05 червня 2025 року місто Київ
справа № 753/791/23
апеляційне провадження № 22-ц/824/10873/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Стрижеуса А.М.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевчука Анатолія Анатолійовича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кулика С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якому просив:
визнати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини;
визначити йому - ОСОБА_1 , як спадкоємцю першої черги за законом, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після його батька - ОСОБА_3 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_3 помер. На момент смерті, батько позивача перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 та постійно мешкав у місті Києві.
Позивач періодично проживав в с. Оріхово-Василівка, Бахмутського району, Донецької області та у м. Києві. Село Оріхово-Василівка, відноситься до Соледарської міської територіальної громади, Донецької області та внесена до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, та оточені станом на 27.04.2022 року.
08 листопада 2022 року, позивач став на облік у м. Києві, як внутрішньо переміщена особа, а 14 листопада 2022 року, він отримав витяг зі спадкового реєстру, з якого дізнався про відкриття після смерті його батька Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою спадкової справи 30 вересня 2022 року. Позивач прибув до зазначеної державної нотаріальної контори, де йому було відмовлено в усній формі у прийомі заяви про прийняття спадщини з мотивів необхідності попереднього запису щонайменше за один календарний місяць та повідомлено про сплив десятимісячного строку на прийняття спадщини.
Не дивлячись на зазначене, позивач 17 листопада 2022 року, склав заяву про прийняття спадщини та разом з копіями відповідних документів направив поштовим відправленням до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори.
Вказує, що враховуючи вимоги законодавства у 2022 році, строк прийняття спадщини, після смерті його батька, фактично сплинув 16 жовтня 2022 року. При цьому звернувся позивач до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 17 листопада 2022 року.
Вважає, що пропуск встановленого законодавством строку для прийняття спадщині є незначним та відбувся з поважних та незалежним від позивача причин. В період з 16 грудня 2021 року і по 24 лютого 2022 року, в Україні діяли карантинні обмежувальні заходи, запроваджені відповідно до Постанови Кабінету міністрів «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 №1237 від 09.12.2020 року, які суттєво обмежували можливості позивача на пересування та вільне спілкування, встановлювали певний порядок роботи органів влади, місцевого самоврядування, у тому числі і нотаріату. В період з 24 лютого 2022 року і по теперішній час внаслідок введення Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні воєнного стану у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, було запроваджено особливості функціонування органів державної влади і зокрема нотаріату. З моменту військової агресії РФ проти України, позивач деякий час проживав в районі ведення активних бойових дій за зареєстрованим місцем проживання позивача у с. Оріхово-Василівка, Соледарської міської територіальної громади Бахмутського району, Донецької області, а потім був змушений шукати прихисток в інших регіонах України і тільки 08 листопада 2022 року, через 22 дні після закінчення граничного строку на прийняття спадщини, став на облік у м. Києві, як внутрішньо переміщена особа. В зазначений період всі думки позивача та зусилля були направлені тільки на вирішення проблем фізичного виживання особисто позивача та його близьких, пошуку прихистку та засобів для існування.
Посилаючись на наведене, позивач позов задовольнити.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Шевчук А.А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року та визначити ОСОБА_1 , як спадкоємцю першої черги за законом, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за померлим батьком - ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою обставину щодо перебування позивача в період закінчення строку на прийняття спадщини в районі проведення бойових дій, а саме за зареєстрованим місцем свого проживання с. Оріхово-Василівка Соледарської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області. Вказані обставини підтверджуються: нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_4 від 05 квітня 2023 року, показами свідка ОСОБА_4 , довідкою на ім'я ОСОБА_1 від 08 листопада 2022 року № 3002-5002304077 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Саме перебування позивача в період закінчення строку на прийняття спадщини в районі проведення бойових дій і є тією вагомою, поважною та об'єктивною причиною, що перешкодила своєчасно прийняти спадщину, яка існувала поза волею позивача і яку власними зусиллями він не міг усунути, оскільки в місці його перебування була відсутня можливість доступу до органів державної влади, місцевого самоврядування, правової та нотаріальної допомоги, засобів поштового зв'язку.
Вказує, що суд дійшов необгрунтованого висновку про те, що позивач тривалий час перебував у м. Києві під час перебігу строку на прийняття спадщини. Така обставина не підтверджується жодним доказом.
Посилається на те, що запровадження воєнного стану і є тією обставиною, непереборною, істотною причиною, яка і перешкоджає спадкоємцю вчинити дії спрямовані на прийняття спадщини.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належно. В апеляційній скарзі представник просив проводити розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки-повідомлення на її поштову адресу, конверт повернувся на адресу суду з відміткою -«адресат відсутній за вказаною адресою». З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.
Представник третьої особи - Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., перевіривши рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження виданого повторно серії НОМЕР_1 від 08.09.2021 року виданого виконавчим комітетом Міньківської сільської ради Артемівського району, Донецької області було зареєстровано народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 14.06.2022 року, виданого Дарницьким відділом державної реєстрації цивільного стану у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), було зареєстровано смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Києві.
Зі змісту свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 07.12.2016 року, виданого Деснянськім районним у м.Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 07.12.2016 року.
Згідно довідки від 08.11.2022 року №3002-5002304077 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2
Відповідно до витягу зі спадкового реєстру (спадкової справи та видані на їх підставі свідоцтва про права на спадщину) №70626780 від 14.11.2022 року, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою від 30.09.2022 року, була відкрита спадкова справа.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, з заявою про прийняття спадщини, після смерті його батька ОСОБА_3 .
Згідно паспорту громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 ВК НОМЕР_4 Артемівським РВ ГУМВС України в Донецькій області від 17.12.2006 року, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 14.02.2015 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, 14.02.2015 року, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Після реєстрації шлюбу прізвище подружжя ОСОБА_8 .
Зі змісту свідоцтва про народження, виданого відділом ЗАГС Харківського РСК м. Києва, вбачається що було зареєстровано народження ОСОБА_9 від 01.10.1991 року, батьками якої є ОСОБА_10 та ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 21.07.2015 року, було зареєстровано народження ОСОБА_11 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_12 .
Відповідно до заочного рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.01.2020 року, було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_13 .
Зі змісту договору-замовлення №23.23321П на організацію та проведення поховання від 17.12.2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО», вбачається, що предметом вказаного договору є організація та проведення поховання, облаштування місця поховання, надання ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності на кладовищі м. Києва, померлого ОСОБА_3 на загальну суму 2798,3 грн.
Згідно накладних СПД ОСОБА_14 від 17.12.2021 року на загальну суму 12 570 грн., та ФОП ОСОБА_15 на суму 7 300 грн, було надано ритуальні послуги на зазначені суми.
Відповідно до довідки від 09.03.2023 року №3002-5002631817, про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , взятий на облік за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , від 18.02.2020 року, виданого Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного-міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), було зареєстровано смерть ОСОБА_16 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , від 06.12.2019 року, виданого Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного-міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), було зареєстровано смерть ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Зі змісту відповіді на ухвалу суду з Державної податкової служби України, від 31.05.2023 року, вбачається, що станом на 26.05.2023 року, відомості про доходи отримані від податкових агентів за період з 1 кварталу 1998 року по 1 квартал 2023 року по ОСОБА_1 відсутні.
Згідно відповіді на ухвалу суду №61 від 08.06.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебував в трудових відносинах з ПФ «Анжіо».
Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 16.02.2022 року, остання звернулась до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, після смерті чоловіка ОСОБА_3 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено в передбаченому законом порядку поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини та існування об'єктивних, непереборних обставин та труднощів необхідних для подання заяви про прийняття спадщини. Доводи зазначені позивачем в обгрунтування заявлених вимог є загальновідомими. Позивачем під час розгляду справи не представлено належних та допустимих доказів того, що протягом 10-ти місяців після смерті батька він постійно проживав на території проведення бойових дій і як наслідок не міг подати в передбаченому законом порядку заяву про прийняття спадщини. Крім того, суд враховує, що для подання заяви про прийняття спадщини необов'язково їхати до нотаріальної контори, оскільки діюче законодавство не позбавляє права спадкоємця направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв'язку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що: «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що: «як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22) вказано, що:
«правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України;
законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини;
пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Встановлено, що позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька з порушенням строків для прийняття спадщини, тобто після спливу шести місяців з дня смерті спадкодавця.
Обґрунтовуючи поважність пропуску ним строку звернення для прийняття спадщини, він посилався на існування труднощів у зверненні до нотаріуса до спливу строку, передбаченого у статті 1270 ЦК України, у зв'язку з періодичним проживанням за місцем своєї реєстрації, де велися активні бойові дії.
Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він постійно до спливу строку, передбаченого у статті 1270 ЦК України, тобто з 16 грудня 2021 року по 16 червня 2022 року проживав за зареєстрованим місцем проживання.
При цьому сам факт періодичного проживання на території, де поблизу велися активні бойові дії не може свідчити про наявність перешкод подати заяву до нотаріуса у будь-якому місті України.
Суд першої інстанції правильно вказав, що для подання заяви про прийняття спадщини не є обов'язковим особисте подання документів безпосередньо в приміщенні нотаріальної контори, адже закон не позбавляє спадкоємця права направити цю заяву за допомогою засобів поштового зв'язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем дій щодо звернення із відповідною заявою про прийняття спадщини до державних чи приватних нотаріусів та відмови у прийнятті таких заяв у зв'язку з закритими реєстрами.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що позивач не довів об'єктивних та непереборних обставин, які позбавили його можливості своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, а тому строк для подання заяви про прийняття спадщини пропущено без поважних причин.
Відтак, доводи апеляційної скарги, про те, що пропуск встановленого законодавством строку для прийняття спадщині відбувся з поважних та незалежним від позивача причин, колегія суддів вважає безпідставними.
За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що саме перебування позивача в період закінчення строку на прийняття спадщини в районі проведення бойових дій і є тією вагомою, поважною та об'єктивною причиною, що перешкодила своєчасно прийняти спадщину, яка існувала поза волею позивача і яку власними зусиллями він не міг усунути, оскільки в місці його перебування була відсутня можливість доступу до органів державної влади, місцевого самоврядування, правової та нотаріальної допомоги, засобів поштового зв'язку, колегія суддів відхиляє, оскільки оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини.
Тобто позивач повинен довести наявність обставин, які унеможливлювали подати заяву про прийняття спадщини, протягом усього шестимісячного строку, а не лише на період закінчення такого строку. Та обставина, що в Україні запроваджено воєнний стан, за відсутності доказів об'єктивних та непереборних обставин, які позбавили позивача можливості своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, не може бути безумовною обставиною для надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевчука Анатолія Анатолійовича - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 червня 2025 року.
Головуючий:
Судді: