вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.06.2025м. ДніпроСправа № 904/223/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Емерем Технік" (08141, с. Святопетрівське Бучанського району Київської обл., вул. Богдана Хмельницького, буд. 11, кв. 4; ідентифікаційний код 44589265)
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307)
про стягнення 405 706 грн. 48 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Емерем Технік" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№205/25 від 20.01.2025) про стягнення з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" 405 706 грн. 48 коп., що складає 362 904 грн. 00 коп. - заборгованості зо товар, поставлений 04.09.2024 за договором поставки від 03.06.2024 №492, 18 821 грн. 94 коп. - інфляційних нарахувань, 2 803 грн. 81 коп. - 3% річних та 21 176 грн. 73 коп. - пені.
Також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 6 079 грн. 68 коп.
Позивач у клопотанні (вх.№2689/25 від 21.01.2025) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження просить здійснювати розгляд справи №904/223/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Крім того, позивач у заяві (вх.№3053/25 від 22.01.2025) про виправлення друкарської помилки у позовній заяві просить суд замість вказаного в позовній заяві вважати вірним таке місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Емерем Технік": вул. Богдана Хмельницького, буд. 11, кв. 4, с. Святопетрівське, Бучанський район, Київська обл., 08141, посилається на те, що в поданій позовній заяві було допущено друкарську помилку при зазначенні місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Емерем Технік".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
До позовної заяви позивачем було додано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Акціонерному товариству "Криворізький залізорудний комбінат" та знаходяться на відкритих рахунках в будь-яких банках або інших кредитно-фінансових установах України, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову в будь-яких банках або інших кредитно-фінансових установах України, в межах ціни позову, а саме в межах суми 405 706 грн. 48 коп.
Також позивач у заяві (вх.№3056/25 від 22.01.2025) про виправлення друкарської помилки у заяві про забезпечення позову просить суд замість вказаного в заяві про забезпечення позову вважати вірним таке місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Емерем Технік": вул. Богдана Хмельницького, буд. 11, кв. 4, село Святопетрівське, Бучанський район, Київська обл., 08141, посилається на те, що в поданій заяві про забезпечення позову було допущено друкарську помилку при зазначенні місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Емерем Технік".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Емерем Технік" (08141, с. Святопетрівське, Бучанського району, Київської обл., вул. Богдана Хмельницького, буд. 11, кв. 4; ідентифікаційний код 44589265) про забезпечення позову.
Відповідач у заяві (вх.№5062/25 від 04.02.2025) про продовження строку для подання відзиву просить продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву.
Заява обґрунтована тим, що:
- ухвала Господарського суду Дніпропетровської області надійшла в Електронний кабінет відповідача 22.01.2025 21:25, тому з урахуванням приписів частини 1 статті 116, частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відзив має бути поданий до 07.02.2025 року;
- на підприємстві відповідача з листопада 2022 року встановлений скорочений режим робочого часу (для працівників апарату управління, у тому числі й для працівників юридичного відділу, робочі дні - понеділок, середа та п'ятниця, вівторок та четвер - неробочі дні);
- в січні та у лютому 2025 році на підприємстві зберігається такий же скорочений режим робочого часу;
- вищезазначені обставини унеможливлюють збір необхідних доказів, підготовку та подання до суду відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк.
Господарський суд Дніпропетровської області листом від 04.02.2025 №904/223/25/3700/25 повідомив відповідача, що заява про продовження строку для подання відзиву буде розглянута після повернення судді Загинайко Т.В. з відрядження, про що буде повідомлено відповідною ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025 задоволено заяву Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (вх.№5062/25 від 04.02.2025) про продовження строку для подання відзиву, продовжено Акціонерному товариству "Криворізький залізорудний комбінат" строк для подання відзиву на позовну заяву до 24.02.2025 включно.
Відповідач у відзиві (вх. № 7967/25 від 24.02.2025) на позовну заяву просить врахувати доводи та міркування, які викладені у відзиві, та зменшити розмір пені, який заявлений позивачем до стягнення та зазначає про те, що: - не заперечує, що 03.06.2024 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 492; - відповідно до специфікації № 2 від 19.07.2024 та заявки на поставку № 53-15/661 від 05.08.2024 на адресу відповідача був поставлений товар; - у відповідності до специфікації № 2 від 19.07.2024 року оплата товару здійснюється виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій; одночасно з товаром постачальник надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар: паспорт/паспорт якості; докази надання цих документів, зокрема, рахунку-фактури та вантажних митних декларацій, позивачем не надані до суду; - відповідач вважає, що розмір нарахованої пені підлягає зменшенню на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, так як позивач не поніс збитків у зв'язку з порушенням строків платежів з боку відповідача (позивачем не доведено зворотного), а також наявні інші суттєві обставини, які вплинули на спроможність відповідача належним чином виконувати свої зобов'язання, і які вказують на: - погіршення умов господарювання та фінансового стану відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України; - зменшення чисельності працівників відповідача (зокрема, з причин призову до служби в ЗСУ); - надання відповідачем допомоги ЗСУ та виконання відповідачем соціальних зобов'язань з підтримки мобілізованих працівників та членів їх родин в разі їх загибелі; - у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації у відповідача були порушені традиційні логістичні ланцюги зі збуту залізної руди відповідача на внутрішньому та зовнішньому ринках; - більш того, внаслідок агресії РФ був фактично знищений ПРАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", який був основним та найбільшим споживачем залізорудної сировини виробництва відповідача; - відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 по справі № 908/2465/22 судом встановлено, що ПРАТ "ММК ім. ІЛЛІЧА" не виконало свої зобов'язання з оплати поставленого товару та визнані грошові вимоги відповідача у розмірі в розмірі 97 549 944,06 грн основного боргу, а також в розмірі 25 102 261,32 грн. неустойки; на даний час дані вимоги не є погашеними; - споживачі на зовнішньому ринку також не виконують свої зобов'язання, а саме компанія ЛАМЕТ s.r.o. перед відповідачем має заборгованість у розмірі 1 209 711,77 дол. США за поставлений товар, що підтверджується рішенням МКАС від 12.09.2023; на даний час заборгованість не погашена та компетентним судом Словаччини розглядається питання допуску до виконання цього рішення; - через знищення основного ринку збуту, зниження чисельності працівників, які були безпосередньо задіяні у виробничому процесі - видобуванні залізної руди, запровадження комендантської години відповідач був вимушений знизити обсяги видобутку залізорудної сировини; - зазначені обставини підтверджується звітами про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2022-2023; - підприємство тривалий час працює в режимі скороченого робочого часу; - у травні 2024 був призупинений видобуток руди на 4 шахтах через відсутність попиту на залізорудну сировину та наявність великої кількості запасів руди на складах підприємства, що підтверджується звітом про виробництво промислової продукції за травень 2024; - в грудні 2024 року також був призупинений видобуток руди на шахтах відповідача з аналогічних причин; - велика кількість працівників відповідача були мобілізовані до лав ЗСУ; - станом на 26.11.2024 кількість працівників, які служать у лавах ЗСУ - 1032 осіб, 63 осіб - загиблі, 52 - зниклі без вісті; - відповідач звертає увагу, що підприємство має соціальні зобов'язання перед працівниками та, в певних випадках, перед членами їх сімей (виплата заробітної плати для працівників, збереження середнього заробітку для мобілізованих працівників до лав ЗСУ та до територіальної оборони, надання допомоги пораненим працівникам та членам сімей працівників, які загинули на фронті); - у 2023 році за результатами господарської діяльності відповідач має фінансовий результат у вигляді чистого збитку на суму 63 411 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2023 рік; - у 2024 році негативна тенденція продовжилася, а саме за 1 півріччя 2024 року відповідач має збиток у розмірі 383 788 тис. грн., за 9 місяців 2024 року - у розмірі 461 964 тис. грн; - також відповідач звертає увагу на те, що на негативний фінансовий стан відповідача та брак обігових коштів впливає той факт, що у зв'язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України в частині заборони на відшкодування від'ємного значення ПДВ платникам податків щодо яких введено персональні санкції, органи ДПС України безпідставно відмовляють у відшкодуванні від'ємного значення з ПДВ відповідачеві; - з грудня 2023 року відмовлено у відшкодуванні від'ємного значення ПДВ на загальну суму 180 699 204,75 грн., що підтверджуються відповідними актами перевірки; - фактично склалася ситуація, що відповідач виконав свої податкові зобов'язання перед державою, але не має можливості скористатися законним правом на податковий кредит через незаконні рішення податкових органів; - тому відповідачем оскаржуються в судовому порядку податкові повідомлення-рішення; - на сьогоднішній день є тенденції щодо задоволення позовних вимог відповідача в справах про оскарження цих податкових повідомлень-рішень, але для отримання реальних грошових коштів з державного бюджету потрібний певний час; - з огляду на вищевикладені обставини та судову практику (зокрема, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 по справі № 904/5838/23), відповідач просить суд зменшити розмір пені, який заявлений позивачем до стягнення; - відповідач заперечує проти відшкодування витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі - 50 300,00 грн. та надає клопотання про зменшення розміру вищезазначених витрат.
Позивач у відповіді (вх. № 9795/25 від 07.03.2025) на відзив просить поновити позивачу строк подання відповіді на відзив у справі № 904/223/25, задовольнити позовні вимоги у справі №904/223/25 у повному обсязі та зазначає про те, що: - кінцевим терміном для подання цієї відповіді на відзив є 04 березня 2025 року; - в період з 25.02.2025 по 03.03.2025 представник позивача, адвокат Боченко Павло Сергійович перебував у відрядженні (копія посвідчення про відрядження додається), внаслідок чого підготовка відповіді на відзив потребувала додаткового часу; - позивачем було додано до позовної заяви копії видаткової накладної № 46 від 30 серпня 2024 року та товарно-транспортної накладної № 3008/1 від 30 серпня 2024 року, підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, що підтверджують надання відповідачу всіх необхідних товаросупроводжувальних документів за Специфікацією № 2; - відповідач прийняв товар, поставлений позивачем за вищезазначеними видатковою та товарно-транспортною накладними, без жодних зауважень; - приймання товару відповідач не призупиняв, строк для надання повного комплекту документів, що підлягали переданню разом з товаром (та нібито не було йому передано), не встановлював; - отримавши від позивача листи від 07 жовтня 2024 року вих. №20241072 та потім від 22 жовтня 2024 року вих. № 161 з проханням здійснити оплату за товар відповідач не тільки не повідомив позивача про відсутність окремих товаросупроводжувальних документів за Специфікацією № 2, він взагалі не надав на такі листи жодної відповіді (копії листів та документів, що підтверджують їх отримання відповідачем, додано до заяви про забезпечення позову); - станом на дату укладання Договору №492 - 12 червня 2024 року обставини, на які посилається відповідач, як на підставу для зменшення заявленого до стягнення розміру пені, вже були йому відомі; - підписанням Договору № 492 та Специфікації № 2 відповідачем було погоджено як строки оплати за товар, так і відповідальність за їх порушення в той час, коли відповідачу вже були відомі обставини, які можуть утруднити виконання відповідачем відповідного обов'язку з оплати; - разом з підписанням Договору №492 та Специфікації №2 відповідачем було прийнято всі ризики, пов'язані із забезпеченням своєчасної оплати за поставлений товар; - саме на відповідача покладено обов'язок довести обставини, за яких можливе зменшення розміру пені, зокрема щодо ймовірної відсутності у позивача збитків, завданих порушенням строку відповідної оплати; - жодних належних та допустимих доказів наявності підстав, за яких можливе зменшення такого розміру, відповідачем надано не було; - заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є орієнтовним і остаточно буде визначений за результатом розгляду справи; - відповідні обґрунтування з детальним описом робіт (послуг) будуть надані позивачем протягом строку, передбаченого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України; - розгляд питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу є передчасним, таке питання підлягає вирішенню після закінчення розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Емерем Технік" щодо поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Емерем Технік" процесуальний строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву.
Позивач у заяві (вх.№15132/25 від 09.04.2025) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 42 300 грн. 00 коп. у справі № 904/223/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Емерем Технік" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості за договором поставки.
Також позивач у заявах (вх.№15138/25 від 09.04.2025 та вх.№15243/25 від 10.04.2025) про повторне надсилання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 про забезпечення позову у справі №904/223/25 просить повторно направити копію вказаної ухвали на адресу позивача.
Відповідач у запереченні (вх.№20487/25 від 13.05.2025) на клопотання (заяву) просить зменшити розмір витрат на правничу професійну допомогу, що підлягають стягненню з відповідача в разі задоволення позовних вимог позивача.
Отже, з урахуванням предмету та підстав позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Емерем Технік", як постачальником, та відповідачем - Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат", як покупцем, було укладено договір поставки від 03.06.2024 №492 (надалі - Договір) (а.с. 10-18).
Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним договором.
Найменування, кількість, комплектність товару узгоджується сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 Договору).
Базові умови поставки товару визначаються відповідно до умов Інкотермс (у редакції 2010) і закріплюються в специфікаціях (пункт 3.1 Договору).
Товар за даним договором поставляється у строки, зазначені в специфікаціях до даного договору (пункт 3.2 Договору).
Ціна за одиницю товару встановлюється сторонами у специфікаціях (пункт 4.1 Договору).
Пунктом 4.2 Договору визначено, що загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці у відповідності зі специфікаціями до даного договору. Орієнтовна вартість даного договору, на момент його укладення, становить 123 400 грн. 01 коп., у тому числі ПДВ 20 566 грн. 67 коп.
Розрахунки за поставку товару здійснюються в національній валюті України (пункт 4.3 Договору).
Пунктом 4.4 Договору визначено, що оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікаціями до даного договору.
За умовами пункту 6.1 Договору постачальник зобов'язується, зокрема, постачати покупцю товар на умовах даного договору.
Пунктом 6.2 Договору визначено, що покупець зобов'язаний, зокрема, прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного договору.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31.12.2024 (пункт 10.1 Договору).
Також сторонами було укладено специфікацію від 03.06.2024 №1 (додаток №1 до Договору) (а.с.12 на звороті), відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити насос відцентровий ENP 80-250 без двигуна в кількості 2 штуки на загальну суму 123 400 грн. 01 коп., з урахуванням ПДВ.
Пунктом 2 специфікації №1 визначено, що товар поставляється на умовах: DDP - склад покупця м. Кривий Ріг (Інкотермс - 2010).
Відповідно до пункту 4 специфікації №1 строк поставки товару: протягом 8 тижнів з моменту отримання письмової заявки покупця.
Пунктом 5 специфікації №1 визначено порядок оплати: протягом 14 календарних днів по факту поставки товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Одночасно з товаром постачальник надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар: паспорт або паспорт якості.
Відповідно до пункту 7 специфікації №1 загальна сума договору від 03.06.2024 №492 з урахуванням специфікації, становить 123 400 грн. 01 коп., у тому числі ПДВ - 20 566 грн. 67 коп.
В подальшому сторонами було укладено специфікацію від 19.07.2024 №2 (додаток №2 до Договору) (а.с. 15, 17).
Відповідно до вказаної специфікації постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплати насос діафрагмовий пневматичний Diapump 15 DPX AL-N в кількості 26 штук на загальну суму 909 973 грн. 90 коп., з урахуванням ПДВ.
Пунктом 2 специфікації №2 визначено, що товар поставляється на умовах: DDP - склад покупця м. Кривий Ріг (Інкотермс - 2010).
Відповідно до пункту 4 специфікації №2 строк поставки товару: протягом 7 тижнів (49 календарних днів) з моменту отримання письмової заявки покупця.
Пунктом 5 специфікації №2 визначено порядок оплати: протягом 14 календарних днів по факту поставки товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Одночасно з товаром постачальник надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар: паспорт / паспорт якості.
Відповідно до пункту 7 специфікації №2 загальна сума договору від 03.06.2024 №492 збільшується на суму даної специфікації - 909 973 грн. 90 коп. і становить 1 033 373 грн. 91 коп., у тому числі ПДВ 172 228 грн. 98 коп.
В матеріалах справи міститься копія заявки відповідача від 05.08.2024 №53-15/661 з проханням здійснити у вересні 2024 поставку товару відповідно до Договору товару - діафрагмовий пневматичний Diapump DPX 15 AL-N в кількості 10 штук (а.с.19-20).
На виконання умов Договору позивачем 30.08.2024 було поставлено відповідачеві товар - насос діафрагмовий пневматичний Diapump DPX 15 AL-N в кількості 10 штук на суму 362 904 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною від 30.08.2024 №46, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 22).
Також в матеріалах справи міститься копія товарно-транспортної накладної від 30.08.2024 №3008/1, відповідно до якої позивачем відвантажено, а відповідачем прийнято товар - насос діафрагмовий пневматичний Diapump DPX 15 AL-N в кількості 10 штук на суму 302 420 грн. 00 коп., без урахування ПДВ (а.с.23).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.08.2024 №3001 на суму 362 904 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 25-26).
Позивачем на адресу відповідача було скеровано листи від 07.10.2024 №20241072 та від 22.10.2024 №161 з вимогою погашення заборгованості за поставлений за Договором товар на суму 362 904 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 33-36).
Вказані листи було отримано відповідачем 15.10.2024 та 29.10.2024, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про отримання поштового відправлення (а.с. 34, 36).
В матеріалах справи міститься лист відповідача від 13.12.2024 №336-СН/53-01, яким останній звертається до Президента України з проханням щодо відшкодування ПДВ за період з грудня 2023 по червень 2024 та відновлення внутрішньої реалізації залізної руди українським металургам (а.с. 27-28).
Позивач стверджує, що 30.08.2024 поставив відповідачеві товар за Договором на суму 362 904 грн. 00 коп., проте оплата відповідачем не проведена; відповідач не заперечує, що між сторонами було укладено Договір поставки від 03.06.2024 №492 та відповідно до специфікації №2 від 19.07.2024, заявки на поставку від 05.08.2024 №53-15/661 позивачем на адресу відповідача було поставлено товар, проте зазначає, що позивачем не надано до суду докази надання відповідачеві рахунку-фактури та вантажних митних декларацій відповідно до умов Договору, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається, між сторонами було укладено договір поставки від 03.06.2024 №492.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з умов Договору та специфікації №2, строк оплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 30.08.2024 №46 є таким, що настав - 13.09.2024 (30.08.2024 (дата поставки) + 14 календарних днів).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Станом на час розгляду справи доказів сплати позивачеві заборгованості в розмірі 362 904 грн. 00 коп. відповідачем не надано, матеріали справи доказів оплати не містять.
При цьому, суд враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує, що між сторонами було укладено Договір поставки від 03.06.2024 №492 та відповідно до специфікації №2 від 19.07.2024, заявки на поставку від 05.08.2024 №53-15/661 позивачем на адресу відповідача було поставлено товар.
Посилання відповідача на те, що позивачем не надано до суду доказів надання відповідачеві рахунку-фактури та вантажних митних декларацій, відповідно до умов Договору суд розцінює критично з огляду на таке.
Відповідно до пункту 6.1 Договору постачальник зобов'язувався, зокрема, надавати покупцю належним чином оформлену товаросупроводжувальну документацію при кожній поставці товару. При цьому, вказаним пунктом Договору також визначено, що у разі не надання постачальником зазначеного комплекту документів, покупцем товар не оплачується, приймання товару призупиняється. Постачальнику надається 5-денний строк для надання повного комплекту документів. Покупець має право відмовитися від договору та повернути товар постачальнику у випадку ненадання повного переліку документів у вказаний строк.
При цьому, доказів призупинення приймання товару відповідачем або відмови останнього від Договору та повернення товару позивачеві, відповідачем не надано, матеріали справи не містять.
Крім того, навіть після отримання відповідачем листів позивача щодо необхідності сплатити заборгованість за поставлений товар, відповідачем не повідомлено позивача про відсутність повного комплекту документів на товар; доказів іншого матеріали справи не містять, відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного, суд не приймає аргументи відповідача, відхиляє, як такі, що спростовані матеріалами справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений за Договором товар в розмірі 362 904 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
За приписом же статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7.6 Договору у випадку порушення покупцем строків розрахунків за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10 банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення.
Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строку оплати за поставлений товар нараховано пеню в розмірі 21 176 грн. 73 коп. за загальний період з 22.10.2024 по 10.01.2025.
Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем здійснено інфляційні нарахування за період з жовтня 2024 по грудень 2024 включно у розмірі 18 821 грн. 94 коп.
Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.
Також позивачем нараховано 3% річних у зв'язку із простроченням оплати за поставлений товар у розмірі 2 803 грн. 81 коп. за загальний період з 09.10.2024 по 10.01.2025.
Після перевірки розрахунку судом розмір 3% річних за період з 09.10.2024 по 10.01.2025 включно складає 2 796 грн. 96 коп.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто, укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Відповідачем, на підтвердження аргументів щодо необхідності зменшення розміру пені надано, зокрема:
- копію наказу від 14.10.2022 №3045 "Щодо зміни режиму роботи АТ "Кривбасзалізрудком" (а.с. 100-101);
- копії звітів про фінансові результати (звіт про сукупні доходи) з яких вбачається наявність збитку у відповідача за результатами діяльності у 2023 та 2024 роках (а.с. 95-99).
Суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймаючи до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що прострочення відповідачем виконання зобов'язань за Договором триває вже більше 8 місяців та після звернення позивача з позовом до суду жодної сплати відповідачем проведено не було (доказів протилежного відповідачем не надано, матеріали справи не містять), Договір поставки було укладено у червні 2024 року, тобто більше ніж через 2 роки після початку бойових дій, що нівелює, як посилання відповідача на порушення логістичних ланцюгів збуту залізної руди, так і на погіршення умов господарювання в цілому, тому ине вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем.
Зокрема, посилання відповідача на негативний вплив російської агресії на результати господарської діяльності, стосуються позивача так само, як і відповідача.
Судом враховано також, що розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 362 904 грн. 00 коп., тоді як розмір пені складає 21 176 грн. 73 коп., що є значно меншим, ніж сума основної заборгованості.
Враховуючи викладене, суд не приймає, відхиляє аргументи відповідача.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 868 грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 1 211 грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається, позовна заява у даній справі була подана позивачем до суду в електронній формі через "Електронний суд", отже сума судового збору, яку мав сплатити позивач за подання заяви про забезпечення позову складає 1 211 грн. 20 коп. Проте, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1 514 грн. 00 коп., що є більшим, від встановленого законодавством розміру судового збору на 302 грн. 80 коп. (1 514 грн. 00 коп. - 1 211 грн. 20 коп.).
Отже, за клопотанням позивача підлягає поверненню останньому з Державного бюджету судовий збір в розмірі 302 грн. 80 коп.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Емерем Технік" (08141, с. Святопетрівське Бучанського району Київської обл., вул. Богдана Хмельницького, буд. 11, кв. 4; ідентифікаційний код 44589265) до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307) про стягнення 405 706 грн. 48 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Емерем Технік" (08141, с. Святопетрівське Бучанського району Київської обл., вул. Богдана Хмельницького, буд. 11, кв. 4; ідентифікаційний код 44589265) 362 904 (триста шістдесят дві тисячі дев'ятсот чотири) грн. 00 коп. - заборгованості, 18 821 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 94 коп. - інфляційних нарахувань, 2 796 (дві тисячі сімсот дев'яносто шість) грн. 96 коп. - 3% річних, 21 176 (двадцять одна тисяча сто сімдесят шість) грн. 73 коп. - пені, 4 868 (чотири тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
В решті позовних вимог - відмовити.
3. Скасувати заходи забезпечення позову в межах суми 6 (шість) грн. 85 коп. - розміру відмовлених позовних вимог, про що постановити ухвалу.
Видати наказ.
Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
05.06.2025