06 червня 2025 року Справа № 915/1831/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Приватного підприємства "Компанія КРОКУС-КОМ.", вул. Троїцька (Кірова), буд. 240 А/1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54028 (код ЄДРПОУ 25376479)
електронна пошта: office@crocuscom.com
ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393)
електронна пошта: kanc@energy.mk.ua
про стягнення коштів в сумі 46 617, 31 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне підприємство «Компанія КРОКУС-КОМ.» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» суму боргу у розмірі 46 617, 31 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684, 00 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2024 продовжено позивачу Приватному підприємству «Компанія КРОКУС-КОМ.» строк для подання відповіді на відзив до 08.01.2024 (включно).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між ПП «КОМПАНІЯ КРОКУС-КОМ.» та АТ «Миколаївобленерго» договору про закупівлю товарів № 11/С-176 від 06.09.2021, а саме зобов'язання щодо проведення оплати за поставлений товар в порядку та строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 39 321, 93 грн. - інфляційних втрат та 7 295, 38 грн. - 3 % річних, які заявлено до стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 626, 629, 664, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору.
Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву (вх. № 178/24 від 08.01.2024) просить суд позов задовольнити, зазначивши, що:
- товар договором №11/с-176 від 06.09.2021 був поставлений відповідачу 16.09.2021, у зв'язку з цим останній термін для оплати настав через 90 банківських днів з моменту поставки, а саме 27.01.2022. Тобто на початок військової агресії Російської Федерації, яка почалася 24.02.2022, відповідач вже порушив виконання договірних зобов'язань і військова агресія Російської Федерації не є причиною невиконання договірного зобов'язання;
- відповідач ніколи не повідомляв позивача про наявність у нього форс-мажорних обставин;
- документи, додані відповідачем до відзиву, свідчать не про наявність форс- мажорних обставин, а про наявність скрутного фінансового становища;
- прохання відповідача засноване на вимогах ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України про зменшення розміру неустойки не може бути задоволене, оскільки грошові зобов'язання, які просить стягнути позивач, за правовою природою не є неустойкою.
Правова позиція позивача обґрунтована приписами ст. 551, 617, 625 ЦК України, ст. 218 ГК України, ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати» та судовою практикою.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 16897/23 від 26.12.2023) просить суд зменшити розмір 3 % річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню, на 90 %. Відповідач не погоджується з нарахуваннями позивача, обґрунтовуючи свою позицію наступними форс-мажорними обставинами:
- відповідач відноситься до об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору відповідно до положень Закону України «Про критичну інфраструктуру», постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 «Деякі питання об'єктів критичної інфраструктури»;
- у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, починаючи з 24.02.2022 на території Миколаївської області постійно велись активні бойові дії, наслідком яких стало пошкодження мереж, підстанцій, знеструмлення цілих районів області та міста. Товариство було вимушене здійснювати оперативне відновлення електрозабезпечення за власні кошти. Таким чином, кошти, які були заплановані на сплату рахунку за договором, вимушено були використані на відновлення пошкоджених ліній електропередач, що в свою чергу веде до значних матеріальних збитків. При цьому, фінансове підґрунтя діяльності Товариства складається із загальних показників діяльності Товариства в цілому;
- АТ «Миколаївобленерго» є одним з найбільш постраждалих підприємств критичної інфраструктури від російської агресії на території Миколаївської області. Так, станом на 25.10.2023 орієнтовна вартість збитків (орієнтовна вартість відновлення пошкодженого електрообладнання), завданих Товариству внаслідок російської агресії, становить близько 11 925 703, 71 тис. грн.;
- відповідно до Звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) Товариства за 2022 рік, 9 місяців 2023 року, збиток Товариства складає 357 013, 00 тис. грн. Наразі фінансових можливостей Товариства ледь вистачає для виплати заробітної плати персоналу та придбання частини матеріалів, необхідних для проведення аварійно-відновлюваних робіт. Наголошуємо, що неможливість виконання договірних зобов'язань пов'язана виключно з військовою агресією Російської Федерації, наслідком стало погіршення й без того скрутного становища фінансового становища Товариства;
- у зв'язку з необхідністю дотримання безперервного виробничого циклу підприємства та для підвищення забезпечення безаварійних умов роботи, підприємством здійснюються додаткові незаплановані витрати на усунення аварійних ситуацій, які виникають на об'єктах електромереж, які потребують залучення значних коштів для їх відновлення.
- 18.04.2023 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанови про арешт коштів Товариства. Постанови про арешт коштів боржника оскаржуються Товариством в судовому порядку;
- АТ КБ «Приватбанк» заблоковано рахунки АТ «Миколаївобленерго» на суму 181 777 516, 70 грн. (ВП НОМЕР_1 згідно з постановою про арешт від 16.05.2023);
- незважаючи на тяжке фінансове становище, 29.11.2023 відповідачем здійснено оплату за товар по договору у сумі 132 084, 00 грн.;
- посилаючись на ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, відповідач з метою дотримання принципу справедливості та розумного балансу між інтересами сторін, з метою недопущення стягнення із боржника надмірних грошових коштів, просить суд зменшити розмір 3 % річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню, на 90 %.
Правова позиція відповідача обґрунтована приписами ст. 3, 252, 551, 627 ЦК України, ст. 233 ГК України, Закону України «Про критичну інфраструктуру», постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2023 № 1109 «Деякі питання об'єктів критичної інфраструктури», ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати» та судовою практикою.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
3.1. Обставини справи щодо виконання договору поставки.
06.09.2021 між Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» (замовник) та Приватним підприємством «КОМПАНІЯ КРОКУС-КОМ.» (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів № 11/с-176 від 06.09.2021.
Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності) і діє до 31.12.2021.
Відповідно до п. 11.7 договору усі додатки до цього договору є його невід'ємною частиною.
Додатком № 1 до договору є «Загальна специфікація до договору про закупівлю товарів від 06.09.2021 № 11/с-176».
Договір з додатком підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити замовнику товар, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити цей товар.
Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки за цим договором є товар: компоненти та обладнання для мереж (ІП 5.1.4.3, 5.1.4.4) (код ДК 021-2015:32420000-3), в кількості згідно з загальною специфікацією (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору складає 110 070, 00 грн. (сто десять тисяч сімдесят грн. 00 коп.), окрім цього 20% ПДВ у сумі 22 014, 00 грн. (двадцять дві тисячі чотирнадцять грн. 00 коп.), а всього 132 084, 00 грн. (сто тридцять дві тисячі вісімдесят чотири грн. 00 коп.) з ПДВ.
Відповідно до п. 3.3 договору замовник сплачує постачальнику на підставі рахунку вартість отриманого товару протягам 90 (дев'яноста) банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
Відповідно до п. 4.1 договору строк поставки партії товару: протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту отримання письмової заявки від замовника. Заявка може бути направлена замовником у електронному вигляді (у форматі pdf) на електронну адресу постачальника, зазначену у розділі 12 цього договору.
Відповідно до п. 5.1.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.
Відповідно до п. 5.1.2 договору замовник зобов'язаний приймати поставлений товар згідно з видатковою накладною.
Відповідно до п. 5.4.1 договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.
Відповідно до п. 7.1 договору перебіг терміну виконання сторонами зобов'язань за цим договором може бути призупинений тільки в разі настання обставин непереборної сили - форс-мажор (обставини, які перебувають поза контролем сторін, виникли не з вини сторін і не могли бути ними передбачені), що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України або уповноваженою нею регіональних Торгово-промислових палат.
Відповідно до п. 7.2 договору сторона, яка зазнала дії обставин непереборної сили, зобов'язана протягом 6-ти календарних днів повідомити про це іншу сторону з посиланням на офіційне джерело інформації про них. У разі порушення цього строку обставини форс-мажору не можуть розглядатись, як поважна причина невиконання взятих на себе стороною договірних зобов'язань.
14.09.2021 позивачем на виконання умов договору виставлено відповідачу рахунок-фактуру № КК-030 від 14.09.2021 на суму 132 084, 00 грн. для проведення оплати.
16.09.2021 позивачем на виконання умов п. 4.1 договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 132 084, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № КК-017 від 16.09.2021, яка наявна в матеріалах справи.
Видаткову накладну підписано повноважними представниками сторін та скріплено печаткою постачальника.
Підставою поставки товару у видатковій накладній зазначено рахунок-фактуру № КК-030 від 14.09.2021 та договір № 11/с-176 від 06.09.2021.
Товар отримано представником АТ «Миколаївобленерго» на підставі довіреності № 599 від 14.09.2021 (дійсна до 24.09.2021), виданої економісту ІІ категорії Барановській Ю.Д.
Отже, в силу умов п. 3.3 договору граничним строком оплати за товар було 26.01.2022 (16.09.2021 + 90 банківських днів), а з 27.01.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати за товар.
21.09.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату заборгованості за договором в сумі 232 319, 46 грн., яка складається з заборгованості за договором на суму 132 084,00 грн. та пені у розмірі 100 235, 46 грн.
29.11.2023 відповідачем сплачено заборгованість за договором в повному обсязі відповідно до платіжного документа № 966 від 29.11.2023 на суму 132 084, 00 грн. з призначенням платежу "блоки живлення, плати, рахКК-030 від 14.09.21, дог№ 11/с-176 від 06.09.21 ПДВ 22 014 грн. проц. закуп. не передбач.", що підтверджується банківською випискою АТ "Райффайзен Банк" по рахунку позивача за 29.11.2023, яка наявна в матеріалах справи.
Порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання за оплати за товар у строки, встановлені п. 3.3 договору, і стало підставою для нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат, а саме:
- 3 % річних в сумі 7 295, 38 грн., нараховані за період з 27.01.2022 по 29.11.2023, виходячи з суми заборгованості 132 084, 00 грн.;
- інфляційних втрат в сумі 39 321, 93 грн., нарахованих за період з лютого 2022 по жовтень 2023 включно, виходячи з суми заборгованості 132 084, 00 грн.
Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
3.2. Обставини майнового стану боржника. Форс-мажорні обставини.
На підтвердження розміру збитків, завданих суб'єктам господарювання внаслідок військової агресії з боку РФ, відповідачем подано суду:
- інформацію щодо розміру реальних збитків, упущеної вигоди та потреби у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав АТ «Миколаївобленерго» станом на 25.10.2023, відповідно до якої потреба у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, становить 11 925 703, 71 тис. грн.;
- план ремонту та відновлення інфраструктури АТ «Миколаївобленерго» станом на 29.09.2023, відповідно до якого орієнтовна вартість ремонту та відновлення інфраструктури АТ «Миколаївобленерго» становить 11 932 848, 85 тис. грн.
На підтвердження майнового стану, а також арешту грошових коштів відповідачем подано суду:
- звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, відповідно до якого збиток за звітний період становить (194 657 тис. грн.) (код рядка 2195), а за аналогічний період попереднього року - 0;
- звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2023, відповідно до якогозбиток за звітний період становить (162 356 тис. грн.) (код рядка 2195), а за аналогічний період попереднього року (76 298 тис. грн.);
- постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 16.05.2023, у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1;
- скріншот за 22.12.2023 з електронного кабінету АТ «Миколаївобленерго» обслуговуючого банку АТ КБ «ПриватБанк», яка містить інформацію про заарештовані грошові кошти у розмірі 181 777 516, 70 грн.
На підтвердження факту вжиття відповідачем заходів з метою зняття арештів з рахунків суду подано листи-звернення до Президента України (лист № 01.01/01-26-2944 від 02.06.2023), Офісу Президента України (лист № 01.01/01-26-2946 від 02.06.2023), Ради національної безпеки і оборони (лист № 01.01/01-26-2945 від 02.06.2023), відповід Офісу Президента України від 13.06.2023 № 44-01/1160.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання договірних правовідносин з поставки товару.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
4.2. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (п. 45 постанови ВП ВС від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання (постанови Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16, від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15, а також Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова ВП ВС від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).
4.3. Правове регулювання обставин непереборної сили (форс-мажор).
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:
відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;
засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб;
засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);
веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.
Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об'єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.
Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, відповідач мав довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання зобов'язань сторін. Не є достатнім формальне посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності.
Відповідна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі № 922/854/21.
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом вище, 06.09.2021 між Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» (замовник) та Приватним підприємством «КОМПАНІЯ КРОКУС-КОМ.» (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів № 11/с-176 від 06.09.2021, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити замовнику товар, а замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити цей товар.
Судом встановлено, що 16.09.2021 позивачем на виконання умов п. 4.1 договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 132 084, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № КК-017 від 16.09.2021, яка наявна в матеріалах справи.
Отже, в силу умов п. 3.3 договору граничним строком оплати за товар було 26.01.2022 (16.09.2021 + 90 банківських днів), а з 27.01.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати за товар.
Судом встановлено, що 29.11.2023 відповідачем здійснено оплату за поставлений товар в повному обсязі у розмірі 132 084, 00 грн., що свідчить про порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар.
За порушення виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачу відповідно до положень ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних, які заявлено до стягнення.
Так, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 7 295, 38 грн. за період з 27.01.2022 по 29.11.2023, виходячи з суми заборгованості 132 084, 00 грн., а також інфляційні втрати в сумі 39 321, 93 грн. за період з лютого 2022 по жовтень 2023 включно, виходячи з суми заборгованості 132 084, 00 грн.
Детальний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат долучено до позовної заяви.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон", судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи.
Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 39 321, 93 грн. та 3 % річних в сумі 7 295, 38 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України суд може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій), тобто неустойки, пені, штрафу.
Враховуючи, що 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права кредитора, суть якого (права) полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних.
Щодо посилань відповідача на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) (військова агресія РФ), то суд зазначає, що: 1) в силу ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. В даному випадку граничним строком оплати за поставлений товар було 26.01.2022, тобто порушення виконання зобов'язання з оплати за товар відбулось до початку військової агресії РФ (24.02.2022); 2) в силу ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів; 3) будь-яких доказів на підтвердження існування обставин непереборної сили на дату, коли зобов'язання з оплати за товар мало бути виконано, а також повідомлення кредитора в порядку п. 7.2 договору відповідачем суду не подано. Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в сумі 2 684, 00 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 2339939) на користь позивача Приватного підприємства "Компанія КРОКУС-КОМ.", вул. Троїцька (Кірова), буд. 240 А/1, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 25376479):
- 39 321, 93 грн. (тридцять дев'ять тисяч триста двадцять одна грн. 93 коп.) - інфляційних втрат;
- 7 295, 38 грн. (сім тисяч двісті дев'яносто п'ять грн. 38 коп.) - 3 % річних;
- 2 684, 00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 06.06.2025
Суддя Е.М. Олейняш