- з 18.09.2020 по 21.10.2020 (включно) (34 дні прострочки) не поставлено товар на суму 13 317 746, 00 грн. (20 327 086, 00 грн. - 3 504 670, 00 грн. - 700 934, 00 грн. - 2 803 736, 00 грн.). Отже, штрафні санкції за вказаний період становлять 148 460, 12 грн.
- з 22.10.2020 по 27.10.2020 (включно) (6 днів прострочки) не поставлено товар на суму 6 308 406, 00 грн. (13 317 746, 00 грн. - 2 803 736, 00 грн. - 2 102 802, 00 грн. - 2 102 802, 00 грн.). Отже, штрафні санкції за вказаний період становлять 12 409, 98 грн.
Розрахунок виконано за допомогою бази "Ліга.Закон".
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Птання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання договірних правовідносин з поставки товару.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Статтею 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про повернення попередньої оплати за договором підряду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 зазначила:
"Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".
4.2. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій (постанова КГС ВС від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18).
Таким чином, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання (постанови КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18).
Відповідно до ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
22.04.2020 між Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалмедгруп» (учасник) укладено договір № 20 про закупівлю товарів за державні кошти від 22.04.2020, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товари медичного призначення у порядку та строки, встановлені умовами договору, а позивач - прийняти та оплатити товар.
Зокрема, відповідно до умов п. 5.1 договору з урахуванням заявки позивача від 13.05.2020 на поставку всього товару на загальну суму 38 232 755, 00 грн. граничним строком поставки товару було 12.06.2020, а з 13.06.2020 постачальник (продавець) є таким, що прострочив виконання негрошового зобов'язання з поставки товару.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідачем на виконання умов п. 5.1, 5.2 договору в повному обсязі поставлено позивачу товар на загальну суму 38 232 755, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними. Проте, товар за видатковими накладними № 262, № 343, № 344, № 345, № 346, № 368, № 369, № 370, № 424, № 425, № 426, № 440, № 441, № 442 поставлено з порушенням строку, встановленого умовами п. 5.1 договору, у зв'язку з чим позивачем відповідно до умов п. 7.2 договору та ст. 230, 231, 232 ГК України нараховано відповідачу штрафні санкції у розмірі 737 653, 50 грн.
Судом встановлено, що умовами п. 10.1 договору сторони погодили строк дії договору до 31.12.2020 та до повного виконання зобов'язань за ними. Позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції за порушення виконання зобов'язання з поставки товару, яке (порушення) мало місце під час дії договору, тобто відповідач не звільняється від відповідальності, у зв'язку із закінченням строку дії договору.
Штрафні санкції нараховано відповідно до умов п. 7.2 договору, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день прострочки, в межах шестимісячного строку (ч. 6 ст. 232 ГК України). Враховуючи, що позивачем розрахунок виконано, виходячи з 365, а не 366 днів у 2020 році, а також враховуючи, що позивачем в позовній заяві зазначено загальний період нарахування штрафних санкцій без зазначення періодів по кожному нарахуванню, судом за допомогою бази законодавство "Ліга.Закон" виконано розрахунок штрафних санкцій по кожному окремому періоду з вказівкою вартості непоставленого товару та поставленого товару, а також періоду нарахувань. Судом встановлено, що штрафні санкції за період з 13.06.2020 по 27.10.2020 становлять 1 183 774, 12 грн. Проте, суд, не виходячи за межі позовних вимог (ст. 14 ГПК України), дійшов висновку про задоволення позову та стягнення штрафних санкцій в сумі 737 653, 50 грн.
Щодо клопотання позивача, викладеного в п. 1 прохальної частини позовної заяви, про поновлення строку звернення до суду, то суд зазначає, що приписами ГПК України не передбачено строків звернення до суду та, як наслідок, поновлення таких строків. При цьому, суд зазначає, що "строк звернення до суду" та "строк позовної давності" - це різні правові поняття. Питання пропуску строку позовної давності встановлюється судом лише за заявою сторони у справі (ст. 267 ЦК України), проте, у даній справі заяв про пропуск строку позовної давності не заявлено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами у справі факт порушення відповідачем умов договору в частині поставки товару з порушенням строку, встановленого умовами договору. Матеріали справи не містять доказів на спростування позовних вимог, як і не містять доказів оплати відповідачем суми нарахованих штрафних санкцій.
Позов підлягає задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 11 064, 80 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп", пр. Героїв України, буд. 107, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54025 (код ЄДРПОУ 39087100) на користь позивача Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вул. Прорізна, буд. 19, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 02012906) (р/p UA928201720344260018000048310 в Державній казначейській службі України у м. Києві, МФО 820172, ЄДРПОУ 02012906):
- 737 653, 50 грн. (сімсот тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят три грн. 50 коп.) - штрафних санкцій.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп", пр. Героїв України, буд. 107, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54025 (код ЄДРПОУ 39087100) на користь позивача Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вул. Прорізна, буд. 19, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 02012906) (р/p UA548201720344260021000048310 в Державній казначейській службі України у м. Києві, МФО 820172, ЄДРПОУ 02012906):
- 11 064, 80 грн. (одинадцять тисяч шістдесят чотири грн. 80 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 05.06.2025
Суддя Е.М. Олейняш