пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
02 червня 2025 року Справа № 903/1187/23 (161/686/25)
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика»
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 43436,38 грн
в межах справи № 903/1187/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача: н/з.
У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
23.11.2023 ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із заявою від 22.11.2023 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023 розгляд заяви було розподілено судді Вороняку А. С..
Ухвалою суду від 19.12.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича; заборонено боржнику - ОСОБА_1 вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна; розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 07.02.2024.
Ухвалою суду від 10.09.2024 затверджено план реструктуризації боргів ОСОБА_1 .
17.09.2024 до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення 43436,38 грн заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.01.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення 43436,38 грн заборгованості за кредитним договором за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
13.02.2025 до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов відзив відповідача в якому остання зазначає про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі статті 7 Кодексу України з процедури Банкрутства, та статті 255 ЦПК України. В обґрунтування вимог вказано, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.12.2023 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , затверджено план реструктуризації боргів боржника. Вимоги позивача пред'явлено після затвердження плану реструктуризації боргів, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.02.2025 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передано за підсудністю до Господарського суду Волинської області.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2025 матеріали справи № 903/1187/23 (161/686/25) передано на розгляд судді Вороняку А. С..
Ухвалою суду від 24.03.2025 прийнято справу № 161/686/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду в межах справи № 903/1187/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; розгляд справи по суті призначено на 23.04.2025; запропоновано відповідачу подати суду, в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (при наявності), одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу.
Окрім того, в позовній заяві позивач заявив клопотання про витребування у АТ КБ "Приватбанк" доказів, які становлять банківську таємницю, а саме:
- письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );
- письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 27.07.2023 (дата видачі кредиту) по 11.01.2024 (дата закінчення терміну кредитування).
В обґрунтування клопотання про витребування доказів позивач зазначив, що надання банком вищевказаних доказів має важливе значення для належного та правильного вирішення цієї справи, оскільки надання цих доказів змогло б підтвердити чи спростувати факт перерахування відповідачу грошових коштів за наданими ним реквізитами. Також позивач вказав на те, що він не може самостійно отримати інформацію, що містить банківську таємницю.
22.04.2025 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подала письмові пояснення, які суд постановив на місці залишити без розгляду.
Сторони в судове засідання 22.04.2025 не з'явилися, хоча вчасно та належно були повідомлені про час та місце судового засідання.
Ухвалою суду від 23.04.2025 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 14.05.2025; клопотання ТзОВ "Бізнес Позика" про витребування доказів задоволено; зобов'язано АТ КБ "Приватбанк" в строк до 06 травня 2025 року надати суду інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: інформацію щодо того, чи випускалась банківська картка № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 27.07.2023 по 11.01.2024 включно; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовлено.
09.05.2025 від АТ КБ "Приватбанк" надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-250425/19870 від 29.04.2025 з повідомленням про неможливість виконати вимоги ухвали суду від 23.04.2025, оскільки при перевірці підпису на отриманому рішенні суду виявлено, що час підпису не підтверджено кваліфікованою позначкою часу для підпису від надавача.
12.05.2025 відповідач через систему “Електронний суд» подав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із необхідністю ознайомитися із матеріалами справи та узгодження правової позиції з клієнтом.
Сторони в судове засідання 14.05.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вчасно та належно були повідомлені про час та місце судового засідання.
Ухвалою суду від 14.05.2025 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 02.06.2025; зобов'язано АТ КБ "Приватбанк" в строк до 26 травня 2025 року надати суду інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: інформацію щодо того, чи випускалась банківська картка № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 27.07.2023 по 11.01.2024 включно.
19.05.2025 АТ КБ "Приватбанк", на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2025, надав витребувану судом інформацію, яка долучена до матеріалів справи.
02.06.2025 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про розгляд справи без його участі. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.
Позивач в судове засідання 02.06.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
27.07.2023 між ТзОВ "Бізнес позика" (кредитодавць) та Лащук Людмилою Анатоліївною (позичальник) було укладено договір № 471186-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - договір).
Так, 27.07.2023 ТзОВ "Бізнес позика" було направлено Лащук Л. А. пропозицію (оферту) укласти договір № 471186-КС-001 про надання кредиту. 27.07.2023 відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 471186-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Відповідно до підпункту 3.1.1 Правил після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію". Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
ТзОВ "Бізнес Позика" було направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер телефону, що був зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.
До матеріалів справи додано витяг від 07.01.2025 з анкети клієнта ОСОБА_1 , в якому зазначені всі анкетні дані відповідача та інформація стосовно бажаного кредиту. Також в матеріалах справи наявна візуальна форма послідовності дій клієнта, з якої прослідковуються послідовність дій, вчинених позивачем та відповідачем при укладанні договору № 471186-КС-001 від 27.05.2023 про надання кредиту.
Умовами договору визначено: (розділ 2 "Предмет договору") позивач надає відповідачу грошові кошти розмірі 10000, 00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТзОВ «Бізнес позика» (п. 2.1.); строк, на який надається кредит 24 тижні (п. 2.3.); стандартна процентна ставка в день 2.00000000, фіксована. Знижена процентна ставка в день 1,15288411, фіксована (п. 2.4); комісія за надання кредиту 1500,00 грн (п. 2.5.); термін дії договору до 11.01.2024 року (п. 2.7.); орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 9249,88 процентів (п. 2.9.); (розділ 3 "Порядок та умови надання кредиту") протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
До матеріалів справи також додано копію паспорту споживчого кредиту, який дублює зазначені вище умови щодо суми, строку кредитування, графіку погашення.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується випискою з особистого рахунку відповідача.
Згідно з довідкою про стан заборгованості Лащук Л. А. за договором № 471186-КС-001 від 27.05.2023, підписана директором ТзОВ "Бізнес Позика" та скріплена печаткою товариства, станом на 06.01.2025 заборгованість відповідача становить 43436,38 грн, з якої: 10000,00 грн - заборгованість за кредитом, 31936,38 грн - заборгованість по відсотках та 1500,00 грн - заборгованість по комісії, що також відображено в розрахунку заборгованості за кредитом.
В матеріалах справи наявні розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.05.2017 №1593 "Про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів", свідоцтво про реєстрації фінансової установи ТзОВ "Бізнес позика" від 25.05.2020, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також виписка з ЄДРЮО,ФОП та ГФ (сформована 04.11.2022), згідно якої основним видом економічної діяльності ТзОВ "Бізнес позика" є: 64.92 "Інші види кредитування". Також в матеріалах справи наявний лист Національного банку України від 15.03.2024 №27-0026/20243, згідно якого 14.03.2024 НБУ внесено запис до ДРФУ про переоформлення ліцензії видачу ТзОВ "Бізнес позика" на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання, зокрема, коштів у позику.
Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про рекламу" та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень.
Згідно із ч.1, 2 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частинами 4, 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із ч.7, абзацом 1 ч.8 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 9 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.
Згідно із ч.12, 13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.
Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 № 524/5556/19 та від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частинами 1, ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються належним чином проведеним виконанням.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач своїх зобов'язань, що виникли за договором № 471186-КС-001 про надання кредиту від 27.05.2023, не спростував, доказів повернення кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн, не надав, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн заборгованість за кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках в розмірі 31936,38 грн та заборгованості по комісії в розмірі 1500,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
В частині позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту в розмірі 1500,00 грн, то перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що дана суми відповідає п. 2.5 договору № 471186-КС-001 про надання кредиту, і позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках в розмірі 31936,38 грн, то перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині, з огляду на таке.
Згідно здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за договором суму заборгованості за відсотками в розмірі 31936,38 грн розраховано за період з 27.07.2023 по 06.01.2025.
Однак, стосовно відповідача - ОСОБА_1 ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.12.2023 року відкрито провадження у справі № 903/1187/23 про її неплатоспроможність.
Верховний Суд у постанові від 4 жовтня 2023 року у справі №910/20057/16 дійшов висновку, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство (наплатоспроможність) він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Відповідно до п. 3, ч. 1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника; вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Отже, оскільки стосовно відповідача відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ухвалою від 19.12.2023, і станом на даний час відповідач перебуває в процедурі реструктуризації боргів, нарахування відсотків з 19.12.2023 у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 120 КУзПБ підлягає припиненню. Відтак позивачем безпідставно нараховано відсотки за період з 19.12.2023 по 06.01.2025 у розмірі 4800,00 грн.
Таким чином, позовну вимогу в частині стягнення заборгованості за відсотками слід задовольнити частково у розмірі 27136,38 грн. У стягненні решти відсотків у розмірі 4800,00 грн, слід відмовити.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем належними та достатніми доказами заборгованість за кредитом та процентами не спростована, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Доказів на спростування обставин, викладених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 38636,38 грн, з них 10000,00 грн прострочена заборгованість по тілу кредиту, 27136,38 грн прострочена заборгованість за процентами, 1500,00 грн прострочена заборгованість за комісією, у позові про стягнення 4800,00 грн простроченої заборгованість за процентами відмовити через безпідставність.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2154,53 грн судового збору, в іншій частині 267,87 грн судового збору залишити за позивачем.
Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Лащук Людмили Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239) 38636,38 грн (тридцять вісім тисяч шістсот тридцять шість гривень 38 коп.), з них 10000,00 грн прострочена заборгованість по тілу кредиту, 27136,38 грн прострочена заборгованість за процентами, 1500,00 грн прострочена заборгованість за комісією та 2154,53 грн (дві тисячі сто п'ятдесят чотири гривні 53 коп.) судового збору.
3. У позові про стягнення 4800,00 грн простроченої заборгованість за процентами відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
05.06.2025.
Суддя А. С. Вороняк