05.06.2025 м.Дніпро Справа № 908/2948/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колег суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 (суддя Юлдашев О.О., повний текст підписаний 16.10.2023)
у справі № 908/2948/23
про неплатоспроможність боржника Фізичної особи ОСОБА_1
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2948/23 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; оприлюднено повідомлення про відкриття провадження; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича; заборонено боржнику відчужувати майно; встановлено керуючому реструктуризацією боржника виконати певні дії.
Господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та введення процедури реструктуризації боргів боржниці.
Не погодившись з вказаною ухвалою Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2948/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження про неплатоспроможність боржника Фізичної особи ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарги мотивована тим, що:
- в деклараціях, які були подані до Господарського суду Запорізької області ОСОБА_1 взагалі не зазначено ні батьків ні дітей, а також в заяві про порушення провадження про неплатоспроможність не зазначено письмово про відсутність у неї дітей та не зазначила письмово, що батьки відсутні через те, що вони померли;
- при поданні заяви про порушення неплатоспроможності до заяви не додано: - довідки податкової служби про всі наявні рахунки боржника відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні; - інформацію про розмір грошових коштів на рахунках боржника відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні, а також про наявність/відсутність депозитних рахунків (у разі наявності, суми грошових коштів на таких рахунках) та відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах за кордоном (у разі наявності, суми грошових коштів на таких рахунках); - доказів сплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією (натомість долучено копія договору про надання послуг арбітражного керуючого від 15.09.2023 , в якому йдеться, що 40260,00 гривень буде сплачено ОСОБА_1 протягом 6 місяців). Обов'язок боржника авансувати винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, передбаченою статтею 116 КУзПБ для відкриття провадження у справі про банкрутство. КУзПБ та інші чинні норми законодавства не містять умов та не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні заяви та вирішенні судом питання про її прийняття до розгляду. Суд на ці обставини не звернув увагу, не зобов'язав заявника надати до справи доказів сплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією в сумі 40260,00 гривень
- проєкт плану реструктуризації, адже матеріали справи містять проєкт плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , яка ніяким чином не стосується цієї справи;
- у справі є копія листа ОСОБА_1 до кредитора ОСОБА_3 з проханням про відстрочку сплати боргу, але відсутні докази направлення цього листа і відповіді ОСОБА_3 . Можна припустити, що ОСОБА_3 згодився на відстрочку і неплатоспроможності на даний момент не існує;
- в заяві про неплатоспроможність вказано про наявність обтяжень АТ “Банк Кредит Дніпро», але не надано інформацію про суму грошових вимог, підставу виникнення зобов'язань та строк їх виконання, як того вимагає п. 6 ч. 2 ст. 116 Кодексу;
- у заяві вказано, що у ОСОБА_1 відсутня трудова книжка, оскільки на даний момент вона не працює, але у суду першої інстанції не виникло питання, що трудова книжка у людини може бути незалежно від того, чи вона працює у даний момент чи ні (копія трудової має бути додана до заяви згідно з п. 9 ч. 3 ст. 116 Кодексу);
- ОСОБА_1 подано заяву про неплатоспроможність до Господарського суду Запорізької області на тій підставі, що вона зараз проживає у Запоріжжі, але в декларації за 2023 рік зазначено, що місцем реєстрації і проживання є місто Київ;
- суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не надав строк заявнику на усунення недоліків, та не повернув заяву, а постановив незаконну ухвалу про відкриття провадження;
- в порушення ч. 7 ст. 119 КУзПБ в ухвалі від 05.10.2023 суд першої інстанції не зазначив, що ухвала направляється до державного органу з питань банкрутств.
Одночасно у змісті скарги викладено клопотання про поновлення строку на її подання, яке обґрунтовано тим, що апелянт тільки з моменту набуття статусу кредитора у справі ухвалою від 28.11.2023 отримав можливість оскарження процесуальних документів у ній (повну ухвалу отримано банком 07.12.2023), отже строк подання скарги припадає на 17.12.2023 (неділя), тому останній день подання скарги є 18.12.2023.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Мороз В.Ф., судді - Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.) ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 скасовано. Відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Приймаючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що в Заяві вказано про наявність обтяжень АТ "Банк Кредит Дніпро", проте не зазначено інформацію про суму грошових вимог, підставу виникнення зобов'язань та строк їх виконання, як того вимагає п. 6 ч. 2 ст. 116 КУзПБ; до Заяви не додано довідки податкової служби про всі наявні рахунки боржника відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та інформацію про розмір грошових коштів на рахунках боржниці відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні, а також про наявність/відсутність депозитних рахунків (у разі наявності, суми грошових коштів на таких рахунках) та відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах за кордоном (у разі наявності, суми грошових коштів на таких рахунках); до Заяви не додано трудової книжки і не зазначено інформацію щодо її наявності або відсутності (втрати, знищення тощо), в той час як копія трудової книжки має бути додана до Заяви згідно з п. 9 ч. 3 ст. 116 КУзПБ; до Заяви долучений проєкт плану реструктуризації боргів щодо ОСОБА_2 , тобто іншої особи, відмінної від заявниці; в деклараціях, які були подані до Господарського суду Запорізької області, ОСОБА_1 взагалі не зазначила ні батьків, ні дітей, а також в Заяві не зазначено про відсутність будь-яких родинних зв'язків, які належало відобразити в деклараціях, із зазначенням їх майнового стану.
