Провадження № 33/821/50/25 Справа № 707/2415/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Тептюк Є. П. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
06 червня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Давидюка А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Давидюка А.Ю. на постанову Черкаського райсуду Черкаської обл. від 13.11.2024 р., якою
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має середню освіту, одружений, проживає АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 26.08.2024 р. о 23:44 год. в с. Червона Слобода по вул. Центральна водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mitsubishi Pajero Wagon, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за згодою водія у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest ARAM № 2248, тест № 2893, результат 1,50 ‰, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікаря-нарколога відмовився, чим вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Давидюк А.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні достатньо переконливі, чіткі та узгоджені між собою висновки чи схожі неспростовні презумпції факту керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, тобто не доведена обов'язкова складова об'єктивної сторони складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що на думку адвоката, було встановлено судом першої інстанції, але не прийняте судом першої інстанції. Відеозапис починається з моменту коли ОСОБА_1 стоїть на вулиці біля транспортного засобу, який не здійснює рух, на передній частині автомобіля поліцейських вже знаходиться відкритий прилад (алкотестер), а тому в матеріалах відсутні переконливі, чіткі та узгоджені між собою висновки керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Відсутня підстава для зупинки транспортного засобу, у поліцейського лише наявна інформація про причетність водія до вчинення адмінправопорушення, на відео не відображено порушення ПДР України водієм, а тому не було підстав для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб і відповідно подальші дії були незаконними.
Наголошує на порушенні права на захист, крім того зауважує, що на відео не зафіксовано фіксування нульового показника алкотестера, що потягло за собою відмову ОСОБА_1 від проходження огляду у лікаря-нарколога та зазначена відмова була спричинена саме не роз'ясненням з боку працівників поліції, в порушення норм чинного законодавства, відповідальності за таку відмову.
Наявні матеріали доводять факт безпідставності перевірки працівниками поліції документів у ОСОБА_1 , а відтак і всі подальші дії, в тому числі і складання протоколу про адмінправопорушення, що не було прийнятим судом першої інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. ст. 51, 146, 160, 1724-1729, 173, ч. 3 ст. 178, ст. ст. 185, 1851, 1857, 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, є обов'язковою. Цей перелік є вичерпним та ч. 1 ст. 130 КУпАП до нього не входить.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату і час судового засідання повідомлений належним чином, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Давидюка А.Ю., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 26.08.2024 р. о 23:44 год. в с. Червона Слобода по вул. Центральна водій ОСОБА_1 . Mitsubishi Pajero Wagon, р/номер НОМЕР_1 , керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за згодою водія із застосуванням технічного пристрою Drager Alcotest, тест № 2893 позитивний та склав 1,50 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 310917 від 26.08.2024 р. ( а. пр. 1), який складено уповноваженою посадовою особою, містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні; додатком до протоколу - роздрукованим чеком від 26.08.2024 р., тест № 2893 з результатом 1,50 ‰ (а. пр. 2); та відеозаписом (а. пр. 8), долученими до матеріалів справи.
На переконання апеляційного суду вказані процесуальні та інші документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про отримання доказів незаконним шляхом, припущеннях, порушеннях поліцейським Інструкції при складанні матеріалів є необґрунтованими.
На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який був досліджений судом апеляційної інстанції, зафіксовано як 26.08.2024 р. о 23:44 год. в с. Червона Слобода по вул. Центральна працівники поліції на патрульному автомобілі наздогнали автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon, р/номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 .
Під час спілкування поліцейські запідозрили, що водій ОСОБА_1 керує автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та запропонували водієві пройти огляд на місці зупинки, водій ОСОБА_1 погодився на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, працівники поліції розпакували спеціальний технічний прилад, водій продув спеціальний технічний прилад, поліцейські роздрукували чек з результатом 1,50 ‰; роз'яснили права і обов'язки водієві, склали протокол про адмінправопорушення та інші матеріали. Водій не здивований результатом тесту, не заперечував результату, не висловлював бажання пройти огляд у закладі охорони здоров'я. Поліцейський зачитав складений ним протокол про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз'яснив водієві процесуальні права і обов'язки та відсторонив водія від керування транспортним засобом, при цьому обставини при огляді водія, складанні протоколу, роз'ясненні прав водію та відсторонення останнього від керування транспортним засобом - спокійні, водій не заперечує результатів огляду.
Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням будь- яких інструкцій.
З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та встановлення у нього ознак алкогольного сп'яніння запропонували йому огляд на стан сп'яніння на місці або у медичному закладі, останній погодився на огляд на місці зупинки, результат позитивний та склав 1,50 ‰, результат не оспорював, водій не виказував бажання їхати на огляд до медичного закладу.
Апеляційний суд погоджується висновками суду першої інстанції, вважає їх правильним і не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу, що у поліцейського була лише інформація про причетність водія до вчинення адмінправопорушення, на відео не відображено порушення ПДР України водієм, а тому не було підстав для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб і відповідно подальші дії були незаконними, що на відео не зафіксовано фіксування нульового показника алкотестера, що й потягло за собою відмову ОСОБА_1 від проходження огляду у лікаря нарколога та зазначена відмова була спричинена саме не роз'ясненням з боку працівників поліції, в порушення норм чинного законодавства, відповідальності за таку відмову і доводять факт безпідставності перевірки працівниками поліції документів у ОСОБА_1 і всі подальші дії, в тому числі і складання протоколу про адмінправопорушення.
З долучених до матеріалів відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 пересувався по населеному пункту в нічний час доби, за декілька хвилин до початку дії часу комендантської години, під час якої забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Крім того, порушив п. 2.1 ПДР України, тому що не мав при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що було складено відповідний протокол про адмінправопорушення ( а. пр. 5).
Суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб'єктивного ставлення і надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яку притягнуто до адмінвідповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 2.07.2015 р. № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено не за відмову від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, а за керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився із використанням технічного пристрою Drager Alcotest, результат позитивний та склав 1,50 ‰, що і було предметом судового розгляду.
Відеозапис, доданий до матеріалів справи про адмінправопорушення повністю узгоджується з протоколом про адмінправопорушення, не суперечить йому, що в свою чергу не може слугувати підставою для визнання протоколу неналежним доказом.
Посилання апелянта на рішення ВС апеляційний суд вважає не релевантними, тому що ця справа була розглянута в межах КАСУ, в якому закладений принцип презумпції винуватості, який зобов'язує суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем, а не органом який ініціював притягнення особи до адмінвідповідальності та яке є предметом судового розгляду за правилами КУпАП, не лише довести законність свого рішення, дії чи бездіяльності, а й спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод і інтересів.
За приписами КУпАП та відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010, адмінвідповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Таким чином, процесуальний порядок та основні засади цих національних кодексів істотно відрізняються один від одного, а тому їх одночасне застосування чи поєднання апеляційний суд вважає неможливим.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, чим останній порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України та скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії».
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Інші аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України і з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушення, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні та апелянтом суду не надані.
Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати його винність у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Черкаського райсуду Черкаської обл. від 13.11.2024 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Давидюка А.В. - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.