про забезпечення позову
05.06.2025 Справа № 908/1611/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., розглянувши заяву Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя № б/н від 28.05.2025 про забезпечення позову та матеріали справи № 908/1611/25
За позовом: Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Фанатська, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:
Позивача: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіті Стронг» (вул. Щаслива, буд. 30/17, с. Великі Дмитровичі, Обухівський район, Київська область, 08713; код ЄДРПОУ 43018922)
про стягнення 617 668,24 грн.
29.05.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіті Стронг» про стягнення 617 668,24 грн.
Разом з вищевказаною позовною заявою до суду також надійшла заява Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя про вжиття заходів забезпечення позову.
29.05.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу та заяву про забезпечення позову розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.06.2025 № 908/1611/25 позовну заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіті Стронг» про стягнення 617 668,24 грн. на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адресу суду та іншим сторонам письмової інформації щодо відомостей про місцезнаходження заявника та письмову інформацію із зазначенням в прохальній частині позовної заяви вірної суми доходів, докази чого надати до суду у вказаний вище строк.
Вищевказаною ухвалою суду також відкладено розгляд заяви Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя про вжиття заходів забезпечення позову до усунення вищевказаних недоліків позовної заяви або повернення позовної заяви.
З урахуванням вимог викладених у вищевказаній ухвалі суду, 04.06.2025 до Господарського суду Запорізької області від Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя надійшла заява про усунення недоліків разом з уточненою позовною заявою, в якій вказано про місцезнаходження Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя: (вул. Фанатська, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006, а також зазначено у п. 2 прохальної частини позовної заяви про стягнення з ТОВ “Сіті Стронг» на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 04.08.2021 по 31.12.2021 у розмірі 617 668,24 грн.
Ухвалою від 04.06.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1611/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.06.2025 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
В своїй заяві від 13.05.2024 №52-643-24 про забезпечення позову у цій справі заступник керівника прокуратури просить суд накласти арешт на об'єкт нерухомого майна: будівля, літ. Б, Б-2. інв.№103, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Каховська, будинок 36, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 326524423101, який, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті Стронг» (ідентифікаційний код юридичної особи 43018922) в межах суми 617 668,24 грн., заявленої до стягнення.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заступник керівника прокуратури посилається на те, що 28.01.2004 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029, площею 5,7455 га, по вул. Каховській, 36 у м. Запоріжжі.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029.
При цьому, за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 36, розташовані наступні об'єкти нерухомого майна, які з 04.08.2021 на праві власності належать ТОВ «Сіті Стронг» (ЄДРПОУ 43018922):
- будівля, літ.А, А-3 інв.№101 (РНОНМ 326860323101);
- будівля, літ.Ж, №17, інв.№204 (РНОНМ 326819623101);
- будівля, літ.К, інв.№104, літ.К-2, інв.№203 (РНОНМ 326775123101);
- будівля, літ.В, інв.№105 (РНОНМ 326715023101);
- будівля, літ.З, інв.№102 (РНОНМ 326664923101);
- будівля, літ. Б, Б-2. інв.№103 (РНОНМ 326524423101);
- будівля, літ.Е інв.№205 (РНОНМ 326482823101).
Розташування вказаних об'єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029, окрім спільної адреси, також підтверджується іпотечним договором від 23.11.2021, зареєстрованим в реєстрі за №1973, укладеним між ТОВ «Сіті Стронг» та АТ «Комерційний Індустріальний Банк».
Окрім цього, відповідно до п. 2.1 договору іпотеки №184/07/01-2014/к/1ІП від 21.08.2014 (зареєстровано в реєстрі за №1503), укладеному між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Завод Дніпровська Хвиля» (колишній власник майна) та п. 2.1 додаткового договору №2 до нього від 27.09.2018 спірні об'єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029.
Разом з тим, будь-які відомості про державну реєстрацію за ТОВ «Сіті Стронг» договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029, на якій розташоване нерухоме майно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні.
За інформацією виконавчого комітету Запорізької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029 договори оренди не обліковуються.
За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області ТОВ «Сіті Стронг» не звітувало та не сплачувало земельний податок, орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029.
При цьому слід зазначити, що відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029 від 11.10.2023 №НВ-2300055522023, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 63 741 726.10 грн.
Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунки недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Сіті Стронг» земельною ділянкою площею 57455 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 36 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 04.08.2021 по 31.12.2021.
Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 04.08.2021 по 31.12.2021, становить 617 668,24 грн.
Враховуючи, що ТОВ «Сіті Стронг» у вищезазначений період часу користувалось вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинно відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержало у вигляді несплаченої орендної плати за період з 04.08.2021 по 31.12.2021 у розмірі 617 668,24 грн.
У зв'язку з цим, заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Сіті Стронг» зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 36:
- будівля, літ.А, А-3 інв.№101 (РНОНМ 326860323101);
- будівля, літ.Ж, №17, інв.№204 (РНОНМ 326819623101);
- будівля, літ.К, інв.№104, літ.К-2, інв.№203 (РНОНМ 326775123101);
- будівля, літ.В, інв.№105 (РНОНМ 326715023101);
- будівля, літ.З, інв.№102 (РНОНМ 326664923101);
- будівля, літ. Б, Б-2. інв.№103 (РНОНМ 326524423101);
- будівля, літ.Е інв.№205 (РНОНМ 326482823101)
- та за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 34а: будівля, літ. Д-1-2, інв. №583 (РНОНМ 326591823101).
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі заступник керівника прокуратури вважає наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заступник керівника прокуратури вказує, що відповідно до умов іпотечного договору від 23.11.2021, зареєстрованим в реєстрі за №1973, укладеним між ТОВ «СІТІ СТРОНГ» та АТ «Комерційний Індустріальний Банк», належне відповідачу майно мало заставну вартість у розмірі 9 341 400 гривень.
При цьому, заставна вартість будівлі, механічна майстерня літ.Б, Б-2 інв.№103 (РНОНМ 326524423101) складала 858 854 грн.
На підставі викладеного належним засобом забезпечення позову буде накладення арешту на будівлю, літ. Б, Б-2. інв.№103 (РНОНМ 326524423101), що належить ТОВ «СІТІ СТРОНГ» в межах суми позовних вимог у розмірі 617 668,24 грн.
Таким чином, накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно в межах заявлених до стягнення сум, буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього коштів.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Водночас, накладення арешту на грошові кошти відповідача, за їх наявності, у такому розмірі здатне суттєво погіршити майновий стан останніх, у той час як накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, щодо яких, станом на день звернення із заявою про забезпечення позову, відсутні обтяження, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність.
Отже, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Заступник керівника прокуратури не має можливості подати суду докази бажання відповідача здійснити відчуження майна, оскільки за вказаних вище обставин відповідач не позбавлений можливості, скориставшись послугами будь-якого нотаріуса чи державного реєстратора, відчужити майно на користь третіх осіб.
Таким чином, необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин, які свідчать про наявність підстав вважати, що їх незастосування призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При цьому заступник керівника прокуратури зазначає, що вжиття запропонованих заходів забезпечення позову у вигляді арешту на об'єкт нерухомого майна, який належить на праві власності відповідачу не буде мати наслідком припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.
Також заступник керівника прокуратури вказує, що наразі набули розповсюдження факти відчуження відповідачами належного їм нерухомого майна під час слухання справ про стягнення з них коштів за позовами прокурора.
Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 139 ГПК України заступник керівника прокуратури зазначив, що застосування заходів забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на частину об'єктів нерухомості належних на праві власності Відповідачеві, не завдасть шкоди останньому, а тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.
Розглянувши заяву заступника керівника прокуратури про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що вказана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Частиною 4 статті 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з позовної заяви заступника керівника прокуратури на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 125, 206 ЗК України, ст.ст. 4, 11, 20, 53, 55, 75, 129, 162, 163, 164 ГПК України, заявлені позовні вимоги про:
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіті Стронг» (місцезнаходження: 08713, Київська обл., Обухівський р-н, село Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, будинок 30/17, ідентифікаційний код юридичної особи 43018922) на користь Запорізької міської ради (адреса місцезнаходження юридичної особи: Україна, 69105, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок № 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 04.08.2021 по 31.12.2021 у розмірі 617 668,24 грн. (шістсот сімнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім гривень двадцять чотири копійки).
Оцінюючи надані заявником докази та запропоновані заходи забезпечення позову, суд виходить з того, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд виходить з того, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішення ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» наголошено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст.ст. 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складового якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає зазначеним судовій практиці ЄСПЛ та Верховного Суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20 та від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17. Також, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду за результатами розгляду справи № 910/1040/18 (постанова від 16.08.2018) виснував, що під час вжиття заходів забезпечення позову у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду знайшли своє підтвердження постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19 від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 30.11.2020 у справі 910/217/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі №916/2761/20, від 13.08.2021 у справ № 902/1264/20.
З огляду на викладене, суд констатує, що запропоновані заступником керівника прокуратури заходи забезпечення позову у справі № 908/1611/25 у вигляді накладення арешту на об'єкт нерухомого майна: будівля, літ. Б, Б-2. інв.№103, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Каховська, будинок 36, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 326524423101, який, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті Стронг» (вул. Щаслива, буд. 30/17, с. Великі Дмитровичі, Обухівський район, Київська область, 08713; код ЄДРПОУ 43018922) в межах суми 617 668,24 грн., заявленої до стягнення безпосередньо стосуються предмету позову у цій праві. Вони є співмірними та адекватними відносно до заявлених позовних вимог та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін під час вирішення спору.
Отже, запропоновані заходи забезпечення позову в цій справі перебувають у зв'язку з предметом позовних вимог, є адекватними заявленим вимогам та співвідносяться з правом, про захист якого просить заступник керівника прокуратури, а з огляду на предмет позову вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів держави у разі задоволення позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви забезпечення позову у цій справі та її задоволення.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області № 53-101-3519вих-25 від 28.05.2025 про забезпечення позову у справі № 908/1611/25 задовольнити.
2. Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна: будівля, літ. Б, Б-2. інв.№103, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Каховська, будинок 36, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 326524423101, який, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті Стронг» (вул. Щаслива, буд. 30/17, с. Великі Дмитровичі, Обухівський район, Київська область, 08713; код ЄДРПОУ 43018922) в межах суми 617 668 (шістсот сімнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 24 коп., заявленої до стягнення.
Строк пред'явлення даної ухвали до виконання до 05.06.2028.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.
В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.