Справа № 753/8236/24
№ апеляційного провадження: 33/824/3405/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Скуба А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
05 червня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Крижанівська Г.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2024 року, винесеної за результатами розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, 27 травня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просив оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, а також порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що 20 травня 2025 року в застосунку «Дія» йому надійшло повідомлення про накладення арешту на рахунки та зазначено, що даний арешт накладений у зв'язку із вищевказаною постановою суду. До цього часу він не був повідомлений про винесення оскаржуваної постанови суду та вважав, що розгляд справи було зупинено в зв'язку із військовим станом.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова суду була винесена 21 червня 2024 року.
Відповідно, останній день строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції припав на 01 липня 2024 року.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд справи, подавав клопотання до суду, мав уповноваженого захисника адвоката Різника І.А., який знайомився з матеріалами справи, неодноразово подавав клопотання до суду та отримав копію оскаржуваної постанови суду 04 липня 2024 року, про що свідчить його розписка, наявна в матеріалах справи (а.с. 27).
Апеляційну скаргу на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2024 року ОСОБА_2 подав лише 27 травня 2025 року, тобто, більше ніж через 10 місяців з моменту отримання оскаржуваної постанови суду його захисником адвокатом Різником І.А.
Відтак, апеляційну скаргу на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2024 року подано ОСОБА_2 з пропуском строків, визначених ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Звертаючись до суду із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_2 не навів об'єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали йому, будучи обізнаним про наявність даної справи та отримання захисником копії оскаржуваної постанови суду з 04 липня 2024 року звернутися із апеляційною скаргою на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2024 року в строки, визначені ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, з рішення «Пономарьов проти України», вбачається, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи викладене, вважаю, що вказані ОСОБА_2 причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2024 року є неповажними, а тому відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови.
Оскільки відсутні підстави для поновлення ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження вказаної постанови суду, подана ним апеляційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП повернути собі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Крижанівська