Апеляційне провадження
№22-з/824/189/2025
05 червня 2025 року місто Київ
справа №362/6637/23
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження заяву позивача Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Марчук О.Л., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем пунктів 5.5.5 та 8.2.4 Правил роздрібного ринку електричною енергією в розмірі 89020,64 грн. та судовий збір.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2024 року позов ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» грошові кошти в сумі 89020,64 грн. та 2648 грн. у відшкодування судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2024 року - без змін.
10 вересня 2024 року позивач ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» подав до Київського апеляційного суду заявупро ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
В обґрунтування вимог заяви посилався на те, що у відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи у розмірі 10000 грн. за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, заяв по суті справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про ухвалення додаткового рішення.
Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року касаційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» задоволено частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року скасовано, справу в частині вирішення заяви ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки, постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року винесено у порядку письмового провадження, а відтак заява про ухвалення додаткового рішення підлягає розгляду у порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи заяви, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VIдоговір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West AllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України (схожі положення містяться у статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, вказував, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи становить 10000 грн. за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, заяв по суті справи.
10 вересня 2024 року позивач ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Вказував, що постанова Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року постановлена у порядку письмового провадження без виклику сторін, копію постанови позивач отримав 06 вересня 2024 року, що підтверджується листом.
Враховуючи вказані обставини, положення ст.129 Конституції України про забезпечення права на апеляційний перегляд справи, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, колегія суддів вважає, що наявні підстави для поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» було надано копії: договору про надання правової допомоги №1913-КОЕ від 01 грудня 2020 року; додаткової угоди №45 від 28 грудня 2022 року; додаткової угоди №46 від 27 листопада 2023 року; додаткової угоди №47 від 28 листопада 2023 року; додаткової угоди №48 від 17 січня 2024 року; акту наданих послуг від 06 вересня 2024 року на суму 10000 грн.
З акту наданих послуг від 06 вересня 2024 року вбачається, що АО «Перший радник» були надані ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» наступні послуги:
правовий аналіз документації - 2000 грн.;
підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу - 5000 грн., підготовка та направлення додаткових пояснень - 3000 грн., що разом становить 10000 грн.
Від відповідача будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило.
Таким чином, беручи до уваги складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу позивачу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» в суді апеляційної інстанції, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат.
З огляду на вищевикладене,колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» понесенівитрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.
Керуючись ст.ст.133, 141, 268, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Заяву позивача Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Ухвалити додаткове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», місцезнаходження: місто Київ. Вул. Стеценка, 1-А, код ЄДРПОУ 23243188 судові витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: