Справа № 380/26637/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Щавінський В.Р.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
27 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
представника позивача: Коваля Р.О.
представника відповідача: Ясінської І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування наказу, -
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, приватний виконавець ОСОБА_1) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Мін'юст) в якому просила:
- визнати протиправними дії Мін'юсту, всупереч п.п.3 п.61 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», щодо притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць згідно наказу Міністерства юстиції України №2371/7 від 11.10.2023 без проведення перевірки (планової чи позапланової) діяльності приватного виконавця;
- визнати протиправним та скасувати рішення Мін'юсту про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 строком на один місяць, закріплене наказом Міністерства юстиції України №2371/7 від 11.10.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є приватним виконавцем виконавчого округу Київської області, що підтверджується посвідченням приватного виконавця №0680 від 30.04.2021 та відомостями з Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Наказом Мін'юсту №2371/7 від 11.10.2023 застосовано до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення та прийнято рішення про зупинення діяльності позивачки, як приватного виконавця, строком на один місяць (далі по тексту - оскаржуваний наказ).
Так, оскаржуваний наказ надійшов приватному виконавцю ОСОБА_1 11.10.2023 на електронну адресу.
Підставою прийняття оскаржуваного наказу, зазначено наступне:
«Відповідно до подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26 вересня 2023 року № 126246/20.4.1/11-23, погодженого головою Дисциплінарної комісії приватних виконавців Гайченком А.В., заступником голови Дисциплінарної комісії приватних виконавців Ковальським М.Р., секретарем Дисциплінарної комісії приватних виконавців Ковальчук Л.І. та членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців Чорною В.В., Макаревич Я.А., приватний виконавець виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 під час виконання професійних обов'язків грубо порушила вимоги частини третьої статті 27, частини четвертої статті 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» щодо заборони здійснення діяльності приватного виконавця у період зупинення такої діяльності.
Наказом Мін'юсту від 15 червня 2023 року № 1440/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1» діяльність приватного виконавця зупинена строком на один місяць відповідно до підпункту 4 пункту 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відомості про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі цього наказу внесені до Єдиного реєстру приватних виконавців України 16 червня 2023 року.
Листом Мін'юсту від 16 червня 2023 року №77793/С-9185/20.4.1 на електронну адресу приватному виконавцю ОСОБА_1 надіслано оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 15 червня 2023 року №1440/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1».
Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 07.07.2023 року №Е.42.0.0.0/4-230707/7393 повідомило, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області ОСОБА_1, у період зупинення її діяльності. надсилались платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників.
Діяльність приватного виконавця поновлена наказом Мін'юсту від 21.07.2023 року № 1808/7 «Про поновлення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1.».
Мін'юстом до АТ КБ «ПриватБанк» надіслано лист від 01.08.2023 року №101328/105696-33-23/20.4.1 щодо надання інформації про номери виконавчих проваджень, у яких приватним виконавцем ОСОБА_1, у період, коли її діяльність була зупинена, надсилались платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників.
Листом від 11.08.2023 року №Е.42.0.0.0/4-230811/23744 АТ КБ «ПриватБанк» надано відомості щодо призначення платежу платіжних інструкцій на примусове списання коштів, які були надіслані приватним виконавцем до банку, у період з 16 червня 2023 року по 21 липня 2023 року.
У додатку до цього листа зазначено виконавчі провадження, за якими від приватного виконавця ОСОБА_1 у вказаний період до АТ КБ «ПриватБанк» надходили платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників.
Вибірковою перевіркою в автоматизованій системі виконавчого провадження зазначених у додатку до листа АТ КБ «ПриватБанк» виконавчих проваджень: №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1, НОМЕР_5, НОМЕР_6 НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, встановлено, що приватним виконавцем у період, коли її діяльність була зупинена, надсилались до цього банку платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників.».
Враховуючи вказане, відповідач дійшов висновку про порушення приватним виконавцем ОСОБА_1. заборони здійснення діяльності приватного виконавця, у період її зупинення, та надсилання до банку платіжних інструкцій на примусове списання коштів з рахунків боржників за відсутності відповідних повноважень, що свідчить про грубе порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків.
Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним та таким, що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, позивачка звернулася до суду із даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у період коли діяльність позивачки, як приватного виконавця, з 16.06.2023 по 21.07.2023 була зупинена, то всі дії за неї щодо примусового виконання рішень у виконавчих провадженнях вчиняв приватний виконавець Говоров П.В., який заміщував діяльність позивачки, у тому числі й формував платіжні доручення.
Також суд першої інстанції дійшов висновку те, що позивачка не мала можливості увійти до системи АСВП та вчиняти у ній будь-які дії, з 16.06.2023 по 21.07.2023, як приватний виконавець, а всі дії пов'язанні з її діяльністю виконував інший приватний виконавець, який тимчасово її заміщав, відповідно до вказаного вище договору та вимог чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Одним із завдань Міністерства юстиції України є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень.
Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів» (далі - Закон №1403-VIII, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Статтею 17 Закону №1403-VIII встановлено, що Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень, забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, тощо.
Згідно частини 1 статті 34 Закону №1403-VIII, контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Частиною 3 ст. 34 Закону №1403-VIII передбачено, що позапланові перевірки проводяться на підставі:
1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки;
2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;
3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.
На виконання статті 12, частини 1 статті 34 Закону №1403-VIII, Міністерством юстиції України був розроблений Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 жовтня 2018 року №3284/5 (далі по тексту - Порядок, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Вказаний Порядок визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.
Відповідно до пункту 19 Розділу III Порядку, під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з'ясовуються лише ті питання, потреба перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.
За пунктом 26 Розділу III Порядку, позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.
Згідно пункту 29 Розділу III Порядку, за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління державної виконавчої служби) складає довідку, в якій зазначаються: підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.
Відповідно до вимог частини 6 статті 34 Закону №1403-VIII, у разі проведення позапланової невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення.
У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
Згідно пункту 1 Розділу IV Порядку, у разі виявлення під час здійснення планових та позапланових перевірок діяльності приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку, визначених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», структурний підрозділ Міністерства вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Подання спрямовується до Дисциплінарної комісії приватних виконавців протягом двох місяців із дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше ніж за два роки з дня його вчинення.
Відповідно до п. 3 Розділу IV Порядку, у поданні зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові приватного виконавця, виконавчий округ, у якому приватний виконавець здійснює діяльність, номер посвідчення приватного виконавця; вид перевірки, під час якої виявлено порушення, та підстави її проведення; реквізити довідки, складеної за результатами перевірки; зміст виявлених порушень із посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів; наслідки, до яких призвели (або можуть призвести) порушення приватним виконавцем вимог законодавства (за наявності); відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень (вид дисциплінарного стягнення, реквізити наказу Міністерства юстиції України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення).
У поданні не зазначаються відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, якщо з дати видання наказу Міністерства юстиції України про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення минув один рік.
Діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців врегульована приписами Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2017 №3791/5.
Згідно до ч. 1. Положення визначає порядок утворення при Мін'юсті Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія), її завдання, функції та порядок діяльності.
Відповідно до ч. 4 Положення, Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань:
- розглядає подання Мін'юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності;
- у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Мін'юсту чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Мін'юсту чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч. 1, 4 статті 40 Закону №1403-VIII, дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:
1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;
2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;
3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Частиною 5 статті 40 Закону №1403-VIII визначено, що у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону №1403-VIII, за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) догана;
3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
4) припинення діяльності приватного виконавця.
При цьому, частиною 2 статті 41 Закону №1403-VІІІ обумовлено, що рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
Частиною 5 статті 41 Закону №1403-VIII передбачено, що рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, особи, які проводять перевірку повинні дотримуватися вимог законодавства, а висновки перевірки мають ґрунтуватись на фактичних обставинах, підтверджуватись належними доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, та не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що твердження позивачки, що Міністерством юстиції України грубо порушений порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця та здійснене незаконне втручання у діяльність позивачки, як приватного виконався є необґрунтованим, у зв'язку із наступним.
Згідно зі статтею 34 Закону №1403-VІІІ Міністерство здійснює контроль за діяльністю приватного виконавця шляхом проведення планових і позапланових перевірок в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Разом з тим, як зазначалось вище, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, введено воєнний стан, внаслідок чого Законом України від 27.07.2022 №2455-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» було внесено відповідні зміни до Закону №1403-VІІІ.
У відповідності до вимог спеціального законодавства щодо здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця, яке діє на час воєнного стану, планові та позапланові перевірки не проводяться.
Водночас, на час воєнного стану, у разі виявлення грубого порушення у діяльності приватного виконавця, до нього може бути застосовано стягнення у вигляді зупинення діяльності. Встановлення факту порушення приватним виконавцем вимог законодавства відбувається на основі перевірки інформації викладеної у скаргах фізичних або юридичних осіб, які надходять до Міністерства, шляхом проведення моніторингу Системи та отриманих пояснень від приватного виконавця.
При цьому, в розумінні Закону №1403-VІІІ та Порядку вказане не є ні плановою, ні позаплановою перевіркою, оскільки не відповідає вимогам таких.
Отже, розділ V Порядку розроблений для врегулювання процедурних питань притягнення до відповідальності приватних виконавців, під час воєнного стану, передбаченого пунктом 6-1 Закону №1403-VІІІ та відповідно не суперечить останньому, що спростовує твердження позивача.
Як вбачається з оскаржуваного наказу Мін'юсту, вибірковою перевіркою в АСВП зазначених у додатку до листа АТ КБ «ПриватБанк» виконавчих проваджень: НОМЕР_12, НОМЕР_11, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_12, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, встановлено, що приватним виконавцем ОСОБА_1, у період, коли її діяльність була зупинена, надсилались до АТ КБ «ПриватБанк» платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників.
Щодо суті порушення допущеного приватним виконавцем ОСОБА_1, за яке останню притягнуто до відповідальності, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, до Мін'юсту надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) від 07.07.2023 №Е.42.0.0.0/4-230707/7393 у якому повідомлялось, що приватним виконавцем ОСОБА_1, у період зупинення її діяльності, з 15.06.2023 по 21.07.2023 направлялись до цього банку платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників.
Також, у цьому листі зазначалось, що 29.06.2023 банком вжиті відповідні заходи, що унеможливлюють прийняття платіжних інструкцій на примусове списання коштів від позивача в електронному вигляді через систему Приват24, у зв'язку із виявленням зупинення її діяльності.
З метою перевірки інформації, викладеної в листі Банку від 07.07.2023 № Е.42.0.0.0/4- 230707/7393 Мін'юстом до Банку надіслано лист від 01.08.2023 № 101328/105696- 33-23/20.4.1 з проханням надати інформацію щодо номерів виконавчих проваджень, в яких приватним виконавцем у період коли її діяльність була зупинена до Банку направлялись платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників.
Листом від 11.08.2023 № Е.42.0.0.0/4-230811/23744 Банком надані відомості щодо призначення платежу платіжних інструкцій на примусове списання коштів, які були надіслані приватним виконавцем до банку, у період з 16.06.2023 по 21.07.2023.
У додатку до цього листа зазначено виконавчі провадження, за якими від приватного виконавця у вказаний період до АТ КБ «ПриватБанк» надходили платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників. Додатково Банком повідомлено, що доступ до можливості користування Кабінетом приватного виконавця клієнту ОСОБА_1 буде поновлено після проходження процедури актуалізації даних.
З огляду на додатки до вказаного листа, встановлено, що від приватного виконавця у вказаний період до Банку надходили платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників у виконавчих провадженнях.
Вибірковою перевіркою в Автоматизованій системі виконавчих проваджень зазначених проваджень встановлено, що приватним виконавцем ОСОБА_1, у період, коли її діяльність була зупинена направлялись до Банку платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників. Так, зокрема, платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржників містяться у виконавчих провадженнях: № НОМЕР_1 (платіжна інструкція від 20.06.2023 № 3055 про списання коштів в розмірі 3 798,80 грн з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»); № НОМЕР_2 (платіжна інструкція від 23.06.2023 № 3086 про списання коштів в розмірі 21 592,80 грн з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»); № НОМЕР_3 (платіжні інструкції від 22.06.2023 № 667 та від 23.06.2023 № 3081 про списання коштів в розмірі 5 715,44 грн. з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»); № НОМЕР_4 (платіжна інструкція від 27.06.2023 № 3648 про списання коштів в розмірі 5 106,07 грн з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»); № НОМЕР_1 (платіжна інструкція від 20.06.2023 № 3055 про списання коштів в розмірі 3 798,80 грн з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»); № НОМЕР_5 (платіжна інструкція від 21.06.2023 № 241 про списання коштів в розмірі 4 025,48 грн з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»); № НОМЕР_6 (платіжні інструкції від 20.06.2023 № 3076, від 26.06.2023 № 3549, від 27.06.2023 № 3872 про списання коштів в розмірі 1 095,59 грн. з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»); № НОМЕР_7 (платіжні інструкції від 28.06.2023 № 3888, № 3891 про списання коштів в розмірі 68 131,16 грн з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»); № НОМЕР_8 (платіжна інструкція від 27.06.2023 № 3648 про списання коштів в розмірі 5 106,07 грн з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»); № НОМЕР_9 (платіжна інструкція від 28.06.2023 № 3937 про списання коштів в розмірі 15 863,90 грн з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»); № НОМЕР_10 (платіжна інструкція від 16.06.2023 № 3019 про списання коштів в розмірі 18 865,01 грн з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»).
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» списання коштів з рахунку боржника є складовою такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на майно боржника.
У свою чергу, порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку визначає Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (далі - Інструкція).
Згідно з підпунктами 5, 20 пункту 5 розділу І Інструкції ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, уключаючи застосування платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжував. Стягувач - особа, яка може бути ініціатором платіжної операції примусового списання (стягнення) коштів з рахунку платника на підставі виконавчих документів, визначених законом України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 9 розділу I Інструкції ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі.
Обов'язкові реквізити, які повинна містити платіжна інструкція на примусове списання (стягнення), оформлена стягувачем в електронній або паперовій формі визначені пунктом 63 розділу IV Інструкції.
Абзацом другим пункту 64 цього розділу Інструкції встановлено, що банк стягувача перевіряє заповнення реквізитів платіжної інструкції, визначених у підпунктах 6-10 пункту 63 розділу IV цієї Інструкції, на відповідність вимогам додатка до цієї Інструкції. Зазначений додаток визначає указівки щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі. Згідно з цим додатком при заповненні реквізиту «рахунок стягувача» (№ з/п 23 Додатку 10 до Інструкції) обов'язковою вимогою є зазначення номера рахунку стягувача (органу державної виконавчої служби/приватного виконавця).
При заповненні реквізиту «підписи стягувача» (№ з/п 28 Додатку 10 до Інструкції) платіжна інструкція засвідчується підписом (ами) власноручним(ими)/ кваліфікованим(ими) електронним(ими) відповідальної(их) особи(іб) стягувача.
Тобто, технічна можливість формування виконавцями платіжних інструкцій (списання) в електронній формі для подальшого пред'явлення на виконання до обслуговуючого банку за допомогою клієнт-застосунку доступна для приватних виконавців, у яких відкриті депозитні рахунки у АТ КБ «Приватбанк» (клієнт-застосунок Приват24 для бізнесу, рубрика «Кабінет приватного виконавця).
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що можливість подати до АТ КБ «ПриватБанк» за допомогою клієнт-застосунку Приват24 для бізнесу, платіжної інструкції про примусове списання коштів з рахунків, має приватний виконавець, яким у цьому банку відкрито депозитний рахунок та на який стягуються кошти. При цьому, така платіжна інструкція має бути підписана кваліфікованим електронним підписом.
Згідно з ч.3 статті 27 Закону №1403-VІІІ особа не має права здійснювати діяльність приватного виконавця після внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців України запису про зупинення або припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця.
Частиною 4 статті 42 Закону №1403-VІІІ встановлено, що з дня внесення інформації про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України приватному виконавцю забороняється здійснювати діяльність приватного виконавця, крім дій, пов'язаних із передаванням виконавчих документів іншому приватному виконавцю або відповідному органу державної виконавчої служби.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що надходження до Банку платіжних інструкцій на примусове списання коштів на рахунок приватного виконавця, підписаних кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_1, про що свідчать листи-повідомлення банку та положення Інструкції, що вказує на порушення останньою вимог частини 3 статті 27, частини 4 статті 42 Закону №1403-VІІІ, оскільки позивачка здійснювала діяльність приватного виконавця, після внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців відомостей про зупинення її діяльності, що помилково не взято до уваги судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що Мін'юстом правомірно притягнуто приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення, у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць, а тому оскаржуваний наказ Мін'юсту №2371/7 від 11.10.2023 є законним та не підлягає скасуванню.
Щодо доводів позивачки про укладення з приватним виконавцем Говоровим П.В. договору про заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена №1 від 19.06.2023, та Додаткової угоди №1 від 19.06.2023, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, вказаною Додатковою угодою, а саме пунктами 4 та 5, передбачено, що Замовник на час заміщення його діяльності Виконавець передає останньому електронні ключі та коди (паролі) доступу до Інтернет-банкінгу, електронних кабінетів щодо ведення рахунків Замовника, як приватного виконавця, для забезпечення своєчасного та належного вчинення виконавчих дій. Виконавець зобов'язується належним чином та своєчасно та у відповідності до вимог чинного законодавства України вчиняти дії за Замовника в частині розподілу коштів, що надходять на рахунки Замовника, формуванню платіжних інструкцій на списання коштів та направлення їх до банківських установ, формування виписок по рахунку Замовника.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку у період коли діяльність позивачки, як приватного виконавця, з 16.06.2023 по 21.07.2023 була зупинена, то всі дії за неї щодо примусового виконання рішень у виконавчих провадженнях вчиняв Говоров П.В. , який заміщував діяльність позивачки, у тому числі й формував платіжні доручення.
Також, суд першої інстанції зазначив, що позивачка не мала можливості увійти до системи АСВП та вчиняти у ній будь-які дії з 16.06.2023 по 21.07.2023, як приватний виконавець, а всі дії пов'язанні із її діяльністю виконував інший приватний виконавець, який тимчасово її заміщав відповідно до вказаного вище договору та вимог чинного законодавства, що також не заперечується відповідачем.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що приватного виконавця ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності не за формування платіжних інструкцій в Документ сформований в системі «Електронний суд», а за направлення їх до Банку, через систему «Приват24» АТ КБ «ПриватБанк», коли діяльність позивачки, як приватного виконавця була зупинена.
З огляду на вказане, вказані доводи позивачки не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення Мін'юсту.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України №2371/7 від 11.10.2023 є правомірним та не підлягає скасуванню.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити в повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити повністю.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування наказу відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 05.06.2025 року