Господарський суд апеляційної інстанції вказав, що встановивши невідповідність поданої Заяви вимогам ч.ч. 2-5 ст. 116 КУзПБ суд першої інстанції повинен був постановити ухвалу про залишення її без руху та встановити строк протягом якого мають бути усунені недоліки Заяви, однак суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не надав строк заявнику на усунення недоліків Заяви.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що боржницею не зазначено, які правовідносини існували між нею та ОСОБА_3 та за яких обставин відбувалися попередні перемовини та погодження умов запозичення, а також на якій підставі нею було отримано у позику без будь-якого забезпечення значної суми грошових коштів. Тому, подання ОСОБА_1 під час звернення до суду із Заявою розписки та не в повному обсязі документів, що засвідчують підстави виникнення боргу та його прострочення, є недостатніми для належного підтвердження розміру заборгованості, підстав виникнення зобов'язань і строків їх виконання, та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у справі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2025 у цій справі касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі №908/2948/23 скасовано. Справу №908/2948/23 передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023.
Приймаючи постанову Верховний Суд зауважив, що апеляційний суд, поновлюючи в ухвалі від 29.01.2024 банку строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, не зазначив, яка саме причина пропуску строку на апеляційне оскарження визнана поважною та не навів ніякого обґрунтування поновлення такого строку, обмежившись лише посиланням на те, що апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження і колегія суддів вбачає підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Пославшись на правову позицію Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 20.03.2024 у справі №911/1005/23 щодо суб'єктів, яким законом надано право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, касаційний суд зазначив, що господарський суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому факту, що банк є забезпеченим кредитором боржниці, що, в свою чергу, має певні особливості стосовно моменту виникнення процесуальної правосуб'єктності порівняно з конкурсними кредиторами.
Також суд апеляційної інстанції не перевірив доводи банку про те, що він дізнався про ухвалу від 05.10.2023 лише 07.12.2023 (після отримання ухвали суду від 28.11.2023, якою визнаного його грошові вимоги). В свою чергу, відповідно до наявних матеріалів справи, банк звернувся з заявою до суду про визнання грошових вимог в межах 30-денного строку з дати публікації оголошення про відкриття провадження, а саме 03.11.2023.
Апеляційний господарський суд не досліджуючи питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку поважними. За таких обставин Верховний Суд визнав обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права при постановленні ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Касаційний суд дійшов висновку, що здійснення апеляційним господарським судом апеляційного розгляду за умови поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали суду першої інстанції без врахування доводів усіх учасників справи та оцінки наданих ними доказів щодо поважності/неповажності причин пропуску строку, не може вважатися законним, у зв'язку із чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванов О.Г. (доповідач), судді - Чус О.В., Кощеєв І.М.
Натомість, 15.04.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла ухвала Верховного Суду про витребування матеріалів справи №908/2948/23 для розгляду заяви АТ “Банк Кредит Дніпро» щодо ухвалення додаткового рішення.
16.04.2025 справу з супровідним листом скеровано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2025 відмовлено в задоволенні заяви АТ “Банк Кредит Дніпро» про ухвалення додаткового рішення у справі №908/2948/23.
01.05.2025 справа повернулась до суду апеляційної інстанції.
У період з 01.05.2025 до 09.05.2025 (включно) суддя-доповідач Іванов О.Г. перебував у відпустці.
05.05.2025 до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Литвиненко С.С., з урахуванням висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 03.04.2025 у цій справі, надійшла заява про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою АТ “Банк Кредит Дніпро» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду датується 05.10.2023, при чому апелянт достеменно знав про її наявність, оскільки останній звернувся з заявою до суду про визнання кредиторських вимог в межах 30 денного строку з дати публікації оголошення про відкриття провадження. В свою чергу, звертає увагу суду, що АТ “Банк кредит Дніпро» за своїм процесуальним статусом є повністю забезпеченим кредитором, що має певні особливості стосовно моменту виникнення процесуальної правосуб'єктності порівняно з конкурсними кредиторами, оскільки АТ “Банк кредит Дніпро» отримало статус учасника справи з моменту винесення ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023, а отже було наділено процесуальною правосуб'єктністю, зокрема на оскарження ухвал у справі про банкрутство, тому граничним строком на звернення з апеляційною скаргою на відповідне судове рішення є 10.10.2023, а фактичне звернення 19.12.2023 (через понад 2 місяці) є порушенням ч.1 ст. 256 ГПК України. Звертаючись 18.12.2023 з апеляційною скаргою на ухвалу від 05.10.2023, банк просив поновити строк, обґрунтовуючи це тим, що він пропустив строк з поважних причин, оскільки його вимоги як забезпеченого кредитора визнані ухвалою суду від 28.11.2023, яку він отримав 07.12.2023, на що у постанові Верховного Суду міститься вказівка щодо перевірки цих доводів, оскільки за матеріалами справи банк звернувся із заявою про грошові вимоги до боржника в межах 30-денного строку з дати публікації оголошення про відкриття провадження, а саме 03.11.2023.
Представник заявника наголошує, що після постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 15.01.2024, боржниця ОСОБА_1 подавала до суду заяву, в якій просила залишити апеляційну скаргу без руху також на тій підставі, що апелянт пропустив процесуальний строк та просила надати банку строк для надання пояснень щодо поважності пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою. Втім, поновлюючи в ухвалі від 29.01.2024 банку строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, суд не зазначив, яка саме причина пропуску строку на апеляційне оскарження визнана поважною та не навів ніякого обґрунтування поновлення такого строку, обмежившись лише посиланням на те, що апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження і колегія суддів вбачає підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
З урахуванням вказівок Верховного Суду, наведених у постанові від 03.04.2025, та з огляду на подану боржником заяву, вирішуючи питання про відповідність апеляційної скарги нормам чинного законодавства, суд вирішив, що скаргу слід залишити без руху з підстави визнання неповажними обставин пропуску строку на оскарження ухвали від 05.10.2023 із наданням скаржнику строку на усунення недоліків скарги, зокрема: подання нового клопотання про поновлення строку, із зазначенням інших причин такого пропуску.
Копію ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2025 надіслано апелянту засобами електронного зв'язку та доставлено до електронного кабінету у підсистемі ЄСІКС “Електронний суд» 16.05.2025 о 21:39 годині.
Отже, ухвала вважається врученою 19.05.2025.
Відтак, недоліки скарги мали бути усунені апелянтом у строк до 26.05.2025 (включно).
26.05.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла заява апелянта про усунення недоліків до якої в якій наведене нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.
Апелянт посилається на те, що:
- постановляючи ухвалу від 25.09.2023 про прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 , Господарський суд Запорізької області не направив на адресу АТ «Банк Кредит Дніпро» зазначену ухвалу чим не залучив іпотекодержателя. Вказане свідчить про недотримання судом першої інстанції підходу Верховного Суду щодо моменту залучення забезпеченого кредитора до участі у справі, внаслідок чого Банку не було відомо про ініціювання Гряник Я.М. процедури неплатоспроможності;
- крім того, нормами чинного законодавства не передбачено і, відповідно, АТ «Банк Кредит Дніпро» не отримувало від боржника (Гряник Я.М.) матеріали, які слугували підставою для відкриття провадження про неплатоспроможність. З цього слідує, що АТ «Банк Кредит Дніпро» не могло оскаржити ухвалу від 05.10.2023, не бачивши документи, які Гряник Я.М. подала до суду та яка приймалася без залучення заставного кредитора до справи.
Отже, тільки після ознайомлення з матеріалами справи АТ «Банк Кредит Дніпро» мало можливість обґрунтувати вимоги апеляційної скарги, посилаючись на докази, що містяться саме в матеріалах справи.
АТ «Банк Кредит Дніпро» 24.10.2023 подав дві заяви до Господарського суду Запорізької області про надання представнику банку можливості 25.10.2023 ознайомитися з матеріалами справи № 908/2948/23 (т.2 а.с. 139, 141). Однак, 25.10.2023 матеріали справи № 908/2948/23 не були надані представнику АТ «Банк Кредит Дніпро», про що свідчить відсутність відповідної відмітки представника заявника на заяві про ознайомлення та відсутність резолюції головуючого судді про надання дозволу для ознайомлення зі справою.
На підтвердження відрядження представника АТ «Банк Кредит Дніпро» 25.10.2023 до м. Запоріжжя, Господарський суд Запорізької області надаємо копію посвідчення про відрядження з відповідними відмітками канцелярії суду.
Також матеріали справи містять ще одну заяву представника АТ «Банк Кредит Дніпро» від 07.11.2023 про надання можливості АТ «Банк Кредит Дніпро» ознайомитися з матеріалами справи № 908/2948/23 в електронному вигляді та надання доступу до електронної справи (т.2 а.с.156). Однак, Господарський суд Запорізької області відмовив у наданні можливості АТ «Банк Кредит Дніпро» ознайомитися з матеріалами справи з посилання на те, що така можливість у суду відсутня, та запропоновано ознайомлюватися з матеріалами справи альтернативним способом (матеріали справи містять відповідь суду на заяву про ознайомлення (т.2 а.с.159).
Представник АТ «Банк Кредит Дніпро» вчетверте направив заяву про надання справи № 908/2948/23 від 07.11.2023 для ознайомлення, в якій зазначено, що для ознайомлення представник прибуде 08.11.2023 (т.2 а.с.137), однак, прибувши для ознайомлення 08.11.2023, представнику банку вкотре було відмовлено в наданні справи для ознайомлення. На підтвердження відрядження представника АТ «Банк Кредит Дніпро» 08.11.2023 до м. Запоріжжя, Господарський суд Запорізької області апелянт надав копію посвідчення про відрядження з відповідними відмітками канцелярії суду.
Лише 21.11.2023 справа була надана представнику АТ «Банк Кредит Дніпро» для ознайомлення. Отже, представнику АТ «Банк Кредит Дніпро» для складання апеляційної скарги було необхідно ознайомитись з матеріалами справи, що є процесуальним правом сторони на будь-якій стадії судового процесу.
Наголошує, що саме восени та грудні 2023 Російська Федерація почала масовано здійснювати обстріл великих міст України (особливо Дніпра, Запоріжжя, Харкова, Одеси). Саме через обстріли працівники АТ «Банк Кредит Дніпро», як і все населення зазначених міст, було змушена переходити/знаходитися в укритті достатньо велику кількість часу.
Згідно статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 3). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина 4).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Розглянувши клопотання апелянта із зазначенням інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження ухвал суду, апеляційний господарський суд визнає підстави, зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, частково неповажними, з огляду на наступне.
Щодо залучення заставного кредитора судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта.
Зокрема в ухвалі ввід 25.09.2023, якою прийнято заяву Гряник Я.М. до розгляду зазначено про необхідність її направлення, в тому числі АТ «Банк Кредит Дніпро», натомість доказів такого направлення матеріали справи не містять.
В той же час, щодо доводів про ознайомлення з матеріалами справи.
Так, апелянт наголошує, що вперше заяву подав 24.10.2023 (тобто, саме з цієї дати принаймні обізнаний з її наявністю).
При цьому, в судах діє Єдина судова інформаційно-комунікаційна система, яка забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Як слідує з матеріалів справи апелянт має зареєстрований електронний кабінет у системі, відтак, не був позбавлений права подати заяву про переведення матеріалів справи в електронну форму та ознайомлення зі справою дистанційно, а не безпосередньо у суді, чого останнім зроблено не було.
Крім того, ознайомившись зі справою 21.11.2023, останній тим не менш тільки 18.12.2023 подав апеляційну скаргу. В той час, як поважними були б підстави пропуску до 01.12.2023.
Посилання апелянта на масовані обстріли великих міст і тривоги у них відхиляються колегією суддів, з урахуванням наступного.
Так, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Слід зазначити, що поряд з цим суд апеляційної інстанції працював у своєму звичному режимі.
У новому клопотанні апелянт лише посилається на обстріли міст і наводить перелік тривог у місті Дніпрі, втім, не наводить конкретних підстав і обставин з відповідними доказами, які, у зв'язку з таким запровадженням, вплинули на виконання ним у строк (в його випадку поважний з 21.11.2023 до 01.12.2023 та до фактичного подання скарги 18.12.2023) процесуальних дій та завадили йому вчасно звернутись до суду із апеляційною скаргою, що само по собі не є підставою для відновлення строку.
За приписами ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тому, негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку (у зв'язку з відсутністю об'єктивних обставин його пропуску) покладаються на апелянта.
Суд апеляційної інстанції також враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:
« 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).».
Звідси, суд апеляційної інстанції зазначає, що в обґрунтування інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження ухвали суду скаржником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження ухвали суду.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
Також ЄСПЛ звернув увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", від 08.12.2016 у справі "ТзОВ "Фріда" проти України").
При цьому, якщо процесуальним законом окреслені певні строки, особи, що звертаються зі скаргами мають бути обізнані, що такі строки будуть застосовані.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду не підлягає задоволенню, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 260, пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (вх.44282) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі №908/2948/23.
Апеляційну скаргу №б/н від 18.12.2023 з додатком на 11 аркушах (в редакції заяви про усунення ндоліків від 22.01.2024), в тому числі платіжна інструкція № 2124 від 19.01.2024 про сплату 32208,00 грн, повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Суд апеляційної інстанції повідомляє, що згідно з п.122 (розділу V. Перехідні положення) Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей; електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі; документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Таким чином, оскільки апеляційну скаргу апелянтом подано в електронній формі через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» зазначена скарга зберігається в централізованому файловому сховищі, а її роздрукована паперова копія приєднується до матеріалів справи.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв