23.04.2025 року м.Дніпро Справа № 908/337/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГС-ЕНЕРГІЯ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2024 (суддя Мірошниченко М.В.)
у справі № 908/337/24
за позовом Запорізької міської ради
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГС-ЕНЕРГІЯ»
про стягнення заборгованості та розірвання договору
До Господарського суду Запорізької області звернулася Запорізька міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГС-ЕНЕРГІЯ» про стягнення заборгованості за договором оренди землі №201902000100063 від 15.04.2019 в розмірі 510990,16 грн., розірвання цього договору та зобов'язання повернути земельну ділянку у придатному для подальшого використання стані шляхом складання акту приймання-передачі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.05.2024 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГС-ЕНЕРГІЯ» на користь Запорізької міської ради заборгованість за договором оренди землі №201902000100063 від 15.04.2019 за період з 01.01.2022 по 30.11.2023 у розмірі 510990,16 грн. (п'ятсот десять тисяч дев'ятсот дев'яносто грн. 16 коп.) на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код 18010600.
Розірвано договір оренди землі №201902000100063 від 15.04.2019, укладений між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПГС-ЕНЕРГІЯ».
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “ПГС-ЕНЕРГІЯ» повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку площею 1,5505 га, кадастровий номер 2310100000:02:018:0144, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд. 17 у придатному для подальшого використання стані шляхом складання акту приймання-передачі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГС-ЕНЕРГІЯ» на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 02140892) витрати зі сплати судового збору в сумі 13720,85 грн. (тринадцять тисяч сімсот двадцять грн. 85 коп.) на рахунок UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ.
Стягнуто з Виконавчого комітету Запорізької міської ради в дохід Державного бюджету України суму 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю “ПГС-ЕНЕРГІЯ» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2024 у справі № 908/337/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено та оцінено докази наявні в матеріалах справи, внаслідок чого суд прийшов до висновків, які не відповідають фактичним обставинам. Судом не застосовано до спірних правовідносин положення законодавства, які звільняли у спірний період Відповідача від сплати орендної плати. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої зазначав, що Відповідачем систематично не здійснювалася сплата орендної плати за період з 01.01.2022 по 30.11.2023, згідно Договору оренди землі. Разом з тим Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України було доповнено підпунктом 69.14 наступного змісту: «Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Відповідно до пп.4 п.3 розділу ІІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 р. № 309, Запорізька міська територіальна громада відносилася до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. Отже, у період 2022 року, внаслідок перебування Запорізької міської територіальної громади в переліку тих, які знаходяться в районі проведення воєнних (бойових) дій, то на орендні правовідносини Позивача та Відповідача поширювалися положення пп.69.14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, які звільняли Відповідача як Орендаря від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності. Окрім того, на підставі вказаного пункту ПК України відповідач звільнений від сплати орендної плати і в 2023 році. Щодо розірвання договору оренди землі зазначає, що договір розірванню у судовому порядку з підстав неповноти та несвоєчасності сплати орендної плати не підлягав, так як у період спірних правовідносин на законодавчому рівні було прийнято відповідні нормативно-правові акти, які наводилися вище, та які звільняли Відповідача від нарахування та сплати ним такої орендної плати у 2022- 2023 роках Позивачу, з підстав знаходження території Запорізької міської територіальної громади, де й розташована спірна земельна ділянка, у переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії. Крім того, Позивачем долучено лист Департаменту фінансової та бюджетної політики від 18.12.2023 р. № 06.1-14/2660 з якого слідує, що протягом всього 2022 року зі сторони ТОВ «ПГС-ЕНЕРГІЯ» в цілому сплачено було до бюджету 19 566,95 грн. орендної плати з юридичних осіб. Отже суд першої інстанції помилково задовольнив вказану позовну вимогу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГС-ЕНЕРГІЯ» на рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2024 у справі № 908/337/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 розгляд справи № 908/337/24 призначено на 19.12.2024 о 11 год. 00 хв.
В судовому засіданні 19.12.2024 по справі оголошено перерву до 05.03.2025р.
В судовому засіданні 05.03.2025 оголошено перерву до 23.04.2025.
В судове засідання 23.04.2025 з'явились представники сторін, надали пояснення по справі.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судом 15.04.2019 Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПГС-ЕНЕРГІЯ» (орендар) укладено договір оренди землі №201902000100063 (далі - договір).
Пунктом 1 Договору встановлено, що орендодавець відповідно до рішення тридцять сьомої сесії сьомого скликання Запорізької міської ради від 28.02.2019 №88/15 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розташування котельні, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд. 17.
Згідно з п. 3 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,5505 га, у тому числі землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій - 1,5505 га, кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:02:018:0144.
У п. 6 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 7826768,95 грн. (в цінах 2019 року).
Пунктом 11 Договору встановлено, що договір укладено до 28.02.2039.
Згідно з п. 12 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 234803,07 грн. на рік, що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарних рік у цінах 2019 року.
Відповідно до розрахунку розмір орендної плати за земельну ділянку, грошова оцінка якої проведена, на 01.01.2019, зазначений розмір орендної плати розрахований від нормативної грошової оцінки землі на 01.01.2019, яка складала 7826768,95 грн.
