П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 травня 2025 р.\м. ОдесаСправа № 420/6849/23
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів -Джабурії О.В.,
Кравченка К.В.,
при секретарі судового засідання Коблова А.О., Алексєєвої Н.М.,
за участю представника апелянта Субота О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року по справі за позовною заявою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля Миколи Володимировича до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу в частині,
03.04.2023 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель Микола Володимирович, в інтересах якого діяла адвокат Брагарчук О.Р., звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ДП «Національні інформаційні системи», в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати пункти 4 та 5 наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2023 № 1189/5 про задоволення скарги АТ «МЕГАБАНК».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.02.2023 позивач посвідчив два договори купівлі-продажу № 64 та № 65, укладених в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», та одночасно прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на вказані об'єкти за набувачем по договорам. З цими рішеннями і діями не погодився іпотекодавець АТ «МЕГАБАНК» та звернувся зі скаргою на рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора до Мін'юсту. За результатами розгляду цієї скарги Мінюст оскаржуваним наказом від 31.03.2023 № 1189/5 задовольнив означену скаргу, скасував вищевказані рішення, а також пунктами 4 та 5 цього наказу неправомірно анулював доступ приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та направив до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Мін'юсті подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля М.В.
На переконання позивача, Мін'юст не мав права розглядати цю скаргу, а повинен був на підставі пунктів 5, 6 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації відмовити у її задоволенні у зв'язку з відсутністю компетенції. Також Мін'юст не мав компетенції оцінювати законність нотаріальної дії, а нормами статті 50 Закону України «Про нотаріат» прямо передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Крім того, наказ Мін'юсту в оскаржуваній частині є необґрунтованим, позаяк саме по собі посилання у додатку до оскаржуваного наказу на висновок центральної колегії Мін'юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту від 16.03.2023 року не може замінювати відповідних мотивів та обґрунтування рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки такий висновок містить лише пропозицію щодо анулювання доступу до реєстру речових прав та анулювання свідоцтва, які за своїм змістом і правовим визначенням мають рекомендаційний характер та не є обов'язковим для Мін'юсту. Цей наказ не містить в собі інформації про те, що відповідач здійснив дослідження чи перевірку фактів, викладених у висновку, не містить відомостей про негативні наслідки виявлених порушень для прав чи законних інтересів юридичних чи фізичних осіб, посилання на конкретну правову підставу для анулювання свідоцтва на право зайняття нотаріальною діяльністю, а також мотивів застосування до приватного нотаріуса саме такої санкції, як анулювання доступу до реєстру та анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Також позивач вказує, що ухвалення рішення про анулювання доступу до державного реєстру речових прав поза правових підстав зупинення або припинення нотаріальної діяльності, визначених Законом України «Про нотаріат» не відповідає меті, з якою таке повноваження надане відповідачу. У цьому зв'язку наголошував, що анулювання чи блокування доступу державного реєстратора/нотаріуса до реєстру речових прав на нерухоме майно, як засіб реагування на порушення у сфері держаної реєстрації покликаний перш за все негайно припинити правопорушення, зокрема у випадку підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами, і не може розглядатися як захід «покарання» або обмеження доступу до професійної діяльності приватного нотаріуса поза визначених Законом України «Про нотаріат» підстав припинення або зупинення нотаріальної діяльності.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що повноваження міністерства щодо оцінки дотримання нотаріусом як державним реєстратором законодавства під час державної реєстрації ґрунтуються на приписах статті 37 Закону № 1952-IV, що не передбачає для нотаріуса, який проводить державну реєстрацію на підставі проведеної ним нотаріальної дії, винятків із обов'язку дотримуватися реєстраційного законодавства, що є таким же елементом публічного порядку, що і санкційне законодавство. Принцип одночасності проведення державної реєстрації з проведенням нотаріальної дії є лише одним із принципів державної реєстрації, поряд з яким врегульовані принципи гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом № 1952-IV, публічність державної реєстрації прав.
Поряд із цим Міністерство юстиції України вважало важливим зауважити на тому, що у визначенні терміну «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наведеного у пункті 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», застереження про публічний порядок - це механізм, який закріплює пріоритет загальнодержавних інтересів над приватними і охороняє таким чином публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього.
З аналізу застосовних до спірних правовідносин норм Міністерство юстиції України висновувало, що з них слідує наявність обов'язку державного реєстратора встановити відповідність поданих/отриманих документів вимогам законодавства, які встановлені вищевказаним Законом та іншими нормативно-правовими актами. Отже, позивач при одночасному вчиненні нотаріальної дії та державної реєстрації прав мав здійснити: 1) перевірку відповідності договорів вимогам, встановленим законодавством - як приватний нотаріус (нотаріальна дія - не перевірялась Міністерством юстиції України); 2) перевірку відповідності поданих документів вимогам, встановленим законодавством - як державний реєстратор (реєстраційна дія - перевірялась Міністерством юстиції України в межах розгляду скарги). Тому твердження позивача про те, що Міністерством юстиції України здійснювалась перевірка проведених приватним нотаріусом нотаріальних дій є, на переконання цього учасника справи, хибним.
На думку Міністерства юстиції України, доводи і позиція позивача зводиться до допустимості порушення державним реєстратором (у тому числі нотаріусом, який здійснює державну реєстрацію) санкційного законодавства, що є елементом публічного порядку, цим скаржник спонукає суд визнати правомірним невиконання особою, яка здійснює делеговані державою функції державної реєстрації, вчиняючи реєстраційні дії, що за законом є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття, зміни та припинення речових прав, всупереч імперативним заборонам, запровадженим державою з метою недопущення вчинення дій щодо розпорядження активами (як своїми, так і інших осіб, що вбачається зі змісту санкції блокування активів) підсанкційною особою.
Доводи позивача щодо відсутності у Міністерства юстиції України повноважень задовольняти скарги з вимогами про скасування рішення державного реєстратора відповідач вважав безпідставними, оскільки, на його думку, Рішення Конституційного Суду України від 16.11.2022 року №9-р(ІІ)/2022 у справі №3-270/2019(6302/19) на спірні правовідносини не може вплинути, позаяк останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
У цьому зв'язку, відповідач звертав увагу на ту обставину, що пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України визначено, що окремий припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12.05.2022 року № 2255-ІХ, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення цього Рішення, тобто дія цього підпункту втратила чинність 16.05.2023 року. Отже, твердження касатора про те, що Міністерство юстиції України розглянуло скаргу без урахування визнання пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» неконституційним, є безпідставними та суперечать самому змісту зазначеного рішенням Конституційного Суду України, оскільки втрату чинності даної норми у зв'язку із визнанням її неконституційною було відтерміновано самим рішенням Конституційного Суду України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що приватним нотаріусом не дотримано основних принців державної реєстрації, під час вчинення реєстраційних дій не здійснено перевірку поданих документів та не враховано їх невідповідність чинному законодавству та, як наслідок, не прийнято рішення про відмову у реєстрації прав.
Встановлення факту прийняття приватним нотаріусом неправомірних рішень та характер допущених порушень вимог законодавства, у тому числі імперативних заборон, встановлених Законом України “Про санкції», підтверджує обґрунтованість та правомірність заходів реагування у вигляді анулювання приватному нотаріусу доступу до Державного реєстру прав та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання щодо анулювання приватному нотаріусу свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Таким чином, з огляду на те, що Міністерство юстиції України діяло за наявності достатніх правових підстав, обґрунтовано та у межах своїх повноважень, апелянт наполягає на відсутності обставин для скасування наказу Міністерства в оспорюваних частинах та задоволення адміністративного позову.
Позивач надав відзиви на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 року апеляційна скарга Мін'юсту задоволена, скасоване рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову приватного нотаріуса Журавля М.В. відмовлено.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, приватний нотаріус Журавель М.В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 25 березня 205 року касаційну скаргу Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля Миколи Володимировича задоволено частково. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року скасовано, а справу № 420/6849/23 направлено до П'ятого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.
Верховний Суд, ухвалюючи вказане рішення, виходив з наступних висновків.
На момент розгляду скарги АТ «МЕГАБАНК» Міністерство юстиції України мало повноваження вчиняти дії на підставі пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону № 1952-IV в редакції Закону України від 12.05.2022 № 2255-IХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству», а саме скасовувати рішення державного реєстратора.
Щодо позовних вимог про оскарження наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2023 № 1189/5 в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 4) Верховний Суд звернув увагу, що одним з доводів позивача в апеляційній скарзі є посилання на те, що ч.1 ст.24 Закону № 1952-IV на момент вчинення приватним нотаріусом нотаріальних дій, на підставі яких він здійснив одночасну державну реєстрацію прав, не містили такої підстави для відмови у державній реєстрації як встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав. Однак суд апеляційної інстанції не надав вказаним доводам жодної оцінки.
Щодо позовних вимог про оскарження наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2023 № 1189/5 в частині направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріата при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача (пункт 5) суд касаційної інстанції звернув увагу на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині суд апеляційної інстанції зазначив лише те, що направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю узгоджується із частиною 7 статті 37 Закону № 1952-IV, а враховуючи, що дотримання приватним нотаріусом вимог законодавства у сфері державної реєстрації підлягає подальшій перевірці Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату і на момент виникнення спірних правовідносин відповідне рішення не прийнято, то суд апеляційної інстанції не погодився із обґрунтованістю адміністративного позову та наявністю підстав для його задоволення.
Оскільки наведені вище обставини не досліджені під час апеляційного розгляду справи, Верховний Суд скасував ухвалену постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року скасовано, а справу № 420/6849/23 направлено до П'ятого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.
Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
01.02.2022 між АТ «МЕГАБАНК» (Іпотекодавець) та ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» було укладено іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О. за реєстровим № 72 (т.1 а.с.181-190, 236-зворотній бік, 237-241) відповідно до умов якого договір забезпечує виконання Іпотекодавцем всіх у повному обсязі зобов'язань, які визначені у Договорі про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 та/або будь-яких додаткових угод до нього, укладеному між Іпотекодавцем, Іпотекодержателем та ТОВ «ОПЦІОН-ТРЕЙД», із сумою відступних прав 10 500 000,00 EUR, строком оплати відступлених прав 01.02.2027.
Відповідно до умов вказаного іпотечного договору предметом іпотеки виступає нерухоме майно, яке належить на праві власності АТ «МЕГАБАНК», а саме:
- нежитлові приміщення 2-го поверху №66, 66а, 67-74, 74, 75-79, 81-93, І-VІІІ в літ. «А- 5», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39 (предмет іпотеки -1). Загальна площа 915,6 кв.м. (далі - об'єкт 1);
- нежитлові приміщення (опис: 1-го поверху № 47, 48, 50, 51, 65,65а, 656, 11, в літ. «А-5»), що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39 предмет іпотеки -2). Загальна площа 201,5 кв.м. (далі - об'єкт 2);
- нежитлові приміщення підвалу №1, 1а, 1б, ІІ, ІІа, ІІІ, ІІІа, VIII, IX, X, XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVIа, XVIб, XVII, цокольного поверху №1, 16, 17, 21, 22, 23; 1-го поверху №а, б, ІХ в літ «А-5», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39 (предмет іпотеки -3). Загальна площа 653,6 кв.м. (далі об'єкт 3);
- нежитлове приміщення 1-го поверху № в літ. «А-5», що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39. Загальна площа 57,9 кв.м. (далі - об'єкт 4).
Судом встановлено, що щодо вказаного у предметі іпотечного договору майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було накладено заборони №№78, 79, 80, 81 до виконання/припинення/розірвання договору іпотеки.
01.02.2022 між АТ «МЕГАБАНК» (Іпотекодавець) та СТАРТЛІНГ ЛІМІТЕД (STARTLING LIMITED) укладено Іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О. за реєстровим № 77 (далі - Іпотечний договір) (т.1 а.с.171-180, 231-зворотній бік, 232-236), що забезпечує виконання Іпотекодавцем всіх у повному обсязі зобов'язань, які визначені у Договорі про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 та/або будь-яких додаткових угод до нього, укладеному між Іпотекодавцем, Іпотекодержателем та ТОВ «ОПЦІОН-ТРЕЙД», із сумою відступних прав 1 500 000,00 EUR, строком оплати відступлених прав - 01.02.2027.
Відповідно до умов вказаного іпотечного договору предметом іпотеки виступає нерухоме майно, яке належить на праві власності АТ «МЕГАБАНК», а саме:
- нежитлові приміщення підвалу № 28-32, 41 загальною площею 158,1 кв.м, 1-го поверху № 8, 9, 2-14, 18, 60, 61 загальний площею 159,8 кв.м, 2-го поверху № 9-12, 15, 17-20, 38, 39 загальною площею 212,8 кв.м, 3-го поверху № 33, 35-40, 42, 57, 58 загальною площею 211,5 кв.м, 4-го поверху № 23-27, 42 загальною площею 235,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Предмет іпотеки-1). Загальна площа 978,1 кв.м.;
- нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 2а, 3-:-5, 5а, 5б, 6, 7-:-18, 1-го поверху №1-:-6, 6а, 66, 6в, 9-:-22 у нежитловій будівлі літ. «К-3», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок 160 (надалі - Предмет іпотеки-2). Загальна площа 1049,6 кв.м.;
- нежитлові приміщення 1-го поверху № 7, 8, 8а у нежитловій будівлі літ. «К-3», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок 160 (надалі - Предмет іпотеки-3). Загальна площа 38,9 кв.м.;
- нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-7, 7а, 8, 8а, 86, 9, 11-:-18, 18а, 186, 3-го поверху № 1--11 у нежитловій будівлі літ. «К-3», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок 160 (надалі - Предмет іпотеки-4). Загальна площа 1098,7 кв.м.
Судом встановлено, що щодо вказаного у предметі іпотечного договору майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було накладено заборони №№78, 79, 80, 81 до виконання/припинення/розірвання договору іпотеки.
Як вказано у позові та не спростовано учасниками справи, 16 березня 2023 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В. посвідчив два договори купівлі-продажу, а саме:
1) Договір № 64, укладений між ТОВ «Ройял Пей Юроп» (компанія зареєстрована за законодавством Латвійської Республіки) в якості продавця та громадянкою України ОСОБА_2 в якості покупця, предметом якого с ряд об'єктів нерухомого майна, а саме
- нежитлові приміщення другого поверху №66, 66а, 67-74, 74а, 75-79, 81-93. I-VIII в літ. "А-5", загальною площею 915,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 121840263101);
- нежитлові приміщення 1-го поверху № 47, 48, 50, 51, 65, 65а, 656, 11, в літ. "А-5"). загальною площею 201.5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 834001663101):
- нежитлові приміщення підвалу №1, 1а, 16. 11. Па, Н. Ша, VIII, IX, X, XI, XII, XII, XIV. XV, XVI, XVIa. XVI6. XVII, цокольного поверху №1, 16, 17, 21, 22, 23; 1-го поверху Va, V6. IX в літ "А-5". загальною площею 653.6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2070820463101):
- нежитлове приміщення 1-го поверху V в літ. "А-5", загальною площею 57,9кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1747188963101)
2) договір № 63, укладений між Кмопанією зареєстрованою за законодавством Кіпру в якості продавця та ОСОБА_2 в якості продавця.
