пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 червня 2025 року Справа № 903/380/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінанта Україна»
до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка
про стягнення 403904грн. 83коп.
встановив: позивач - ТОВ “Домінанта Україна» звернувся до суду з позовом про стягнення з ПОСП ім. Івана Франка (відповідача) 403904грн. 83коп., з яких: 371700грн. заборгованості по оплаті поставленого позивачем товару, 3773грн. 60коп. інфляційних втрат, 2636грн. 35коп.- 3% річних та 25794грн. пені. Також, просить стягнути з відповідача 6312грн. 60коп. витрат по сплаті судового збору та 23585грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору купівлі-продажу №01-01 від 04.01.2021 в частині оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою суду від 04.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 04.04.2025 надіслана та доставлена сторонам до електронного кабінету, що підтверджується відповідними довідками.
21.04.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вважає, що позовна заява є необґрунтованою, оскільки не підтверджена належними та допустимими доказами, а у її задоволенні слід відмовити. Представник відповідача зазначає, що пеня у розмірі 25794,88грн не підлягає стягненню, оскільки вона нарахована у період після 24.02.2022. Також доводить, що розмір заявлених витрат на правову допомогу є неспівмірним із складністю даної справи, а такі витрати не підтверджені доказами. Просить зменшити розмір витрат на правову допомогу до 5000грн.
Представник відповідача зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести становить 5000грн. Докази понесення відповідачем витрат буде надано суду протягом 5 календарних днів з дати винесення рішення у справі відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України.
Також представник відповідача ставить під сумнів усі копії документів, що додані до позовної заяви, в силу імперативного припису абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК України, наполягає на поданні позивачем оригіналів усіх копій документів, що додані до позовної заяви.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив суд: витребувати від позивача оригінали усіх копій доказів, що були долучені до позовної заяви у копіях на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України; не брати до уваги додатки (надані у копіях) до позовної заяви на підставі абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК та/або ч. 9 ст. 80 ГПК України; у задоволенні позовної заяви позивача відмовити повністю.
24.04.2025 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій вважає відзив ПОСП ім. Івана Франка необґрунтованим.
01.05.2025 від представника позивача надійшло письмове пояснення у справі. Представник позивача щодо оригіналів документів, копії яких додані до позову, вказав, що у в позові чітко зазначено, що вони є в наявності у позивача. Позивачу невідомо, чому відсутні у відповідача документи і чому на думку представника відповідача подані до суду для ознайомлення документи викликають сумнів з приводу їх достовірності. Також до пояснення додав виписку банку від 24.04.2025 про сплату відповідачем 120000грн. Представник позивача просить врахувати пояснення при винесенні рішення.
Ухвалою суду від 12.05.2025 витребувано у ТОВ “Домінанта Україна» для огляду судом в порядку ст.91 ГПК України оригінали документів (доказів), копії яких були додані позивачем до позовної заяви, відповіді на відзив та письмового пояснення.
19.05.2025 на виконання ухвали від 12.05.2025 представник позивача надіслав суду оригінали документів (доказів), копії яких були додані позивачем до позовної заяви, відповіді на відзив та письмового пояснення.
Оригінали документів (доказів), надані представником позивача, були оглянуті судом.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.
04.01.2021 між ТОВ "Домінанта Україна» (Продавець) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 01-01 ( Договір).
Відповідно до умов п.1.1 Договору «ПРОДАВЕЦЬ, який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується в строки (терміни), визначені цим Договором, систематично передати в партіях товар у власність ПОКУПЦЯ, а ПОКУПЕЦЬ зобов'язується, в строки (терміни) визначені цим Договором, прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах визначених цим Договором.
Згідно п.3.3 Договору фактична кількість товару, що поставляється за цим Договором, вказується в товарно-транспортних накладних (ТТН).
Згідно п. 4.3, 4.4. Договору ПОКУПЕЦЬ здійснює оплату за товар ПРОДАВЦЮ на підставі рахунку-фактури ПРОДАВЦЯ, який формується на підставі специфікації, погодженої та підписаної з боку обох сторін на кожну окрему партію (поставку) товару. ПОКУПЕЦЬ здійснює оплату за товар ПРОДАВЦЮ на умовах товарного безвідсоткового кредиту з відстрочкою платежу на строк 30 (тридцять) календарних днів.
Відстрочка платежу починає відлік з дня поставки товару Продавцем і отримання товару Покупцем. Днем поставки товару Прподавцем і днем його приймання вважається дата підпису уповноваженого представника Покупця на акті прийому-передачі та/або товарній (товарно-транспортній) накладній Продавця.
Відповідно до п.4.6 Договору Покупець зобов'язаний виконати оплату за товар не пізніше останнього дня терміну відстрочки в розмірі 100 відсотків вартості товару, визначеної в рахунку-фактурі Продавця на оплату товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця або на розрахунковий рахунок, зазначений Продавцем в рахунку-фактурі Продавця на оплату товару.
Пунктом 6.4.1 Договору встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань ПОКУПЕЦЬ сплачує на користь ПРОДАВЦЯ: штрафну неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати до проведення повного розрахунку, без обмеження строку нарахування; суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми до проведення повного розрахунку без обмеження строку нарахування.
Пунктом 9.1. Договору передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін.
Згідно п. 9.2. строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього Договору, та закінчується « 31» грудня 2021 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від виконання незакінчених зобов'язань та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.9.3 Договору).
У випадку, якщо жодна із Сторін не виявила бажання розірвати Договір до моменту закінчення його терміну дії, то цей Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п.9.7 Договору).
Договір підписаний сторонами та завірений печатками.
Позивач зазначає, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1571130грн, проте відповідачем оплата за отриманий товар здійснена частково у розмірі 1199430грн.
Так на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної № 1268 від 17.12.2024 на загальну суму 16500грн., згідно видаткової накладної № 1274 від 18.12.2024 на загальну суму 505200грн.
Отримання товару підтверджується підписом директора ПОСП ім..Івана Франка на накладній в графі «Отримав», завіреним печаткою підприємства.
Для оплати товару позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №1264 від 04.12.2024 на суму 505200грн та №1308 від 16.12.2024 на суму 16500грн.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, сплативши при цьому позивачу 16.01.25 суму 50000 грн.
17.03.2025 ТОВ «Домінанта» було надіслано відповідачу претензію №17/3/25 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 471700грн.
25.03.2025 після 17 години відповідачем було погашено заборгованість перед позивачем у розмірі 100000 грн, про що свідчить виписка банку.
У відповіді (вих..№70 від 25.03.2025) на претензію відповідач зазначив, що розмір заборгованості становить 371700грн, підприємство гарантує погасити заборгованість згідно накладних в строк до 04.04.2025 включно.
На день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становила 371700грн.
Крім того як вбачається з наданої позивачем до пояснення виписки банку від 24.04.25, відповідачем було сплачено 120000грн., де в призначенні платежу останнім зазначено «Док. №3795 «оплата за товар згідно рах. № 1264 від 04.12.2024 р. до дог. 01-01 від 04.01.2021р…».
Таким чином під час розгляду спору відповідачем було частково погашено заборгованість за отриманий товар на суму 120000грн.
Отже, спірні правовідносини в цій частині позову, які потребували судового врегулювання, фактично були врегульовані, в свою чергу предмет та підстави позову в цій частині зникли.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 Кодексу, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки, існування предмета спору в цій частині припинилось після пред'явлення позову та відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині стягнення 120000грн заборгованості необхідно закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За наведеним законодавчим визначенням основними обов'язками сторін договору купівлі-продажу є: для продавця - передати майно (товар), для покупця - сплата його вартості.
Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.
Судом встановлено, що товар поставлено відповідачу згідно видаткових накладних та прийнято останнім без зауважень та заперечень, тому обов'язок оплатити його вартість виникає у відповідача в силу припису ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, факт отримання товару відповідачем та відсутність заперечень, здійснення часткової оплати за отриманий товар відповідачем, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
На день розгляду спору заборгованість відповідача за отриманий товар, з урахуванням здійсненої під час розгляду справи оплати, становить 251 700грн, не погашена, не оспорена відповідачем, є підставною та підлягає до стягнення. Позов в частині стягнення 251 700грн заборгованості слід задовольнити.
Крім того, за прострочення виконання зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3773грн. 60коп. інфляційних втрат за лютий 2025 року, 2636грн. 35коп.- 3% річних та 25794грн. пені за період з 17.01.2025 по 25.03.2025.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки встановив, що нарахування пені та 3% річних необхідно проводити з 18.01.2025, а тому з відповідача необхідно стягнути 25 445грн 95коп пені та 2597грн 58коп - 3% річних за період з 18.01.2025 по 25.03.2025. Сама інфляційних втрат у розмірі 3773грн 60коп. нарахована позивачем за лютий 2025 року, а тому є підставною та підлягає до задоволення. В позові в частині стягнення 348грн 93коп пені, 38грн 77коп - 3 % річних слід відмовити.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що штрафні санкції є безпідставними, так як нараховані за період після 24.02.2022 (настання форс-мажорних обставин).
Посилання відповідача на положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, не заслуговує на увагу суду, оскільки положення, викладені у п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, регулюють правові відносини лише щодо договорів позики, кредитних договорів. В даному випадку між сторонами відсутні кредитні відносини.
Крім того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення екон
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Приписами ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Водночас, відповідно приписів ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі N 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, договір між сторонами було укладено 29.11.2022, тобто після настання форс-мажорних обставин, викликаних агресією РФ.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести , що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи викладене, позов задоволено судом частково.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, у позовній заяві представник позивача зазначив, що орієнтовна сума судових витрат складається також з втрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23585грн.
У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив стягнути з відповідача 23585грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження зазначених витрат представник позивача надав суду: договір №5/3/25 про надання правової допомоги від 05.03.2025 з додатком, рахунок-фактуру №5/3/25 від 05.03.2025, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №4584 від 17.03.2025 на суму 23585грн., детальний опис виконаних робіт (послуг) і розрахунок наданих послуг (робіт) адвокатом Клієнту згідно договору №5/3/25 про надання правової допомоги від 05.03.2025, ордер на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність.
Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 05.03.2025 між ТОВ «Домінанта-Україна» (Клієнт) та адвокатом Рубанчуком С.Д. (Адвокат) укладено та підписано договір №5/3/25 про надання правової допомоги.
Згідно п.5.1, 5.2.1 Договору вартість послуг (гонорар) Адвоката з надання правової допомоги обчислюється у фіксованому розмірі і становить 23585грн. Детальний опис виконаних робіт (послуг) підписується сторонами після підготовки процесуальних документів Адвокатом в компетентний суд першої інстанції.
Згідно підписаного сторонами детального опису виконаних робіт (послуг) і розрахунку наданих послуг (робіт) від 25.03.2025 Адвокат на підставі документів, наданих Клієнтом: зробив аналіз діючого законодавства та судової практики Верховного Суду по даному спору; зібрав докази по даному спору; зробив розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних, пені і судових витрат (судового збору); надав консультації Клієнту щодо розв'язання спору; підготував вимогу; підготував позовну заяву до Господарського суду Волинської області про стягнення з ПОСПім. Івана Франка заборгованості за Договором купівлі-продажу №01-01 від 04.01.2021 основного боргу 471700, 00грн., пені, індексу інфляції і три проценти річних, яку Адвокат має надіслати (копію позову) відповідачу (з описом) поштою, а потім до господарського суду (оригінал позову) поштою. Адвокат зобов'язується (при необхідності) представляти інтереси Клієнта у всіх судових засіданнях у господарському суді Волинської області і при необхідності підготовити клопотання, заяви, відповіді на відзив, пояснення тощо до даного суду. Сторони не мають будь-яких зауважень один до одного стосовно виконання умов договору.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №4584 від 17.03.2025 позивач сплатив адвокату 23585грн за надані послуги.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Водночас, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.
При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є явно неспівмірним із складністю даної справи для представника позивача, у зв'язку із тим, що правова допомога в суді першої інстанції фактично обмежилась поданням позовної заяви із додатками. Також просить врахувати заявлену ціну позову у справі та зменшити розмір витрат не більше ніж 5000грн.
Ураховуючи наведені у клопотанні представника відповідача доводи про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, складність справи, оцінюючи їх обґрунтованість, розумність і співмірність, суд вважає, що наведений опис наданої правничої допомоги адвокатом не у повній мірі відповідає критерію співмірності у цій справі. Дана справа не є складною та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми таких витрат наведеним критеріям суд вважає, що розумним і співмірним є стягнення з ПОСП ім..Івана Франка на користь ТОВ «Домінанта Україна» 14 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, за загальним правилом розподілу судових витрат, що визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, положення ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 13 986грн 57коп
Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська обл., Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Домінанта Україна» (23229, Вінницька обл., Вінницький район, село Слобода-Дашковецька, вул..Лісова, буд. 6 Б, код ЄДРПОУ 38309272) 283 517грн 13коп (в тому числі: 251 700грн заборгованості, 25 445грн 95коп пені, 2597грн 58коп - 3% річних та 3773грн 60коп. інфляційних втрат), також 6052грн 76коп витрат по сплаті судового збору та 13 986грн 57коп витрат на професійну правничу допомогу.
3. Відмовити в позові в частині стягнення 348грн 93коп пені та 38грн 77коп - 3 % річних.
4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 120000грн заборгованості.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 06.06.2025.
Суддя О. Г. Слободян