П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9025/24
Перша інстанція: суддя Дерев'янко Л.Л.,
повний текст судового рішення
складено 27.01.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
У вересні 2024 року Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі ДПС) звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП) та просило стягнути з відповідача податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 14482,80 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 здійснює свою діяльність з 16.05.2005 року.
Відповідачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік, в якій визначено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 14484,80 грн.
Згідно з інтегрованою карткою платника податків за відповідачем рахується податковий борг податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 14484,80 грн.
Контролюючим органом на адресу ФОП направлено податкову вимогу №1373-17/829 від 15.03.2017 року.
Оскільки відповідачем не сплачено податковий борг у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачем докази підтверджують факт оплати задекларованого ФОП податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Приписами пп.14.1.175, п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;
Згідно п.36.1-36.3 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно п.54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем задекларовано свої зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік у сумі 14482,80 грн.
Наведене сторонами не заперечується.
В обґрунтування позовних вимог позивачем надано інтегровану картку платника податків ФОП, в якому відображено зазначений борг.
Між тим, на спростування доводів апелянта, відповідачем надано копії податкових декларацій ФОП про майновий стан і доходи за період з 2014 по 2023 рік, а саме: декларація за 2014 рік, якою визначено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2995,06 грн; декларація за 2015 рік, якою визначено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5565,01 грн; декларація за 2016 рік, якою визначено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7347,60 грн; декларація за 2017 рік, якою визначено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7239,54 грн; декларація за 2018 рік, якою визначено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9289,80 грн; декларація за 2019 рік, якою визначено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11655,00 грн; декларація за 2020 рік, якою визначено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 16021,08 грн; декларація за 2021 рік, якою визначено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15791,76 грн; декларація за 2022 рік, якою визначено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14482,80 грн; декларація за 2023рік, якою визначено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 17292,60 грн.
Також, відповідачем надано копії платіжних інструкцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, а саме: №1205 від 30.03.2015 на суму 3744 грн, №2119 від 02.12.2016 на суму 5565,01 грн, №2287 від 29.03.2017 на суму 7347,6 грн, №48 від 09.02.2018 на суму 7239,24 грн; №53 від 11.02.2019 на суму 9290,00 грн; №510 від 17.02.2020 на суму 11656,00 грн; №923 від 23.02.2021 на суму 18021,08 грн; №1351 від 16.02.2022 на суму 16020,00 грн; №1671 від 02.05.2023 на суму 17702,00 грн; №1932 від 10.05.2024 на суму 14073.00 грн.
При співставленні відомостей цих платіжних інструкцій та інтегрованої картки платника податків вбачається, що в картці платника не відображена інформація про сплату відповідачем податку за платіжною інструкцією №2119 від 02.12.20216 на суму 5565,01, призначення платежу: “сплата подох. налогу за 2015 р. по строку 20.11.2016 повністю», платіжною інструкцією №48 від 09.02.2018 на суму 7239,54 грн, призначення платежу: “сплата подох.налогу за 2017 р. по строку до 09.02.18 повністю».
В своєму листі від 23.12.2024 р. контролюючий орган повідомив, що відомості про зарахування коштів за платіжними інструкціями №2119 від 02.12.2016 та №48 від 09.02.2018 в інтегрованих картках платника ФОП з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, відсутні (а.с.97).
При цьому, будь-яких пояснень щодо причин такої відсутності позивачем до суду не надано.
Відтак, як вірно встановлено судом першої інстанції, відсутність в інтегрованій картці платників податків інформації про оплату, здійснену відповідачем за зазначеними інструкціями, свідчить про те, що відомості цієї картки, на яких ґрунтуються твердження позивача про наявність та розмір податкового боргу ФОП, є безпідставними.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк