Апеляційне провадження № 22-ц/824/8628/2025
Справа № 367/10151/24
Іменем України
06 червня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» на рішення Ірпінського міського суду Київської області, ухвалене у складі судді Мерзлого Л.В. в м. Ірпені 29 січня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У жовтні 2024 року позивач ТОВ «Макс Кредит» звернувся до суду з позовом, просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості 27642 грн., що складається з основної заборгованості в сумі 10000 грн., заборгованості за комісією 1000 грн., заборгованості за процентами 12642 грн., заборгованості зі штрафів 4000 грн. за договором кредитної лінії № 00-9738742 від 26 квітня 2024 року, понесені судові витрати в сумі 2422,40 грн. судового збору та витрат на юридичну (правничу) допомогу в сумі 8000 грн.
Позов мотивовано тим, що ТОВ «Макс Кредит» є фінансовою установою на підставі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № В0000479 від 31 грудня 2021 року, отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг від 11 квітня 2018 року, яка є безстроковою та оформлена в бездокументарній формі.
ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 00-9738742 від 26 квітня 2024 року, за умовами п. 1.1 якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п. 1.2 договору сума кредитного ліміту складає 10000 грн., тип кредиту - кредитна лінія.
Відповідно до п. 1.4 позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме на 21 травня 2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).
Відповідно до п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка складає 1,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п. 1.3 цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки).
Згідно п. 1.5.2 договору знижена процентна ставка становить 1,03 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеної п. 1.3.1 цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту) протягом строку кредитування, зазначеного в п. 1.3 цього договору.
Вказував, що кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав, про що свідчить інформаційна довідка від ТОВ «Платежі Онлайн» від 26 вересня 2024 року, проте відповідач не виконав свої зобов'язання та не сплатив заборгованість по кредиту. Позивачем була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, яка проігнорована відповідачем, в зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. На момент подачі позову заборгованість становить 27642 грн., що складається з основної заборгованості в сумі 10000 грн., заборгованості за комісією 1000 грн., заборгованості за процентами 12642 грн., заборгованості зі штрафів 4000 грн.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2025 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «Макс Кредит» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи містять докази неотримання у позику відповідачем на його картковий рахунок коштів 26 квітня 2024 року.
Зазначав, що кошти за спірним кредитним договором перераховані ТОВ «Платежі онлайн», яке є учасником платіжної системи з відповідною ліцензією.
Наводив зміст ст. 7, 9, 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», звертав увагу, що позивач не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тому не має права відкривати рахунки своїм позичальникам.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-714 від 28 липня 2023 року, цей договір регулює відносини Установи (ТОВ «Профітгід») з Клієнтом (ТОВ «Макс Кредит»), згідно з якими Установа надає фінансові платіжні послуги з переказу коштів від Клієнта та/або на користь Клієнта в якості повернення (сплати) платниками сум кредитів/позик/фінансових кредитів/відсотків (інших платежів) за кредитами/позиками/ фінансовими кредитами та іншими товарами/послугами. Відповідно до п. 1.1 договору, Установа забезпечує технологічний супровід прийому платежів та переказу коштів на підставі договору про співробітництво з технологічним оператором платіжних послуг - ТОВ «Платежі Онлайн», яке під час надання послуг використовує систему Platon.
Так як переказ коштів був здійснений платіжною системою, саме ТОВ «Платежі Онлайн» або ТОВ «Профітгід» має право підтвердити перерахування коштів. Тому повідомлення ТОВ «Платежі Онлайн», відповідно до ст. 76 ЦПК України, є належним та допустимим доказом у справі.
Також ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено інший договір кредитної лінії, за яким ОСОБА_1 було здійснено оплату з цієї ж картки НОМЕР_1 після 16 квітня 2024 року. З метою з'ясування вказаної ситуації позивач звернувся із запитом до ТОВ «Профітгід», а також отримав новий документ - підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «Профітгід», який підтверджує здійснення переказу коштів. За вказаним кодом банк може ідентифікувати конкретну платіжну операцію.
Посилаючись на ч. 8 ст. 83 ЦПК України, вказував, що ним подаються нові докази - копія договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-714 від 28 липня 2023 року, який не подавався суду в зв'язку з тим, що не ставилося питання про недоведеність перерахування коштів відповідачу в суді першої інстанції; копія адвокатського запиту до АТ «Райффайзен Банк» з метою отримання даних про перерахування коштів відповідачу за договором кредитної лінії № 00-9738742 від 26 квітня 2024 року з урахуванням коду RNN, який не подавався суду в зв'язку з тим, що не ставилося питання про недоведеність перерахування коштів відповідачу в суді першої інстанції; копія підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів від ТОВ «Профітгід» (із зазначенням коду RNN - унікального ідентифікатора банківської транзакції, який призначається банком еквайром при ініціалізації платежу), який не подавався суду в зв'язку з тим, що не ставилося питання про недоведеність перерахування коштів відповідачу в суді першої інстанції; копія запиту до ТОВ «Профітгід» з метою отримання пояснень від банку щодо ситуації, яка сталася з переказом. Вказаний доказ не було подано в зв'язку з тим, що його не існувало на момент вимоги.
До апеляційної скарги надано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив витребувати у АТ «Райффайзен Банк» інформацію щодо зарахування за кодом RRN 411716540264 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 10000 грн., яке було задоволено ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відмовити в задоволенні клопотань позивача про витребування доказів та у долученні додаткових доказів.
Щодо долучення до матеріалів справи поданих разом з апеляційною скаргою нових доказів, в тому числі довідку від ТОВ «Профітгід», звертав увагу, що умовами наданого в якості доказу позивачем договору кредитної лінії № 00-9738742 від 26 квітня 2024 року передбачено, що укладення цього договору не потребує укладання договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, цей тариф залишається незмінним протягом строку договору (п. 1.13); розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії (п. 3.1). Тобто, умовами кредитного договору визначено, що кошти перераховуються з поточного рахунку кредитодавця, а укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, не передбачено.
Однак позивач не зазначив причину, чому він не може надати в якості доказу виписку із власного поточного банківського рахунку кредитодавця ТОВ «Макс Кредит», з якого, згідно умов договору, мали бути перераховані кредитні кошти відповідачу.
Позивач через суд першої інстанції витребовував бажані докази у АТ «Райффайзен Банк». На виконання ухвали суду АТ «Райффайзен Банк» надало інформацію, відповідна довідка була приєднана до електронної справи 18 грудня 2024 року, тобто більше ніж за місяць до ухвалення оскаржуваного рішення.
Вважав, що обґрунтування скаржника щодо неможливості подати необхідні докази в зв'язку з тим, що не ставилося питання про недоведеність перерахування коштів відповідачу в суді першої інстанції, не заслуговують на увагу, оскільки, отримавши відповідь банку, позивач мав достатньо часу на подання додаткових пояснень та доказів по справі. Крім того, стороною позивача 29 січня 2025 року подана заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, що доводить обізнаність останніх про дату судового засідання.
Підсумовував, що позивачем не обґрунтовано неможливість подання доказів до суду першої інстанції та клопотання про повторне витребування доказів у АТ «Райффайзен Банк», і оскільки позивач не скористався своїм правом подати в якості доказу виписку з поточного рахунку ТОВ «Макс Кредит», яка могла б бути належним доказом виконання кредитодавцем обов'язку щодо безготівкового перерахунку кредитних коштів на виконання умов договору кредитної лінії, а матеріали справи не містять інших належних та допустимих доказів на підтвердження видачі кредитних коштів позивачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Державного реєстру фінансових установ ТОВ «Макс Кредит» є небанківською фінансовою установою, яка може надавати послуги з факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит (а. с. 12).
Розпорядженням НКРЕКП від 04 червня 2019 року № 1010 видано ТОВ «Макс Кредит» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з фінансового лізингу, надання послуг з факторингу, надання гарантій та поручительств, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а. с. 29).
26 квітня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір кредитної лінії № 00-9738742 (а. с. 19 - 28), підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальника одноразового ідентифікатора 95559, за умовами п. 1.1 - 1.4 якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредитного ліміту складає 10000 грн., тип кредиту - кредитна лінія. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування 21 квітня 2025 року. Позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме на 21 травня 2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).
Відповідно до п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка складає 1,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п. 1.3 цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки).
Згідно п. 1.5.2 договору знижена процентна ставка становить 1,03 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеної п. 1.3.1 цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту) протягом строку кредитування, зазначеного в п. 1.3 цього договору.
Згідно п. 1.6 договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10 % від суми кредиту, що складає 1000 грн.
Згідно п. 1.13 договору укладення цього договору не потребує укладання договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Цей тариф залишається незмінним протягом строку договору.
Згідно п. 2.2 договору цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 2.8 договору кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 26 квітня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 10000 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
Згідно п. 3.1 договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії.
Згідно інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 26 вересня 2024 року № 994/09, товариством як технологічним оператором платіжних послуг повідомлено, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція № 41413-92251-77743, номер замовлення 122447819, сума 10000 грн., дата проведення 26 квітня 2024 року, номер платіжної картки НОМЕР_2 , емітент платіжної картки RAIFFEISEN BANK AVAL, код авторизації 203769, опис Refill (а. с. 15).
Позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9738742 від 26 квітня 2024 року станом на 01 жовтня 2024 року в загальному розмірі 27642 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 10000 грн., заборгованість за комісією 1000 грн., заборгованість за відсотками 12642 грн., заборгованість зі штрафів 4000 грн. (а. с. 13 - 14).
30 вересня 2024 року представник ТОВ «Макс Кредит» звернулася з адвокатським запитом до АТ «Райффайзен Банк», в якому просила надати повні реквізити картки НОМЕР_2 із зазначенням прізвища, ім'я та по-батькові власника цієї картки; інформацію, чи було зараховано 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 на картку НОМЕР_2 10000 грн. (а. с. 35).
Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, в якому просив витребувати у АТ «Райффайзен Банк» зазначену інформацію, дане клопотання задоволено судом ухвалою від 02 грудня 2024 року.
На виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 02 грудня 2024 року про витребування доказів АТ «Райффайзен Банк» направив лист від 12 грудня 2024 року, згідно якої, платіжна картка № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 ; рахунок № НОМЕР_4 , до якого було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , закрито 16 квітня 2024 року, в зв'язку з чим зарахувати кошти 26 квітня 2024 року в розмірі 10000 грн. технічно неможливо (а. с. 104).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, до апеляційної скарги ТОВ «Макс Кредит» надано нові докази, а саме підтвердження ТОВ «Профітгід» щодо здійснення переказу грошових коштів на рахунок отримувача в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-714 від 28 липня 2023 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, за наступними реквізитами: номер платіжної інструкції 122447819, надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», платник ТОВ «Макс Кредит», номер транзакції 41413-92251-77743, дата переказу коштів 26 квітня 2024 року, сума переказу 10000 грн., номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 , емітент платіжної картки отримувача RAIFFEISEN BANK AVAL, код авторизації 203769, код RRN 411716540264, призначення переказу Refill; копію договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-714 від 28 липня 2023 року, укладеного ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ПрофітГід», за умовами п. 1.2 якого, установа забезпечує технологічний супровід прийому платежів та переказу коштів на підставі договору про співробітництво з технологічним оператором платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн», яке під час надання послуг використовує Систему Platon.
Крім того, в апеляційній скарзі ТОВ «Макс Кредит» заявлено клопотання про витребування доказів у АТ «Райффайзен Банк», а саме інформацію, чи було зараховано за кодом RRN 411716540264 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 10000 грн.
Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою суду було витребувано в АТ "Райффайзен Банк": повні реквізити картки НОМЕР_1 із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові власника цієї картки; інформацію про те, чи було зараховано 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серія: ID картка, номер НОМЕР_6 , виданий 21.07.2020, орган, що видав: 8025, номер запису: 19740418-05331, дійсний до: 21.07.2030) на картку НОМЕР_1 - 10 000 грн.; 18 грудня 2024 року на виконання зазначеної ухвали від АТ "Райффайзен Банк" надійшла відповідь, з якої вбачається, що рахунок № НОМЕР_4 , до якого було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , було закрито 16 квітня 2024 року, у зв'язку з чим зарахувати кошти 26 квітня 2024 року в розмірі 10 000 грн. технічно неможливо, на підставі чого було відмовлено в задоволенні позову.
Проте, між ТОВ "Макс Кредит" до ОСОБА_1 було укладено інший договір кредитної лінії, за яким ОСОБА_1 було здійснено плату з тієї ж картки НОМЕР_1 після 16 квітня 2024 року. Тому, ТОВ "Макс Кредит" отримало інформацію від платіжної системи про код RRN щодо здійснення платежу від 26 квітня 2024 року, що свідчить про те, що ОСОБА_1 отримав кошти за спірним кредитним договором.
Адвокатом Тисячник Р.Р. було відправлено адвокатський запит до АТ "Райффайзен Банк" з метою отримання даних про перерахування коштів відповідачу за договором кредитної лінії № 00-9738742 від 26 квітня 2024 року з урахуванням коду RRN. Проте, станом на дату написання апеляційної скарги відповідь адвокат Тисячник Р.Р. так і не отримала.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідивши заявлене клопотання про витребування доказів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, з метою повного та всебічного встановлення обставин, що мають значення для справи, та перевірки доводів апеляційної скарги, ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року зазначене клопотання про витребування доказів задоволено та витребувано у АТ "Райффайзен Банк" інформацію, чи було зараховано за кодом RRN 411716540264 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серія : ID картка, номер НОМЕР_6 , виданий 21.07.2020, орган, що видав: 8025, номер запису: 19740418-05331, дійсний до: 21.07.2030) - 10 000 грн.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що за умовами кредитного договору визначено, що кошти перераховуються з поточного рахунку кредитодавця, а укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, не передбачено, однак позивач не зазначив причину, чому він не може надати в якості доказу виписку із власного поточного банківського рахунку кредитодавця ТОВ «Макс Кредит», з якого, згідно умов договору, мали бути перераховані кредитні кошти відповідачу.
Такі доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні позичальником умов кредитного договору та хибному розумінні процесу кредитування, що згідно доказів, наявних в матеріалах справи, здійснюється ТОВ «Макс Кредит» із залученням іншої фінансової установи ТОВ «ПрофітГід», яка забезпечує технологічний супровід прийому платежів та переказу коштів на підставі договору про співробітництво з технологічним оператором платіжних послуг - ТОВ «Платежі Онлайн», яке під час надання послуг використовує систему Platon.
Листом АТ «Райффайзен Банк» від 14 квітня 2025 року на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року підтверджено зарахування за кодом RRN 411716540264 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 10000 грн.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У справі № 524/5556/19 в постанові від 12 січня 2021 року Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Верховний Суд у справі № 234/7159/20 в постанові від 10 червня 2021 року, вирішуючи спір про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21), від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20 (провадження № 61-11504св21), від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження обставин, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, надано копію договору кредитної лінії № 00-9738742 від 26 квітня 2024 року.
Апеляційний суд враховує, що дана копія договору є примірником електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону.
Крім того, в наданому позивачем кредитному договорі в реквізитах позичальника зазначено його особисту інформацію щодо адреси реєстрації, ідентифікаційного номеру, паспортних даних, номеру мобільного телефону, які збігаються з даними, зазначеними самим ОСОБА_1 у процесуальних заявах, які подавалися до суду. Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не надавалось доказів і не зазначалось про те, що персональні дані відповідача отримані позивачем незаконним шляхом без його згоди або передані позивачу відповідачем без наміру останнього укладення кредитного договору в ТОВ «Макс Кредит», а з будь-яких інших підстав.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Встановивши на підставі наданих доказів факт укладення ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 електронного договору кредитної лінії № 00-9738742 від 26 квітня 2024 року, та одночасно відмовляючи при цьому в позові, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи містять докази неотримання у позику відповідачем на його картковий рахунок коштів, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про повернення суми позики, оскільки кошти відповідачу не перераховувались, протилежного суду доведено не було, а отже у ОСОБА_1 відсутні зобов'язання перед ТОВ «Макс Кредит» щодо повернення суми заборгованості.
Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є передчасними, зроблені в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з огляду на те, що листом АТ «Райффайзен Банк» від 14 квітня 2025 року на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року підтверджено зарахування за кодом RRN 411716540264 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 10000 грн., а відтак обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.
Отримавши відповідь АТ «Райффайзен Банк» від 12 грудня 2024 року про те, що рахунок № НОМЕР_4 , до якого було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , було закрито 16 квітня 2024 року, у зв'язку з чим зарахувати кошти 26 квітня 2024 року в розмірі 10000 грн. технічно неможливо, суд першої інстанції не сприяв своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, не переконався, що сторони, зокрема позивач, на підставі клопотання якого було означений доказ витребувано, ознайомлені з його змістом, не піддав обгрунтованому сумніву достовірність такого доказу, враховуючи, що у договорі про відкриття кредитної лінії від 26 квітня 2024 року № 00-9738742 сторони ОСОБА_1 та ТОВ «Макс Кредит» узгодили перерахування кредитних коштів саме на цю платіжну картку, та ухвалив помилкове і передчасне рішення про відмову в позові.
Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про відмову в позові здійснено в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2025 року не можна вважати законним і обґрунтованим, таке рішення не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Розглядаючи по суті позовні вимоги ТОВ «Макс Кредит» про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд виходить із доведеності обставин, що 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 та ТОВ «Макс Кредит» уклали електронний договір кредитної лінії № 00-9738742, за умовами якого ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в розмірі 10000 грн. на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Крім того, оскільки позивачем підтверджено перерахування на користь відповідача кредитних коштів, а відповідачем на надано доказів належного виконання зобов'язання за кредитним договором, не спростовано наявності заборгованості, про яку зазначає позивач, та її розміру, така заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Оцінюючи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9738742 від 26 квітня 2024 року станом на 01 жовтня 2024 року в загальному розмірі 27642 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 10000 грн., заборгованість за комісією 1000 грн., заборгованість за відсотками 12642 грн., заборгованість зі штрафів 4000 грн. (а. с. 13 - 14), апеляційний суд враховує, що ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, відсотки з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мали нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, а з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом за спірний період з 26 квітня 2024 року по 20 липня 2024 року нараховувались в розмірі, меншому за законодавчо встановлене обмеження (1,03 %, а з 24 травня 2024 року - 1,47 %).
Разом із тим, апеляційний суд не може погодитись з доводами позивача щодо нарахування заборгованості за штрафами в загальному розмірі 4000 грн., враховуючи, що згідно п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором № 00-9738742 від 26 квітня 2024 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 10000 грн., заборгованості за комісією 1000 грн., заборгованості за відсотками 12642 грн., разом 23642 грн.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу та знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного перегляду.
Вирішуючи вимоги про розподіл судових витрат, апеляційний суд враховує наступне.
19 лютого 2024 року адвокат Кузеванова Р.Р. та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір про надання юридичної (правничої) допомоги № 19/02-МК, а 01 листопада 2024 року адвокат Кузеванова (Тисячник) Р.Р. та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір про надання юридичної (правничої) допомоги № 01/11-МК, згідно п. 3.1, 3.5 яких за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 даного договору, замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, який фіксується в акті приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті приймання-передачі виконаних робіт, протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту (а. с. 48 - 50).
Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 30 вересня 2024 року, підписаного адвокатом Кузевановою Р.Р. та ТОВ «Макс Кредит», відповідно до п. 3.1 договору про надання юридичної (правничої) допомоги № 19/02-МК від 19 лютого 2024 року за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 даного договору, замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, який фіксується в акті приймання-передачі виконаних робіт. Адвокат надав, а замовник прийняв наступну юридичну (правничу) допомогу: консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1 година, 2000 грн., підготовка проекту позовної заяви - 5 годин, 4000 грн., підготовка адвокатського запиту до АТ «Райффайзен Банк» - 1 година, 1000 грн., підготовка клопотання про витребування доказів - 1 година, 1000 грн., всього 8 годин, 8000 грн. (а. с. 41).
Згідно квитанції № 30/09 від 30 вересня 2024 року, адвокатом Кузевановою Р.Р. отримано від ТОВ «Макс Кредит» 8000 грн. на підставі договору про надання юридичної (правничої) допомоги № 19/02-МК від 19 лютого 2024 року (а. с. 40).
За подання позовної заяви ТОВ «Макс Кредит сплачено» 2422,40 грн., апеляційної скарги 3633,60 грн., а також понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн., що підтверджується договорами про надання юридичної (правничої) допомоги № 19/02-МК від 19 лютого 2024 року, № 01/11-МК від 01 листопада 2024 року, актом приймання-передачі виконаних робіт від 30 вересня 2024 року та квитанцією від 30 вересня 2024 року.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Відповідно до статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу від сторони відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено частково, оскільки стягнуто з відповідача на користь позивача 23642 грн. із заявлених до стягнення 27642 грн., що становить 86 % задоволених вимог, а також враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесені позивачем судові витрати в розмірі судового збору 5208,16 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6880 грн. пропорційно до задоволення позовних вимог та апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову ТОВ «Макс Кредит», стягнувши з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9738742 від 26 квітня 2024 року в розмірі 23642 грн., а також судовий збір в розмірі 5208,16 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6880 грн.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» задовольнити частково
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (м. Київ вул. Малевича Казимира 86 корп. «Е» код ЄДРПОУ 42806643) заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9738742 від 26 квітня 2024 року в розмірі 23642 грн., а судовий збір в розмірі 5208,16 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6880 грн.
В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.