номер провадження справи 22/72/25
27.05.2025 Справа № 908/868/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.
За участю представників учасників справи:
від позивача - адвокат Мельников Д.О., довіреність № 219 від 20.05.2025;
адвокат Кучерява В.Ф., довіреність № 212 від 20.05.2025
від відповідача - адвокат Ференець О.Є., ордер АР № 1203059 від 07.04.2025
розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/868/25
за позовом: Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Е ІНЖИНІРИНГ" (вул. Перша Ливарна, буд. 48, м. Запоріжжя, 69002)
про визнання недійсним договору в частині та стягнення 744 436,34 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
01.04.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява (вих. № б/н від 01.04.2025) Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Е ІНЖИНІРИНГ", згідно якої просив:
1. Визнати недійсним Договір № 360224 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2024 в частині встановленого коефіцієнта в формулі ціни закупівлі одиниці Товару - Кнебал - постійних витрат постачальника на ринку електричної енергії з обслуговування і покриття небалансів електричної енергії, 5%, які визначені додатком 2 до договору; додатковою угодою № 1 до Договору від 29.02.2024; додатковою угодою № 2 до Договору від 31.03.2024; додатковою угодою № 3 до Договору від 12.04.2024; додатковою угодою № 4 до Договору від 10.05.2024; додатковою угодою № 5 до Договору від 06.06.2024; додатковою угодою № 6 до Договору від 15.07.2024; додатковою угодою № 7 до Договору від 12.08.2024; додатковою угодою № 9 до Договору від 06.09.2024; додатковою угодою № 10 до Договору від 09.10.2024; додатковою угодою № 12 до Договору від 11.11.2024; додатковою угодою № 13 до Договору від 15.11.2024.
2. Стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі вартості електричної енергії 744436,34 грн. (сімсот сорок чотири тисячі чотириста тридцять шість гривень 34 копійки), які знаходяться у відповідача, внаслідок виконаного за недійсним правочином, перерахування постійних витрат постачальника на ринку електричної енергії з обслуговування і покриття небалансів електричної енергії, 5%.
Позов обґрунтовано тим, що зміст Договору суперечить ч. 1 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії", а саме: фінансова відповідальність постачальника, як учасника ринку електричної енергії, за його небаланси покладається на споживача, що є підставою для визнання Договору в частині недійсним. Оскільки відповідачем отримана надмірна оплата за товар, яка не підлягала сплаті позивачем, сума 744436,34 грн. є перерахованою поза межами правового регулювання та має наслідком збагачення відповідача за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, та відповідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України підлягає поверненню за недійсним правочином.
21.04.2025, у встановлений судом строк, через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив. Відхилено заперечення відповідача.
26.05.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява, згідно якої просив змінити найменування позивача по справі з Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" на Акціонерне товариство "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО".
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
15.04.2025, у встановлений судом строк, через систему "Електронний суд" надійшов відзив. Проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні. Договір був укладений у порядок та спосіб, визначений Законом України «Про публічні закупівлі». Проєкт Договору, який був укладений між сторонами, був запропонований позивачем. Формула визначення вартості товару з застосування коефіцієнтів (5% від ціни РДН (Кнебал) була наведена саме позивачем. У тендерній документації позивач зауважив, що переможець торгів не повинен відступати від цієї формули. Протягом певного періоду позивач придбавав у відповідача товар (електричну енергію) саме на цих умовах. Та лише після розірвання Договору звернувся до суду. Відповідач заявив, що без включення до Договору оспорюваної позивачем частини, відповідач зі свого боку цей Договір не уклав би, й у публічній закупівлі участі не брав би. Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає критеріям добросовісності та розумності, містить ознаки зловживання правом, адже сам позивач ініціював укладення Договору на відповідних умовах та протягом всієї дії Договору їх дотримувався. Вже після розірвання Договору з відповідачем намагається повернути частину сплаченої ним за товар ціни. Верховним Судом у постанові від 11.08.2021 у справі № 926/324/20 сформовано правовий висновок, згідно з яким умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним у цілому, а не лише в цій частині. Відповідальність учасників ринку за свої небаланси презюмується законодавцем для всіх, окрім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електроенергії споживачу. Однак, дана норма (ч. 1 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії") не містить прямої вказівки на неможливість відступлення від вказаної пільги в договорі зі споживачем, із змісту цієї норми така заборона також не вбачається. Частково такий висновок про можливість покладення відповідальності за свої небаланси на споживача підтверджує Верховний Суд у постанові від 03.11.2020 по справі № 916/3563/19. Також, наявність між сторонами договору, який є нікчемним або який визнаний недійсним, виключає можливість стягнення переданих на його виконання коштів на підставі ст. 1212 ЦК України. Отже, у цій справі належною правовою підставою позовних вимог є ч. 1 ст. 216 ЦК України (реституція як правовий наслідок недійсності правочину), а не ст. 1212 ЦК. Відтак, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/868/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 07.04.2025 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/868/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.04.2025.
Ухвалою суду від 24.04.2025, що занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 27.05.2025.
У судове засідання 27.05.2025 з розгляду справи по суті з'явилися представники сторін.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представник позивача підтримав клопотання про зміну найменування позивача.
Представник відповідача проти клопотання не заперечив.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 89 ГПК України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.
Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 90 ГПК України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.
Як встановлено судом, 16.05.2025 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу з кодом ЄДРПОУ: 00130926, щодо зміни найменування юридичної особи.
Так, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.05.2025, найменуванням юридичної особи з кодом ЄДРПОУ: 00130926 (позивача) є Акціонерне товариство "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО", організаційно-правова форма: Акціонерне товариство, тип організаційно-правової форми: Приватне.
Суд зазначає, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означають її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 910/18692/21.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне заяву позивача задовольнити, змінити найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" на Акціонерне товариство "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО".
У судовому засіданні 27.05.2025 справу було розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
01.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Е ІНЖИНІРИНГ" (постачальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" (споживач, позивач) згідно Закону України «Про публічні закупівлі» було укладено Договір № 360224 про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно п. 1.1 Договору, цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.
Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) (пункт 1.2).
За умовами Договору (п. 2.1), постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно п. 5.1, фактична вартість електричної енергії розраховується по завершенню розрахункового періоду (календарного місяця) без зміни загальної ціни Договору, за формулою, що міститься в Додатку 2.
До цього Договору сторонами було підписано Додаток № 2 «Комерційна пропозиція», згідно пункту 1 якого, розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється споживачем за розрахунковий період, який становить календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем за фактично відпущену електричну енергію відповідно показів засобів комерційного обліку за розрахунковий період та визначається за формулою, до якої включено постійні витрати постачальника на ринку електричної енергії, обслуговування і покриття небалансів електричної енергії, та складає 5% від ціни РДН (Кнебал).
Вказана формула (5% від ціни РДН (Кнебал) відповідає формулі, наведеній у Тендерній документації про процедурі відкриті торги на закупівлю електроенергії ПАТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО": формі «Тендерна пропозиція» (комерційна частина), де зазначено, що переможець торгів не повинен відступати від даної форми; проєкту договору про постачання електричної енергії споживачу та проєкту додатку 2 «Комерційна пропозиція».
Сторони до Договору, відповідно до пп. 7 п. 19 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» зі змінами та доповненнями, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, уклали додаткові угоди:
- № 1 від 29.02.2024, якою визначили середньозважену ціну РДН за лютий 2024 - 3268,58 грн. за МВт*год, кількість - 813,927 МВт*год;
- № 2 від 31.03.2024, якою визначили середньозважену ціну РДН за березень 2024 - 3089,53 грн. за МВт*год, кількість - 627,701 МВт*год;
- № 4 від 10.05.2024, якою визначили середньозважену ціну РДН за квітень 2024 - 3333,77 грн. за МВт*год, кількість - 243,444 МВт*год;
- № 5 від 06.06.2024, якою визначили середньозважену ціну РДН за травень 2024 - 4221,92 грн. за МВт*год, кількість - 107,920 МВт*год;
- № 6 від 15.07.2024, якою визначили середньозважену ціну РДН за червень 2024 - 5403,38 грн. за МВт*год, кількість - 41,148 МВт*год;
- № 7 від 12.08.2024, якою визначили середньозважену ціну РДН за липень 2024 - 5967,11 грн. за МВт*год, кількість - 108,616 МВт*год;
- № 9 від 06.09.2024, якою визначили середньозважену ціну РДН за серпень 2024 - 5738,60 грн. за МВт*год, кількість - 188,461 МВт*год;
- № 10 від 09.10.2024, якою визначили середньозважену ціну РДН за вересень 2024 - 5664,16 грн. за МВт*год, кількість - 102,008 МВт*год;
- № 12 від 11.11.2024, якою визначили середньозважену ціну РДН за жовтень 2024 - 5659,97 грн. за МВт*год, кількість - 194,476 МВт*год;
- № 13 від 15.11.2024, якою визначили середньозважену ціну РДН за період з 1 до 15 листопада 2024 - 5723,89 грн. за МВт*год, кількість - 242,849 МВт*год.
Додатковою угодою № 8 від 29.08.2024, у зв'язку зі зміною схеми живлення та обліку спожитої електричної енергії за об'єктами ЗМЕМ, сторони виключили з Договору вказані в угоді об'єкти.
Додатковою угодою № 11 від 11.10.2024 сторони дійшли згоди про розірвання Договору з 15.11.2024 та припинення зобов'язань за Договором.
Позивач за умовами Договору перерахував відповідачу оплату за електроенергію, що підтверджується платіжними інструкціями:
- № 1747 від 08.03.2024 на суму 3932195,29 грн. за лютий 2024;
- № 2575 від 11.04.2024 на суму 2888205,46 грн. за березень 2024;
- № 2682 від 15.04.2024 на суму 1110487,33 грн. за квітень 2024;
- № 2683 від 15.04.2024 на суму 492284,86 грн. за травень 2024;
- № 4196 від 17.06.2024 на суму 75580,60 грн. за квітень 2024;
- № 4353 від 26.06.2024 на суму 155345,22 грн. за травень 2024;
- № 5665 від 19.08.2024 на суму 311582,04 грн. за червень 2024;
- № 7040 від 30.09.2024 на суму 901084,42 грн. за липень 2024;
- № 7069 від 01.10.2024 на суму 1508186,29 грн. за серпень 2024;
- № 7855 від 31.10.2024 на суму 806583,78 грн. за вересень 2024;
- № 8386 від 21.11.2024 на суму 768344,34 грн. за жовтень 2024;
- № 8672 від 28.11.2024 на суму 768344,34 грн. за жовтень 2024;
- № 9006 від 10.12.2024 на суму 1938847,16 грн. за період з 01.11.2024 по 15.11.2024 2024.
Згідно розрахунку позивача, останнім було сплачено відповідачу його витрати на покриття небалансів електричної енергії у розмірі 5% від ціни РДН у загальній сумі 744436,34 грн., виходячи з розрахунку: кількість МВт*год х середньозважену ціну РДН, визначені відповідними додатковими угодами, х 5% х ПДВ 20%.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до положень статті 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За частиною першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Закон України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі в редакції станом на час укладення Договору від 01.02.2024), визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Споживачем, відповідно до визначень цього Закону, є фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; електропостачальником є суб'єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.
За приписами ч. 1 ст. 4, ч. 3 ст. 3 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
У відповідності до ч. 11 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії".
Згідно п. 1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (тут і надалі в редакції станом на час укладення Договору від 01.02.2024), ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
За визначенням Правил (п. 1.1.2), договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами; споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Згідно п. 1.2.7 цих Правил, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Додатком 5 до Правил є Примірний договір про постачання електричної енергії споживачу. У пункті 5.1 Примірного договору визначено, що споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Згідно п. 5.13 Примірного договору, Комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до цього Договору, має містити наступну інформацію: 1) ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи); 2) спосіб оплати (необхідно обрати лише один з варіантів: попередня оплата, по факту, плановий платіж); 3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати; 4) визначення способу оплати послуг з розподілу/передачі електричної енергії або у складі вартості (ціни) електричної енергії Постачальника, або напряму з оператором системи, з яким Споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (необхідно обрати лише один з варіантів); 5) розмір пені за порушення строку оплати або штраф; 6) розмір компенсації Споживачу за недодержання Постачальником якості надання комерційних послуг; 7) розмір штрафу за дострокове розірвання Договору у випадках, не передбачених умовами Договору; 8) термін дії Договору та умови пролонгації; 9) дата та підпис споживача; 10) можливість надання пільг, субсидій.
Як встановлено судом, 01.02.2024 між ТОВ "Е ІНЖИНІРИНГ" та ПАТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" було укладено Договір № 360224 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого постачальник (відповідач) постачає електричну енергію споживачу (позивачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Сторони не заперечили, що відповідач є електропостачальником, а позивач - споживачем електроенергії в розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії.
За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Окрім того, Верховний Суд неодноразово наголошував (з урахуванням конкретних обставин справи) на необхідності врахування поведінки учасників спору з точку зору з її відповідності принципу добросовісності.
Так, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається.
Договір № 360224 від 01.02.2024 був укладений згідно Закону України «По публічні закупівлі», де замовником предмета закупівлі виступало ПАТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО". Проєкт договору з додатками, а також тендерна документація, які були підготовлені позивачем, містили формулу визначення оплати за фактично відпущену теплову енергію, яка включала в себе постійні витрати постачальника на ринку електричної енергії, обслуговування і покриття небалансів електричної енергії: 5% від ціни РДН (Кнебал).
Разом з тим, сторони цього Договору є учасниками ринку електричної енергії та мають дотримуватися нормативних актів, які регулюють діяльність учасників ринку електричної енергії, та які є обов'язковими для виконання всіма учасниками ринку.
Ринок електричної енергії є досить специфічним ринком у порівняні з ринками звичайного товару (продукції), правовідносини з купівлі-продажу якого зазвичай регулюють положення статті 655 ЦК України.
Така специфіка ринку пов'язана з особливостями електроенергії як товару, в якої, на відміну від інших товарів, моменти виробництва, транспортування та споживання співпадають у часі, а на кожному з цих етапів задіяний специфічний склад учасників правовідносин, кожен з яких наділений правами та обов'язками характерними саме для цього ринку товару, які не є типовими за змістом зі звичайним ринком товарів.
Частиною третьою статті 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
Небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку (пункт 46 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно ч.ч. 2, 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
Частиною 1 ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що всі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії.
Відповідно ч. 2 цієї статті, електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.
Згідно п. 9 ч. 4 ст. 30 Закону України «Про ринок електричної енергії», виробники зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії за цінами, визначеними відповідно до правил ринку, у разі невиконання ними акцептованих оператором системи передачі погодинних графіків електричної енергії з урахуванням особливостей, встановлених частиною шостою статті 71 цього Закону для виробників за "зеленим" тарифом.
Суд констатує, що з системного аналізу наведених норм права слідує, що споживач, який купує електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, не повинен нести відповідальності за небаланси електричної енергії; відповідальним за небаланси споживача є електропостачальник, у даному випадку, ТОВ "Е ІНЖИНІРИНГ".
Суд доходить висновку про те, що покладення додаткових витрат на споживача (постійних витрат постачальника на ринку електричної енергії з обслуговування і покриття небалансів електричної енергії) є протиправним.
Позивач не повинен мати обов'язку щодо відшкодування відповідачу, як енергопостачальнику, його витрат на ринку електричної енергії з обслуговування і покриття небалансів електричної енергії.
Таким чином, зміст Договору № 360224 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2024, суперечить змісту ч. 1 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині встановленого коефіцієнта в формулі ціни закупівлі одиниці Товару (Кнебал) - постійних витрат постачальника на ринку електричної енергії з обслуговування і покриття небалансів електричної енергії, 5%, які визначені додатком 2 до договору; додатковою угодою № 1 до Договору від 29.02.2024; додатковою угодою № 2 до Договору від 31.03.2024; додатковою угодою № 3 до Договору від 12.04.2024; додатковою угодою № 4 до Договору від 10.05.2024; додатковою угодою № 5 до Договору від 06.06.2024; додатковою угодою № 6 до Договору від 15.07.2024; додатковою угодою № 7 до Договору від 12.08.2024; додатковою угодою № 9 до Договору від 06.09.2024; додатковою угодою № 10 до Договору від 09.10.2024; додатковою угодою № 12 до Договору від 11.11.2024; додатковою угодою № 13 до Договору від 15.11.2024, визнається судом недійсною з підстав, що зазначені.
Щодо посилань відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.08.2021 у справі № 926/324/20, згідно з якою умовами договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним у цілому, а не лише в цій частині, суд зазначає таке.
Як зазначив Верховний Суд у цій постанові: істотна умова будь-якого договору формує сутність домовленостей сторін, містить текстуальне вираження їх волевиявлення, містить принципові зобов'язання сторін, тому у разі визнання недійсною істотної умови договір в цілому втрачає юридичну силу, оскільки за її відсутності договір не може вважатись укладеним і таким чином втрачає юридичну цілісність, на відміну від визнання недійсними умов, які не є істотними.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За частиною 2 статті 189 ГК України, ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно п. 3 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», у договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються ціна електричної енергії та послуг, що надаються.
Відповідно п. 3.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, договір про постачання електричної енергії споживачу містить такі істотні умови, як: 5) ціна та/або порядок її розрахунку, порядок обліку та оплати електричної енергії.
Отже, ціна та порядок її розрахунку є істотною умовою договору про постачання електричної енергії споживачу.
Разом з тим, електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних вебсайтах.
Доказів того, що відповідачем, як електропостачальником була розроблена форма договору постачання, яка б включала при формуванні її ціни постійні витрати постачальника на ринку електричної енергії з обслуговування і покриття небалансів електричної енергії - 5%, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що укладаючи договори зі споживачами електроенергії, останній в обов'язковому порядку включає до ціни договору про постачання електричної енергії споживачу постійні витрати постачальника на ринку електричної енергії з обслуговування і покриття небалансів електричної енергії в розмірі 5%.
Отже, відповідачем не доведено, що без включення цього коефіцієнту (5%) при формуванні ціни, він би не уклав із позивачем Договір № 360224.
Крім того, у формулу визначення ціни товару за Договором № 360224 включено коефіцієнт - Кн (2% від ціни РДН): коефіцієнт, який враховує регульовані та фіксовані платежі, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу, операційні видатки, адміністративні видатки.
При визнанні судом Договору недійсним в частині встановленого коефіцієнта в формулі ціни закупівлі одиниці товару: постійних витрат постачальника на ринку електричної енергії з обслуговування і покриття небалансів електричної енергії (Кнебал - 5%), істотна умова договору (ціна та порядок її формування) не перестає існувати, а отже, Договір № 360224 від 01.02.2024 також не перестає існувати.
Таким чином, недійсність Договору в частині встановленого коефіцієнта не означає відсутність між сторонами договірних відносин, які були врегульовані Договором № 360224.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 03.11.2020 по справі № 916/3563/19 судом до уваги не приймається, оскільки причиною спору в даній справі фактично стало питання щодо можливості застосування позивачем тарифів на споживання електричної енергії у липні 2019 року, які було введено в дію постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 954, та можливості застосування даних тарифів до правовідносин сторін, які врегульовано умовами договору. Предметом позову в справі № 916/3563/19 було стягнення збитків.
Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Спірні відносини в справі, що розглядається судом, та в справі № 916/3563/19 не є подібними.
Крім того, у справі № 916/3563/19 Верховний Суд зазначив, що статтею 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено відповідальність за небаланси електричної енергії усіх учасників ринку, крім споживачів, які купують електричну енергію за договорами про постачання електричної енергії споживачу, умовами договору від 07.06.2019 № Т/ВТЕ-77/19 не визначено такого обов'язку для відповідача. Тобто, мова йде про відповідальність за небаланси електричної енергії, а не про правомірність включення до ціни електроенергії коефіцієнту постійних витрат постачальника на ринку електричної енергії, обслуговування і покриття небалансів електричної енергії.
Суд зазначає, що згідно пункту 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, електропостачальник має право на отримання від споживача відшкодування збитків, пов'язаних з відхиленням споживача від договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період, відповідно до актів законодавства та умов договору.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає з закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладений у п.п. 64, 65 постанови Верховного суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч.ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).
Близька за змістом позиція викладена в постанові Об'єднаної палати КГС Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.
Відповідно до абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 у справі № 1-12/2003, за своєю суттю в цілому правосуддя в Україні як таке, що відбулося та фактично було реальним, а не формальним, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
У даному випадку є ознаки безпідставного отримання відповідачем грошових коштів у сумі 744436,34 грн., бо договірні підстави встановлення ціни (з застосуванням коефіцієнту 5%) з причини визнання її недійсною, відпали.
Суд погодився з розрахованою позивачем сумою 744436,34 грн., що була сплачена відповідачу в безготівковому порядку.
Позовна вимога про стягнення з ТОВ "Е ІНЖИНІРИНГ" на користь ПАТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" 744436,34 грн. є обґрунтованою та доведеною.
Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, судовий збір у сумі 11355,63 грн. стягується з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Змінити найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" на Акціонерне товариство "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО".
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним Договір № 360224 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Е ІНЖИНІРИНГ" (код ЄДРПОУ 42503825) та Публічним акціонерним товариством "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 00130926), в частині встановленого коефіцієнту в формулі ціни закупівлі одиниці товару - Кнебал: постійні витрати постачальника на ринку електричної енергії, обслуговування і покриття небалансів електричної енергії, що складає 5%, які визначені додатком 2 до Договору; додатковою угодою № 1 до Договору від 29.02.2024; додатковою угодою № 2 до Договору від 31.03.2024; додатковою угодою № 3 до Договору від 12.04.2024; додатковою угодою № 4 до Договору від 10.05.2024; додатковою угодою № 5 до Договору від 06.06.2024; додатковою угодою № 6 до Договору від 15.07.2024; додатковою угодою № 7 до Договору від 12.08.2024; додатковою угодою № 9 до Договору від 06.09.2024; додатковою угодою № 10 до Договору від 09.10.2024; додатковою угодою № 12 до Договору від 11.11.2024; додатковою угодою № 13 до Договору від 15.11.2024.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Е ІНЖИНІРИНГ" (вул. Перша Ливарна, буд. 48, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 42503825) на користь Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі вартості електричної енергії 744436 (сімсот сорок чотири тисячі чотириста тридцять шість) грн. 34 коп., 11355 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 63 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 06 червня 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко