пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 червня 2025 року Справа № 903/345/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД ДИСТРИБУЦІЇ», м.Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО», м.Луцьк
про стягнення 5 630, 36 грн
Суддя Шум М.С.
Без виклику представників сторін
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД ДИСТРИБУЦІЇ» в позовній заяві від 26.03.2025 просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» 5 630,36 грн, з яких 4989,54 грн сума основного боргу, 423,69 грн. пені, 45,61 грн.3 % річних, 171,52 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань згідно з договором поставки від 10.01.2023.
Ухвалою суду від 31.03.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 31.03.2025 направлялась на електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» та отримана останнім - 01.04.2025.
Відзив відповідача на адресу суду не надходив.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступні обставини.
10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард Дистрибуції», (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО», як Покупцем укладено Договір поставки № 23468-АД (надалі Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товари в асортименті, упаковці та по цінам, зазначеним у специфікації та/або видатковій накладній, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.
Даний Договір укладено сторонами в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 10.01.2023 року.
Згідно з п. 3.1. Договору поставка товару зі складу Постачальника на склад Покупця здійснюється силами та за рахунок Постачальника. Постачальник зобов'язаний надати товар не пізніше 5 днів з моменту узгодження заявки Покупця (якщо інше не погоджене сторонами). Поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад Покупця) в розумінні термінів Інкотермс в редакції 2010 року, якщо інші умови поставки окремих партій товару не визначені сторонами у письмовій формі.
Відповідно до п. 3.2. Договору датою поставки вважається дата підписання Покупцем видаткових накладних на товар.
Порядок та умови оплати товару Сторонами погоджено в розділі 4 Договору, за змістом п. 4.1. якого (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей) Покупець зобов'язаний сплачувати Постачальнику гроші за товар у строк, що не перевищує 21 (двадцять один) день. Строк оплати починає відраховуватися з дня підписання видаткової накладної Покупцем, з урахуванням положень п. 3.3., 3.3.3. Договору.
Оплата проводиться на поточний рахунок Постачальника та виключно у національній грошовій одиниці України (гривні). Сума, що підлягає оплаті визначається у видаткових накладних на отриманий Покупцем товар (п.п. 4.2., 4.3. Договору).
На виконання умов укладеного Договору, Постачальником передано Покупцю товар на суму 4 989,54 грн.,що підтверджується видатковими накладними: №389272 від 26.10.2024 на суму 355,80 грн, №435193 від 05.11.2024 на суму 458,22 грн., №389275 від 26.10.2024 на суму 331,02 грн., №435302 від 05.11.2024 на суму 537,54 грн., №389637 від 30.10.2024 на суму 1 067,16 грн., №436093 від 12.11.2024 на суму 562,38 грн., №389903 від 01.11.2024 на суму 443,16 грн., №436099 від 12.11.2024 на суму 408,96 грн., №389931від 01.11.2024 на суму 825, 30 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов'язок Покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до змісту п. 1 ст. 694 ЦК України визначено, що договором може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами Договору отримано товар на загальну суму 4 989,54 грн, доказів оплати якого суду не надано, а відтак, слід дійти висновку про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ПАЛИВО» взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості отриманого ним Товару .
За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення з позовом та вирішення даного спору становить 4 989,54 грн, яка відповідачем не спростована, підставна та підлягає до задоволення .
Щодо розрахунку пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Підпунктом 8.4. Договору сторони погодили, що у випадку порушення строку оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з дати виникнення зобов'язання по оплаті вартості товару по кожній видатковій накладній окремо з 16.11.2024 до 14.03.2025, що становить 423,69 грн. .
Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що позивачем обраховано пеню в межах максимального розміру за заявлений період, а тому вимога про стягнення 423,69 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо розрахунку втрат від інфляції та 3% річних
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши подані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат за період з 16.11.2024 по 14.03.2025 вважає їх арифметично правильними та підставні до стягнення з відповідача в сумі 45,61 грн. 3% річних та 171,52 грн. інфляційних втрат .
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з відповідача 4 989,54 грн основної суми боргу, 423,69 грн. пені, 45,61 грн. 3% річних та 171,52 грн. інфляційних втрат .
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 228,60 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ПАЛИВО" (43020, вул. Електроапаратна, 3, м. Луцьк, Волинська обл., код ЄДРПОУ 44861952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ДИСТРИБУЦІЇ" (49000, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд 103, каб. 208, код ЄДРПОУ 39293604) 5 630,36 грн, з яких: 4 989,54 грн сума основного боргу, 423,69 грн. пені, 45,61 грн.3 % річних, 171,52 грн. інфляційних втрат, а також 2 228,60 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя Микола ШУМ