За умовами п. 13 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії.
Згідно з п. 34.6 Договору орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.
Пунктом 22 Договору встановлено, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.
Відповідно до інформаційної довідки №362343983 від 18.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 1,5505 га з кадастровим номером 2310100000:02:018:0144 перебуває у власності територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради Запорізької області. Право оренди відповідача зареєстровано 24.04.2019 строком дії з 15.04.2019 по 28.02.2039.
Згідно з листом Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради вих. №06.1-14/2660 від 18.12.2023 за наявними даними інформаційно-аналітичної системи управління плануванням та виконанням місцевих бюджетів “LOGIKA», через яку у відповідності до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 627 здійснюється інформаційна взаємодія між органами, що контролюють справляння надходжень бюджету та органами місцевого самоврядування, відповідачем протягом 2022 року в цілому сплачено до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації бюджету 18010600 “Орендна плата з юридичних осіб» 19566,95 грн., в період з 01.01.2023 по 30.11.2023 кошти не сплачувались.
У зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2022 по 30.11.2023 в розмірі 510 990,16 грн. позивач надіслав відповідачу 10.01.2024 на юридичну адресу претензію вих. №07/07-11/0088 від 09.01.2023 про сплату заборгованості з орендної плати та земельного податку.
Відповідач залишив претензію без відповіді.
Несплата відповідачем орендної плати і стала причиною виникнення спору та звернення позивача з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором оренди землі від №201902000100063 від 15.04.2019 за період з 01.01.2022 по 30.11.2023 в розмірі 510990,16 грн.
Господарський суд задовольнив позовні вимоги стягнув заборгованість по орендній платі та розірвав договір оренди землі №201902000100063 від 15.04.2019. В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд зазначив, що Податковий кодекс надає право коригування податкових зобов'язань виключно тим суб'єктам господарювання, орендовані земельні ділянки яких перебувають в зоні активних бойових дій, або щодо яких затверджено робочий проект землеустрою щодо консервації земельної ділянки, або у зв'язку із потенційною загрозою її забруднення вибухонебезпечними предметами. Оскільки земельна ділянка, якою користується відповідач на правах оренди, не відноситься до жодної із перелічених категорій земельних ділянок, у відповідача не було правових підстав подавати уточнюючу податкову декларацію щодо відсутності у нього зобов'язання зі сплати орендної плати за вказану земельну ділянку відповідно у відповідача відсутні законні підстави для звільнення його від сплати за оренду землі та стягнув з відповідача 510 990,16 грн. Запорізька міська територіальна громада Запорізького району з'явилася у Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 31.05.2022 № 104 станом на 27.05.2022. За даними загальнодоступних джерел станом на 25.05.2022 територія м. Запоріжжя також не перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Врахувавши висновок, про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати, суд у зв'язку з систематичним невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати за договором оренди за період з 01.01.2022 по 30.11.2023, внаслідок чого утворилася заборговано сіть у розмірі 510990,16 грн., задовольнив позовну вимогу про розірвання договору оренди землі №201902000100063 від 15.04.2019 та зобов'язав відповідача повернути позивачу земельну ділянку шляхом складання акту приймання-передачі.
Колегія не погоджується з висновком господарського суду з огляду на наступне.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України і статті 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтями 206 Земельного кодексу України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічні положення викладено у частині першій статті 93 ЗК України.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 270 Податкового кодексу України (розділ Податок на майно) об'єктами оподаткування платою за землю є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до ст. 24 Закону України “Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасного та повного внесення орендної плати.
Разом з тим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17 березня 2022 року, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема вказаний пункт доповнено підпунктом 69.14 відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
В подальшому Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06 травня 2023 року, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, та зазначено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Верховний Суд у постановах від 25.02.2025 у справі № 908/929/24, від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23 зазначав, що аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції чинній з 06 травня 2023 року свідчить про те, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.
На підставі вищевказаної постанови, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004.
Відповідно до вказаного Переліку вся територія Запорізького району (код UA23060000000070350) з 12.03.2022 була віднесена до території активних бойових дій.
У постанові від 25.02.2025 у справі № 908/929/24 Верховний Суд наголосив, що у пункті 2.3 вказаного Переліку по коду НОМЕР_1 не міститься виключень щодо територіальних громад Запорізького району, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що Запорізька територіальна громада не входить до території Запорізького району є необґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем стягується орендна плата за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд. 17.
Відповідно до листа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 07.02.2024 року № 22/7.3-1046-24: м. Запоріжжя, тобто Запорізька міська територіальна громада, входить до складу Запорізького району Запорізької області.
Оскільки Запорізький район (UА23060000000070350), у тому числі Запорізька міська територіальна громада, з 12.03.2022 року була включена до територій активних бойових дій, визначених Переліком, тому платник податків має право не нараховувати та не сплачувати податкові зобов'язання з плати за земельні ділянки, що розташовані на території Запорізької міської територіальної громади.
В свою чергу, згідно з п.1 постанови КМУ «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 06.12.2022 № 1364, яка набрала чинності з 25.12.2022, установлено, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації; території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими Російською Федерацією.
Слід зазначити, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 р. № 309, вся територія Запорізького району належала до території можливих бойових дій з 01.01.2023 по 01.02.2023, натомість Запорізька міська територіальна громада належить до території можливих бойових дій починаючи з 01.01.2023 року. При цьому дата припинення можливості бойових дій - не визначена. Аналогічна інформація міститься у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786.
Керуючись наведеним, можна дійти висновку, що Запорізька міська територіальна громада у розумінні постанови КМУ від 1364 від 25.12.2022 р. є територією, що вважається такою на якій ведуться бойові дії.
У даному висновку судом враховується, що згідно ст. 1 ЗУ «Про оборону України» бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).
Отже, під бойовими діями розуміється виконання Збройними Силами України будь-яких завдань із застосуванням озброєння, а не лише фактичні окопні бої проти ворога, як до того схиляється суд першої інстанції.
При цьому за визначенням термінів в Законі законодавець не розмежовує поняття «активні бойові дії» від «бойові дії», а тому критеріями відмінності можуть вситупати характеристики цих дій, такі як: інтенсивність, періодичність тощо.
Варто наголосити, що визначальною обставиною у розглядуваних правовідносинах, є сам факт закріплення у відповідному нормативно-правовому акті (в даному випадку в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією), Запорізької міської територіальної громади, що відносять таку територію, до саме таких, на яких ведуться бойові дії, адже дата припинення можливості бойових дій до цього часу не визначена.
Так, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11.11.1996 у справі «Кантоні проти Франції» («CANTONI v. FRANCE»), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11).
Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20.02.2014).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» справі та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
А у рішенні «ТОВ «ФРІДА» проти України» (заява № 24003/07, від 08.12.2016 р.) ЄСПЛ зауважив, що національні суди, застосовуючи процесуальні норми, повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
На необхідності уникнення надмірно формалізму, який обмежує заявника в доступі до правосуддя та перешкоджає меті судочинства, наголошує також у своїй практиці Верховний Суд, зокрема, такі висновки наведені в постанові від 18.12.2018 у справі № 761/5894/17.
У своїй постанові від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23 Верховний Суд вважав за необхідне зазначити, що «загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.
Цей принцип також часто відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини".
Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи».
У контексті даної справи апеляційний суд відзначає можливість застосування даного принципу і щодо юридичної особи в тій мірі, яка стосується захисту її майнових прав та інтересів, що зумовлюється внесеними до Податкового кодексу України змінами згідно Законів № 2120-IX від 15.03.2022 та № 3050-IX від 11.04.2023.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 05.10.2023 у справі № 300/2906/22 положення пункту 56.21 статі 56 Податкового кодексу України установлює шляхи подолання колізій у податкових правовідносинах. Рішення приймається на користь платника, якщо норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того самого нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне / множинне трактування прав та обов'язків платників або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника, так і контролюючого органу (див. також постанову Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 380/671/20).
Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, з яких обравши найвигідніший для себе, платник може почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.
За таких умов, колегія суддів вважає помилковим висновки господарського суду, що «земельні ділянки, якими користується відповідач, розташовані безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади, а не Запорізького району» та те, що «загальновідомим є той факт, що на території міста Запоріжжя ніколи починаючи з 24.02.2022 не велися і не ведуться бойові дії; ракетні обстріли м. Запоріжжя не відносяться до активних бойових дій».
Наведене свідчить про наявність достатніх правових підстав для застосування у спірних правовідносинах пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на користь платника плати за землю - ТОВ «ПГС-ЕНЕРГІЯ», а саме в частині, що стосується звільнення останнього від сплати орендної плати за земельну ділянку у спірному періоді.
Поміж іншого судом приймається до уваги, що згідно з листом Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради вих. №06.1-14/2660 від 18.12.2023 за наявними даними інформаційно-аналітичної системи управління плануванням та виконанням місцевих бюджетів «LOGIKA», через яку у відповідності до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 627 здійснюється інформаційна взаємодія між органами, що контролюють справляння надходжень бюджету та органами місцевого самоврядування, Відповідачем протягом 2022 року в цілому було сплачено до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» 19 566,95 грн.
В свою чергу, частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Пунктом 37.3 договору встановлено, що дія договору припиняється в разі розірвання договору оренди землі згідно з п. 38, 39, зокрема, передбачено розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата, несвоєчасна та/або неповна сплата орендарем орендної плати протягом 6-ти місяців.
Враховуючи вищевикладений висновок суду щодо безпідставності нарахування орендної плати, відсутні підстави для розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку.
Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта знайшли своє підтвердження, з огляду на що, оскаржуване рішення необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так як апеляційну скаргу задоволено, суд відповідно змінює розподіл судових витрат наступним чином: витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГС-ЕНЕРГІЯ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2024 у справі № 908/337/24 задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2024 у справі №908/337/24 скасувати.
Постановити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Стягнути з Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915) в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 02140892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГС-ЕНЕРГІЯ» (69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 92-А, код ЄДРПОУ 40657535) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 12 831,42 грн, про що видати наказ.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 05.06.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко