28.05.2025 року м.Дніпро Справа № 757/46749/16-ц (904/3969/22)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 (суддя Примак С.А.)
у справі № 757/46749/16-ц (904/3969/22)
за об'єдним позовом:
позивача-1 ОСОБА_2
позивача-2 ОСОБА_3
позивача-3 ОСОБА_1
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс"
відповідача-2 ОСОБА_4
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог:
третя особа-1 ОСОБА_5
третя особа-2 Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович
третя особа-3 Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Герман Олександр Сергійович
про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки
та позовом:
позивача-1 ОСОБА_2
позивача-2 ОСОБА_1
позивача-3 ОСОБА_3
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс"
про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власностіі у порядку спадкування
В провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала справа №757/46749/16-ц за об'єднаним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс" та ОСОБА_4 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Михайленко С.А., Приватного нотаріусу Київського нотаріального округу Герман О.С. про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, та позовом ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у порядку спадкування.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27.01.2023 у справі №757/46749/16-ц постановлено вказану справу передати по підсудності на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду судом, в провадженні якого перебуває справа № 904/3969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс".
09.09.2024 матеріали справи № 757/46749/16-ц надійшли до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №757/46749/16-ц/ (904/3969/22):
- закрито провадження у справі № 904/3969/22 (757/46749/16-ц) в частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у порядку спадкування;
- закрито провадження у справі № 904/3969/22 (757/46749/16-ц) в частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Герман Олександра Сергійовича про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки;
- справу № 904/3969/22 (757/46749/16-ц) в частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_4 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Герман Олександра Сергійовича про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки передати за підсудністю до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області (52501, Дніпропетровська область, місто Синельникове, вулиця Чехова, будинок 1).
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 по справі № 757/46749/16-ц (904/3969/22). Справу № 757/46749/16-ц (904/3969/22) передати на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- при постановленні ухвали про закриття провадження у справі № 904/3969/22 суду було достеменно відомо про наявність справи № 757/46749/16-ц, в якій відповідачем є боржник - ТОВ “Мегатрс», а також те, що предметом розгляду даної справи є витребування майна, включеного до ліквідаційної маси, з чужого незаконного володіння. Обізнаність суду про ці обставини доводиться матеріалами справи № 904/3969/22, в якій містяться численні заяви та клопотання позивача 3 та його представників разом з відповідними ухвалами суду. Зокрема, клопотанням про зупинення провадження у справі від 04.06.2024 (додаток 2). Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції допущено порушення права на доступ до суду позивачів у зв'язку з неможливістю розгляду їх справи в межах визначеної законом процедури;
- підсудність даного спору Господарському суду Дніпропетровської області вже було визначено Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2023, залишеною в силі Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
24.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ «Мегатрс» арбітражного керуючого Левченко В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги та наполягає на необхідності залишення оскаржуваного судового рішення без змін.
В судове засідання 28.05.2025 представники сторін не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви, апеляційної/касаційної скарги до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи наявні докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та її висловлення у поданих процесуальних документах, констатуючи достатність матеріалів для вирішення заявлених апелянтом вимог, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд відповідної скарги за наявними матеріалами та без участі представників сторін.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала справа №757/46749/16-ц за об'єднаним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс" та ОСОБА_4 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Михайленко С.А., Приватного нотаріусу Київського нотаріального округу Герман О.С. про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, та позовом ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у порядку спадкування.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27.01.2023 у справі №757/46749/16-ц постановлено вказану справу передати по підсудності на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду судом, в провадженні якого перебуває справа № 904/3969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс".
09.09.2024 матеріали справи № 757/46749/16-ц надійшли до Господарського суду Дніпропетровської області.
Судом першої інстанції враховано, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 по справі № 904/3969/22 задоволено клопотання ліквідатора про затвердження підсумкового звіту ліквідатора про виконані дії в процедурі банкрутства. Затверджено звіт ліквідатора №02-06 від 10.06.2024 про виконані дії в процедурі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс". Затверджено ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс". Ліквідовано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатрс". Закрито провадження по справі № 904/3969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс".
Тобто, станом на час надходження справи №757/46749/16-ц, особу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс" (ідентифікаційний код 40641614) у вказаній справі ліквідовано, а провадження по справі №904/3969/22 для розгляду в межах якої передано вищевказану цивільну справу закрито.
Нормами пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Таким чином, господарський суд вважав за необхідне закрити провадження у справі №904/3969/22 (757/46749/16-ц) в частині позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у порядку спадкування; а також закрити провадження у справі №904/3969/22 (757/46749/16-ц) в частині позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Герман Олександра Сергійовича про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки
Крім того, суд першої інстанції виснував, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не віднесено до юрисдикції господарських судів справи з позовними вимогами до фізичних осіб. З матеріалів даної справи вбачається що відповідачем-2 в частині позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки є ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до приписів статті статті 27 Цивільного процесуального кодексу України належним для розгляду даної справи за юрисдикційною та територіальною підсудністю є Старобільський районний суд Луганської області. При цьому, станом на 16.09.2024 вказаний суд перебуває на окупованій територію і на даний час не функціонує. Між тим, розпорядженням Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність Старобільського районного суду Луганської області на Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що розгляд справи в частині позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_4 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Герман Олександра Сергійовича про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за юрисдикційною та територіально підсудністю належить до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Відтак, справу №904/3969/22 (757/46749/16-ц) в частині позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_4 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Герман Олександра Сергійовича про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки належить передати за підсудністю до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27.01.2023 у справі №757/46749/16-ц постановлено справу передати по підсудності на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду судом, в провадженні якого перебуває справа №904/3969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс".
Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19.
У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.
В свою чергу, положеннями частин 1, 2 ст. 131 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.
До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою та сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.
Отже, якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18.
Матеріалами справи підтверджується, що 09.09.2024 матеріали справи №757/46749/16-ц надійшли до Господарського суду Дніпропетровської області.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №757/46749/16-ц визначено суддю Примака С.А. у провадженні якого перебувала справа №904/3969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс", що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.09.2024.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 по справі №904/3969/22 задоволено клопотання ліквідатора про затвердження підсумкового звіту ліквідатора про виконані дії в процедурі банкрутства. Затверджено звіт ліквідатора №02-06 від 10.06.2024 про виконані дії в процедурі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс". Затверджено ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс". Ліквідовано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатрс". Закрито провадження по справі № 904/3969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс".
Тобто, станом на час надходження справи №757/46749/16-ц, особу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс" (ідентифікаційний код 40641614) у вказаній справі було ліквідовано, а провадження по справі №904/3969/22 для розгляду в межах якої передано вищевказану цивільну справу - закрито.
Через що, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у порядку спадкування; а також закрити провадження у справі №904/3969/22 (757/46749/16-ц) в частині позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрс", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Герман Олександра Сергійовича про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Крім того, враховуючи ліквідацію одного з відповідачів без правонаступництва та фактично залишення вимог до фізичних осіб, суд вважав за потрібне справу №904/3969/22 (757/46749/16-ц) в частині позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_4 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича, Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Герман Олександра Сергійовича про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки передати за підсудністю до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Водночас, поза увагою суду залишились наступні обставини.
Згідно ч. 7 ст. 31 ГПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Відповідно до ч. 6 ст. 31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються.
А за ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Таким чином, Господарський суд Дніпропетровської області повинен був прийняти справу № 757/46749/16-ц для розгляду, про що постановити відповідну ухвалу, незважаючи на закриття провадження у справі № 904/3969/22 ухвалою від 20.06.2024.
Також, встановивши в подальшому, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 по справі №904/3969/22, зокрема, ліквідовано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатрс" суду належало вирішити питання щодо подальшого руху справи та можливості її розгляду господарським судом, зважаючи на те, що фактично залишились невирішеними заявлені позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки в частині до відповідача-2 - ОСОБА_4 .
Слід зазначити, що приписи ч. 2 ст. 31 ГПК України вимагають розглянути судом справу і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Якщо зміна у складі відповідачів в результаті ліквідації ТОВ "Мегатрс" призводить до неможливості розгляду даної справи господарським судом, зокрема, у зв'язку із впливом таких обставин на підвідомчість даної справи, суду належить керуватися нормами ч. 2 ст. 31 ГПК України в поєднанні з ч.ч. 1, 2 ст. 231 ГПК України при вирішенні відповідного процесуального питання, адже ГПК України не передбачає можливість направлення судом справи до іншого суду за підвідомчістю інакше, аніж за заявою позивача, якому має бути роз'яснено до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Натомість процесуальний закон не передбачає процедури самостійного направлення справи, яка надійшла за підсудністю на розгляд до господарського суду, за підвідомчістю до суду загальної юрисдикції.
Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про можливість закриття провадження в частині заявлених вимог за позовами на стадії вирішення питання про прийняття справи до свого провадження (фактично розглянувши частину вимог по суті), а також можливість направлення справи в іншій частині вимог за підсудністю до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Слід зауважити, що суд встановлює наявність або відсутність порушеного або оспорюваного права заявника, його порушення саме визначеним ним відповідачем/ами та можливість його захисту в обраний спосіб саме під час розгляду справи по суті (при вирішенні спору).
Водночас, відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу ІІІ ГПК України, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи тощо.
Ці питання мають вирішуватись на інших стадіях господарського процесу.
За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31.08.2023 у справі №990/114/23 суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не може вдаватися до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів.
Закриваючи провадження у справі в частині вимог суд першої інстанції фактично вдався до встановлення обставин справи та визначення належності обраних позивачем осіб, що мають відповідати за заявленими вимогами.
Отже, аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали припустився порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11.11.1996 у справі «Кантоні проти Франції» («CANTONI v. FRANCE»), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11).
Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20.02.2014).
У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» справі та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Виходячи з викладеного, відмова у відкритті провадження у справі з підстав відсутності компетенції суду (будь-якої юрисдикції) розглядати даний спір унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів, про порушення яких він стверджував, що мало бути перевірено шляхом повноцінного судового розгляду справи по суті.
Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014 no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006 та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи все вищевикладене, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є достатніми підставами для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленнями справи до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України (див. постанову Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 918/907/22).
Керуючись ст.ст. 129, 232-236, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 757/46749/16-ц (904/3969/22) задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №757/46749/16-ц (904/3969/22) скасувати.
Справу № 757/46749/16-ц (904/3969/22) направити для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 06.06.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко