номер провадження справи 19/20/25
05.06.2025 Справа № 908/906/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства (70002, Запорізька обл., Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Ціолковського, буд. 12, ідентифікаційний код 03345645)
до відповідача: Приватного підприємства “Ділма» (70002, Запорізька обл., Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Зачиняєва, 18, ідентифікаційний код 35345632)
про стягнення 83 230,99 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області шляхом застосування підсистеми “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява (вх. № 990/08-07/25 від 08.04.2025) Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення з Приватного підприємства “Ділма», 71426,15 грн основного боргу за Договором № 10 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 03.09.2013, 2 285,50 грн - 3% річних та 9 519,34 грн втрат від інфляції, а всього: 83 230,99 грн.
Позов обґрунтовано ст.ст.173, 174, 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 625, 629 ЦК України та мотивовано тим, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором в частині оплати поставленої позивачем теплової енергії в гарячій воді.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08.04.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/906/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 14.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/906/25; присвоєно справі номер провадження 19/20/25, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі, яка направлена судом в його електронний кабінет.
Відзив на адресу суду від відповідача не надходив, будь-яких заяв, клопотань до суду від відповідача також не надходило.
Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/906/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 05.06.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
03.09.2013 між Орендним виробничим управлінням житлово-комунального господарства м. Вільнянськ (Енергопостачальна організація) та Приватним підприємством “Ділма» (Споживач) укладено Договір № 10 про постачання теплової енергії в гарячій воді (Договір), відповідно до розділу 1 якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в приміщення площею 63 кв.м по вул. Зачиняєва, 18 в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбаченими цим договором.
Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах та з показниками, передбаченими, згідно з додатком 1 до цього Договору (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Згідно п. 6.2 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договору кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, згідно виставлених планових рахунків. Рахунки за фактично спожиту теплову енергію надаються Споживачеві з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. (п. 6.3 Договору)
Відповідно до п. 10.1 Договору вказано, що цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014.
Відповідно до п. 10.3 Договору передбачено, що припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.
Згідно до п. 10.4 Договору зазначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного Договору, в період з листопада 2023 по березень 2024 позивач надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується відповідними Актами прийняття-передачі наданих послуг та рахунками за теплову енергію, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач, в свою чергу, не виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії за спірний період, в зв'язку з чим, сума боргу склала 71 426,15 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями щодо необхідності сплати заборгованість за теплову енергію та додатково надсилав акти приймання-передачі та рахунки за спірний період, що підтверджується претензією від 11.10.2024 № 159 претензією від 06.03.2025 № 28, надсилання на адресу відповідача яких підтверджується відповідним фіскальними чеками та описами, які містяться в матеріалах справи.
Відповіді на вказані вище претензії від відповідача матеріали справи не містять.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.275 та ч.6 ст.276 Господарського кодексу України, споживач (абонент) зобов'язаний оплачувати прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договору кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, згідно виставлених планових рахунків. Рахунки за фактично спожиту теплову енергію надаються Споживачеві з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Відповідно до п.6.4 Договору, споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірним навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплопостачального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією оплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Додатком №1 до договору визначено обсяги постачання теплової енергії споживачу.
Матеріали справи містять акти прийняття-передачі наданих послуг та рахунки за спірний період з листопада 2023 по березень 2024, а саме:
- листопад 2022: акт прийняття-передачі наданих послуг № 11 від 03.12.2023 та рахунок № 10/11 від 10.10.2024 на суму 7483,44 грн;
- грудень 2023: акт прийняття-передачі наданих послуг №12 від 03.01.2024 та рахунок № 10/12 від 10.10.2024 на суму 16 078,30 грн;
- січень 2024: акт прийняття-передачі наданих послуг №1 від 02.02.2024 та рахунок № 10/01 від 10.10.2024 на суму 19 412,51 грн;
- лютий 2024: акт прийняття-передачі наданих послуг №2 від 04.03.2024 та рахунок № 10/02 від 10.10.2024 на суму 14 892,79 грн;
- березнь 2024: акт прийняття-передачі наданих послуг №3 від 02.04.2024 та рахунок № 10/03 від 10.10.2024 на суму 13 559,11 грн.
Доказів оплати відповідачем отриманої теплової енергії за спірний період матеріали справи не містять.
Обов'язок відповідача оплатити вартість поставленої йому теплової енергії виникає в силу закону та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку.
Рахунки на оплату та акти приймання-передачі послуг надсилались відповідачу разом з претензіями, про що свідчать фіскальні чеки та описи вкладення. Відповідач оплату не здійснював після отримання таких рахунків та актів поштовим зв'язком.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, загальна сума поставленої позивачем та не оплаченої відповідачем теплової енергії за період з листопада 2023 по березень 2024 склала 71 426,15 грн.
Вимога позивача про стягнення з відповідача суми 71 426,15 грн заборгованості за поставлену теплову енергію є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2285,50 грн - 3 % річних та 9519,34 грн - інфляційних втрат.
Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 21.12.2023 по 07.04.2025 (по кожному акту окремо) - 2285,50 грн - 3 % річних, та за період з січня 2024 по лютий 2025 (по кожному акту окремо) - 9519,34 грн - інфляційних втрат.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нарахована сума інфляційних втрат в розмірі 9519,34 грн є вірною, а в розрахунку 3% позивач припустився помилки.
За розрахунком суду, сума 3% річних за невиконання зобов'язань за актом №11 від 03.12.2023 на суму 7483,44 грн за період 21.12.2023-07.04.2025 складає 290,93 грн, що є більшим заявленої позивачем суми 185,96 грн.
Таким чином, суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє позовні вимоги з 3% ручних на суму 2285,50 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2285,50 грн - 3 % річних та 9519,34 грн - втрат від інфляції.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними, законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в розмірі 83230,99 грн.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Ділма» (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Зачиняєва, буд. 18, ідентифікаційний код 35345632) на користь Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Ціолковського, буд. 12, ідентифікаційний код 03345645) основний борг в розмірі - 71 426 (сімдесят одна тисяча чотириста двадцять шість) грн 15 коп., 3% річних в розмірі - 2285 (дві тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 50 коп., втрати від інфляції в розмірі 9519,34 (дев'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн 34 коп.
3. Стягнути з Приватного підприємства “Ділма» (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Зачиняєва, буд. 18, ідентифікаційний код 35345632) на користь Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Ціолковського, буд. 12, ідентифікаційний код 03345645) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 05.06.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.