- нежитлові приміщення загальною площею 978,1 кв.м., а саме: підвалу № 28-32 41 загальною площею 158,1 кв.м, 1-го поверху № 8, 9, 12-14, 18, 60, 61 загальний площею 159,8 кв.м. 2-го поверху № 9-12, 15, 17-20, 38, 39 загальною площею 212,8 кв.м. 3-го поверху № 33, 35-40, 42, 57, 58 загальною площею 211,5 кв.м. 4-го поверху № 23-27,42 загальною площею 235,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1245324363101):
- нежитлові приміщення підвалу №1.2.2а. 3--5, 5а, 56,6, 7--18, 1-го поверху №1-2- 6, 64, 66, 68, 9-1-22 у нежитловій будівлі літ. «К-3», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . Загальна площа 1049,6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2250291163101):
- нежитлові приміщення 1-го поверху № 7, 8, 8а у нежитловій будівлі літ. «К-3». що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . Загальна площа 38,9 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2250222163101):
- нежитлові приміщення 2-го поверху № 1--7, 7а, 8, 8а, 86, 9, 11-:-18, 18а, 186, 3-го поверху № 1--11 у нежитловій будівлі літ. «К-3», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . Загальна площа 1098,7 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2250218063101).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т.1 а.с.191-219, 241-зворотній бік, 242-257), на підставі вищевказаних договорів 16.02.2023 прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , а саме: від 16.02.2023 №№ 66442846, 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003.
17.02.2023 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк» подано, зокрема до Міністерства юстиції скаргу №2729 (т.1 а.с.158-164, 226-229) з проханням:
1) Скасувати рішення державного реєстратора - Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавль Миколи Володимировича про реєстрацію права власності:
№ 49267346 (нежитлові приміщення 2-го поверху №66, 66, 67-74, 74, 75-79, 81- 93, 1-ІІІ в літ. «А-5», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39. Загальна площа 915,6 кв.м);
№ 49267964 (нежитлові приміщення (опис: 1-го поверху № 47, 48, 50, 51, 65,65а. 656, 11, в літ. «А-5»), що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39. Загальна площа 201,5 кв.м);
№ 49268328 (нежитлові приміщення підвалу №1, 1а, 16, II, II, III, II, VIII, IX, X. XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVI, XVIб, XVII, цокольного поверху №1, 16, 17, 21, 22, 23; 1-го поверху №а, б, ІХ в літ «А-5», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39. Загальна площа 653,6 кв.м);
№ 49268491 (нежитлове приміщення 1-го поверху № в літ. «А-5», що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39. Загальна площа 57,9 кв.м.);
№ 49268725 (нежитлові приміщення підвалу № 28-32, 41 загальною площею 158,1 кв.м, 1-го поверху № 8, 9, 2-14, 18, 60, 61 загальний площею 159,8 кв.м, 2-го поверху № 9-12, 15, 17-20, 38, 39 загальною площею 212,8 кв.м, 3-го поверху № 33, 35-40, 42, 57, 58 загальною площею 211,5 кв.м, 4-го поверху № 23-27, 42 загальною площею 235,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок 6/8.);
№ 49268914 (нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 2а, 3-:-5, 5а, 5б, 6, 7-:-18, 1-го поверху №1-:-6, 6а, 6б, 6в, 9-:-22 у нежитловій будівлі літ. «К-3», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок 160. Загальна площа 1049,6 кв.м.);
№ 49269007 (нежитлові приміщення 1-го поверху № 7, 8, 8а у нежитловій будівлі літ. «К-3», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок 160. Загальна площа 38,9 кв.м.);
№ 49269066 (нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-3-7, 7а, 8, 8а, 86, 9, 11--18, 18а, 186, 3-го поверху № 1-:-11 у нежитловій будівлі літ. «К-3», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок 160. Загальна площа 1098,7 кв.м.);
2. Тимчасово блокувати доступ державного реєстратора Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавель Миколи Володимировича до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
3. Направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель Миколою Володимировичем
Так, у скарзі було зазначено, що 01.02.2022 між АТ «МЕГАБАНК» (Іпотекодавець) та ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» було укладено іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О. за реєстровим № 72 (далі - Іпотечний договір; копія додається). Відповідно до умов Іпотечного договору, договір забезпечує виконання Іпотекодавцем всіх у повному обсязі зобов'язань, які визначені у Договорі про відступлення та/або будь-яких додаткових угод до нього, укладеному між Іпотекодавцем, Іпотекодержателем та ТОВ «ОПЦІОН-ТРЕЙД», із сумою відступних прав 10 500 000,00 EUR, строком оплати відступлених прав 01.02.2027. Відповідно до умов іпотечного договору предметом іпотеки виступає нерухоме майно, що належить на праві власності Банку, а саме: - нежитлові приміщення 2-го поверху №66, 66а, 67-74, 74, 75-79, 81-93, І-VІІІ в літ. «А- 5», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39. Загальна площа 915,6 кв.м. (далі - об'єкт 1); нежитлові приміщення (опис: 1-го поверху № 47, 48, 50, 51, 65,65а, 656, 11, в літ. «А-5»), що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39. Загальна площа 201,5 кв.м. (далі - об'єкт 2); нежитлові приміщення підвалу №1, 1а, 1б, ІІ, ІІа, ІІІ, ІІІа, VIII, IX, X, XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVIа, XVIб, XVII, цокольного поверху №1, 16, 17, 21, 22, 23; 1-го поверху №а, б, ІХ в літ «А-5», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39. Загальна площа 653,6 кв.м. (далі об'єкт 3); нежитлове приміщення 1-го поверху № в літ. «А-5», що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39. Загальна площа 57,9 кв.м. (далі - об'єкт 4). Загальна вартість предметів іпотеки за іпотечним договором за реєстровим № 72 домовленістю сторін склала 124277141,44 грн.
Також, у скарзі вказано, що 01.02.2022 між АТ «МЕГАБАНК» (Іпотекодавець) та СТАРТЛІНГ ЛІМІТЕД (STARTLING LIMITED) укладено Іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О. за реєстровим № 77 (далі - Іпотечний договір), що забезпечує виконання Іпотекодавцем всіх у повному обсязі зобов'язань, які визначені у Договорі про відступлення та/або будь-яких додаткових угод до нього. укладеному між Іпотекодавцем, Іпотекодержателем та ТОВ «ОПЦІОН-ТРЕЙД», із сумою відступних прав 1 500 000,00 EUR, строком оплати відступлених прав - 01.02.2027. Відповідно до умов іпотечного договору предметом іпотеки виступає нерухоме майно, що належить на праві власності Банку, а саме:- нежитлові приміщення підвалу № 28-32, 41 загальною площею 158,1 кв.м, 1-го поверху № 8, 9, 2-14, 18, 60, 61 загальний площею 159,8 кв.м, 2-го поверху № 9-12, 15, 17-20, 38, 39 загальною площею 212,8 кв.м, 3-го поверху № 33, 35-40, 42, 57, 58 загальною площею 211,5 кв.м, 4-го поверху № 23-27, 42 загальною площею 235,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа 973,1 кв.м. (далі - об'єкт 5); нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 2а, 3-:-5, 5а, 5б, 6, 7-:-18, 1-го поверху №1-:-6, 6а, 66, 6в, 9-:-22 у нежитловій будівлі літ. «К-3», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок 160. Загальна площа 1049,6 кв.м. (далі - об'єкт 6); нежитлові приміщення 1-го поверху № 7, 8, 8а у нежитловій будівлі літ. «К-3», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок 160. Загальна площа 38,9 кв.м. (далі - об'єкт 7); нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-7, 7а, 8, 8а, 86, 9, 11-:-18, 18а, 186, 3-го поверху № 1--11 у нежитловій будівлі літ. «К-3», що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок 160. Загальна площа 1098,7 кв.м. (далі - об'єкт 8). Загальна вартість предметів іпотеки за іпотечним договором за реєстровим № 77 домовленістю сторін склала 207 640897,87 грн.
У скарзі повідомлено, що 17.02.2023 Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» стало відомо, що вказані вище об'єкти нерухомого майна, що є власністю Банку, в супереч діючого законодавство були перереєстровані за новим власником. Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 16.02.2023 право власності на: Об'єкти 1-4 (м. Харків вул. Сумська, 39) зареєстровано за ОСОБА_2 . Підстава: Договір купівлі-продажу, серія та номер: 64, виданий 16.02.2023, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В. Об'єкти 5-8 (м. Харків, вул. Донця -Захаржевського, 6/8 та м. Харків, вул. Академіка Павлова, 160) зареєстровано за ОСОБА_2 . Підстава: Договір купівлі- продажу, серія та номер: 63, виданий 16.02.2023, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В.
На думку скаржника, зазначений факт перереєстрації приміщень, що є власністю АТ «МЕГАБАНК» та за рахунок якого відповідно до спеціального закону мають бути задоволені вимоги кредиторів, вчинено з порушенням норм діючого законодавства України.
Крім того, у скарзі вказано, що з 02.06.2022 в АТ «МЕГАБАНК» запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 21.07.2022 розпочалася процедура ліквідації Банку, в період з 03.06.2022 по дату написання Скарги Банк не отримував від Іпотекодержателя повідомлення про продаж. Відсутність такого повідомлення унеможливлює проведення угоди продажу за ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Як вказано у скарзі, в зв'язку з порушенням діючого законодавства України при укладенні АТ «МЕГАБАНК» договорів з СТАРТЛІНГ ЛІМІТЕД (STARTLING LIMITED) та ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП», Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» звернулася до господарського суду Харківської області з позовними заявами про визнання правочинів недійсними та зобов'язання вчинити дії, зокрема і стосовно іпотечного договору за реєстраційним номером 72 від 01.02.2020 та іпотечним договором за реєстраційним номером 77 від 01.02.2022. Судом порушені провадження та слухаються справи № 922/2183/22 та № 922/2172/22. Наразі рішення по вказаним справам не прийняті, а отже на дату проведення реєстраційних дій існує спір щодо дійсності іпотечних догорів та майна, право власності на яке перереєстровано, що також свідчить про незаконність проведеної реєстрації.
Також, у скарзі було зазначено про те, що Указом Президента України № 14/2023 від 12.01.2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 січня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 січня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
Як вказано у скарзі, реєстратором, всупереч наявного Указу Президента України, вчинено реєстраційні дії направлені на виведення санаційним підприємством значних грошових коштів, отриманих від продажу майна Банку, за межі території України для можливого фінансування військових дій російської федерації проти України.
Окрім того, зазначено у скарзі, враховуючи значну вартість приміщень та покупця фізичну особу виникають питання щодо проведення розрахунків по договорам купівлі-продажу, оплаті пенсійного збору та з огляду на санкційність продавця і якості проведеного чи не проведеного фінансового моніторингу сторін договору купівлі-продажу.
Вказане, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування записів про реєстрацію права власності.
03.03.2023 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк» подано, зокрема до Міністерства юстиції доповнення до скарги у сфері реєстрації №3431 (т.1 а.с.270-275), в якій повідомлено про прийняття Господарським судом Харківської області ухвал про забезпечення позову по справам №922/2183/22 та №922/2172/22, зазначено, що незважаючи на наявність ухвал про забезпечення позову, 01.03.2023 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. посвідчено іпотечний договір зареєстрований у реєстрі за №763 за яким всі вищевказані об'єкти нерухомості передані ОСОБА_2 (іпотекодавець) в іпотеку фізичній особі ОСОБА_3 (іпотекодержатель). Строк виконання основного зобов'язання: 20.02.2024, розмір основного зобов'язання: 5796000,00 грн, правочин, в якому встановлено основне зобов'язання: договір позики, серія та номер: б/н, виданий 20.02.2023, видавник: Андрі Павлу, нотаріус у місті Лімасол, Республіка Кіпр.
07.03.2023 позивачем було подано до колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції пояснення щодо скарги АТ «Мегабанк» (т.1 а.с.312-314).
16.03.2023 Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі також Колегія), розглянувши скаргу Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» від 17.02.2023 №2729, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17.02.2023 за №СК-502-23, 20.02.2023 за №СК-512-23, склала висновок (т.1 а.с.18-28, 187-195), в якому рекомендувала:
1. Скаргу Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» від 17.02.2023 №2729 задовольнити.
2. Скасувати рішення від 16.02.2023 №№ 66442846, 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем Миколою Володимировичем.
3. Скасувати рішення від 01.03.2023 №№ 66613006, 66613632, 66613189 66607142, 66613350, 66607445, 66613485, 66607679, 66608246, 66608460, 66608763, 66609055, 66615172, 66615228, 66615261, 66615298, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною.
4. Анулювати доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
5. Направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 .
Так, мотивами прийняття вказаного рішення у висновку зазначено таке:
1) Скаржник зазначає, що він був власником об'єктів нерухомого майна. Проте внаслідок оскаржуваних рішень від 16.02.2023 №№ 66442846. 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003 право власності на це майно незаконно зареєстровано за ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ).
2) Колегією встановлено, що оскаржувані рішення від 16.02.2023 №№ 66442846. 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки приватним нотаріусом ОСОБА_1 було проведено реєстрацію з порушенням вимог законодавства.
3) Колегією також встановлено, що надалі приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною (далі приватний нотаріус Фролова Р.В.) було припинено іпотеки та заборони відчуження, де іпотекодавцем є скаржник, а іпотекодержателем Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЙЯЛ ПЕЙ ЮРОП» (далі - ТОВ «РОЙЯЛ ПЕЙ ЮРОП»), Компанія «СТАРТЛІНГ ЛІМІТЕД». а також зареєстровано іпотеку, де іпотекодавцем с ОСОБА_2 , а іпотекодержателем ДЕМОУРТСІДІЄ ІЛІЯС.
4) Таким чином, рішення, прийняті приватним нотаріусом Фроловою Р.В щодо припинення іпотек та заборон відчуження, а також рішення щодо реєстрації іпотеки, підлягають скасуванню. Як наслідок скасування прийняття неправомірних оскаржуваних рішень від 16.02.2023 №№ 66442846. 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003.
5. Зважаючи на грубі порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав допущені приватним нотаріусом Журавлем М.В., колегією вбачаються достатні підстави для анулювання йому доступу до Державного реєстру прав, а також направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання йому свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
6. З урахуванням зазначеного, скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до частини третьої статті 26, пунктів 1, 4, 6 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Міністерством юстиції України прийнято наказ № 1189/5 від 31.03.2023 «Про задоволення скарги» (т.1 а.с.17, 352), яким вирішено:
1. Скаргу Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» від 17.02.2023 року №2729 задовольнити.
2. Скасувати рішення від 16.02.2023 № № 66442846, 66443432, 66444027. 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем Миколою Володимировичем.
3. Скасувати рішення від 01.03.2023 № № 66613006, 66613632, 66613189, 66607142, 66613350, 66607445, 66613485, 66607679, 66608246, 66608460, 66608763, 66609055, 66615172, 66615228, 66615261, 66615298, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною.
4. Анулювати доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
5. Направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 .
6. Виконання пунктів 2, 3 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.
7. Виконання пункту 4 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
8. Виконання пункту 5 наказу покласти на Департамент нотаріату».
Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню пункти 3 та 4 наказу Міністерства юстиції України №1189/5 від 31.03.2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи положення частини 7 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення в частині анулювання доступу приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та про направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса, прийняті відповідачем у межах своїх повноважень (компетенції).
Також, суд першої інстанції встановив відповідність рішення Міністерства юстиції України вимогам частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і пункту 9 розділу ІІІ Положення №71/5 і є мотивованим.
На противагу зазначеному, суд вважав недоведеним з боку Міністерства фактичної невідповідності поданих на реєстрацію документів вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також порушення позивачем вимог статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що виразилось у не прийнятті державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації, не наведення у висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України і самим Міністерством переконливих доводів про порушення позивачем вимог законодавства саме під час вчинення реєстраційних дій.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність наказу Міністерства в оспорюваних частинах критерію обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, наявність підстав для скасування рішення відповідача у відповідних частинах та задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952-IV).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).
Державна реєстрація права власності (зокрема, нерухомого майна) закріплена законом як складовий елемент процедури набуття права власності, норми Закону № 1952-IV, окрім визнання та підтвердження державою таких прав, також спрямовані на їх захист.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
За загальним правилом, захист порушених прав особи здійснюється у судовому порядку.
У справі № 916/4093/21 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що крім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України є додатковим механізмом захисту права власності. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав власника, однак не може підміняти собою судовий розгляд.
Міністерство юстиції України оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав власника нерухомого майна. Тобто Міністерство юстиції України оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір про право.
При цьому при розгляді скарги на рішення державного реєстратора Міністерство юстиції України не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно. Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду.
Розглядаючи спори, пов'язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в судовому порядку, держава захищає порушене право власності та забезпечує правову визначеність.
Міністерство юстиції України у межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
У справі № 916/4093/21 Велика Палата Верховного Суду висновувала, що пункт 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент видання наказу) у подібних правовідносинах потрібно застосовувати так: у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір (спір про право), ця обставина унеможливлює розгляд Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна.
Міністерство юстиції України та його територіальні органи відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 37 вказаного вище Закону відмовляють у задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність у будь-якій сфері державної реєстрації прав у тому випадку, якщо наявна інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.
Рішенням Конституційний Суд України в Рішенні № 9-р(ІІ)/2022 від 16.11.2022 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону № 1952-IV в редакції Закону України від 12.05.2022 № 2255-IХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству», а саме «скасування рішення державного реєстратора».
Відповідно до резолютивної частини цього Рішення Конституційний Суд України визначив, окремий припис, який визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення цього Рішення. Конституційний Суд України мотивував доцільність відтермінувати втрату чинності оспорюваним приписом статті 37 Закону № 1952-IV з огляду на те, що після визнання неконституційним оспорюваного припису статті 37 Закону виникне потреба в тому, щоб Верховна Рада України внормувала відповідний сегмент суспільних відносин для удосконалення механізму забезпечення державою захисту права власності у сфері державної реєстрації прав.
Отже, на момент розгляду скарги АТ «МЕГАБАНК» Міністерство юстиції України мало повноваження, надане цією нормою.
Щодо позовних вимог про оскарження наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2023 № 1189/5 в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 4) та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріусу при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача (пункт 5).
Преамбулою Закону № 1952-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Частиною третьою статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/ отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями та перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Підстави для відмови в державній реєстрації прав визначені частиною першою статті 24 Закону № 1952-IV.
Із змісту висновку від 16.03.2023 року слідує, що за наслідками розгляду Центральною колегією встановлено, що рішення позивача як державного реєстратора були прийняті з порушенням частини третьої статті 10, частини першої статті 18, частини першої статті 22, частини першої та другої статті 24 цього ж Закону.
Обов'язки державного реєстратора визначені ч.3 ст.10 Закону № 1952-IV.
Порядок проведення державної реєстрації прав визначено статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема пункт 4 цієї статті передбачає перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Згідно з ч.1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підстави для відмови в державній реєстрації прав:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;
13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію, оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці);
14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об'єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості;
15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об'єкт незавершеного будівництва (крім об'єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об'єкт нерухомості;
16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об'єкти нерухомості у складі подільного об'єкта незавершеного будівництва;
17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об'єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості, які є частинами подільного об'єкта незавершеного будівництва;
18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об'єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об'єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об'єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю";
19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі:
державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об'єкт незавершеного будівництва;
первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості;
державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об'єкт нерухомості у зв'язку з його першим відчуженням;
20) не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону.
При цьому, в силу пункту 7 частини 4 цієї статті відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку», за умови що інші обтяження на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровано після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Згідно з ч.2 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Міністерство юстиції України розглядає:
1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;
3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.
Процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту визначає порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1150) (далі - Порядок № 1128).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1128, розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.
Відповідно до пункт 5 Порядку № 1128, Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін'юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:
оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;
наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;
наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання;
здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;
подання скарги особою, яка не має на це повноважень;
закінчення встановленого законом строку подачі скарги;
розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 1128, у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін'юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються.
Якщо під час розгляду Мін'юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін'юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін'юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 1128, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Згідно з пунктом 13 Порядку № 1128, за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1128, за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Досліджуючи висновки відповідача про те, що договори купівлі-продажу №63 та №64 не відповідають вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та як наслідок, про протиправність рішень позивача від 16.02.2023 року №№ 66442846. 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003, колегія суддів зазначає таке.
21.07.2022 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 506 «Про початок процедури ліквідації АТ «Мегабанк» та делегування повноважень банку» (а.с.169-170), яким, зокрема, вирішено:
1. Припинити тимчасову адміністрацію АКЦІОНЕРНОМУ B ТОВАРИСТВІ «МЕГАБАНК»;
3. Розпочати процедуру ліквідації у АТ «МЕГАБАНК» строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.
4. Призначити уповноваженою особою Фонду та делегувати всі повноваження ліквідатора АТ «МЕГАБАНК», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, та звернення з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), зазначеними у частинах п'ятій та десятій статті 52 Закону, провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні (РНОКПП НОМЕР_1 ) строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.
Протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат», крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід'ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.
Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Так, пунктами 3.3.8 іпотечних договорів за реєстровим № 72 та за реєстровим № 77 визначено, що іпотекодержателі мають право звернути стягнення на Предмет іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством України та Договором, у разі прийняття рішення та/або ініціювання порушення справи про банкрутство Іпотекодавця або ліквідацію чи реорганізацію Іпотекодавця (злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ тощо).
Пунктам 5.6 іпотечних договорів за реєстровим № 72 та за реєстровим № 77 визначено, що Іпотекодержатель має право негайно задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги одразу з моменту настання однієї з цих подій щодо Іпотекодавця:
- відкликання Національним банком України банківської ліцензії Іпотекодавця,
- запровадження тимчасової адміністрації щодо Іпотекодавця,
- визнання Іпотекодавця проблемним банком та віднесення до категорії неплатеспроможних. Така вимога має бути задоволеною Іпотекодавцем в першочерговому порядку.
Відповідно до ч.1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Рішення про реєстрацію права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Таким чином, відповідно до умов іпотечних договорів за реєстровим № 72 та за реєстровим № 77 іпотекодержателі мали право звернути стягнення на предмет іпотеки у зв'язку із прийняттям рішення про ліквідацію Іпотекодавця, в тому числі, у зв'язку із відкликанням Національним банком України банківської ліцензії Іпотекодавця.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи відповідача про те, що договори купівлі-продажу №63 та №64 не відповідають вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та, як наслідок, про протиправність рішень позивача від 16.02.2023 №№ 66442846. 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003 є необґрунтованими, а отже не могли бути підставою для прийняття оскаржуваних п.п.4.5 наказу №1189/5 від 31.03.2023.
Так само, на час вчинення приватним нотаріусом нотаріальних дій, на підставі яких він здійснив одночасну державну реєстрацію прав, не містили такої підстави для відмови у державній реєстрації як встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав.
Відповідні зміни були внесені до Закону № 1952-IV Законом України від 03.05.2023 року№3103-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав», який набрав чинності 22.07.2023 року.
Цим Законом, зокрема, внесено зміни до Закону № 1952-IV, якими, серед іншого, пункт 1 частини третьої статті 10 доповнено абзацом восьмим такого змісту: «наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав»; а частина перша статті 24 доповнена пунктом 6-1 такого змісту: « 6-1) встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав».
За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Окремо колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 2 Порядку № 1128 Мін'юсту та його територіальним органам у межах компетенції надані повноваження розгляду скарги у сфері державної реєстрації.
Водночас розрізненню підлягає діяльність із вчинення нотаріальних дій і державна реєстрація, які за своєю правовою природою є різними видами юридичної діяльності. Покладення на нотаріуса прав щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому не є нотаріальною дією.
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не визначив, в порушення яких саме приписів ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» діяв позивач, як державний реєстратор.
В той же час, підставами для прийняття оскаржуваний п.4 та п.5 наказу Міністерства юстиції України №1189/5 від 31.03.2023 є доводи відповідача про ймовірні порушення відповідачем вимог чинного законодавства при вчиненні позивачем саме нотаріальних дій.
При цьому згідно з ч.1 ст.50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.
Верховний Суд у постанові від 30.06.2021 року у справі № 761/40184/16-ц зазначив, що законодавець передбачає можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, нотаріальних актів до суду (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»). У такому разі позовні вимоги можуть бути пред'явлені безпосередньо до нотаріуса.
Таким чином, при розгляді скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк», за результатами розгляду якої відповідачем прийнято наказ Міністерства юстиції України №1189/5 від 31.03.2023 року, відповідач не був наділений компетенцією здійснювати перевірку законності вчинення ОСОБА_1 нотаріальних дій.
Порядок внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 року №1904/5
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що подання Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції повинно містити:
прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої внесено Подання, відомості про зміну прізвища, імені, по батькові (за наявності), назву нотаріального округу, номер та дату видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, поштову адресу та адресу електронної пошти, номер телефону;
інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону;
зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом;
пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіальних органів, у випадках:
а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;
б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;
в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;
г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;
д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;
е) неодноразового порушення нотаріусом законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону, за умови що такі порушення встановлені рішенням суду;
є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;
ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону;
з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії;
и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів;
і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України.
Отже, законодавець визначив виключний перелік підстав для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, на які має послатись заявник під час звернення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.
Проте, приймаючи рішення щодо направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача, відповідачем не вказано конкретної підстави, яка відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат».
Отже, ініціюючи процедуру направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача, відповідач не навів жодної підстави, яка б відповідача вимогам Закону.
Вказані обставини спростовують доводи апелянта - Мінюсту України щодо правомірності прийнятих пунктів 4 та 5 наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2023 № 1189/5.
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
У пункту 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
Враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про недоведеність відповідачем вчинення порушень з боку позивача, про які зазначено в скарзі АТ «Мегабанк», тому оскаржувані пункти наказу вірно скасовані судом.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 13 квітня 2023 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко