Рішення від 06.06.2025 по справі 904/5441/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2025Справа № 904/5441/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕНЕНД» (01000, м. Київ, вул. Солом'янська, 33) про стягнення 15055,20 грн.

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.03.2025 на адресу суду з Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Маркет КР" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 15 055, 20 грн та були передані 25.03.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишено без руху.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 31.03.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 08.04.2025 була надіслана на адреси учасників справи в їх електронні кабінети та доставлена зокрема відповідачу 08.04.2025 о 19:19 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

19.09.2024 між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Постачальник) укладено договір № 438, за змістом пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування (номенклатура, асортимент) товару код ДК 021:2015 03210000-6 зернові культури та картопля (картопля врожаю 2024 року), (тут і надалі - Товар). Кількість товару за Договором: картопля врожаю 2024 року - 9000 кг.

Ціна Договору складає 122 400,00 грн. 00 коп.(Сто двадцять дві тисячі чотириста гривень 00 копійок), у тому числі податок на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) 20 %: - 20 400 грн.00 коп. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за товар, що поставляються, Замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати документального підтвердження Учасником Замовнику доставки товару згідно накладної.

Строк поставки товару протягом одного дня згідно попередньо поданих заява Замовника (за телефоном), але не пізніше 20.09.2024 року за адресою: Україні м. Черкаси. Постачальник повинен забезпечити доставку товару у військову частину за будь-яких обставин та вжити всіх заходів щодо виконання даного договору. Допускається відхилення від графіка поставки продукції ±12 годин (п. 5.1 Договору).

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 Договору Замовник має право у разі невиконання зобов'язань Постачальником Замовник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це Постачальнику у строк 10 календарних днів.

Підпунктом 6.3.1 п. 6.3 Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строк, встановлені цим договором.

За невиконання невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно - правових актів України та цим Договором (п. 7.1 Договору).

За порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.1 цього Договору Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки чи не надання документів у термін, викладений п. 5.7 Договору Замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього Договору (п. 7.3 Договору).

Пунктом 11.1. Договору визначено, що договір набирає чинності з дня підписання сторонами і діє до 31.12.2024 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.

Відповідно до п. 12.7 Договору, у разі неможливості виконання зобов'язань щодо поставки за даним Договором,Постачальник повинен письмово повідомити про обставини, що заважають належному виконанню обов'язків Замовника в 3-х денний термін.

Специфікацією, яка є додатком №1 до Договору, визначено найменування товару, кількість та ціну, яка складає 122 400,00 грн з ПДВ.

Позивач зазначає, що на адресу відповідача надіслав претензію від 30.09.2024 №1-61/8/2-2308 про сплату штрафних санкцій. Однак суму у вказаній претензії зазначено не було, натомість вказано про надіслання товару. Доказів надіслання останньої в матеріалаї справи відсутні.

У зв'язку з невиконанням відповідачем поставки товару у строку до 20.09.2024, позивач направив відповідачеві лист № 1/61/8/2-2692 від 01.11.2024 про одностороннє розірвання договору. У підтвердження направлення останнього представником позивача долучено реєстр для приймання відправлень, зданих в ДСПС №28.

Додатковою угодою № 1/544 до Договору, Договір № 438 від 19.09.2024 було розірвано в односторонньому порядку.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив строки поставки товару у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 15 055,20 грн, з яких: 6487,20 грн - пені за період з 20.09.2024 по 11.11.2024 та 8568,00 грн - штрафу у розмірі 7 % від ціни договору.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 Договору Замовник має право у разі невиконання зобов'язань Постачальником Замовник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це Постачальнику у строк 10 календарних днів.

У зв'язку з невиконанням відповідачем поставки товару у строку до 20.09.2024, позивач направив відповідачеві лист № 1/61/8/2-2692 від 01.11.2024 про одностороннє розірвання договору. У підтвердження направлення останнього представником позивача долучено реєстр для приймання відправлень, зданих в ДСПС №28.

Додатковою угодою № 1/544 до Договору, Договір № 438 від 19.09.2024 було розірвано в односторонньому порядку.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем умови договору не виконані, товар у встановлений строк не поставлений.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до п. 5.1 Договору сторони погодили, що Поставка Товару здійснюється до 20.09.2024.

Оскільки товар поставлено не було позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 15 055,20 грн, з яких: 6487,20 грн - пені за період з 20.09.2024 по 11.11.2024 та 8568,00 грн - штрафу у розмірі 7 % від ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

За порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.1 цього Договору Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки чи не надання документів у термін, викладений п. 5.7 Договору Замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього Договору (п. 7.3 Договору).

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

За арифметичним перерахунком суду, нарахована позивачем пеня в розмірі 6487,20 грн. розрахована невірно з огляду на наступне.

Строк поставки товару протягом одного дня згідно попередньо поданих заява Замовника (за телефоном), але не пізніше 20.09.2024 року за адресою: Україні м. Черкаси. Постачальник повинен забезпечити доставку товару у військову частину за будь-яких обставин та вжити всіх заходів щодо виконання даного договору. Допускається відхилення від графіка поставки продукції ±12 годин (п. 5.1 Договору).

Отже зі змісту Договору прослідковується, що 20.09.2024 є останнім днем коли відповідач повинен був поставити товар без порушення строків поставки та з 21.09.2024 розпочалось прострочення.

Окрім того у п. 7.3 Договору сторони визначили, що Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

За розрахунком суду, позивачем було застосовано 0,1 %, розмір пені за яким перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином за розрахунком суду пеня, яка підлягає до стягнення з відповідача складає 4521,44 грн. В іншій частині слід відмовити.

Ш штраф у розмірі 8568,00 грн. за порушення строків поставки товару та невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товару розрахований вірно.

В матеріалах справи відсутні письмові повідомлення про обставини, що заважають належному виконанню обов'язків Замовника як це визначено у п. 12.7 Договору.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, клопотань про зменшення розміру нарахованої пені та штрафу від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн (відповідно до платіжної інструкції №1976 від 11.12.2024), тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Поміж тим в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕНЕНД» (01000, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 45196061) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 4521 (чотири тисячі п'ятсот двадцять одна) грн. 44 коп., штраф у розмірі 8568 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп та судовий збір у розмірі 2106 (дві тисячі сто шість) грн.. 11 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2025.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ

Попередній документ
127947008
Наступний документ
127947010
Інформація про рішення:
№ рішення: 127947009
№ справи: 904/5441/24
Дата рішення: 06.06.2025
Дата публікації: 09.06.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (06.06.2025)
Дата надходження: 24.03.2025
Учасники справи:
суддя-доповідач:
ДЕМИДОВ В О
ЯРОШЕНКО ВІКТОРІЯ ІГОРІВНА